Постанова

від 20.01.2015 по справі 925/1471/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року Справа № 925/1471/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівКорнілової Ж.О., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу ТОВ "Агро-Регіон" на постановувід 20.11.2014 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№925/1471/14 господарського суду Черкаської області за позовомТОВ "Агро-Регіон" доТОВ "Полеагро" простягнення 108730,00 грн. за участю представників:

позивача: Гандзій О.О., дов. від 03.12.2014 №23/12;

відповідача: Попельнюха А.О., дов. від 05.05.2014 б/н;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 17.09.2014 (суддя А. Пащенко), позов задоволено повністю. Стягнуто із ТОВ "Полеагро" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон - 108 730 грн. збитків, 2 174 грн. 60 коп. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 (судді О. Коротун, В. Сулім, О. Гаврилюк), рішення господарського суду Черкаської області від 17.09.2014 скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові. Стягнуто з ТОВ "Агро-Регіон" на користь ТОВ "Полеагро" 1087,30 грн. (одну тисячу вісімдесят сім гривень 30 коп.) судового збору.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, ТОВ "Агро-Регіон" - позивач у справі, звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 та залишити в силі рішення господарського суду Черкаської області від 17.09.2014.

Скаржник вважає, що апеляційним судом неправильно застосовано ст.ст. 509, 526, 614, 623,678 ЦК України, ст.226 ГК України. Судом не дотримано вимог ст.43 ГПК України. Висновки суду не відповідають матеріалам справи.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню наступних підстав.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ТОВ "ПОЛЕАГРО" (постачальник за договором) та ТОВ "АГРО-РЕГІОН" (покупець за договором) уклали договір № 31/03 від 31 березня 2014 року (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався у зумовлені строки передавати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним договором, приймати та оплачувати мінеральні добрива під сільськогосподарські культури (далі - товар).

Умовами договору, зокрема, визначено наступне:

- якість товару за цим договором має відповідати державним стандартам України, ТУ та технічній документації, яка встановлює вимоги до його якості. Гарантійний строк на товар встановлюється виробником (пункт 1.2.);

- якість товарів, що поставляються, засвідчується належним товаро-супровідним документом (завіреною уповноваженим представником постачальника та скріпленою печаткою копією документа), який надається разом з товаром (пункт 1.2.1.);

- асортимент, кількість та вартість товару поставленого протягом строку дії цього договору, визначатиметься сторонами в специфікаціях (пункт 1.3.);

- поставка товару здійснюється в місці поставки за адресою: Житомирська область, Любарський район, с. Великі Деревичі, вул. Жовтнева, 12 (склад покупця). Доставка товару до місця поставки здійснюється за рахунок, силами та засобами постачальника (пункт 2.2.);

- зобов'язання постачальника по поставці товару покупцеві вважаються виконаними належним чином за умови надання наступних документів на товар: видаткової накладної та податкової накладної з обов'язковим дотриманням порядку заповнення та обов'язковою наявністю всіх необхідних реквізитів, передбачених чинним законодавством, товарно-транспортної накладної (пункт 2.7.);

- пунктом 3 договору встановлено ціну договору та порядок розрахунків, за яким зміна ціни товару після підписання сторонами специфікації до договору не допускається, оплата здійснюється покупцем за кожну обумовлену в специфікації партію товару шляхом 100% попередньої оплати вартості товару.

Суд першої інстанції встановив, що 31 березня 2014 року сторонами було підписано специфікацію № 1 до договору, відповідно до якої ТОВ "ПОЛЕАГРО" зобов'язалось поставити ТОВ "АГРО-РЕГІОН" до 11 квітня 2014 року нітроамофоску 16:16:16 (імп) в кількості 193 тонни за ціною 4570,00 грн., з урахуванням ПДВ за 1 тонну.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що позивач перерахував відповідачу 100% передоплати в сумі 882010 грн. відповідно до умов специфікації № 1.

Сторонами також не заперечується той факт, що 10.04.2014 ТОВ "ПОЛЕАГРО" намагалося поставити відповідну кількість товару позивачу, однак відвантаження товару не відбулося, оскільки позивач відмовився приймати товар, з посиланням на невідповідну якість товару.

Листами №10-04/2014 від 10.04.2014, та № 14-04/2014 від 14.04.2014 відповідач пропонував ТОВ "АГРО-РЕГІОН" повернути сплачені позивачем кошти та платіжним дорученням № 926 від 14.04.2014. ТОВ "ПОЛЕАГРО" перерахував на рахунок ТОВ "АГРО-РЕГІОН" кошти в сумі 882010 грн. із призначенням платежу "Повернення коштів за нітроамофоску зг. листа бн від 14.04.14".

Як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції позивач зазначав, що для поставки необхідної кількості мінеральних добрив ТОВ "АГРО-РЕГІОН" уклало із ПП "Компанія Агротрейд" договір № 23/04-1 поставки мінеральних добрив від 23 квітня 2014 року та придбало у вказаного товариства 25.04.2014 140 тонн нітроамофоски по ціні 5290 грн. за тонну та 27.04.2014 - 13 тонн по ціні 5180 грн., що більше за ціну, вказану в договорі із відповідачем, у зв'язку з чим вимагав стягнення з відповідача різниці переплаченої суми за вищезазначеними договорами у розмірі 108730 грн. На думку позивача, саме невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині поставки товару належної якості, зумовило укладення іншого договору з більшою ціною за аналогічний товар.

Претензією № 122 від 06.06.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування збитків у розмірі 108730,00 грн.

Листом № 75 від 26.06.2014 відповідач відмовився від задоволення претензії через необґрунтованість вимог позивача.

За встановлених обставин, суди дійшли протилежних висновків. Так, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення збитків в сумі 108730 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про те, що такі вимоги є законними та обґрунтованими, оскільки вказані збитки виникли внаслідок невиконання відповідачем договору № 31/03 в частині поставки товару належної якості. Зазначивши, що даний факт неодноразово визнавався відповідачем під час листування між сторонами.

Доводи відповідача про те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що товар був неналежної якості (зокрема, двосторонній акт про недоліки, висновок лабораторних досліджень, тощо), а також про те, що позивачем не доведено вчинення відповідачем порушення умов договору, наявність його вини та розміру збитків, місцевим господарським судом були відхилені, як необґрунтовані. Разом з цим, місцевий господарський суд визнав правомірними доводи позивача в частині того, що поставлена ТОВ "ПОЛЕАГРО" нітроамофоска не відповідала вимогам державних стандартів України. При цьому дійшов висновку, що самим відповідачем також неодноразово визнавався цей факт.

Натомість, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у зв'язку з недоведенням позивачем складу цивільного правопорушення, зокрема, наявності протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, як необхідної підстави для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Ним було встановлено, що: п. 4.1. договору сторони домовились, що приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. (№ П-6), та вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. (№ П-7) (далі - Інструкція № П-7).

В п. 4.2. договору сторони визначили аналогічний положенням вищезазначених інструкцій порядок приймання товару, з відповідними особливостями, зокрема, в частині процедури приймання у випадку виявлення неналежної якості товару.

Суд першої інстанції також не звернув увагу на те, що матеріали справи не містять вищезазначеної претензії (складеної та направленої постачальнику з боку покупця в момент виявлення ним неналежної якості поставленого товару); доказів того, що представник постачальника з'явився у встановлений умовами договору строк для участі у процедурі виявлення та фіксування недоліків товару. При цьому акт № 333 від 10.04.2014 (яким позивач підтверджує неналежну якість товару, а/с 90) підписаний лише з боку представників покупця, без підпису з боку представника постачальника (навіть без помітки про те, що представник постачальника відмовився від підпису), а тому такий акт не може бути належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 33, 34, 36, 43 ГПУ України. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що пунктом 4.3. договору сторонами було передбачено, що у випадку виникнення спору щодо якості товару, якість перевіряється в спеціальній лабораторії. Для цього (виключно за участю обох сторін) проводиться відбір зразків товару з кожної партії товару, які належним чином запаковуються та надсилаються на адресу спеціальної сертифікованої лабораторії. Про вищезазначені дії сторони також складають двосторонній акт.

Позивачем не заперечується, що подібний акт сторонами не складався, а доводи позивача в частині того, що між сторонами не існує спору щодо якості товару (зокрема, з посиланням на те, що неналежна якість товару беззаперечно визнана з боку обох сторін) не приймається судом апеляційної інстанції, оскільки спір у даній справі виник саме через те, що відповідачем не було визнано (ані повністю, ані частково) неналежну якість поставленого товару.

Зі свого боку відповідач підтверджує належну якість поставленого товару сертифікатом якості № 3451 (а/с 13), з якого вбачається, що датою виготовлення мінеральних добрив: нітроамофоска 16:16:16 - гранульований продукт без сторонніх домішків, № партії - 383, є 30.10.2013. Крім того, гарантійний строк зберігання даного товару становить 6 місяців. З наведеного вбачається, що при поставці мінеральних добрив 10.04.2014, даний товар ще був на гарантійному строку. В свою чергу, ч. 3 ст. 680 ЦК України надає покупцю право на пред'явлення окремої вимоги у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом гарантійного строку.

Переглядаючи оскаржувану постанову у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Судами встановлено, що позов мотивовано порушенням відповідачем договірних зобов'язань в частині обов'язку поставити товар належної якості за ціною та у строки, передбачені договором поставки мінеральних добрив № 31/03 від 31.03.2014 року, внаслідок чого позивач поніс додаткові витрати на купівлю товару (мінеральних добрив) за вищою вартістю, яка склалася на ринку на дату укладення договору поставки з іншим постачальником.

Позивач обґрунтовує свої вимоги щодо відшкодування шкоди приписами ст.ст.22,1166 ЦК України та ст.ст. 224,225 ГК України як шкоди, завданої невиконанням господарського зобов'язання.

Приписами ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічні положення викладені у ст.ст.224,225 ГК України.

Застосовуючи дані статті необхідно встановити усі чотири елементи складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка; 2) шкода; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Судами встановлено, що сторони уклали договір поставки № 31/03 від 31.03.2014. 31 березня 2014 року сторонами було підписано специфікацію № 1 до договору, відповідно до якої ТОВ "ПОЛЕАГРО" зобов'язалось поставити ТОВ "АГРО-РЕГІОН" до 11 квітня 2014 року нітроамофоску 16:16:16 (імп) в кількості 193 тонни за ціною 4570,00 грн., з урахуванням ПДВ за 1 тонну. Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що позивач перерахував відповідачу 100% передоплати в сумі 882010 грн. відповідно до умов специфікації № 1. Сторонами також не заперечується той факт, що 10.04.2014 ТОВ "ПОЛЕАГРО" намагалося поставити відповідну кількість товару позивачу, однак відвантаження товару не відбулося, оскільки позивач відмовився приймати товар, з посиланням на невідповідну якість товару.

Як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції позивач зазначав, що для поставки необхідної кількості мінеральних добрив ТОВ "АГРО-РЕГІОН" уклало із ПП "Компанія Агротрейд" договір № 23/04-1 поставки мінеральних добрив від 23 квітня 2014 року та придбало у вказаного товариства 25.04.2014 140 тонн нітроамофоски по ціні 5290 грн. за тонну та 27.04.2014 - 13 тонн по ціні 5180 грн., що більше за ціну, вказану в договорі із відповідачем, у зв'язку з чим вимагав стягнення з відповідача різниці переплаченої суми за вищезазначеними договорами у розмірі 108730 грн. На думку позивача, саме невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині поставки товару належної якості, зумовило укладення іншого договору з більшою ціною за аналогічний товар.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В частині 1 статті 268 ГК України вказано, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

За приписом частини 5 статті 268 ГК України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Апеляційним судом встановлено, що в розділі 4 договору від 31.03.2014 сторонами зазначено окремий порядок кількісного і якісного приймання продукції, яка постачається покупцю. При цьому, дотримання сторонами такого порядку є обов'язковим в розумінні ст. ст. 526, 629 ЦК України.

Так, згідно п. 4.1. договору сторони домовились, що приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. (№ П-6), та вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. (№ П-7) (далі - Інструкція № П-7).

Апеляційним судом встановлено, що обумовлений сторонами порядок приймання поставлених добрив, які не відповідають якості, покупцем не дотримано.

Зі свого боку відповідач підтверджує належну якість поставленого товару сертифікатом якості № 3451 (а/с 13), з якого вбачається, що датою виготовлення мінеральних добрив: нітроамофоска 16:16:16 - гранульований продукт без сторонніх домішків, № партії - 383, є 30.10.2013. Крім того, гарантійний строк зберігання даного товару становить 6 місяців. З наведеного вбачається, що при поставці мінеральних добрив 10.04.2014, даний товар ще був на гарантійному строку. В свою чергу, ч. 3 ст. 680 ЦК України надає покупцю право на пред'явлення окремої вимоги у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом гарантійного строку.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що з листа відповідача № 10-04/2014 (а/с 14), який суд першої інстанції прийняв в якості доказу визнання відповідачем факту поставки неякісного товару, також не вбачається повного або часткового визнання продавцем неналежної якості товару. Так, в абзаці 3 вказаного листа відповідач навпаки наголошує на тому, що продукція була завезена в 2013 році та відповідає стандартам якості (з посиланням на сертифікат якості). При цьому продавець зазначає, що вважає використання товару можливим з попередньою підготовкою безпосередньо перед внесенням.

Приписами ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Сторони у договорі від 31.03.2014 погодили, що поставка товару неналежної якості оформляється відповідним двостороннім актом. Апеляційним судом встановлено, що порядок, який було визначений сторонами у розділі 4 договору, а також процедура приймання товару за якістю, не була дотримана покупцем. Акт виявлення недоліків, поданий позивачем, не є належним доказом в розумінні вищенаведених норм, оскільки є одностороннім. При цьому в матеріалах справи відсутні докази складання та направлення претензії відповідачу (з наданням встановленого договором строку для реагування на таку претензію).

Відтак, відсутні підстави вважати, що договір був виконаний відповідачем неналежним чином.

Крім того, в силу вимог ч.1 ст. 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу , не відшкодовується.

Судами встановлено, що у листі від 10.04.2014 № 10-04/2014 ТОВ "ПОЛЕАГРО" пояснило директору ТОВ "АГРО-РЕГІОН" про те, що при первинній поставці нітроамофоски в кількості 22 тонни було відмовлено в її вигрузці оскільки в деяких мішках виявилася затверділою, про що згідно з п. 4.2. договору сторонами був складений акт про виявлені недоліки (Нітроамофоска 16*16*16 була отримана на склад в теплому стані в сухе складське приміщення, але протягом декількох місяців не використовувалась, що могло привести до її злежування). Враховуючи, що продукція була завезена в 2013 р. та відповідає стандартам якості виробника, ТОВ "ПОЛЕАГРО" вважає можливе її використання з попередньою підготовкою безпосередньо перед внесенням. В цьому листі відповідач повідомив, що він не зможе виконати своїх зобов'язань по заміні добрива по первинній вартості, та згідно з п. 6.2. та 6.3. договору готове повернути сплачені кошти на рахунок ТОВ "АГРО-РЕГІОН протягом одного дня з моменту отримання відповідного листа. Також у цьому листі відповідач пропонував позивачу поставку даного виду добрива Білоруського виробництва по іншій ціні з доплатою по факту поставки (а. с. 14).

У листі від 11.04.2014 на адресу відповідача позивач просив невідкладно здійснити поставку якісного товару готового до використання, інакше позивач відмовиться від договору та вимагатиме повернення сплачених коштів та відшкодування збитків і просив про результати розгляду листа повідомити не пізніше 14.04.2014 (а. с. 15).

У листі від 14.04.2014 (аналогічному за змістом листу від 10.04.2014) відповідач підтвердив готовність повернути позивачу сплачені кошти.

Платіжним дорученням № 926 від 14.04.2014 ТОВ "ПОЛЕАГРО" перерахував на рахунок ТОВ "АГРО-РЕГІОН" кошти в сумі 882 010 грн. із призначенням платежу "Повернення коштів за нітроамофоску зг. листа бн від 14.04.14".

Згодом, позивач уклав договір поставки добрив з іншою особою.

Таким чином, саме позивач вирішив укласти новий договір з іншою особою, а не продовжувати правовідносини за договором поставки від 31.03.2014. Саме позивач обрав для себе нову ціну міндобрив. Вини відповідача у тому, що позивач вирішив укласти новий (інший) договір на поставку міндобрив немає.

Як вже було зазначено вище, застосовуючи ст..ст. 22,1166 ЦК України необхідно встановити усі чотири елементи складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка; 2) шкода; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Позивачем не доведено жодного з вищевказаних елементі. Ним не надано належних доказів того, що:

відповідачем поставлено товар неналежної якості (відсутній передбачений п.п.4.2-4.3 двосторонній акт та висновок лабораторної експертизи);

відповідач своїми діями щодо поставки товару 10.04.2014 завдав відповідачу шкоди (збитків);

саме дії відповідача щодо поставки товару 10.04.2014 змусили позивача придбати вказане добриво у іншої особи за іншої ціною.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи скаржника про порушення апеляційним судом приписів ст..ст. 22,1166 ЦК України не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційним судом повно та всебічно досліджено обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Висновки про відмову в задоволенні позову є обґрунтованими. Водночас, при вирішення питання про наявність у діях відповідача (поставка товару 10.04.2014) складу цивільного правопорушення як підстави для стягнення збитків місцевий суд дійшов хибних висновків та безпідставно та невмотивовано задовольнив позов.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "АГРО-РЕГІОН" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 - без змін.

Головуючий, суддя В. Овечкін судді:Ж. Корнілова В. Цвігун