Постанова

від 20.11.2014 по справі 925/1471/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2014 р. Справа№ 925/1471/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Гандзій О.О. - представник за дов. № 20/09 від 03.09.2014;

від відповідача: Попельнюх А.О. - представник за дов. б/н від 05.05.2014;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЕАГРО"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.09.2014

у справі № 925/1471/14 (суддя Пащенко А.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-РЕГІОН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЕАГРО"

про стягнення 108730,00 грн.,

В судовому засіданні 20.11.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-РЕГІОН" (далі - ТОВ "АГРО-РЕГІОН", позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЕАГРО" (далі - ТОВ "ПОЛЕАГРО", відповідач) про стягнення 108730,00 грн.

Позов мотивовано порушенням відповідачем договірних зобов'язань в частині обов'язку поставити товар належної якості за ціною та у строки, передбачені договором поставки мінеральних добрив № 31/03 від 31.03.2014 року, внаслідок чого позивач поніс додаткові витрати на купівлю товару (мінеральних добрив) за вищою вартістю, яка склалася на ринку на дату укладення договору поставки з іншим постачальником.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.09.2014 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 108730,00 грн. збитків, 2174,60 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, в неповному обсязі з'ясував обставин справи, зокрема, не встановив, що відповідач належним чином виконав договірні зобов'язання по поставці товару належної якості, при цьому самим позивачем не було дотримано порядку приймання (або відмови від приймання) товару за кількістю та якістю, не було складено двостороннього акту про виявленні недоліку товару та взагалі не викликано представника відповідача, наявність якого була необхідна, для виявлення недоліків у встановленому договором та законодавством порядку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2014 апеляційна скарга відповідача була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 11.11.2014.

У судовому засіданні 11.11.2014, в порядку ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 20.11.2014.

У судовому засіданні 20.11.2014 представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Наполягав на тому, що відповідач неодноразово визнавав факт невідповідності поставленого товару державним стандартам та технічній документації.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.11.2014 підтримав апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити, скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Окремо зазначив, що товар, який поставлявся позивачу, був належної якості, про що свідчить відповідна документація, зокрема, сертифікати якості. Разом з цим зауважив, що твердження позивача про визнання відповідачем неналежної якості товару, є необґрунтованими, оскільки акт про виявленні недоліки відповідач не підписував, і в подальшому листуванні між сторонами відповідачем також не було визнано невідповідність поставлених мінеральних добрив державним стандартам України та відповідній технічній документації.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ПОЛЕАГРО" (постачальник за договором) та ТОВ "АГРО-РЕГІОН" (покупець за договором) уклали договір № 31/03 від 31 березня 2014 року (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався у зумовлені строки передавати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним договором, приймати та оплачувати мінеральні добрива під сільськогосподарські культури (далі - товар).

Умовами договору, зокрема, визначено насупне:

- якість товару за цим договором має відповідати державним стандартам України, ТУ та технічній документації, яка встановлює вимоги до його якості. Гарантійний строк на товар встановлюється виробником (пункт 1.2.);

- якість товарів, що поставляються, засвідчується належним товаро-супровідним документом (завіреною уповноваженим представником постачальника та скріпленою печаткою копією документа), який надається разом з товаром (пункт 1.2.1.);

- асортимент, кількість та вартість товару поставленого протягом строку дії цього договору, визначатиметься сторонами в специфікаціях (пункт 1.3.);

- поставка товару здійснюється в місці поставки за адресою: Житомирська область, Любарський район, с. Великі Деревичі, вул. Жовтнева, 12 (склад покупця). Доставка товару до місця поставки здійснюється за рахунок, силами та засобами постачальника (пункт 2.2.);

- зобов'язання постачальника по поставці товару покупцеві вважаються виконаними належним чином за умови надання наступних документів на товар: видаткової накладної та податкової накладної з обов'язковим дотриманням порядку заповнення та обов'язковою наявністю всіх необхідних реквізитів, передбачених чинним законодавством, товарно-транспортної накладної (пункт 2.7.);

- пунктом 3 договору встановлено ціну договору та порядок розрахунків, за яким зміна ціни товару після підписання сторонами специфікації до договору не допускається, оплата здійснюється покупцем за кожну обумовлену в специфікації партію товару шляхом 100% попередньої оплати вартості товару.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що 31 березня 2014 року сторонами було підписано специфікацію № 1 до договору, відповідно до якої ТОВ "ПОЛЕАГРО" зобов'язалось поставити ТОВ "АГРО-РЕГІОН" до 11 квітня 2014 року нітроамофоску 16:16:16 (імп) в кількості 193 тонни за ціною 4570,00 грн., з урахуванням ПДВ за 1 тонну.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що позивач перерахував відповідачу 100% передоплати в сумі 882010 грн. відповідно до умов специфікації № 1.

Сторонами також не заперечується той факт, що 10.04.2014 ТОВ "ПОЛЕАГРО" намагалося поставити відповідну кількість товару позивачу, однак відвантаження товару не відбулося, оскільки позивач відмовився приймати товар, з посиланням на невідповідну якість товару.

Листами № 10-04/2014 від 10.04.2014, та № 14-04/2014 від 14.04.2014 відповідача пропонував ТОВ "АГРО-РЕГІОН" повернути сплачені позивачем кошти та платіжним дорученням № 926 від 14.04.2014 ТОВ "ПОЛЕАГРО" перерахував на рахунок ТОВ "АГРО-РЕГІОН" кошти в сумі 882010 грн. із призначенням платежу "Повернення коштів за нітроамофоску зг. листа бн від 14.04.14".

Як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції позивач зазначав, що для поставки необхідної кількості мінеральних добрив ТОВ "АГРО-РЕГІОН" уклало із ПП "Компанія Агротрейд" договір № 23/04-1 поставки мінеральних добрив від 23 квітня 2014 року та придбало у вказаного товариства 25.04.2014 140 тонн нітроамофоски по ціні 5290 грн. за тонну та 27.04.2014 - 13 тонн по ціні 5180 грн., що більше за ціну, вказану в договорі із відповідачем, у зв'язку з чим вимагав стягнення з відповідача різниці переплаченої суми за вищезазначеними договорами у розмірі 108730 грн. На думку позивача, саме невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині поставки товару належної якості, зумовило укладення іншого договору з більшою ціною за аналогічний товар.

Так, претензією № 122 від 06.06.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування збитків у розмірі 108730,00 грн.

Листом № 75 від 26.06.2014 відповідач надав відповідь, в якій вказав на відмову в задоволенні претензії, через необґрунтованість вимог позивача.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення збитків в сумі 108730 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про те, що такі вимоги є законними та обґрунтованими, оскільки вказані збитки виникли внаслідок невиконання відповідачем договору № 31/03 в частині поставки товару належної якості. Зазначивши, що даний факт неодноразово визнавався відповідачем під час листування між сторонами.

Доводи відповідача про те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що товар був неналежної якості (зокрема, двосторонній акт про недоліки, висновок лабораторних досліджень, тощо), а також про те, що позивачем не доведено вчинення відповідачем порушення умов договору, наявність його вини та розміру збитків, місцевим господарським судом були відхилені, як необґрунтовані. Разом з цим, місцевий господарський суд визнав правомірними доводи позивача в частині того, що поставлена ТОВ "ПОЛЕАГРО" нітроамофоска не відповідала вимогам державних стандартів України. При цьому дійшов висновку, що самим відповідачем також неодноразово визнавався цей факт.

В цій частині суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В частині 1 статті 268 ГК України вказано, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

За приписом частини 5 статті 268 ГК України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Разом з цим, судом першої інстанції не було встановлено та не надано правової оцінки тій обставині, що в розділі 4 договору сторонами зазначено окремий порядок кількісного і якісного приймання продукції, яка постачається покупцю. При цьому, дотримання сторонами такого порядку є обов'язковим в розумінні ст. ст. 526, 629 ЦК України.

Так, згідно п. 4.1. договору сторони домовились, що приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. (№ П-6), та вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. (№ П-7) (далі - Інструкція № П-7).

При цьому, в п. 4.2. договору сторони визначили аналогічний положенням вищезазначених інструкцій порядок приймання товару, з відповідними особливостями, зокрема, в частині процедури приймання у випадку виявлення неналежної якості товару.

Так, відповідно до пункту 16 Інструкції № П-7, під час виявлення невідповідності якості отриманої продукції договору або даним, вказаним у супровідних документах, які посвідчують якість продукції, отримувач зупиняє подальше приймання товару та складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції та характер виявлених під час приймання дефектів. Отримувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості в умовах, які попереджають погіршення її якості та змішування з іншою однорідною продукцією. Отримувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акта представника іногороднього виробника (постачальника), якщо це передбачено в основних та особових умовах поставки, інших обов'язкових правилах або в договорі. В договорах можуть бути передбачені випадки, коли явка представника іногороднього виробника (відправника) для участі в прийманні продукції за якістю зі складанням акту є обов'язковою.

В свою чергу, сторони в пункті 4.2. договору визначили, що у випадку виявлення невідповідності товару вимогам договору, покупець зобов'язаний направити претензію щодо невідповідності якості та викликати представника постачальника для складання акту, а обов'язком постачальника є з'явитися для підписання акту, для чого йому надається два дні з моменту отримання претензії. У такому випадку приймання товару зупиняється до моменту прибуття представника постачальника. Акт складається у двох екземплярах, по одому екземпляру для кожної сторони та підписується уповноваженими представниками сторін.

Суд першої інстанції також не звернув увагу на те, що матеріали справи не містять вищезазначеної претензії (складеної та направленої постачальнику з боку покупця в момент виявлення ним неналежної якості поставленого товару); доказів того, що представник постачальника з'явився у встановлений умовами договору строк для участі у процедурі виявлення та фіксування недоліків товару. При цьому акт № 333 від 10.04.2014 (яким позивач підтверджує неналежну якість товару, а/с 90) підписаний лише з боку представників покупця, без підпису з боку представника постачальника (навіть без помітки про те, що представник постачальника відмовився від підпису), а тому такий акт не може бути належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 33, 34, 36, 43 ГПУ України (аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 01.10.2013 у справі № 904/1387/13-г). Той факт, що дата вказаного акту співпадає з датою поставки товару (а саме 10.04.2014), окремо свідчить про те, що дводенний строк, який передбачений умовами договору для прибуття представника постачальника в місце приймання товару для підписання акту про недоліки, не було дотримано з боку позивача, а відтак про порушення процедури прийняття/відмови від прийняття товару в цій частині саме покупцем.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що пунктом 4.3. договору сторонами було передбачено, що у випадку виникнення спору щодо якості товару, якість перевіряється в спеціальній лабораторії. Для цього (виключно за участю обох сторін) проводиться відбір зразків товару з кожної партії товару, які належним чином запаковуються та надсилаються на адресу спеціальної сертифікованої лабораторії. Про вищезазначені дії сторони також складають двосторонній акт.

Разом з цим, пунктом 27 Інструкції № П-7 визначено порядок складання акта відбору проб та обов'язкові відомості, які повинні бути відображені в такому акті.

Позивачем не заперечується, що подібний акт сторонами не складався, а доводи позивача в частині того, що між сторонами не існує спору щодо якості товару (зокрема, з посиланням на те, що неналежна якість товару беззаперечно визнана з боку обох сторін) не приймається судом апеляційної інстанції, оскільки спір у даній справі виник саме через те, що відповідачем не було визнано (ані повністю, ані частково) неналежну якість поставленого товару.

Зі свого боку відповідач підтверджує належну якість поставленого товару сертифікатом якості № 3451 (а/с 13), з якого вбачається, що датою виготовлення мінеральних добрив: нітроамофоска 16:16:16 - гранульований продукт без сторонніх домішків, № партії - 383, є 30.10.2013. Крім того, гарантійний строк зберігання даного товару становить 6 місяців. З наведеного вбачається, що при поставці мінеральних добрив 10.04.2014, даний товар ще був на гарантійному строку. В свою чергу, ч. 3 ст. 680 ЦК України надає покупцю право на пред'явлення окремої вимоги у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом гарантійного строку.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що з листа відповідача № 10-04/2014 (а/с 14), який суд першої інстанції прийняв в якості доказу визнання відповідачем факту поставки неякісного товару, також не вбачається повного або часткового визнання продавцем неналежної якості товару. Так, в абзаці 3 вказаного листа відповідач навпаки наголошує на тому, що продукція була завезена в 2013 році та відповідає стандартам якості (з посиланням на сертифікат якості). При цьому продавець зазначає, що вважає використання товару можливим з попередньою підготовкою безпосередньо перед внесенням.

В цій частині суд апеляційної інстанції приймає, як обґрунтовані, доводи позивача про те, що умовами договору не було передбачено, що перед використанням поставленого продавцем товару позивач повинен був зробити попередню підготовку, проте така процедура відноситься до технічних питань і могла бути спростована (або доведена) якраз при перевірці в спеціальній лабораторії (що не було зроблено саме позивачем у справі). Разом з цим, даний факт також не заперечується відповідачем, внаслідок чого останній, як в листі № 10-04/2014 від 10.04.2014, так і в листі № 14-04/2014 від 14.04.2014, зокрема, пропонував ТОВ "АГРО-РЕГІОН" повернути сплачені кошти.

В свою чергу, листом від 11.04.2014 покупець фактично відмовився від договору в односторонньому порядку, що в даному випадку не суперечить умовам договору та прямо передбачено п. 8.5. договору.

Як було вищезазначено, платіжним дорученням № 926 від 14.04.2014 ТОВ "ПОЛЕАГРО" було повернуто на рахунок ТОВ "АГРО-РЕГІОН" кошти в сумі 882010 грн. із призначенням платежу: "Повернення коштів за нітроамофоску зг. листа бн від 14.04.14".

Однак, розцінювати вищезазначене листування (з подальшим поверненням коштів продавцем), як визнання відповідачем поставки товару тієї якості, яка не відповідає вимогам державних стандартів України, ТУ та технічній документації у суду немає жодних підстав, оскільки, як вже зазначалося у даній постанові, відмова в прийманні товару невідповідної якості (навіть за відсутністю спору між сторонами) повинна бути зафіксована в окремому (обов'язково двосторонньому) акті, який складається у визначеному умовами договору та вимогами Інструкції № П-7 порядку. При цьому, у випадку виникнення спору щодо якості товару, якість повинна перевірятися в спеціальній сертифікований лабораторії (також зі складанням двостороннього акту). Разом з цим, порядок, який було визначений сторонами у розділі 4 договору, а також процедура приймання товару за якістю, яка встановлена п. 16 Інструкції № П-7 не була дотримана покупцем. Акт виявлення недоліків, поданий позивачем, не є належним доказом в розумінні вищенаведених норм, оскільки є одностороннім. При цьому в матеріалах справи відсутні докази складання та направлення претензії відповідачу (з наданням встановленого договором строку для реагування на таку претензію).

Як вбачається з аналізу положень статті 673 Цивільного кодексу України умова щодо якості продукції (про порушення якої зазначає відповідач), є однією з умов договору, яка характеризує предмет купівлі-продажу з точки зору придатності його до використання за цільовим призначенням. Якість продукції (товару) - це сукупність властивостей і характеристик, які відображають рівень новизни, надійність, довговічність, економічність продукції (товару) та зумовлюють її здатність задовольнити відповідно до свого призначення потреби споживачів (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 04.10.2011 у справі № 18/401).

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції не приймає, в якості підстави для задоволення позову, вищенаведені доводи ТОВ "АГРО-РЕГІОН", оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України, доказів поставки відповідачем товару неналежної якості, а як наслідок - понесення у зв'язку з цим збитків

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, у відповідності до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, з огляду на положення статей 22, 1166 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

В цій частині, необхідною умовою для стягнення збитків, є доведення позивачем, що укладення договору з іншим постачальником (та, як наслідок сплата ним більшої ціни за товар, ніж ціна, яка була передбачена умовами договору № 31/03) напряму залежить від протиправної поведінки відповідача.

Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 11.02.2014 у справі № 910/16876/13).

У відповідності до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у зв'язку з недоведенням позивачем складу цивільного правопорушення, зокрема, наявності протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, як необхідної підстави для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки при перевірці рішення по даній справі було встановлено, що суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 108730,00 грн. збитків.

З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог відповідно до пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України, з покладанням на позивача судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідача відшкодовуються йому судом за рахунок позивача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЕАГРО" на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.09.2014 у справі № 925/1471/14 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 17.09.2014 у справі № 925/1471/14 про задоволення позовних вимог скасувати, з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-РЕГІОН" (13126, Житомирська область, Любарський район, с. Великі Деревичі, вул. Жовтнева, 12, ідентифікаційний код 32282203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЕАГРО" (18029, м. Черкаси, вул. Квіткова, 4, оф. 20, ідентифікаційний код 37682488) 1087,30 грн. (одну тисячу вісімдесят сім гривень 30 коп.) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

5. Матеріали справи № 925/1471/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 24.11.2014

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк