Постанова

від 24.11.2014 по справі 908/3155/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2014 р. Справа № 908/3155/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Леус Г.О. дов. б/н від 27.08.2014 року.

відповідача - не з"явився

розглянувши в відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургмонтаж 207", м. Запоріжжя (вх. №3405 З/3-10) на рішення господарського суду Запорізької області від 29.09.2014 року у справі №908/3155/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий альпінізм", м.Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургмонтаж 207", м.Запоріжжя

про стягнення 225187,20 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.09.2014 року по справі №908/3155/14 (суддя Т.Г. Алейникова) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "промисловий альпінізм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургмонтаж 207" задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургмонтаж 207" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий альпінізм" заборгованість в розмірі 130187,20 грн. та судовий збір в сумі 4503,74 грн.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 29.09.2014 року у справі №908/3155/14 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу (вх.10389 від 12.11.2014 року), в якому проти доводів викладених в апеляційні скарзі заперечує, вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідач в судове засідання 20.11.2014 року не з'явився, однак через канцелярію суду надав клопотання (від 20.11.2014 року вх.№10904), в якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату, оскільки директор Товариства буде знаходитися у відрядженні з 19.11.2014 року по 21.11.2014 року та не зможе бути присутнім під час розгляду справи 20.11.2014 року.

Розглянувши вище зазначене клопотання відповідача колегія суддів вирішила у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити, оскільки діюче законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти їх інтереси в суді, а тому учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідність участь у судовому засіданні іншого представника.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 року №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Разом з тим, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 року відповідач був попереджений, що у разі не з'явлення його представника у судове засідання справа може бути розглянута без його участі, тому згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами та без участі представника відповідача.

До Харківського апеляційного господарського суду 13.11.2014 року повернулась ухвала суду від 23.10.2014 року, яка була направлена на адресу відповідача, з поштовою довідкою - відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом ( абзац 3 п.3.9.1).

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, вислухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду визначила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургмонтаж 207" (відповідач, за договором - підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промисловий альпінізм" (позивач, за договором - субпідрядник) укладено договір №03/04/2013 субпідряду на будівельно-монтажні роботи відповідно до п.1.1 підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах даного договору робити (термоізоляція трубопроводів, влаштування підлог, антикорозійний захист металевих і залізобетонних конструкцій) в об'ємі, передбаченому затвердженими підрядником кошторисом або проектами. Підрядник зобов'язаний надати субпідряднику об'єкт для виконання робіт, прийняти та оплатити виконані роботи в порядки та в термін, встановленим даним договором (п.1.2 договору).

Договір має довготривалий характер з виконанням обов'язків підрядчиком до 31.12.2013 року (п.2.1 договору).

Сторонами у п.3.1 договору погоджено, що ціна робіт по даному договору буде встановлена виходячи з вартості актів виконаних робіт , підписаними обома сторонами. Ціна робіт встановлюється кошторисом з розрахунком договірної ціни по об'ємам (об'єкта, етапів, видів) робіт, котрі є невід'ємною частиною договору (п.3.2 договору).

Оплата підрядником виконаних робіт здійснюється поетапно (щомісяця), по підписаним актам КБ-2в та довідкам КБ-3, на підставі наданих субпідрядником рахунків та податкових довідках до 25 числа місяця, наступного за звітнім (п.4.1 Договору).

Крім того, у договорі встановлено, що види та зміст робіт по даному договору, а також по окремим об'ємам (об'єктам, етапам та видам), встановлюється на основі договірної ціни та графіку виконаних робіт, які є невід'ємною часиною даного договору (п.5.1 договору).

Відповідно до п.7.2.1 договору субпідрядник має право отримувати оплату за виконані роботи в розмірах та в термін, встановленими в даному договорі та додатків до нього.

За невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторона несе відповідальність відповідно до діючого законодавства України (п.10.1 договору).

Надалі, між сторонами 31.12.2014 року була укладена додаткова угода №1, відповідно до якої п. 2.1 договору викладений у наступній редакції: «Договір має довготривалий характер з виконанням обов'язків підрядчиком до 31.12.2014 року».

Позивач на виконання п. 1.1 договору за період з квітня 2014 року по червень 2014 року виконав в повному обсязі підрядні роботи, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2014 року №55-04-991/СП, актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2014 року №55/05-13007/СП, актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2014 року №55-06-1694/СП, підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Однак, як вказує позивач, відповідач свій обов'язок, передбачений п.1.2 договору та ст. 837 Цивільного кодексу України, з оплати виконаних позивачем підрядних робіт, виконав частково, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 225187,20 грн.

З метою досудового регулювання спору на адресу відповідача була направлена претензія (вих.№1908/1) від 19.08.2014 року про сплату заборгованості, що утворилась внаслідок не належного виконання останнім зобов'язань за договором. Дана претензія відповідачем залишена без відповіді.

У зв'язку з тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті суми заборгованості, позивач був змушений звернутися до господарського суду для відновлення своїх порушених прав і інтересів.

Господарський суд, враховуючи заяву позивача про зменшення позовних вимог та задовольняючи позовні вимоги у сумі 130187,20 грн., виходив з того, що факт прострочення виконання грошового зобов'язання перед позивачем повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідач, в свою чергу, в порушення вимог ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарський кодекс України, за виконанні роботи в повному обсязі не розрахувався, доказів оплати - не подав.

Колегія суддів апеляційної інстанції цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, вважає його цілком правомірним, обґрунтованим та таким, що базується на належних доказах, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на ст. 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Положення ст. 626 Цивільного кодексу України передбачають, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши умови договору №03/04/2013 субпідряду на будівельно-монтажні роботи від 03.04.2013 року, на підставі якого виникло грошове зобов'язання між сторонами, колегія суддів вважає, що даний договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 838 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 843 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Як визначено у ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, як встановлено вище, позивачем згідно договорів були виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи без жодних зауважень щодо якості та об'єму, в той час як відповідач не в повному обсязі оплатив виконані позивачем підрядні роботи та заборгував останньому 130187,20 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З умов договору вбачається, що сторони обумовили, що оплата підрядником виконаних робіт здійснюється поетапно (щомісячно) за підписаними актами КБ-2в і довідками КБ-3, на підставі наданих субпідрядником рахунків та податкових накладних до 25 числа місяця наступного за звітним (п.4.1 Договору).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 130187,20 грн. відповідачем суду не надано. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 130187,20 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, строк оплати товару, у відповідності до п. 4.1 договору є таким, що настав.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів,доказів відмови у фінансуванні на оплату виконаних робіт відповідач суду також не надав.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що згідно п. 1.2 договору 03/04/2013 від 03.04.2013 року, саме підрядник взяв на себе зобов'язання щодо оплати виконаних робіт за договором.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не вжито жодних заходів, необхідних для належного виконання своїх зобов'язань за договором та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час розгляду справи у суді першої інстанції у повному обсязі не погашено, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 130187,20 грн. боргу за виконані роботи згідно договору субпідряду на будівельно-монтажні роботи за №03/04/2013 від 03.04.2014 року є обґрунтованим, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

В матеріалах справи міститься підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками їх підприємств двосторонній акт звірки взаємних розрахунків станом на 11.08.2014 року з вивіреним сальдо на користь позивача в сумі 291193,20 грн. Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою носить інформаційний характер та є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що в порушення умов п.7.1.9 договору позивачем не пред'явлені відповідачу довідки форми КБ-3 та рахунки-фактори, у зв'язку з чим відповідач не мав можливості здійснити оплату, колегія суддів не приймає до уваги, вважає їх безпідставними та недоведеними, оскільки в матеріалах справи наявні докази направлення на адресу останнього разом з вимогою про погашення заборгованості (а.с.54) рахунки-фактури за №3004/9 від 30.04.2014 року, за №3005/14 від 30.05.2014 року, за №2706/14 від 27.096.2014 року на підставі яких за умовами п. 4.1. договору здійснюється оплата виконаних підрядних робіт.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за договором №03/04/2012 року субпідряду на будівельно-монтажні роботи від 03.04.2013 року, а отже стягнення боргу є цілком законними та обґрунтованими вимогами позивача за порушення відповідачем строків оплати. За таких обставин у апеляційного суду не має підстав для скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 29.09.14 року у справі № 908/3155/14 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і відсутні підстави для його скасування, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтями 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургмонтаж 207", м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.09.2014 року у справі №908/3155/14 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24 листопада 2014 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.