Постанова
від 19.11.2014 по справі 817/2887/14
РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2887/14

19 листопада 2014 року 14год. 38хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Коритнюк Віталій Олександрович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення певних дій, ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання неправомірними дій відповідача щодо коригування податкової звітності ФОП ОСОБА_4 у електронних базах податкової звітності по податку на додану вартість за січень, лютий 2014 року, яке відбулося на підставі акту невиїзної позапланової перевірки №118/1745/НОМЕР_1 від 04.07.2014 р., в тому числі, щодо виключення з електронної бази даних результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ФОП ОСОБА_4 у податковій декларації з податку на додану вартість за січень, лютий 2014 року.

До початку судового засідання, від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій останній просив змінити позовні вимоги доповнивши їх новими вимогами про визнання неправомірними дій відповідача щодо коригування податкової звітності ФОП ОСОБА_4 у електронних базах податкової звітності по податку на додану вартість за листопад, грудень 2013 року, яке відбулося на підставі акту планової виїзної перевірки №112/17-01/НОМЕР_1 від 16.07.2014 р., та про визнання протиправними скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 30 липня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 86 128,18 грн. (в тому числі 68902,54 грн. основного зобов'язання та 17225,64 грн. штрафної санкції),. вимогу №030 від 16 липня 2014 р про сплату боргу (недоїмки) із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 24719,35 грн., а також рішення №0001661742 від 30.07.2014 року про застосування штрафних санкцій за не вчасну сплату ЄСВ на суму 1235,97 грн.

Відтак судом було здійснено розгляд справи щодо всього обсягу заявлених позовних вимог.

В основу виявлених порушень покладено дані актів перевірки про неправомірне віднесення позивачем сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товарів по безтоварним операціям, до податкового кредиту, а також не підтвердження позивачем сум понесених витрат. Такі висновки податкового органу побудовані на твердженні про відсутність первинних документів по господарським операціям у позивача, що свідчить про нереальність відповідних операцій. Також зазначені висновки податкового органу спираються на акти перевірки контрагентів позивача, за результатами яких, зокрема, суми податку на додану вартість контрагентів позивача внаслідок їх не підтвердження були виключені з податкових зобов'язань, чим спричинено, на думку податкового органу, завищення суми податкового кредиту позивача. Крім того, в ході перевірки податковий орган також дійшов до висновку про безтоварність деяких операцій позивача з продажу товарно-матеріальних цінностей для своїх контрагентів. За наслідком чого, податковим органом було виключено суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які самостійно визначені позивачем у власних декларацій по таким операціям. Таким чином, за результатом перевірок позивача зроблений висновок, що правочини позивача з деякими контрагентами здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, а отже, формування податкового кредиту та податкових зобов'язань здійснено позивачем неправомірно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про відсутність у позивача первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували правомірність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами, а також про їх ненадання ревізору під час проведення перевірок є не тільки надуманим та суперечливим, а й безпідставним, оскільки в бухгалтерському обліку позивача міститься повний та необхідний пакет первинних бухгалтерських документів, які відповідно до норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факти товарності та законності господарських операцій позивача з контрагентами. З таких підстав позивач просив суд скасувати оспорюване податкове повідомлення-рішення й вимогу та визнати неправомірними дії відповідача щодо коригування його звітності.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити. При цьому, зазначив, що посилання податкового органу на не надання позивачем до перевірки первинних бухгалтерських документів, договорів, тощо, є безпідставним, оскільки, в ході проведення обох перевірок, всі документи, ФОП ОСОБА_4 було надано. При цьому, представлені ревізорам, договори, накладні, податкові накладні, акти наданих послуг повною мірою розкривають суть здійснюваних операцій та дають можливість встановити їх реальність, платність та товарність. Однак, незважаючи на фактичне надання таких документів, Відповідачем було внесено запис про їх ненадання Позивачем під час перевірок з не зрозумілих для ФОП ОСОБА_4 підстав. При цьому, позивач після отримання актів перевірок, разом із запереченнями повторно подав усі первинні бухгалтерські документи, про які в актах перевірок міститься згадка як ненадані, однак, вказані документи, які і самі заперечення відповідачем залишено поза увагою. За таких обставин, представник позивача зауважив, що висновки податкового органу зроблені без врахування первинних фінансових документів позивача, що належним чином підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, їх аналізу та дослідження, без надання належної оцінки усім обставинам, тому є помилковими та ґрунтуються суто на припущеннях відповідача, які не можуть слугувати підставою для корегування даних податкової звітності позивача, а також для донарахування позивачу податкових зобов'язань по з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску.

Відповідач подав до суду письмові заперечення проти адміністративного позову, відповідно до яких позовні вимоги не визнає, та зазначає, що господарські операції позивача з придбання та продажу товарів за участі деяких його контрагентів не підтверджуються відповідними первинним бухгалтерськими документами. Відтак, на думку відповідача, господарські операції, які здійснювались протягом перевіряємого періоду ФОП ОСОБА_4 з наведеними в актах перевірки суб'єктами господарювання не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є безтоварними. Таким чином, перевіркою позивача встановлено проведення безтоварних операцій, що не підтвердженні відповідними первинним бухгалтерськими документами, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, відтак позивачем відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з його контрагентами без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Так, внаслідок безтоварних операцій позивача завищено задекларовані суми податкового кредиту: за листопад 2013 р. на суму 130881 грн., за грудень 2013 р. на суму 293595 грн., за січень 2014 р. на суму 169928 грн., за лютий 2014 р. на суму 76360 грн.; а також завищено суми податкових зобов'язань: за листопад 2013 р. на суму 309774 грн., за грудень 2013 р. на суму 297239 грн., за січень 2014 р. на суму 172600 грн., за лютий 2014 р. на суму 68011 грн. Крім того, відповідач у своїх запереченнях зауважив, що позивачем в ході перевірки не надано жодних документів, які підтверджували б понесені ним витрати, в результаті чого було донараховано суму податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у 2013 р. в розмірі 68902,54 грн. та донараховано суму єдиного внеску за 2013 р. у розмірі 24719,35 грн. З таких підстав, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову з підстав викладених у письмових запереченнях та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 є суб'єктом господарської діяльності, який зареєстрований як фізична особа-підприємець 12.11. 2001 року у Виконавчому комітеті Рівненської міської Ради, з 14.11. 2001 року взятий на податковий облік у органах державної податкової служби, зареєстрований як платник податку на додану вартість з 21.10. 2013 року (свідоцтво № 200146810 від 21.10.2013 р.).

З досліджених в ході судового розгляду матеріалів вбачається, що для здійснення господарської діяльності позивачем використовувалися орендовані основні засоби. А зокрема, згідно договору №011013 про оренду нежитлового приміщення та прилеглої території від 01 жовтня 2013 року, позивач орендує у ПВКФ «Фіалка» (Орендодавець) склад будівельних матеріалів площею 2500 кв. м за адресою вул. І.Франка, 2а, с. Ясениничі, Рівненського району, Рівненської області. Крім того, згідно договору відповідального зберігання від 01 жовтня 2013 р. укладеного між ФОП ОСОБА_4. та ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль», позивачем використовувались відповідні спеціальні ємкості для збереження паливо-мастильних матеріалів. Також, для забезпечення транспортування придбаних-проданих товарів, позивач відповідно до договору від 03.01.2013 р. про надання транспортних послуг користувався послугами перевізника - ПП «Інформаційно-консалтингова група», про надання таких послуг періодично складися акти здачі-прийняття послуг (копії містяться в матеріалах справи).

У липні 2014 року відповідно до наказу Державної податкової інспекції у м. Рівному № 482 від 23.06.2014 року, посадовою особою податкової служби проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 (код НОМЕР_1), щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків у січені, лютому 2014 р. За наслідком такої перевірки було складено акт перевірки №118/1745/НОМЕР_1 від 04.07.2014 р. (надалі акт перевірки від 04.07. 2014 р.).

За результатами вищенаведеної перевірки, посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем п.185.1, ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI зі змінами та доповненнями ФОП ОСОБА_4, в результаті чого встановлено завищення задекларованих сум податкового кредиту за листопад 2013 р. на суму 130881 грн., за грудень 2013 р. на суму 293595 грн., за січень 2014 р. на суму 169928 грн., за лютий 2014 р. на суму 76360 грн.; а також завищено суми податкових зобов'язань: за листопад 2013 р. на суму 309774 грн., за грудень 2013 р. на суму 297239 грн., за січень 2014 р. на суму 172600 грн., за лютий 2014 р. на суму 68011 грн. При цьому, як вбачається за акту перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються доводах посадових осіб про ненадання до перевірки позивачем первинних бухгалтерських документів, а також на припущенні, що правочини, укладені, між позивачем і ТОВ «Харвест Контракт» (код за ЄДРПОУ 37815389), ТОВ «Фірма ІНТЕРПРАЙЗ» (код за ЄДРПОУ 38607354) є безтоварними, тобто здійснені без мети настання реальних наслідків, оскільки перевіркою контрагентів позивача не виявлено документів, по яких відбувався рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документів, що підтверджують оприбуткування та відвантаження контрагентами позивача товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про сплатою позивачем коштів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та уникнення сплати податків до бюджету. Відтак, на думку податкового органу правочини укладені з вказаними контрагентами суперечать приписам ч.1,ч.5 ст.103. та в порушення ст. 228 Цивільного кодексу України вказані угоди мають ознаки нікчемності, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Проте з вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Так, в акті перевірки вказується на ненадання до перевірки первинних бухгалтерських документів, договорів, тощо. Однак, в даному разі суд звертає увагу, що обумовлена перевірка є невиїзною документальною перевіркою про що згадується і у самому акті перевірки. Відтак, податковий орган з метою проведення перевірки у такий спосіб мав би надіслати відповідний запит із чітким переліком документів, які на його думку мають бути обревізовані. Водночас, як вбачається із пояснень позивача, всі документи, які вимагав податковий орган від нього, ФОП ОСОБА_4 було надано. Однак, незважаючи на фактичне надання таких документів, відповідачем було внесено запис про їх ненадання позивачем під час перевірки з не зрозумілих для на те підстав.

Відповідно до абз. 2 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. В той же час, з огляду на вимоги абз. 2 п. 44.7 ст. 44 ПК України, строк для подання заперечень складає п'ять робочих днів з дня отримання акта перевірки.

В той же час, судом встановлено, що позивач, після отримання акту перевірки у межах строку визначеного ст. 44 ПК України, разом із запереченнями повторно подав усі первинні бухгалтерські документи про які в акті перевірки міститься згадка як ненадані, однак, вказані документи, які і самі заперечення відповідачем залишено поза увагою. Вказані обставини, підтверджуються запереченнями позивача на акт перевірки №118/1745/НОМЕР_1 від 04.07.2014 р. (копію долучено до матеріалів справи), які містять відмітку про отримання 07 липня 2014 р. їх відповідачем.

Відтак, суд приходить до висновку, що документи які були подані позивачем 07 липня 2014 р. разом із запереченнями на акт перевірки є поданими вчасно та мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття/вчинення ним будь-яких рішень та дій.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, самостійно задекларовані позивачем податкові зобов'язання та податковий кредит в січні, лютому 2014 року є результатом господарських операцій ФОП ОСОБА_4 з приводу купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей/послуг за участі наступних суб'єктів господарської діяльності: ТОВ «Харвест Контракт» (код за ЄДРПОУ 37815389), ТОВ «Фірма ІНТЕРПРАЙЗ» (код за ЄДРПОУ 38607354), ПП «Інформаційно-консалтингова група» (код ЄДРПОУ 36171099), ФОП ОСОБА_5 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3), ФОП ОСОБА_6 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4), Красносільського малого приватного підприємства «МВА».

По при те, аналізуючи діяльність позивача в січні-лютому 2014 р. в розрізі його операцій з окремими контрагентами, судом встановлено, що на формування податкового кредиту в обумовленому періоді мало вплив проведення позивачем господарських операцій за участі наступних контрагентів.

Так, між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Фірма ІНТЕРПРАЙЗ» було укладено Договір поставки будівельних матеріалів №112013 від 01 листопада 2013 року, на підставі якого ТОВ «Фірма ІНТЕРПРАЙЗ» поставляла для ФОП ОСОБА_4 будівельні матеріали в найменуванні, кількості та за ціною згідно замовлень на постачання. Поставка будівельних матеріалів згідно вищезазначеного Договору підтверджується наступними, належним чином оформленими, документами: Видатковою накладною № 100 від 10 грудня 2013 року, Податковою накладною № 100 від 10 грудня 2013 року, Видатковою накладною № 245 від 26 грудня 2013 року, Податковою накладною № 245 від 26 грудня 2013 року, Видатковою накладною № 246 від 26 грудня 2013 року, Податковою накладною № 246 від 26 грудня 2013 року, Видатковою накладною №258 від 30 грудня 2013 року, Податковою накладною №258 від 30 грудня 2013 року, Видатковою накладною №271 від 31 грудня 2013 року, Податковою накладною №271 від 31 грудня 2013 року. Оплата за договором здійснювалася шляхом готівкових розрахунків, про що свідчать квитанції до прибуткових касових ордерів, копії яких долучені до матеріалів справи. Перевезення будівельних матеріалів наведених у вище перелічених накладних, здійснено ПП «Інформаційно-консалтингова група», що підтверджено відповідними товарно-транспортними накладними. При цьому, судом встановлено, що незважаючи на фактичне проведення господарських операцій позивачем в грудні 2013 р., ФОП ОСОБА_4 було включено податковий кредит за наведеними вище податковими накладними до показників декларації лише у січні 2014 р.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Харвест Контракт» було укладено: Договір купівлі-продажу товарів № 01.04 від 03 січня 2014 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_4 придбавав у ТОВ «Харвест Контракт» товарно-матеріальні цінності - будівельні матеріали в асортименті, кількості та за ціною згідно видаткових накладних; Поставка товарно-матеріальних цінностей згідно даного Договору підтверджується наступними, належним чином оформленими, документами: видатковою накладною №238 від 08.01.2014 р., податковою накладною №238 від 08.01.2014 р., видатковою накладною №239 від 09.01.2014 р., податковою накладною №239 від 09.01.2014 р., видатковою накладною №240 від 10.01.2014 р., податковою накладною №240 від 10.01.2014 р., видатковою накладною №241 від 13.01.2014 р., податковою накладною №241 від 13.01.2014 р., видатковою накладною №242 від 14.01.2014 р., податковою накладною №242 від 14.01.2014 р., видатковою накладною №243 від 15.01.2014 р., податковою накладною №243 від 15.01.2014 р., видатковою накладною №244 від 16.01.2014 р., податковою накладною №244 від 16.01.2014 р., видатковою накладною №245 від 17.01.2014 р., податковою накладною №245 від 17.01.2014 р., видатковою накладною №246 від 20.01.2014 р., податковою накладною №246 від 20.01.2014 р., видатковою накладною №247 від 21.01.2014 р., податковою накладною №247 від 21.01.2014 р., видатковою накладною №248 від 22.01.2014 р., податковою накладною №248 від 22.01.2014 р., видатковою накладною №249 від 23.01.2014 р., податковою накладною №249 від 23.01.2014 р., видатковою накладною №250 від 24.01.2014 р., податковою накладною №250 від 24.01.2014 р., видатковою накладною №80 від 03.02.2014 р., податковою накладною №80 від 03.02.2014 р., видатковою накладною №130 від 04.02.2014 р., податковою накладною №130 від 04.02.2014 р., видатковою накладною №132 від 05.02.2014 р., податковою накладною №132 від 05.02.2014 р., видатковою накладною №162 від 06.02.2014 р., податковою накладною №162 від 06.02.2014 р., видатковою накладною №234 від 07.02.2014 р., податковою накладною №234 від 07.02.2014 р., видатковою накладною №272 від 10.02.2014 р., податковою накладною №272 від 10.02.2014 р., видатковою накладною №296 від 11.02.2014 р., податковою накладною №296 від 11.02.2014 р., видатковою накладною №341 від 12.02.2014 р., податковою накладною №341 від 12.02.2014 р. Оплата за договором здійснювалася шляхом готівкових розрахунків, про що свідчать квитанції до прибуткових касових ордерів, копії яких долучені до матеріалів справи. Перевезення будівельних матеріалів наведених у вище перелічених накладних, здійснено ПП «Інформаційно-консалтингова група», що підтверджено відповідними товарно-транспортними накладними.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва №1265/26-55-22-13/377815389 від 06 травня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Харвест Контракт», що міститься в акті перевірки позивача, як підставу для визнання господарських операцій з позивачем фіктивними (безтоварними), оскільки при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, на формування податкових зобов'язань в січні, лютому 2014 р. мало вплив проведення позивачем господарських операцій з реалізації товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів), попередньо придбаних у ТОВ «Харвест Контракт» та, ТОВ «Фірма ІНТЕРПРАЙЗ», для ПП «Інформаційно-консалтингова група», ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, Красносільського малого приватного підприємства «МВА». Проведення вказаних операцій з реалізації товарно-матеріальних цінностей підтверджується договорами, видатковими, податковими, товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відтак, підсумовуючи вище перелічене, суд приходить до висновку, про те що висновки викладені акті перевірки №118/1745/НОМЕР_1 від 04.07.2014 р. щодо не підтвердження показників декларації позивача відповідними первинними бухгалтерськими документами та вчинення ним безтоварних операцій, не містять під собою жодного документального підтвердження, оскільки з наданих позивачем в ході судового розгляду документів, цілком прослідковуються заявлені ФОП ОСОБА_4 у деклараціях із ПДВ за січень, лютий 2014 р. показники, а також фактичний рух придбаних/проданих товарно-матеріальних цінностей. При цьому, надані договори, первинні документи, податкові накладні, товарно-транспортні накладні містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані, як суб'єкти господарювання та платники податків (в тому числі і податку на додану вартість). Названі документи повністю розкривають зміст господарської операції.

Поряд з тим, в ході проведеної планової документальної виїзної перевірки, результати якої оформлені актом перевірки № 112/17-01/НОМЕР_1 від 16.07. 2014 р., відповідачем встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 вимог податкового законодавства, а зокрема вказано: - на розбіжність у декларації про доходи, з даними про оподаткованого доходу, визначеними в ході перевірки встановлено розбіжність в 2013 році на суму 403970 грн. Розбіжність виникла порушення позивачем вимог п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.177.2 ст.177 Податкового Кодексу України, в результаті чого було донарахована сума податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у 2013 р. в розмірі 68902,54 грн.; - на порушення п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті якого донараховано суму єдиного внеску за 2013 р. у розмірі 24719,35 грн.; - на порушення ч.1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI зі змінами та доповненнями ФОП ОСОБА_7 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1), а саме ФОП ОСОБА_4 завищено податковий кредит на суму 424 477 грн., в тому числі за листопад 2013 р. - 130881 грн., за грудень 2013 р. - 293595 грн.; - на порушення ч.1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, п.185.1, ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями ФОП ОСОБА_7 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) а саме ФОП ОСОБА_4 безпідставно віднесено до податкових зобов'язань суму 607 013 грн., в тому числі за листопад 2013 р. - 309 774 грн., за грудень 2013 р. - 297 239 грн.

Як на підставу для неврахування понесених витрат та податкового кредиту/зобов'язань, в акті перевірки вказується на ненадання ФОП ОСОБА_4 документів, що підтверджують показники декларацій за 2013 р. та на наявність висновків актів перевірки контрагентів позивача:ТОВ «Фірма ІНТЕРПРАЙЗ» (код за ЄДРПОУ 38607354), ФОП ОСОБА_6 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4), ФОП ОСОБА_8 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5), які свідчить про неналежне (протиправне) ведення господарської діяльності з боку даних контрагентів. Відтак, податковий орган, у зв'язку із не наданням позивачем первинних бухгалтерських документів, прийшов до висновку про їх відсутність, що в подальшому слугувало підставою для висновку про безтоварність здійснених ФОП ОСОБА_4 за участі своїх контрагентів операцій у відповідних періодах.

За наслідками наведених висновків акту перевірки, позивачеві зменшено податкові зобов'язання в сумі 607 013 грн. (309 774 грн. - листопад 2013 р., 297 239 грн. - грудень 2013 р.) та податковий кредит в сумі 424 477 грн. (130881 грн. - листопад 2013 р., 293595 грн. - грудень 2013 р.). Вказані зміни щодо зменшення сум податкового кредиту та зобов'язань, були внесенні до електронної бази даних «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України», що підтверджено представником відповідача.

Крім того, на підставі вказаного акта перевірки, 30 липня 2014 року ДПІ у м. Рівному винесено податкове повідомлення-рішення №0001641742, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 86 128,18 грн. (в тому числі 68902,54 грн. основного зобов'язання та 17225,64 грн. штрафної санкції). Також, з тих же підстав, ДПІ у м. Рівному було прийнято вимогу №Ф-030 від 16 липня 2014 р. про сплату боргу (недоїмки) із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 24719,35 грн., та прийнято рішення №0001661742 від 30.07.2014 року про застосування штрафних санкцій за не вчасну сплату ЄСВ на суму 1235,97 грн.

Проте з вказаними висновками та рішеннями податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Так, в акті перевірки вказується на ненадання до перевірки первинних бухгалтерських документів, договорів, тощо. Однак, в даному разі суд звертає увагу, що як вбачається із пояснень позивача, всі документи, які вимагав податковий орган від нього, ФОП ОСОБА_4 було надано. Однак, незважаючи на фактичне надання таких документів, відповідачем було внесено запис про їх ненадання позивачем під час перевірки з не зрозумілих для на те підстав.

В той же час, судом встановлено, що позивач, після отримання акту перевірки у межах строку визначеного ст. 44 ПК України, разом із запереченнями повторно подав усі первинні бухгалтерські документи про які в акті перевірки міститься згадка як ненадані, однак, вказані документи, які і самі заперечення відповідачем залишено поза увагою. Вказані обставини, підтверджуються запереченнями позивача на акт перевірки №112/17-01/НОМЕР_1 від 16.07.2014 р. (копію долучено до матеріалів справи), які містять відмітку про отримання 17 липня 2014 р. їх відповідачем.

Відтак, суд приходить до висновку, що документи які були подані позивачем 17 липня 2014 р. разом із запереченнями на акт перевірки є поданими вчасно та мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття/вчинення ним будь-яких рішень та дій.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, самостійно задекларовані позивачем витрати за 2013 р., а також податкові зобов'язання та податковий кредит за листопад, грудень 2013 року, є результатом господарських операцій ФОП ОСОБА_4 з приводу купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей/послуг за участі наступних суб'єктів господарської діяльності: ТОВ «Фірма ІНТЕРПРАЙЗ» (код за ЄДРПОУ 38607354), ПП «Інформаційно-консалтингова група» (код ЄДРПОУ 36171099), ФОП ОСОБА_5 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3), ФОП ОСОБА_6 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4), Красносільського малого приватного підприємства «МВА», ФОП ОСОБА_8 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5), ПП «ТК «Укр-Петроль» (код ЄДРПОУ 36905994), ТОВ «УКРБУДРЕММОНТАЖ ІНЖИНІРИНГ» (код ЄДРПОУ 35776584), ФОП ОСОБА_9 (р.н.о.к.п.п.3160712519), ПВКФ «ФІАЛКА» (код ЄДРПОУ 30207687), ФОП ОСОБА_10 (р.н.о.к.п.п.3036817934), Гощанський завод продтоварів» (код ЄДРПОУ 379413), ТОВ «КАПІТАЛІНВЕСТБУД-77» (код ЄДРПОУ 36121425), ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12

Аналізуючи діяльність позивача у 2013 р. в розрізі його операцій з окремими контрагентами за окремі періоди, судом встановлено, що на формування показників декларацій позивача, в тому числі декларацій з ПДВ, в обумовленому періоді мало вплив проведення позивачем наступних господарських операцій.

Так, ФОП ОСОБА_4 у листопаді 2013 року було проведено операції з придбання паливно-мастильних матеріалів та будівельних матеріалів, проведення яких підтверджується наступним:

- у Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» придбання паливно-мастильних матеріалів згідно договору поставки № б/н від 31 жовтня 2012 року підтверджується належним чином оформленими, документами: податковою накладною № 2886 від 30 листопада 2013 року на суму 217713,87 грн., податковою накладною № 2885 від 30 листопада 2013 року на суму 159906,23 грн., податковою накладною № 2884 від 30 листопада 2013 року на суму 229093,15 грн., податковою накладною № 2970 від 31 листопада 2013 року на суму 167162,74 грн., податковою накладною № 3001 від 31 листопада 2013 року на суму 33390,24 грн., податковою накладною № 3002 від 31 листопада 2013 року на суму 238588,78 грн., податковою накладною № 3004 від 31 листопада 2013 року на суму 3536,17 грн., видатковою накладною № 2886 від 30 листопада 2013 року на суму 217713,87 грн., видатковою накладною № 2885 від 30 листопада 2013 року на суму 159906,23 грн., видатковою накладною № 2884 від 30 листопада 2013 року на суму 229093,15 грн., видатковою накладною № 2970 від 31 листопада 2013 року на суму 167162,74 грн., видатковою накладною № 3001 від 31 листопада 2013 року на суму 33390,24 грн., видатковою накладною № 3002 від 31 листопада 2013 року на суму 238588,78 грн., видатковою накладною № 3004 від 31 листопада 2013 року на суму 3536,17 грн. Водночас, суд звертає увагу, що згідно договору відповідального зберігання від 01.10.2013 р. укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль», позивачем у названого використовувались відповідні спеціальні ємкості для збереження паливо-мастильних операцій. Відтак, отримання паливо-мастильних матеріалів за вище вказаним договором здійснювалось одномоментно з їх передачею на відповідальне зберігання, тобто без фактичного їх переміщення, що підтверджено актами №1 від 30.11.2013 р., №2 від 31.11.2013 р., прийому передачі на зберігання ППМ.

Реалізація же раніше придбаних ФОП ОСОБА_4 товарно-матеріальних цінностей та будівельних матеріалів, у листопаді 2013 року підтверджується наступним:

- для ФОП ОСОБА_9 поставка товарно-матеріальних цінностей згідно Договору купівлі-продажу № ДГ-6 від 12 листопада 2013 року підтверджується належним чином оформленими, документами: Видатковою накладною № РН-11/0005 від 12 листопада 2013 року на суму 3951,00 грн., Податковою накладною № 5 від 12 листопада 2013 року на суму 3951,00 грн.;

- для ФОП ОСОБА_8 поставка будівельних матеріалів згідно Договору купівлі-продажу № ДГ-7 від 15 листопада 2013 року підтверджується належним чином оформленими, документами: Видатковою накладною № РН-11/0008 від 15 листопада 2013 року на суму 912,00 грн., Податковою накладною № 8 від 15 листопада 2013 року на суму 912,00 грн.;

- для ФОП ОСОБА_6 поставка будівельних матеріалів згідно Договору поставки № 5 від 22 жовтня 2013 року підтверджується належним чином оформленими, документами: Видатковою накладною № РН-0000003 від 22 жовтня 2013 року на суму 53800,00 грн., Податковою накладною № 3 від 22 жовтня 2013 року на суму 53800,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 10-003 від 22 жовтня 2013 року на суму 53800,00 грн., Видатковою накладною № РН-0000006 від 23 жовтня 2013 року на суму 59850,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 10-006 від 23 жовтня 2013 року на суму 59850,00 грн., Видатковою накладною № РН-0000008 від 24 жовтня 2013 року на суму 59860,00 грн., Податковою накладною № 8 від 24 жовтня 2013 року на суму 59860,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 10-008 від 24 жовтня 2013 року на суму 59860,00 грн., Видатковою накладною № РН-0000011 від 25 жовтня 2013 року на суму 50100,00 грн., Податковою накладною № 11 від 25 жовтня 2013 року на суму 50100,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 10-011 від 25 жовтня 2013 року на суму 50100,00 грн., Видатковою накладною № РН-0000014 від 26 жовтня 2013 року на суму 32000,00 грн., Податковою накладною № 14 від 26 жовтня 2013 року на суму 32000,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 10-014 від 26 жовтня 2013 року на суму 32000,00 грн., Видатковою накладною № РН-0000016 від 28 жовтня 2013 року на суму 59000,00 грн., Податковою накладною № 16 від 28 жовтня 2013 року на суму 59000,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 10-016 від 28 жовтня 2013 року на суму 59000,00 грн., Видатковою накладною № РН-0000018 від 29 жовтня 2013 року на суму 56650,00 грн., Податковою накладною № 18 від 29 жовтня 2013 року на суму 56650,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 10-018 від 29 жовтня 2013 року на суму 56650,00 грн., Видатковою накладною № РН-0000021 від 30 жовтня 2013 року на суму 46650,00 грн., Податковою накладною № 21 від 30 жовтня 2013 року на суму 46650,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 10-021 від 30 жовтня 2013 року на суму 46650,00 грн., Видатковою накладною № РН-0000022 від 30 жовтня 2013 року на суму 50250,00 грн., Податковою накладною № 22 від 30 жовтня 2013 року на суму 50250,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 10-022від 30 жовтня 2013 року на суму 50250,00 грн., Видатковою накладною № РН-0000023 від 30 жовтня 2013 року на суму 59700,00 грн., Податковою накладною № 23 від 30 жовтня 2013 року на суму 59700,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 10-023 від 30 жовтня 2013 року на суму 59700,00 грн., Видатковою накладною № РН-0000024 від 30 жовтня 2013 року на суму 18624,00 грн., Податковою накладною № 24 від 31 жовтня 2013 року на суму 18624,00 грн.;

- для ФОП ОСОБА_5 поставка будівельних матеріалів згідно Договору купівлі-продажу №3 від 22 жовтня 2013 року підтверджується належним чином оформленими, документами: Видатковою накладною № РН-0000001 від 22 жовтня 2013 року на суму 49988,80 грн., Податковою накладною № 1 від 22 жовтня 2013 року на суму 49988,80 грн., Товарно-транспортною накладною № 10-001 від 25 жовтня 2013 року на суму 49988,80 грн., Видатковою накладною № РН-0000004 від 23 жовтня 2013 року на суму 47810,00 грн., Податковою накладною № 4 від 23 жовтня 2013 року на суму 47810,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 10-004 від 23 жовтня 2013 року на суму 47810,00 грн., Видатковою накладною № РН-0000007 від 24 жовтня 2013 року на суму 59973,60 грн., Податковою накладною № 7 від 24 жовтня 2013 року на суму 59973,60 грн., Товарно-транспортною накладною № 10-007 від 24 жовтня 2013 року на суму 59973,60 грн., Видатковою накладною № РН-0000009 від 25 жовтня 2013 року на суму 58320,00 грн., Податковою накладною № 9 від 25 жовтня 2013 року на суму 58320,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 10-009 від 25 жовтня 2013 року на суму 58320,00 грн., Видатковою накладною № РН-0000012 від 26 жовтня 2013 року на суму 58020,00 грн., Податковою накладною № 12 від 26 жовтня 2013 року на суму 58020,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 10-012 від 26 жовтня 2013 року на суму 58020,00 грн., Видатковою накладною № РН-0000015 від 28 жовтня 2013 року на суму 49071,60 грн., Податковою накладною № 15 від 28 жовтня 2013 року на суму 49071,60 грн., Товарно-транспортною накладною № 10-015 від 28 жовтня 2013 року на суму 49071,60 грн., Видатковою накладною № РН-0000017 від 29 жовтня 2013 року на суму 40225,20 грн., Податковою накладною № 17 від 29 жовтня 2013 року на суму 40225,20 грн., Товарно-транспортною накладною № 10-017 від 29 жовтня 2013 року на суму 40225,20 грн., Видатковою накладною № РН-0000019 від 30 жовтня 2013 року на суму 47972,00 грн., Податковою накладною № 19 від 30 жовтня 2013 року на суму 47972,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 10-019 від 30 жовтня 2013 року на суму 47972,0 грн., Видатковою накладною № РН-0000025 від 31 жовтня 2013 року на суму 55428,00 грн., Податковою накладною № 25 від 31 жовтня 2013 року на суму 55428,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 10-025 від 31 жовтня 2013 року на суму 55428,00 грн.;

- для ФОП ОСОБА_10 поставка будівельних матеріалів згідно Договору купівлі-продажу № ДГ-4 від 22 жовтня 2013 року підтверджується належним чином оформленими, документами: Видатковою накладною № РН-0000002 від 22 жовтня 2013 року на суму 51480,00 грн., Податковою накладною № 2 від 22 жовтня 2013 року на суму 51480,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 10-002 від 22 жовтня 2013 року на суму 51480,00 грн., Видатковою накладною № РН-0000005 від 23 жовтня 2013 року на суму 58346,40 грн., Податковою накладною № 5 від 23 жовтня 2013 року на суму 58346,40 грн., Товарно-транспортною накладною № 10-005 від 23 жовтня 2013 року на суму 58346,40 грн., Видатковою накладною № РН-0000010 від 25 жовтня 2013 року на суму 57735,60 грн., Податковою накладною № 10 від 25 жовтня 2013 року на суму 57735,60 грн., Товарно-транспортною накладною № 10-010 від 25 жовтня 2013 року на суму 57735,60 грн., Видатковою накладною № РН-0000013 від 26 жовтня 2013 року на суму 46724,40 грн., Податковою накладною № 13 від 22 жовтня 2013 року на суму 46724,40 грн., Товарно-транспортною накладною № 10-013 від 26 жовтня 2013 року на суму 46724,40 грн., Видатковою накладною № РН-0000020 від 30 жовтня 2013 року на суму 38160,00 грн., Податковою накладною № 20 від 30 жовтня 2013 року на суму 38160,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 10-020 від 30 жовтня 2013 року на суму 38160,00 грн., Видатковою накладною № РН-11/0001 від 01 листопада 2013 року на суму 58540,80 грн., Податковою накладною № 1 від 01 листопада 2013 року на суму 58540,80 грн., Видатковою накладною № РН-11/0002 від 05 листопада 2013 року на суму 59985,20 грн., Податковою накладною № 2 від 05 листопада 2013 року на суму 59985,20 грн., Товарно-транспортною накладною № 11-002 від 05 листопада 2013 року на суму 59985,20 грн., Видатковою накладною № РН-11/0003 від 05 листопада 2013 року на суму 47996,40 грн., Податковою накладною № 3 від 07 листопада 2013 року на суму 47996,40 грн., Товарно-транспортною накладною № 11-003 від 05 листопада 2013 року на суму 47996,40 грн., Видатковою накладною № РН-11/0004 від 11 листопада 2013 року на суму 53724,00 грн., Податковою накладною № 4 від 11 листопада 2013 року на суму 53724,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 11-004 від 11 листопада 2013 року на суму 53724,00 грн., Видатковою накладною № РН-11/0006 від 13 листопада 2013 року на суму 58902,60 грн., Податковою накладною № 6 від 13 листопада 2013 року на суму 58902,60 грн., Товарно-транспортною накладною № 11-006 від 13 листопада 2013 року на суму 58902,60 грн., Видатковою накладною № РН-11/0007 від 14 листопада 2013 року на суму 58704,00 грн., Податковою накладною № 7 від 14 листопада 2013 року на суму 58704,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 11-007 від 14 листопада 2013 року на суму 58704,00 грн., Видатковою накладною № РН-11/0009 від 18 листопада 2013 року на суму 54600,00 грн., Податковою накладною № 9 від 18 листопада 2013 року на суму 54600,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 12-009 від 18 листопада 2013 року на суму 54600,00 грн., Видатковою накладною № РН-11/0010 від 20 листопада 2013 року на суму 57424,80 грн., Податковою накладною № 10 від 20 листопада 2013 року на суму 57424,80 грн., Товарно-транспортною накладною № 11-010 від 20 листопада 2013 року на суму 57424,80 грн., Видатковою накладною № РН-11/0011 від 21 листопада 2013 року на суму 59976,00 грн., Податковою накладною № 11 від 21 листопада 2013 року на суму 59976,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 11-011 від 21 листопада 2013 року на суму 59976,00 грн., Видатковою накладною № РН-11/0012 від 25 листопада 2013 року на суму 59570,40 грн., Податковою накладною № 12 від 25 листопада 2013 року на суму 59570,40 грн., Товарно-транспортною накладною № 11-012 від 25 листопада 2013 року на суму 59570,40 грн., Видатковою накладною № РН-11/0013 від 27 листопада 2013 року на суму 18618,00 грн., Податковою накладною № 13 від 27 листопада 2013 року на суму 18618,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 11-013 від 27 листопада 2013 року на суму 18618,00 грн.

Крім того, у грудні 2013 року ФОП ОСОБА_4 також було проведено операції з придбання будівельних матеріалів, проведення яких підтверджується наступним:

- у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ІНТЕРПРАЙС» придбання будівельних матеріалів згідно договору купівлі-продажу №112013 від 01 листопада 2013 року підтверджується належним чином оформленими документами: Видатковою накладною № 4 від 02 грудня 2013 року на суму 59900,00 грн., Податковою накладною № 4 від 02 грудня 2013 року на суму 59900,00 грн., Видатковою накладною № 5 від 02 грудня 2013 року на суму 57200,00 грн., Податковою накладною № 5 від 02 грудня 2013 року на суму 57200,00 грн., Видатковою накладною № 19 від 03 грудня 2013 року на суму 58200,00 грн., Податковою накладною № 19 від 03 грудня 2013 року на суму 58200,00 грн., Видатковою накладною № 20 від 03 грудня 2013 року на суму 59800,00 грн., Податковою накладною № 20 від 03 грудня 2013 року на суму 59800,00 грн., Видатковою накладною № 33 від 04 грудня 2013 року на суму 59640,00 грн., Податковою накладною № 33 від 04 грудня 2013 року на суму 59640,00 грн., Видатковою накладною № 34 від 04 грудня 2013 року на суму 59900,00 грн., Податковою накладною № 34 від 04 грудня 2013 року на суму 59900,00 грн., Видатковою накладною № 49 від 05 грудня 2013 року на суму 59900,00 грн., Податковою накладною № 49 від 05 грудня 2013 року на суму 59900,00 грн., Видатковою накладною № 50 від 05 грудня 2013 року на суму 59200,00 грн., Податковою накладною № 50 від 05 грудня 2013 року на суму 59200,00 грн., Видатковою накладною № 64 від 06 грудня 2013 року на суму 58200,00 грн., Податковою накладною № 64 від 06 грудня 2013 року на суму 58200,00 грн., Видатковою накладною № 65 від 06 грудня 2013 року на суму 56750,00 грн., Податковою накладною № 65 від 06 грудня 2013 року на суму 56750,00 грн., Видатковою накладною № 86 від 09 грудня 2013 року на суму 59800,00 грн., Податковою накладною № 86 від 09 грудня 2013 року на суму 59800,00 грн., Видатковою накладною № 87 від 09 грудня 2013 року на суму 57600,00 грн., Податковою накладною № 87 від 09 грудня 2013 року на суму 57600,00 грн., Видатковою накладною № 101 від 10 грудня 2013 року на суму 59900,00 грн., Податковою накладною № 101 від 10 грудня 2013 року на суму 59900,00 грн., Видатковою накладною № 112 від 11 грудня 2013 року на суму 58200,00 грн., Податковою накладною № 112 від 11 грудня 2013 року на суму 58200,00 грн., Видатковою накладною № 127 від 12 грудня 2013 року на суму 56350,00 грн., Податковою накладною № 127 від 12 грудня 2013 року на суму 56350,00 грн., Видатковою накладною № 128 від 12 грудня 2013 року на суму 59800,00 грн., Податковою накладною № 128 від 12 грудня 2013 року на суму 59800,00 грн., Видатковою накладною № 138 від 13 грудня 2013 року на суму 59900,00 грн., Податковою накладною № 138 від 13 грудня 2013 року на суму 59900,00 грн., Видатковою накладною № 156 від 16 грудня 2013 року на суму 57300,00 грн., Податковою накладною № 156 від 16 грудня 2013 року на суму 57300,00 грн., Видатковою накладною № 157 від 16 грудня 2013 року на суму 58200,00 грн., Податковою накладною № 157 від 16 грудня 2013 року на суму 58200,00 грн., Видатковою накладною № 169 від 17 грудня 2013 року на суму 56890,00 грн., Податковою накладною № 169 від 17 грудня 2013 року на суму 56890,00 грн., Видатковою накладною № 170 від 17 грудня 2013 року на суму 59800,00 грн., Податковою накладною № 170 від 17 грудня 2013 року на суму 59800,00 грн., Видатковою накладною № 182 від 18 грудня 2013 року на суму 54960,00 грн., Податковою накладною № 182 від 18 грудня 2013 року на суму 54960,00 грн., Видатковою накладною № 183 від 18 грудня 2013 року на суму 59640,00 грн., Податковою накладною № 183 від 18 грудня 2013 року на суму 59640,00 грн., Видатковою накладною № 194 від 19 грудня 2013 року на суму 59500,00 грн., Податковою накладною № 194 від 19 грудня 2013 року на суму 59500,00 грн., Видатковою накладною № 207 від 20 грудня 2013 року на суму 59900,00 грн., Податковою накладною № 207 від 20 грудня 2013 року на суму 59900,00 грн., Видатковою накладною № 216 від 23 грудня 2013 року на суму 57645,00 грн., Податковою накладною № 216 від 23 грудня 2013 року на суму 57645,00 грн., Видатковою накладною № 217 від 23 грудня 2013 року на суму 58200,00 грн., Податковою накладною № 217 від 23 грудня 2013 року на суму 58200,00 грн., Видатковою накладною № 221 від 24 грудня 2013 року на суму 59800,00 грн., Податковою накладною № 221 від 24 грудня 2013 року на суму 59800,00 грн., Видатковою накладною № 232 від 25 грудня 2013 року на суму 59900,00 грн., Податковою накладною № 232 від 25 грудня 2013 року на суму 59900,00 грн., Видатковою накладною № 255 від 27 грудня 2013 року на суму 59800,00 грн., Податковою накладною № 255 від 27 грудня 2013 року на суму 59800,00 грн., та рядом товарно-транспортних накладних. Оплата за договором здійснювалася шляхом готівкових розрахунків, про що свідчать квитанції до прибуткових касових ордерів, копії яких долучені до матеріалів справи.

Реалізація же раніше придбаних ФОП ОСОБА_4 товарно-матеріальних цінностей та будівельних матеріалів, у грудні 2013 року підтверджується наступним:

- для Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛІНВЕСТБУД-77» поставка товарно-матеріальних цінностей та будівельних матеріалів згідно Договору поставки № 12/11-01 від 12 листопада 2013 року підтверджується належним чином оформленими документами: Видатковою накладною № 1 від 01 грудня 2013 року на суму 34452,00 грн., Податковою накладною № 1 від 01 грудня 2013 року на суму 34452,00 грн.;

- для Красносільського малого приватного підприємства «МВА» поставка будівельних матеріалів згідно Договору купівлі-продажу № 011213 від 30 травня 2013 року підтверджується належним чином оформленими, документами: Накладною № 2 від 02 грудня 2013 року на суму 20227,50 грн., Податковою накладною № 2 від 02 грудня 2013 року на суму 20227,50 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 02 грудня 2013 року на суму 3750,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 02 грудня 2013 року на суму 9420,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 02 грудня 2013 року на суму 3712,50 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 02 грудня 2013 року на суму 3345,00 грн., Накладною № 3 від 03 грудня 2013 року на суму 20467,50 грн., Податковою накладною № 3 від 03 грудня 2013 року на суму 20467,50 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 03 грудня 2013 року на суму 3787,50 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 03 грудня 2013 року на суму 9390,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 03 грудня 2013 року на суму 3750,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 03 грудня 2013 року на суму 3540,00 грн., Накладною № 5 від 04 грудня 2013 року на суму 20145,00 грн., Податковою накладною № 5 від 04 грудня 2013 року на суму 20145,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 04 грудня 2013 року на суму 3712,50 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 04 грудня 2013 року на суму 9270,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 04 грудня 2013 року на суму 3757,50 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 04 грудня 2013 року на суму 3405,00 грн., Накладною № 6 від 05 грудня 2013 року на суму 20756,00 грн., Податковою накладною № 6 від 05 грудня 2013 року на суму 20756,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 05 грудня 2013 року на суму 3368,70 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 05 грудня 2013 року на суму 8335,63 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 05 грудня 2013 року на суму 3414,70 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 05 грудня 2013 року на суму 3276,66 грн., Накладною № 8 від 06 грудня 2013 року на суму 22542,00 грн., Податковою накладною № 8 від 06 грудня 2013 року на суму 22542,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 06 грудня 2013 року на суму 4198,80 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 06 грудня 2013 року на суму 9037,50 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 06 грудня 2013 року на суму 4207,30 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 06 грудня 2013 року на суму 3892,82 грн., Накладною № 9 від 07 грудня 2013 року на суму 21679,50 грн., Податковою накладною № 9 від 07 грудня 2013 року на суму 21679,50 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 07 грудня 2013 року на суму 3961,85 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 07 грудня 2013 року на суму 8998,01 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 07 грудня 2013 року на суму 3959,60 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 07 грудня 2013 року на суму 3373,16 грн., Накладною № 11 від 09 грудня 2013 року на суму 20595,00 грн., Податковою накладною № 11 від 09 грудня 2013 року на суму 20595,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 09 грудня 2013 року на суму 3802,50 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 09 грудня 2013 року на суму 9465,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 09 грудня 2013 року на суму 3840,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 09 грудня 2013 року на суму 3487,50 грн., Накладною № 12 від 10 грудня 2013 року на суму 20565,00 грн., Податковою накладною № 12 від 10 грудня 2013 року на суму 20565,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 10 грудня 2013 року на суму 3795,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 10 грудня 2013 року на суму 9487,50 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 10 грудня 2013 року на суму 3825,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 10 грудня 2013 року на суму 3457,50 грн., Накладною № 15 від 11 грудня 2013 року на суму 25035,00 грн., Податковою накладною № 15 від 11 грудня 2013 року на суму 25035,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 11 грудня 2013 року на суму 4290,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 11 грудня 2013 року на суму 4650,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 11 грудня 2013 року на суму 11385,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 11 грудня 2013 року на суму 4710,00 грн., Накладною № 20 від 12 грудня 2013 року на суму 25252,50 грн., Податковою накладною № 20 від 12 грудня 2013 року на суму 25252,50 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 12 грудня 2013 року на суму 4725,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 12 грудня 2013 року на суму 11535,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 12 грудня 2013 року на суму 4732,50 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 12 грудня 2013 року на суму 4620,00 грн., Накладною № 23 від 13 грудня 2013 року на суму 21726,00 грн., Податковою накладною № 23 від 13 грудня 2013 року на суму 21726,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 13 грудня 2013 року на суму 3470,75 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 13 грудня 2013 року на суму 9470,75 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 13 грудня 2013 року на суму 3489,50 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 13 грудня 2013 року на суму 3172,50 грн., Накладною № 24 від 14 грудня 2013 року на суму 24435 грн., Податковою накладною № 24 від 14 грудня 2013 року на суму 24435,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 14 грудня 2013 року на суму 4518,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 14 грудня 2013 року на суму 11286,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 14 грудня 2013 року на суму 4491,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 14 грудня 2013 року на суму 4158,00 грн., Накладною № 25 від 16 грудня 2013 року на суму 12979,00 грн., Податковою накладною № 25 від 16 грудня 2013 року на суму 12979,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 16 грудня 2013 року на суму 2468,08 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 16 грудня 2013 року на суму 3573,69 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 16 грудня 2013 року на суму 3461,96 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 16 грудня 2013 року на суму 3237,63 грн., Накладною № 26 від 17 грудня 2013 року на суму 2684 грн., Податковою накладною № 26 від 17 грудня 2013 року на суму 2684,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 17 грудня 2013 року на суму 506,80 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 17 грудня 2013 року на суму 1218,51 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 17 грудня 2013 року на суму 503,80 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 17 грудня 2013 року на суму 453,82 грн., Накладною № 28 від 18 грудня 2013 року на суму 2684,00 грн., Податковою накладною № 28 від 18 грудня 2013 року на суму 2684,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 18 грудня 2013 року на суму 498,80 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 18 грудня 2013 року на суму 1215,51 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 18 грудня 2013 року на суму 506,80 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 18 грудня 2013 року на суму 461,82 грн., Накладною № 30 від 19 грудня 2013 року на суму 2684,00 грн., Податковою накладною № 30 від 19 грудня 2013 року на суму 2684,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 19 грудня 2013 року на суму 502,80 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 19 грудня 2013 року на суму 1220,51 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 19 грудня 2013 року на суму 506,80 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 19 грудня 2013 року на суму 452,82 грн., Накладною № 32 від 20 грудня 2013 року на суму 2681,00 грн., Податковою накладною № 32 від 20 грудня 2013 року на суму 2681,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 20 грудня 2013 року на суму 500,80 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 20 грудня 2013 року на суму 1220,51 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 20 грудня 2013 року на суму 507,80 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 20 грудня 2013 року на суму 450,82 грн., Накладною № 33 від 21 грудня 2013 року на суму 1891,00 грн., Податковою накладною № 33 від 21 грудня 2013 року на суму 1891,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 21 грудня 2013 року на суму 228,91 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 21 грудня 2013 року на суму 368,85 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 21 грудня 2013 року на суму 920,63 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 21 грудня 2013 року на суму 371,85 грн., Накладною № 35 від 23 грудня 2013 року на суму 542,00 грн., Податковою накладною № 35 від 23 грудня 2013 року на суму 542,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 23 грудня 2013 року на суму 300,88 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 23 грудня 2013 року на суму 124,95 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 23 грудня 2013 року на суму 115,95 грн., Накладною № 37 від 24 грудня 2013 року на суму 548,00 грн., Податковою накладною № 37 від 24 грудня 2013 року на суму 548,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 24 грудня 2013 року на суму 122,95 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 24 грудня 2013 року на суму 300,88 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 24 грудня 2013 року на суму 123,95 грн., Накладною № 39 від 25 грудня 2013 року на суму 665,00 грн., Податковою накладною № 39 від 25 грудня 2013 року на суму 665,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 25 грудня 2013 року на суму 122,95 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 25 грудня 2013 року на суму 304,88 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 25 грудня 2013 року на суму 124,95 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 25 грудня 2013 року на суму 111,96 грн., Накладною № 40 від 26 грудня 2013 року на суму 1332,00 грн., Податковою накладною № 40 від 26 грудня 2013 року на суму 1332,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 26 грудня 2013 року на суму 605,76 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 26 грудня 2013 року на суму 248,90 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 26 грудня 2013 року на суму 227,91 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 26 грудня 2013 року на суму 248,90 грн., Накладною № 43 від 27 грудня 2013 року на суму 1324,00 грн., Податковою накладною № 43 від 27 грудня 2013 року на суму 1324,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 27 грудня 2013 року на суму 601,76 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 27 грудня 2013 року на суму 243,90 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 27 грудня 2013 року на суму 225,91 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 27 грудня 2013 року на суму 251,90 грн., Накладною № 45 від 28 грудня 2013 року на суму 557,00 грн., Податковою накладною № 45 від 28 грудня 2013 року на суму 557,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 28 грудня 2013 року на суму 125,95 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 28 грудня 2013 року на суму 100,79 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 28 грудня 2013 року на суму 309,88 грн., Накладною № 47 від 30 грудня 2013 року на суму 674,00 грн., Податковою накладною № 47 від 30 грудня 2013 року на суму 674,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 30 грудня 2013 року на суму 115,95 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 30 грудня 2013 року на суму 304,88 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 30 грудня 2013 року на суму 124,95 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 30 грудня 2013 року на суму 127,95 грн., Накладною № 48 від 31 грудня 2013 року на суму 311,00 грн., Податковою накладною № 48 від 31 грудня 2013 року на суму 311,00 грн., Товарно-транспортною накладною № б/н від 31 грудня 2013 року на суму 310,88 грн., Накладною № 19 від 31 грудня 2013 року на суму 241499,00 грн., Податковою накладною № 19 від 31 грудня 2013 року на суму 241499,00 грн., Накладною № 18 від 31 грудня 2013 року на суму 241499,00 грн., Податковою накладною № 18 від 31 грудня 2013 року на суму 241499,00 грн., Накладною № 21 від 31 грудня 2013 року на суму 240751,74 грн., Податковою накладною № 21 від 31 грудня 2013 року на суму 240751,74 грн.;

- для ФОП ОСОБА_5 поставка товарно-матеріальних цінностей та будівельних матеріалів згідно Договору купівлі-продажу № 3 від 22 жовтня 2013 року підтверджується належним чином оформленими, документами: Видатковою накладною №РН-12/0004 від 04 грудня 2013 року на суму 49110,00 грн., Податковою накладною № 4 від 04 грудня 2013 року на суму 49110,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 12-004 від 04 грудня 2013 року на суму 49110,00 грн., Видатковою накладною №РН-12/0010 від 09 грудня 2013 року на суму 52300,00 грн., Податковою накладною № 10 від 09 грудня 2013 року на суму 52300,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 12-010 від 09 грудня 2013 року на суму 52300,00 грн., Видатковою накладною №РН-12/0027 від 18 грудня 2013 року на суму 49788,00 грн., Податковою накладною № 27 від 18 грудня 2013 року на суму 49788,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 12-027 від 18 грудня 2013 року на суму 49788,00 грн., Видатковою накладною №РН-12/0036 від 24 грудня 2013 року на суму 44290,00 грн., Податковою накладною № 36 від 24 грудня 2013 року на суму 44290,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 12-036 від 24 грудня 2013 року на суму 44290,00 грн., Видатковою накладною №РН-12/0044 від 30 грудня 2013 року на суму 59100,00 грн., Податковою накладною № 44 від 30 грудня 2013 року на суму 59100,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 12-044 від 30 грудня 2013 року на суму 59100,00 грн., Видатковою накладною №РН-12/0046 від 30 грудня 2013 року на суму 57742,00 грн., Податковою накладною № 46 від 30 грудня 2013 року на суму 57742,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 12-046 від 30 грудня 2013 року на суму 57742,00 грн.;

- для ФОП ОСОБА_8 поставка товарно-матеріальних цінностей та будівельних матеріалів згідно Договору купівлі-продажу № ДГ-7 від 15 листопада 2013 року підтверджується належним чином оформленими, документами: Видатковою накладною №РН-12/0029 від 19 грудня 2013 року на суму 40720,00 грн., Податковою накладною № 29 від 19 грудня 2013 року на суму 40720,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 12-012 від 19 грудня 2013 року на суму 40720,00 грн., Видатковою накладною №РН-12/0034 від 23 грудня 2013 року на суму 29800,00 грн., Податковою накладною № 34 від 23 грудня 2013 року на суму 29800,00 грн., Видатковою накладною №РН-12/0038 від 24 грудня 2013 року на суму 49950,00 грн., Податковою накладною № 38 від 24 грудня 2013 року на суму 49950,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 12-038 від 24 грудня 2013 року на суму 49950,00 грн. Оплата за договором здійснювалася шляхом готівкових розрахунків, про що свідчать квитанції до прибуткових касових ордерів, копії яких долучені до матеріалів справи, згадка про які також міститься в акті перевірки позивача.;

- для Приватного підприємства «Інформаційно-консалтингова група» поставка будівельних матеріалів згідно Договору поставки будівельних матеріалів № 8 від 06 грудня 2013 року підтверджується належним чином оформленими, документами: Видатковою накладною №РН-12/0007 від 06 грудня 2013 року на суму 43101,60 грн., Податковою накладною № 7 від 06 грудня 2013 року на суму 43101,60 грн., Товарно-транспортною накладною № 12-007 від 06 грудня 2013 року на суму 21380,40 грн., Товарно-транспортною накладною № 12-007/1 від 06 грудня 2013 року на суму 21721,20 грн., Видатковою накладною №РН-12/0022 від 13 грудня 2013 року на суму 54030,00 грн., Податковою накладною № 22 від 13 грудня 2013 року на суму 54030,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 12-022 від 13 грудня 2013 року на суму 10254,97 грн., Видатковою накладною №РН-12/0031 від 20 грудня 2013 року на суму 33646,00 грн., Податковою накладною № 31 від 20 грудня 2013 року на суму 33646,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 12-031 від 20 грудня 2013 року на суму 33646,00 грн., Видатковою накладною №РН-12/0042 від 27 грудня 2013 року на суму 34086,00 грн., Податковою накладною № 42 від 27 грудня 2013 року на суму 34086,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 12-042 від 27 грудня 2013 року на суму 34086,00 грн.;

- для Приватного акціонерного товариства «Гощанський завод продтоварів» поставка продуктів харчування згідно Договору постачання товарів № 21 від 26 грудня 2013 року підтверджується належним чином оформленими, документами: Видатковою накладною №13 від 26 грудня 2013 року на суму 42066,00 грн., Податковою накладною № 13 від 26 грудня 2013 року на суму 42066,00 грн., Видатковою накладною №14 від 27 грудня 2013 року на суму 44034,00 грн., Податковою накладною № 14 від 27 грудня 2013 року на суму 44034,00 грн., Видатковою накладною №17 від 30 грудня 2013 року на суму 43788,00 грн., Податковою накладною № 17 від 30 грудня 2013 року на суму 43788,00 грн.;

- для Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудреммонтаж інжиніринг» поставка товарно-матеріальних цінностей згідно Договору поставки № ДГ-10 від 27 грудня 2013 року підтверджується наступними, належним чином оформленими, документами: Видатковою накладною №РН-12/0041 від 27 грудня 2013 року на суму 2700,00 грн., Податковою накладною № 41 від 27 грудня 2013 року на суму 2700,00 грн.

Суд також зазначає, що суми податку на додану вартість за накладними, виписаними по вище наведеним операціям, відображені в Додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад та грудень 2013 року, а самі податкові накладні включені до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних (затвердженого наказом ДПА України №244 від 30.06.2005 року) за відповідні періоди.

Крім того, судом встановлено, що на формування показників валових витрат позивача, також мало вплив проведення останнім господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей протягом періоду, що передував отриманню свідоцтва платника ПДВ. Зокрема, в серпні, жовтні 2013 р. позивачем було придбано у ФОП ОСОБА_11 та ФОП ОСОБА_13 товарно-матеріальні цінності у асортименті згідно накладних. При цьому, проведення операцій із зазначеними контрагентами та понесення господарських витрат з ними, в ході судового розгляду підтверджено належним чином оформленими документами: видатковою накладною №34 від 05.08.2013 р., товарно-транспортною накладною №8-34 від 05.08.2013 р., видатковою накладною №39 від 14.08.2013 р., товарно-транспортною накладною №8-39 від 14.08.2013 р., видатковою накладною №23 від 30.10.2013 р., товарно-транспортною накладною №10-23 від 30.10.2013 р. Оплата, за вказаними операціями проведена шляхом безготівкового банківського перерахунку грошових коштів, про що свідчать відомості із виписок банку (копія наявні в матеріалах справи), згадка про які також наявна на сторінках акту перевірки позивача.

Таким чином, підсумовуючи вище обумовлені операції позивача, судом в цілому встановлено, що перевезення наведених у вище перелічених видаткових, податкових накладних товарно-матеріальних цінностей (окрім паливо-мастильних матеріалів) здійснювалось перевізником ПП «Інформаційно-консалтингова група», на підставі відповідного договору про надання автотранспортних послуг від 03.01.2013 р. про який згадувалось вище, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт та відповідними товарно-транспортними накладними. Оприбуткування же отриманих товарно-матеріальних цінностей відображено в бухгалтерському обліку та підтверджується журналом-ордером і відомістю по рахунку 631. При цьому, як вбачається з матеріалів справи фактичне здійснення оплати за поставлений і реалізований позивачем товар підтверджено копіями банківських виписок за 2013 р., копіями прибуткових касових ордерів та квитанціями до них, відомостями з акту перевірки про наявну кредиторську/дебіторську заборгованість.

Отже, наявними в матеріалах справи копіями первинних документів повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_4 та його контрагентами по придбанню та реалізації позивачем товарно-матеріальних цінностей, а тому й правомірність формування ним показників валових витрат за 2013 р. та податкового кредиту/зобов'язань за листопад, грудень 2013 року.

Крім того, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано і факту використання придбаних у наведених вище контрагентів позивача товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів). Не спростовано відповідачем і господарський сенс таких операцій. Первинні документи представлені до перевірки та надані суду містять усі необхідні для їх виду реквізити, податкові накладні виписані уповноваженими на те особами, адже відповідачем не надано відомостей щодо скасування реєстрації платника ПДВ контрагентів позивача на момент здійснення правочинів. Документи дають можливість розкрити суть здійснюваних господарських операцій.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач (на підставі вищевказаних первинних та облікових документів, податкових накладних) правомірно відніс суму ПДВ за операціями з названими контрагентами до складу податкового кредиту та зобов'язань у відповідних періодах, а також правомірно включив суму витрат понесених в ході своєї господарської діяльності до показників декларації про доходи за 2013 р.

Що ж стосується доводів відповідача та його представника, щодо безтоварності перелічених в актах перевірки господарських операцій на підставі різного роду висновків про відсутність у контрагентів необхідних активів, трудових ресурсів або відсутність їх за зареєстрованим місцезнаходженням та виявлення розбіжностей у формуванні ним сум податкових зобов'язань за операціями з позивачем, то відповідно до 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затв. Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, акт перевірки позивача та акти перевірки його контрагентів не містять жодного посилання на будь-які первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують або вказують на наявність факту безтоварності операцій позивача з обумовленим контрагентом.

Акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірне рішення, містять лише припущення щодо відсутності наміру у згаданих контрагентів позивача на створення правових наслідків та відсутності фактичних дій спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Покликання представника відповідача, щодо відсутності у контрагентів позивача дату проведення перевірки за їх зареєстрованим місцезнаходженням, виявлення розбіжностей у контрагента щодо формування ними сум податкових зобов'язань за операціями з позивачем, не спростовують обставин щодо фактичного надходження товарно-матеріальних цінностей позивачу за операціями з обумовленими контрагентами.

При цьому, як вбачається із наданих витягів з ЄДР та витягів з електронних реєстрів платників ПДВ, жодних відомостей щодо недобросовісної діяльності контрагентів позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не міститься, вказані контрагенти зареєстровані також як платники ПДВ. Це означає, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем (у 2013 році та початку 2014 р.) вказані суб'єкти господарювання були наділені визначеним законом обсягом право та дієздатності.

Як наслідок, надаючи подальшу правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Судом враховано, що період у часі охоплюваний здійснюваними господарськими операціями позивача з контрагентами, щодо спірних правовідносин підпадав під регулювання Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (надалі - Податковий кодекс України). Водночас, до спірних правовідносини застосовуються положеня Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), а також підзаконні нормативно-правові акти, що регулюють відповідні питання, та відповідні положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України в частині укладення договорів між суб'єктами господарювання та виконання господарських зобов'язань.

Оцінюючи висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів закону при укладенні правочинів з його контрагентами без мети настання реальних наслідків, суд враховує, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до п.5 вказаної правової норми, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, відповідно до презумпції правомірності правочину, установленої статтею 204 ЦК України, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. Разом з тим, будь-які відомості про те, що правочини, укладені між позивачем його контрагентами, визнані судом недійсними, в матеріалах справах відсутні, представник відповідача на такі судові рішення не покликається.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На наявність такого вироку в кримінальній справі відповідач не покликається. За таких обставин у суду відсутні підстави для кваліфікації правочину, укладеного між позивачем та його контрагентами, як нікчемних.

При цьому суд зазначає, що нікчемність угод повинно встановлюватися з огляду на приписи цивільного законодавства України в судовому порядку, а не шляхом зменшення за актом перевірки податкового кредиту з податку на додану вартість у платника податку, який має належним чином оформлені податкові накладні, всі належні первинні документи, які доводять реальність вчинення господарської операції та добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Надаючи оцінку господарським правовідносинам і безапеляційно вказуючи на нікчемність правочину податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, які за своєю правовою природою мають різне правове навантаження. Адже, встановивши наявність недійсності або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, позивач має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально - процесуального законодавства.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, що покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно абзацу 2 пункту 2.1. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями розділів V Податкового кодексу України, яким встановлено порядок формування платниками податків податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Згідно із ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

Згідно із п. 86.10. ст..86 ПК України, в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

З огляду на викладене, контролюючий орган, зобов'язаний під час проведення перевірки враховувати та обчислювати як суму доходів так і документально підтверджену суму витрат платника податків, яка пов'язана із його господарською діяльністю.

Представлені до перевірки документи та надані суду в якості доказів первинні документи підтверджують твердження позивача про неврахування ДПІ у м. Рівному всіх понесених ним витрат, а відтак і безпідставність висновків про заниження загального оподатковуваного доходу.

Згідно з приписами п.138.1. ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. Пунктом 138.1.1. Податкового кодексу визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. 139.9 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду

Відповідно до п. 187.1 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів (робіт, послуг) за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В свою чергу, відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбаних товарів, що підтверджується виписаними контрагентами вище згаданими податковими накладними.

Надані позивачем для перевірки та суду зазначені податкові накладні відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зауваження щодо її форми та змісту у акті перевірки відсутні як не висунуті у ході судового розгляду.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні первинними документами підтверджуються факти надання позивачу товарів, а також продажу таких товарів позивачем, оплата їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, що в сукупності підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій з придбання та продажу товарів з вище переліченими контрагентами, що стало підставою для формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань.

За таких обставин, твердження податкового органу про відсутність фактів поставок товарів (безтоварність господарських операцій) у ході судового розгляду було спростовано.

Надаючи правову оцінку винесеній ДПІ у м. Рівному 08 липня 2014 року Вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-030 від 16.07.2014 року, якою вимагається сплата недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 24719,35 гривень та винесеному ДПІ у м. Рівному Рішенню про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0001661742 від 30.07.2014 року, яким контролюючий орган вирішив застосувати до позивача штрафну санкцію в розмірі 1235,97 грн. судом враховується наступне.

При прийнятті оспорюваної вимоги та рішення, контролюючий орган виходив з власних тверджень про необхідність збільшення позивачу чистого оподаткованого доходу за 2013 рік на суму 403 970 гривень.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI.

Виключно даним Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч.2 ст.2 Закону №2464-VI).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За змістом ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум.

З огляду на не підтвердження в ході судового розгляду справи висновків контролюючого органу про збільшення чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік, суд дійшов висновку, що нарахування єдиного внеску за 2013 рік є неправомірним

Отже, вимога ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області №Ф-030 від 16.07.2014 року та Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0001661742 від 30.07.2014 року є протиправними та підлягають до скасування.

Стосовно виключення з електронної бази даних «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суд зазначає наступне:

Основним аргументом, на підставі якого, ґрунтується висновок податкового органу про відсутність у позивача об'єкта оподаткування при придбанні товарів у ТОВ «Фірма Інтерпрайс» та ТОВ «Харвест Контракт» по операціях з продажу цих товарів покупцям в розумінні ст.22, п.185.1, ст.185, п.198.1, п.198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є акти перевірки таких контрагентів позивача. Інших доказів безтоварності операцій між зазначеними контрагентами відповідачем суду надано не було. Під час перевірки, відповідачем не встановлено будь-яких порушень ведення бухгалтерського та податкового обліку позивачем при виконанні зазначених договорів. Фактичне виконання угод підтверджено необхідними первинними бухгалтерськими документами та рішеннями судів у інших справах.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника права на оподаткування при придбанні товарів від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом, а також іншими суб'єктами господарювання по ланцюгам постачання, оскільки відповідальність носить індивідуальний характер, а тому порушення податкової дисципліни вчинені контрагентами позивача спричиняють негативні наслідки для цього ж суб'єкта, а не для його контрагентів - покупців.

Суд встановив, що на підставі актів перевірки №118/1745/НОМЕР_1 від 04.07.2014 р. та №112/17-01/НОМЕР_1 від 16.07.2014 р. відповідачем проведено коригування показників податкової звітності ФОП ОСОБА_4 за листопад, грудень 2013 року та за січень, лютий 2014 року, при чому, податковим органом не надсилалось письмових пропозицій щодо надання нової податкової декларації з виправними показниками, як це передбачено чинним податковим законодавством України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 року № 262-р "Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість" розроблено систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Також на виконання даного розпорядження та з метою реалізації положень наказу ДПА України від 17.03.2008 р. N 159 "Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість" затверджено Примірний порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів.

Аналізуючи діюче податкове законодавство України необхідно зазначити, що жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу на коригування показників податкової звітності платника податків без винесення податкового рішення.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Поряд з тим, система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 № 266 (далі - Порядок).

Як слідує із змісту підпункту 2.10.3 пункт 2.10 Порядку, співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією з інших джерел, а саме інформації розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників ПДВ, здійснюється у складі автоматизованого контролю.

Відповідно до пункту 2.14 Порядку, інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності у розрізі контрагентів, підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з метою виявлення платників ПДВ, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту.

Пунктом 2.21 Порядку передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 4.16 Порядку якщо платником ПДВ (постачальником) до податкових зобов'язань включено суму ПДВ меншу, ніж контрагентом (отримувачем) до податкового кредиту, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно до пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 111 Закону № 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ щодо одержання пояснень та їх документальних підтверджень (перелік документів, що затребується у платника ПДВ, передбачений пунктом 4.2 Порядку) з метою встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій ними податковій звітності з податку на додану вартість, виявлених під час камеральної перевірки, та/або за результатами автоматизованого співставлення.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до вказаної бази даних, може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

За таких обставин дії відповідача щодо внесення змін до Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі акта є протиправними та здійсненими не в порядок та спосіб визначений Податковим кодексом України.

Пункт 2.14 Наказу за № 266 передбачає, що інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наказом ДПА України за № 166 від 30.05.1997 року затверджена форма декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання. До даного наказу були внесені зміни та доповнення наказом ДПА України за № 159 від 17.03.2008 року, яким встановлено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.

Таким чином, Деталізована база співставлення є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію ДПС України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларації з податку на додану вартість з додатками № 5

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України - крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до Методичних рекомендацій - за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

З наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком за № 5, і повинні їм відповідати.

Самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує права та інтереси позивача оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи із специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

Невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у декларації з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, а саме: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій.

Таким чином, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При цьому, нормами Податкового кодексу України не встановлено обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету у разі несплати продавцем товару або іншою особою суми податку на додану вартість, отриманої від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару зобов'язаний сплачувати даний податок до бюджету.

Поряд з тим, що ж до доводів відповідача про те, що правочини позивача з названими вище контрагентами порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді надання податкової вигоди для цих контрагентів, шляхом штучного формування валових витрат та податкового кредиту, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у посадових осіб контрагентів позивача, а бо самого позивача на незаконне заволодіння майном держави у вигляді безпідставної несплати податку.

Вина та умисел на заволодіння майном держави, юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та актів перевірки позивача вбачається, що підставою для висновків про безтоварність операцій не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

Крім того, статтею 61 Конституції України встановлено, що відповідальність осіб має індивідуальний характер, відтак неналежне звітування до контролюючих органів, відсутність платників податків за зареєстрованим місцезнаходженням або інші будь-які протиправні дії одних платників податків не може покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Поряд з тим, статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом не було встановлено, а відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди. В той же час, наявні записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не містили в собі інформації про можливу недобросовісність чи фіктивність названого контрагента позивача.

Тому, суд зазначає, що ФОП ОСОБА_4 не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність контрагента щодо не відображення ним сум податків по господарським операціям та/або неподання звітності до податкового органу. Це означає, що не виконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем не може бути підставою для відмови у праві для платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

На підставі вищевикладеного висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України є безпідставними.

Частиною 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (№ 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги по ЄСВ, рішення про застосування штрафних санкцій та визнання неправомірними дій ДПІ у м. Рівному щодо коригування податкової звітності позивача з податку на додану вартість за листопад, грудень 2013 року, січень, лютий 2014, у електронних базах податкової звітності, яке відбулося на підставі Акту перевірки №118/1745/НОМЕР_1 від 04.07.2014 р. та акту перевірки №112/17-01/НОМЕР_1 від 16.07.2014 р., шляхом виключення з електронної бази даних «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 297 грн. 25 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанцій № 87 від 09.10. 2014 р. та № 89 від 09.10. 2014 року.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області щодо коригування (зменшення показників) податкової звітності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з податку на додану вартість листопад, грудень 2013 року, січень, лютий 2014 року, яке відбулося на підставі акту планової виїзної перевірки № 112/17-01/НОМЕР_1 від 16.07. 2014 року та акту позапланової невиїзної перевірки № 118/1745/НОМЕР_1 від 04.07. 2014 року, в тому числі, щодо виключення з бази даних результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад, грудень 2013 року та січень, лютий 2014 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області відобразити в електронних базах податкової звітності по податку на додану вартість дані задекларовані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад, грудень 2013 року та січень, лютий 2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області № НОМЕР_2 від 30.07. 2014 року.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) № 030 від 16.07. 2014 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_6 від 30.07. 2014 року.

Присудити на користь позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 297 (двісті дев'яносто сім) грн. 25 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д.П.


Суд	Рівненський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	19.11.2014
Оприлюднено	27.11.2014
Номер документу	41523590
Судочинство	Адміністративне

Судовий реєстр по справі —817/2887/14

Ухвала від 21.11.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Постанова від 22.11.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Постанова від 19.11.2014

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Зозуля Д.П.

Ухвала від 17.10.2014

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Зозуля Д.П.

Ухвала від 13.02.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Бившева Л.І.

Ухвала від 14.01.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Бившева Л.І.

Ухвала від 22.12.2014

Адміністративне

Житомирський апеляційний адміністративний суд

Жизневська А.В.

Ухвала від 05.12.2014

Адміністративне

Житомирський апеляційний адміністративний суд

Жизневська А.В.

Ухвала від 05.12.2014

Адміністративне

Житомирський апеляційний адміністративний суд

Жизневська А.В.

Постанова від 19.11.2014

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Зозуля Д.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 19.11.2014 по справі 817/2887/14РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —817/2887/14

Постанова від 19.11.2014

Постанова
від 19.11.2014 по справі 817/2887/14
РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД