Ухвала

від 18.11.2014 по справі 825/2391/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/2391/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

18 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Чаку Є.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КОМБАР" до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМБАР" звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року із позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 березня 2014 року № 0000632200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Ніжинською ОДПІ була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих ТОВ "КОМБАР" у податковій декларації з податку на додану вартість від 19.02.2014 № 9008121396 за січень місяць 2014 року, за результатом якої складено акт від 17.03.2014 № 35/22-36697760.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "КОМБАР" п.201.10, п.201.6 ст.201, п.198.6 ст.198 розділу V з урахуванням п. 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, а саме, суб'єктом господарювання неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 37328,73 грн. та занижено податок на додану вартість за січень місяць 2014 року в сумі 37328,73 грн.

На підставі акту перевірки від 17.03.2014 № 35/22-36697760 Ніжинською ОДПІ було винесене податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2014 року № 0000632200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 47160,91 грн. (у т.ч. за основним платежем - 37728,73 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9432,18 грн.)

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним і підлягає скасуванню як протиправне.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно визначення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями п.198.1ст.198 Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з:

придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із змісту ст.201 Кодексу вбачається що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити обов'язкові реквізити.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Водночас, пунктом 201.10 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, податкова накладна, не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, не дає покупцю права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, включення покупцем сум податку на додану вартість до податкового кредиту за податковим накладними, не зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, можливе лише у разі подання останнім разом із податковою декларацією за звітний податковий період заяви із скаргою на постачальника, який відмовився надати податкову накладну або не зареєстрував її в Єдиному реєстрі.

Як вбачається з матеріалів справи, камеральною перевіркою податкової декларації з ПДВ за січень місяць 2014 року Ніжинською ОДПІ було встановлено включення ТОВ "КОМБАР" до складу податкового кредиту за вказаний період податкової накладної № 56 від 16.01.2014 р. на суму ПДВ 37 728,73 грн., наданої контрагентом - ТОВ "Строй Центр". Вказана податкова накладна включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних ТОВ "КОМБАР" за січень місяць 2014 року, проте продавцем ТОВ "Строй Центр" податкова накладна від 16.01.2014 № 56 на суму ПДВ 37728,73 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних не реєструвалася.

Так, ТОВ "КОМБАР" було подано до Ніжинської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість від 19.02.2014 № 9008121396 за січень місяць 2014 року на суму 24887,00 грн.

При цьому, сума податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ТОВ "СТРОЙ ЦЕНТР" підтверджується документально.

Як встановлено судом першої інстанції та зазначено позивачем, ТОВ "КОМБАР" в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за січень 2014 року було допущено технічну помилку в даті отриманої від ТОВ "СТРОЙ ЦЕНТР" податкової накладної № 56 від 15 січня 2014 року.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що податковим органом було виключено зі складу податквого кредиту ТОВ "КОМБАР" суму податку на додану вартість у розмірі 37728,73 грн., у зв'язку зтим, що, на думку відповідача, ТОВ "СТРОЙ ЦЕНТР" податкову накладну від 15.01.2014 № 56 на суму ПДВ 37728,73 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєструвало.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

При цьому, законодавцем визначено, що при виявленні розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Проте, колегія суддів зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення було винесене податковим органом за результатами камеральної перевірки без врахування вказаних вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу.

За таких обставин, висновки суду першої інстанцій щодо неправомірності прийняття Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області податкового повідомлення-рішення від 27 березня 2014 року № 0000632200 ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді: Ю.А. Ісаєнко

Є.В. Чаку

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Чаку Є.В.