Ухвала

від 15.10.2014 по справі 2а/1570/10311/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а/1570/10311/2011

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Вугілля» до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби, третя особа Спеціалізована Державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової перевірки, результати якої оформлені актом, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізована ДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі Державної податкової служби, правонаступником якої є Спеціалізована Державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Одеси Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року, в якій просить скасувати оскражену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Постановою від 17 липня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд частково задовольнив адміністративний позов ТОВ «ТІС-Вугілля», визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області від 26.10.2011 року № 0001542301 та від 01.12.2011 року № 0001772301.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки правочини укладені між ТОВ «ТІС-Вугілля» (покупець послуг) та ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» мають ознаки нікчемності, укладені без мети настання реальних наслідків, а тому ТОВ «ТІС-Вугілля» неправомірно сформувало податковий кредит за рахунок суми ПДВ, згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», за червень 2011 року. Поатковий орган посилається на відсутність, у постачальників по другій ланці (ТОВ «ВСТК») основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та відсутність за юридичною адресою. На ці самі обставини посилається податковий орган і по відношенню до постачальника першої ланки ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М».

ТОВ «ТІС-Вугілля» надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в якіх з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову без змін.

Ухвалюючи постанову про часткове задовлення позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що на підставі наказу ДПІ від 14.09.2011 року № 571 (а.с.36 т.1) та повідомлення про проведення перевірки від 15.09.2011 року №37/23 (а.с.37 т.1) посадовими особами відповідача, проведена позапланова невиїзна документальна перевірка діяльності позивача з питань достовірності даних податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року, сформованих за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М».

За результатами перевірки складений акт №1390/23/37468454 від 28.09.2011 року (а.с.20-35 т.1), яким встановлені порушення позивачем за період, який перевірявся, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ст.ст.203,215,228,837 Цивільного кодексу України.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідач 26.10.2011 року прийняв податкове повідомлення-рішення №0001542301 (а.с.19 т.1) про нарахування позивачу податку на додану вартість в розмірі 194 676,00 грн. та штрафних санкцій 1,00 грн.

Суд першої інстанції встановив, що позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 26.10.2011 р. №0001542301 в адміністративному порядку та рішенням Державної податкової адміністрації в Одеській області за результатами розгляду первинної скарги платника податків від 25.11.2011 року №40837/10/25-0007 (а.с.202-205 т.1) первинна скарга задоволена частково та визначена сума податку на додану вартість, яка повинна бути донарахована позивачу в нижчому розмірі, а саме 175 349,05 грн. та штрафні санкції в розмірі 1,00 грн.

В подальшому, на виконання рішення ДПА в Одеській області, відповідач 01.12.2011 року прийняв нове податкове повідомлення-рішення №0001772301 (а.с.201 т.1) щодо нарахування позивачу податку на додану вартість на суму 175 349,05 грн. та штрафних санкцій 1,00 грн.

Задовляючи адміністративний позов, суд першої інстанції встановив, що позивач у червні 2011 року мав господарські взаємовідносини з постачальником послуг ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» на підставі договору про умови залучення вантажопотоків від 01.03.2011 року №01-03/11 (а.с. 47-49 т.1). Згідно п.1.1 договору Агент (ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М») залучає вантажопотоки насипних вантажів з метою використання причалів. Факт надання вказаних послуг позивачу підтверджений актом виконаних робіт від 01.06.2011 року №145 (а.с.52 т.1), від 22.06.2011 року №47 (а.с.53 т.1), звітами про виконання послуг від 01.06.2011 року (а.с.54 т.1), від 22.06.2011 року (а.с.55 т.1). Постачальником послуг - ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», видані податкові накладні від 01.06.2011 року №1 (а.с.50 т.1) на суму ПДВ 142210,75 грн., від 22.06.2011 року №3 (а.с.51 т.1) на суму ПДВ 52465,48 грн., на підставі яких позивач сформував податковий кредит за червень 2011 року по взаємовідносинах з цим постачальником.

При цьому суд першої інстанції встановив, що ТОВ «ТІС-Вугілля» є власником комплексу будівель та споруд причалу № 19 за адресою: Одеська область, Комінтернівський р-н, Візирська сільська рада, 1-й км. автодороги порту «Южний», будинок 1 «Е»; причалу № 20 за адресою: Одеська область, Комінтернівський р-н, Візирська сільська рада, 1-й км. автодороги порту «Южний» будинок 1 «Ж»; комплексу по перевантаженню і зберіганню навалочних вантажів на причалах №№ 19-20 за адресою Одеська область, Комінтернівський р-н, Візирська сільська рада, 1-й км. автодороги порту «Южний», будинок 1 «З», - що підтверджено свідоцтвами про право власності на нерухоме майно та витягами про державну реєстрацію прав, виданих Комінтернівським районним бюро технічної інвентаризації (а.с.177-184 т.1).

Суд першої інстанції встановив, що за умовами договору, укладеного між ТОВ «ТІС-Вугілля» та ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» № 01-03/11 від 01.03.2011 року, ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» залучає вантажопотоки насипних вантажів з метою використання причалів, залізничних шляхів і території ТОВ «ТІС-Вугілля» для проведення навантажувально-розвантажувальних робіт (перевалювання вантажів), при цьому такі вантажопотоки вважаються залученими ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», якщо вони надходять на причали, залізничні шляхи і територію ТОВ «ТІС-Вугілля» за договором про надання послуг, укладеним між ТОВ «ТІС-Вугілля» та ТОВ «Скіф-Шипінг», а ТОВ «ТІС-Вугілля» при цьому за залучення таких вантажопотоків зобов'язується виплачувати ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» винагороду в розмірах і в термін, визначені в даному Договорі. Також відповідно до п. 3.2. договору № 01-03/11 від 01.03.2011 року винагорода виплачується ТОВ «ТІС-Вугілля» на підставі рахунків, виставлених ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку, виставленого ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», який у свою чергу виставляє рахунки ТОВ «ТІС-Вугілля на підставі Звіту про обсяги залучених ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» вантажопотоків. Звіт про обсяги залучених ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» вантажопотоків складається ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» не рідше одного разу на місяць на підставі договору про надання послуг та підписаних актів виконаних робіт за Договором про надання послуг (а.с.47-49 т.1).

Досліджуючи питання реальності правочину, суд першої інстанції встановив, що виконання договору підтверджено:

- актами здачі -прийняття робіт (надання послуг) №45 та №47 відповідно від 01.06.2011 року та від 22.06.2011 року, згідно яких виконавцем ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» проведені роботи із залучення вантажопотоку (а.с.52,53 т.1);

- звітами про виконання послуг від 01.06.2011 року та від 22.06.2011 року до вищевказаних актів виконаних робіт відповідно до яких ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» виконало послуги по залученню вантажопотоків (а.с.54,55 т.1);

- податковими накладними №1 від 01.06.2011 року та №3 від 22.067.2011 року, які включені до реєстру отриманих податкових накладних у липні 2011 року (а.с.50,51 т.1);

- платіжними дорученнями ТОВ «ТІС-Вугілля» №732 від 07.06.2011 року та №1004 від 29.06.2011 року (а.с.65,66 т.1), відповідно до яких позивач оплатив послуги, надані ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» згідно виставлених рахунків.

Досліджуючи питання реальності виконання умов п.1.1. договору №01-03/11 від 01.03.2011 року, укладеному між позивачем та ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», відповідно до якоого вантажопотоки вважаються залученими ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», якщо вони надходять на причали, залізничні шляхи і територію ТОВ «ТІС-Вугілля» за договором про надання послуг, укладеним між ТОВ «ТІС-Вугілля» та ТОВ «Скіф-Шиппінг» (а.с.47 т.1), суд першої інстанції встановив, що на підставі договору №01-03/11 від 01.03.2011 року, укладеному між ТОВ «ТІС-Вугілля» та ТОВ ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІС-Вугілля» (конавець) та ТОВ «Скіф-Шиппінг» (замовник) укладений договір про надання послуг по перевалюванню експортно-імпортних вантажів №01-03/8/Э/И від 01.03.2011 року, згідно предмету якого замовник поручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по перевалюванню (вивантаження із залізничних вагонів та навантаження на судно) / (вивантаження із судна та навантаження на залізничні вагони або морське судно) та зберіганню експортно-імпортних навалювальних вантажів вантажовласника, які прибувають на термінал ТОВ «ТІС-Вугілля», що розташований в порту Южний. Пунктом 1.3. договору зазначено, що замовник - ТОВ «Скіф-Шиппінг» є експедитором вантажів, належних вантажовласнику, а згідно п.п.3.2.7 договору замовник зобов'язується надати виконавцю завірені митним постом доручення на здійснення навантажувальних робіт. Пунктом 3.2.9 договору визначено, що замовник зобов'язується щоденно, не пізніше 12.00 годин місцевого часу надавати виконавцю список залізничних вагонів (із зазначенням ваги кожного вагону) спрямовані на адресу виконавця за попередню добу.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що договір про надання послуг по перевалюванню експортно-імпортних вантажів № 01-03/8/Э/И від 01.03.2011 року, укладений між позивачем та ТОВ «Скіф-Шиппінг», укладений завдяки послугам, наданим ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» за договором між останнім та позивачем. При цьому суд першої інстанції зауважив, що податковий орган не надав доказів на спростування встановлених фактів.

Також суд першої інстанції встановив, що доказом здійснення навантажувальних робіт за договором № 01-03/8/Э/И від 01.03.2011 року між позивачем та ТОВ «Скіф-Шиппінг» є завірені митним постом доручення на відвантаження експортних вантажів, виданих ТОВ «Скіф-Шиппінг» та видача яких передбачена п.п. 3.2.7 договору № 01-03/8/Э/И від 01.03.2011 року. На виконання пункту 3.2.9 договору № 01-03/8/Э/И від 01.03.2011 року ТОВ «Скіф-Шиппінг» надавав виконавцю - ТОВ «ТІС-Вугілля» списки вагонів, вантаж в яких був навантажений на судна. Прибуття вантажу залізорудного концентрату залізничним транспортом для відвантаження на судна підтверджено накладними на маршрут або групу вагонів, у яких станцією і залізницею призначення зазначена «Чорноморська» та одержувачем вантажу зазначено ТОВ «ТІС-Вугілля».

Відповідно до договору про експлуатацію під'їзної колії від 01.02.2007 року, під'їзна колія, яка примикає до блок посту 30 км. станції «Чорноморська» належить ТОВ «Трансінвестсервіс». Згідно п. 3 даного договору, вагони, які прибувають зі станції «Чорноморська» на Підприємство приймаються на 1,2,3 колії прийомо-відправочного парку та подальший рух вагонів здійснюється локомотивом «Підприємства».

01.02.2011 року ТОВ «Трансінвестсервіс» (підприємство) уклало договір з ТОВ «ТІС-Вугілля» (Клієнт) № 10/ТУ від 01.02.2011 року, згідно якого підприємство надає клієнту комплекс залізничних послуг, перелік яких визначений п. 2 вказаного договору.

Суд першої інстанції встановив, що вантаж із залізорудним концентратом, який прибув у вагонах на станцію «Чорноморська», про що свідчать накладні на маршрут, або групу вагонів та у яких одержувачем вантажу зазначено ТОВ «ТІС-Вугілля», був переданий останнім на територію терміналу ТОВ «ТІС-Вугілля», що підтверджено відповідними актами.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що укладення позивачем договору з ТОВ «Скіф-Шиппінг» на надання послуг по перевалюванню експортно-імпортних вантажів та наявності у матеріалах справи документів, які підтверджують виконання сторонами вищевказаного договору його умов, а саме здійснення потужностями позивача навантаження на судна вантажу, який прибував на термінал позивача (доручення на відвантаження експортних вантажів, штурманські розписки, список вагонів), свідчать про фактичне здійснення ТОВ «ТІС-Вугілля» навантаження залізорудного концентрату на морські судна, а отже і настання реальних наслідків за договором між позивачем та ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», предметом якого є те, що ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» залучає вантажопотоки насипних вантажів з метою використання причалів залізничних шляхів і території ТОВ «ТІС-Вугілля» для проведення навантажувально-розвантажувальних робіт та при цьому такі вантажопотоки вважаються залученими ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», якщо вони надходять на причали, залізничні шляхи та територію ТОВ «ТІС-Вугілля» за договором про надання послуг, укладеним між позивачем та ТОВ «Скіф-Шиппінг».

Враховуючи встановлені фактичні обставини, суд першої інстанції встановив, що сторони договору про залучення вантажів - ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» та ТОВ «ТІС-Вугілля» діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України, а договір, вчинений позивачем та його контрагентом, відповідає вимогам ст.203 ЦК України, укладений позивачем договір не порушує публічний порядок, він не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також дані договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність висновків податкового органу щодо ознак нікчемності угод, укладених позивачем з його контрагентами, та про нгаявінсть правових підстав для задовлення адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника ТОВ «ТІС-Вугілля», розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Апеляційна скарга, як і акт перевірки ТОВ «ТІС-Вугілля» №1390/23/37468454 від 28.09.2011 року, так і письмові заперечення податкового органу на адміністративний позов, не спростовують висновків суду першої інстанції. Доводи податкового органу щодо ознак нікчемності укладених позивачем угод ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи, та спростовані матеріалами справи.

Крім ознак нікчемності укладених угод, податковий орган послався на висновки іншого органу податкової служби - ДПІ у м. Іллічівську Одеської області, які правильно не прийняті до уваги судом першої інстанції, оскільки реальність цих угод встановлена при судовому розгляді справи, та не спростована належними та допустимими доказами при апеляційному оскарженні.

Згідно довідки ДПІ у м. Іллічівську від 27.09.2011 року № 2340/23-0302/36978811 на яку посилається ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області в акті перевірки як на підставу нікчемності правочину 22.08.2011 року, ВПМ ДПІ у м. Іллічівську Одеської області обстежена податкова адреса підприємства та встановлено, що підприємство за даною адресою не знаходиться, що спростовано матеріалами справи - Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в якому адреса підприємства зазначена як: 68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 4 та статус відомостей про юридичну особу підтверджений. Крім того, місцезнаходження ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» зазначено у свідоцтві про державну реєстрацію цього підприємства.

З урахуванням положень ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», апеляційни суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтвердження відомостей про юридичну особу, її місцезнаходження, спростовують твердження податкового органу щодо відсутності контрагента позивача за місцезнаходженням, і не можуть слугувати підставою для визнання правочину недійсним.

Таких самих висновків дійшов суд першої інстанції, і з цим погоджується апеляційний суд, що твердження ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області про те, що 30.08.2011 року у ДПІ у м. Іллічівську зареєстроване рішення підприємства про припинення ведення господарської діяльності, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стан ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» зареєстрований та відомості щодо припинення його до ЄДР не внесені.

Безпідставними є доводи податкового органу на підставі висновків ДПІ у м. Іллічівську в яких зазначено, що 31.08.2011 року анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», оскільки зазначене свідоцтво анульовано 31.08.2011 року, а податкові накладні та всі первинні документи, що підтверджують виконання договору з ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», а так само і укладення вказаного договору відбувалося значно раніше.

Правильно встановив суд першої інстанції необґрунтованість висновків податкового органу і щодо відсутності у ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, оскілкьи матеріалами справи, підтверджено, що директором ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» затверджена структура та штатна чисельність ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», згідно якої на підприємстві 7 штатних одиниць. Згідно умов договору між позивачем та ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», предметом якого є залучення вантажопотоків насипних вантажів з метою використання причалів, залізничних шляхів і території ТОВ «ТІС-Вугілля», ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» виконує роботи лише із залучення вантажів для перевалки їх потужностями ТОВ «ТІС-Вугілля», а тому не потребує великої кількості технічного персоналу, виробничих активів та складських приміщень.

З урахуванням положень ст. 198 ПК України, апепляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, які не спростовуються доводами апеляційної скраги, щодо належного формування позивачем податкового кредиту у червні 2011 року на суму 175 349,05 грн, оскільки контрагент позивача - ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» під час укладення договору та видачі податкових накладних був зареєстрований в якості платника податку на додану вартість, а свідоцтво про сплату ПДВ ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» анульовано 31.08.2011 року, тобто вже після укладення договору, видачі податкових накладних та формування позивачем на їх підставі податкового кредиту, що відповідає положенням п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 ПК України, п. 2 та 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 №969.

При цьому апеляційний суд зазначає, що апелянтом не спростований той факт, що в податкових накладних, виданих ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» № 1 та № 5 зазначене місцезнаходження ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна 4, яке зазначене у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Таким чином, податкові накладні, що видавалися позивачу його контрагентом за договором є дійсними, та відповідно у позивача виникло право на віднесення сум ПДВ по цим операціям до складу податкового кредиту за червень 2011 року.

Також апелянтом не спростовані висновки суду першої інстанції, що придбані позивачем послуги призначені для використання в господарській діяльності позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 70, 71, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 10.11.2014 р.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П.Шеметенко