Постанова

від 24.11.2014 по справі 826/12069/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 листопада 2014 року письмове провадження № 826/12069/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши у порядку письмового проваження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління будівельними проектами «ГЕРЦ» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління будівельними проектами «ГЕРЦ» (далі - ТОВ «КУБП «ГЕРЦ», позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №№ 0001992204, 0002012204 від 13.05.2014.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

28.10.2014 представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.

28.10.2014 представник відповідача в судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду.

Враховуючи неявку відповідача - суб'єкта владних повноважень та клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, суд враховуючи приписи ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до розгляду справи в письмове провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Відповідачем з 10.04.2014 по 14.04.2014, згідно з 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «КУБП «ГЕРЦ» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати до бюджету сум податків та зборів по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Парон» (код ЄДРПОУ 36428913) за вересень 2013 року.

13.05.2014 відповідачем на підставі акта перевірки №820/23-56-22-04-21-33790979, прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- 0001992204, яким позивачу за порушення п.201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7, ст..201, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 94 559грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 23 640 грн.

- 0002012204, яким позивачу за порушення п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 114 000 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 28 500 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток значення та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на наступних обставинах.

Так, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва отримано акт ДПІ у Калінінському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області № 255/05-63-22-03/36428913 від 22.03.2014 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Парон» (код ЄДРПОУ 36428913) щодо підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «КУБП» «ГЕРЦ» (код ЄДРПОУ 33790979), ТОВ «Кронос» (код ЄДРПОУ 31395365) та ТОВ «Парон-Проект» (код ЄДРПОУ 38182516) за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, згідно з яким зустрічну звірку провести неможливо у зв'язку з відсутністю ТОВ «ТД «Парон» за податковою адресою. Відповідно до поданої ТОВ ДПІ у Калінінському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області податкової звітності встановлено відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів (не надання звіту 1ДФ) для ведення фінансово-господарської діяльності. Згідно з висновками акта не встановлене здійснення господарських операцій ТОВ «ТД «Парон» за період з 01.01.2013 по 31.12.2012 із ТОВ «Кронос», ТОВ «КУБП «ГЕРЦ» та ТОВ «Парон- Проект».

Відповідно до інформації електронних баз даних ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міі Києві стан платника ТОВ «ТД «Парон» - 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням).

Відповідно до поданої ТОВ «ТД «Парон» податкової звітності до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області встановлено, що податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку протягом 2013 року до ДПІ не подавався, що не дає змогу встановити наявність трудових ресурсів на підприємстві для ведення фінансово- господарської діяльності; згідно з фінансовим звітом суб'єкта малого підприємства за 2013 рік балансова вартість основних фондів на початок звітного періоду складає 43,4 тис.грн. та на кінець періоду 0 грн., що свідчить про відсутність власних основних фондів для ведення господарської діяльності.

З вказаних підстав перевіряючим зроблено висновок стосовно того, що взаємовідносини ТОВ «КУБП «ГЕРЦ» з ТОВ «ТД «Парон» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Окружний адміністративний суд м. Києва критично ставиться до таких висновків відповідача, враховуючи наступне.

Так, чинне законодавство України не містить в собі визначення поняття «безтоварність господарської операції».

Разом з тим, Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» пов'язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов'язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і «безтоварна» господарські операції є тотожними поняттями.

Відповідно до ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагента позивача, яка (фіктивність) встановлена в інших процесуальних документах, як то акт перевірки позивача та акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, не сприймається судом як преюдиційна обставина, відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит позивачем по факту отримання послуг у межах укладеного договору з ТОВ «ТД «Парон» № 0086.Д-15849 від 15.05.2012.

За умовами зазначеного договору ТОВ «ТД «Парон» (виконавець) зобов'язувався надати ТОВ «КУБП «ГЕРЦ» (замовник) за плату наступні послуги :

- Дизайн меблів Другої черги готельного комплексу «Кримська Рів'єра», що знаходиться за адресою: АР Крим, м.Алушта, вул.Леніна, 2;

- креслення меблів та адаптація креслень до номенклатури меблів;

- підбір матеріалів для виготовлення меблів, розроблення номенклатури меблів;

- обґрунтування строків виготовлення замовлень;

- пошук можливих виробників меблів;

- узгодження ціни розроблених меблів;

- узгодження строків поставки меблів.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «ТД «Парон» надано послуги, прийняття яких супроводжувалося складанням акта приймання-передачі наданих послуг.

Крім того, факт надання ТОВ «ТД «Парон» послуг підтверджується документами, розроблення яких було предметом укладеного між позивачем та ТОВ «ТД «Парон» договору, - кресленнями меблів та розташуванням меблів по поверхах та номерах; приблизною оцінкою вартості меблів; графіком поставки та закінчення збирання меблів; переліком матеріалів для виготовлення замовлення (додатки до акта приймання-передачі наданих послуг від 05.09.2013 року № 16).

Згідно з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до декларацій за вересень 2013 року до складу податкового кредиту за наслідками здійснення господарських операцій з ТОВ «ТД «Парон» позивачем включений податок на додану вартість в розмірі 120 000,00 грн.

Податковий кредит сформовано ТОВ «КУБП «ГЕРЦ» на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «ТД «Парон», яка відповідає вимогам, визначеним Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, що свідчить про відсутність перешкод, визначених п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, для формування на підставі зазначеної податкової накладної податкового кредиту

Крім того, між ТОВ «ТД «Парон» та позивачем підписаний та відображений в бухгалтерському та податковому обліку акт № 2 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.09.2013 загальну суму 720 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 120 000,00 грн.). На підставі вказаного акта ТОВ «КУБП» «ГЕРЦ» було здійснено корегування податкового кредиту за вересень 2013 року в сторону зменшення на суму ПДВ 120 000,00 грн.

У вказаному акті було помилково зазначено невірну дату укладення договору поставки № 0086.Д-15849.02, а саме: замість « 15.05.2012» зазначено « 22.02.2012».

Відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Надана контрагентом позивача - ТОВ «ТД «Парон» податкова накладна була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з вказаного реєстру від 24.04.2014 № 24092309.

Жодних зауважень до наявної у позивача первинної документації перевіркою не встановлено, її достатність та оформлення в акті не заперечується.

Втім, не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в первинних документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, відповідач посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентом позивача, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Відповідно до ст.1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. «а» ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових та видаткових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та витрат, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит та витрати.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

За таких обставин, суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст. 16 Податкового кодексу України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Податковий кодекс України не містить в собі таких підстав для зменшення платнику суми бюджетного відшкодування, як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями письмових доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом.

Товари, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, не отримані внаслідок вчинення злочину, а сама по собі операція з придбання таких товарів не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особа, був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрованим платником податку на додану вартість..

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління будівельними проектами «ГЕРЦ» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві №№ 0001992204, 0002012204 від 13.05.2014.

Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління будівельними проектами «ГЕРЦ» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.О. Арсірій