Ухвала

від 12.11.2014 по справі 814/514/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/514/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2014 р. № 0000341702, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року ФОП ОСОБА_1 звернулась з вищевказаним адміністративним позовом.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївський області від 05.02.2014р. №0000341702 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 52982грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 26491грн.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 10.11.08р., про що зроблено запис 10.11.08р. за №25220000000044498 (код 2676301642). Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами, іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками. Станом на 20.02.14р. позивач є платником ПДВ та перебуває на податковому обліку у відповідача.

З 26.12.13р. по 31.12.13р. відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "ЮБК Інвестстрой" (ЄДРПОУ 34497592) за період з лютого по травень 2013р.

За наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки був складений Акт від 31.12.13р. №1609/14-04-17-02-00/2676301642.

Актом перевірки, на думку відповідача, встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- перевіркою встановлено факти укладення між ТОВ "ЮБК Інвестстрой" та ФОП ОСОБА_1 недійсних правочинів, тобто право ФОП ОСОБА_1 на податковий кредит з ПДВ на підставі податкових накладних, наданих на виконання недійсних правочинів не виникає.

Отже, позивачем, на думку податкового органу, порушено п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України (ПКУ), в частині включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сформованого за рахунок відносин із ТОВ "ЮБК Інвестстрой" всього у сумі 52981,33 грн.

Не погодившись з висновками викладеними в Акті перевірки, 17.01.14р. позивач звернувся до відповідача з письмовими запереченнями від 16.01.14р. №02 на Акт перевірки.

Листом від 24.01.14р. за №460/43/14-04-17-02-16 відповідач відмовив в задоволенні заперечень та висновки Акту перевірки залишив без змін.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.02.14р. №0000341702, яким позивачу визначено зобов'язання з ПДВ в сумі 52982,00грн. та застосовано санкцію в сумі 26491,00грн.

До того ж, в акті документальної невиїзної перевірки відповідач також дійшов висновків, що у позивача та у його контрагента (ТОВ "ЮБК Інвестстрой") була відсутня можливість виконувати господарські операції, всі вони (операції) мають ознаки недійсних, фіктивних та безтоварних, бухгалтерські та фінансові документи складались без мети реального настання правових наслідків.

Податковим органом зазначено, що контрагент позивача мав взаємовідносини із іншими підприємствами (у ланцюгу постачання), які не довели реальність своїх господарських операцій, що на думку відповідача підтверджується актами перевірок інших податкових органів України.

Водночас, позивач зазначав, що податковим органом не прийняті до уваги первинні бухгалтерські, податкові та інші документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентом (ТОВ "ЮБК Інвестстрой"). Відповідачем протиправно взято до уваги отримані від інших контролюючих органів акти про неможливість проведення зустрічних звірок.

Позивач вважав, що податкове повідомлення-рішення є протиправним та упередженим, з огляду на безпідставність та неправомірність висновків Акту перевірки, та підлягає скасуванню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські правовідносини позивача та його безпосереднього контрагента (ТОВ "ЮБК Інвестстрой") були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За змістом п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

На підставі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За правилами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх в обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків та результатів його безпосередньої господарської діяльності.

Досліджуючи акт перевірки, колегія суддів зазначає, що вказані акти інших податкових органів підтверджують лише факти неможливості проведення перевірок податковими органами контрагентів позивача із різних підстав та містять безпідставні висновки про безтоварність (нереальність, фіктивність, недійсність та нікчемність) правочинів контрагентів позивача та інших суб'єктів (по "ланцюгах") господарювання з яким у позивача навіть відсутні будь - які господарські правовідносини.

Поряд з цим, відповідно до листа ДПА України від 03.02.09р. (п.2.1.2) податковим органам при проведенні перевірок слід врахувати, що не може бути доказом безтоварності посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів переміщення товарів, наявності транспортних засобів, тощо.

Водночас в ході судового розгляду встановлено, що матеріали справи містять достатні докази для спростування висновків Акту перевірки.

Позивач здійснює оптову та роздрібну торгівлю продовольчими товарами, напоями, лікеро-горілчаними виробами тощо.

На всі торгові точки оформлені ліцензії, що дають право позивачу здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями.

Оптова/роздрібна торгівля здійснюється зі складу-магазину, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.Старофортечна 2в. Зазначене приміщення використовується на підставі договору оренди від 01.01.13р., укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_3

Роздрібна торгівля здійснюється також з торгових точок (павільйонів), що знаходяться за адресою: м. Миколаїв, вул. Дзержинського 54-6, на території ринку "ТК Юліана". Зазначені павільйони використовуються підприємцем на підставі договорів оренди від 01.01.13р., укладених між позивачем та ПП "Юліана-Сервіс".

Склад, де зберігаються продовольчі товари (напої) знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить позивачу на праві власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 09.04.13р. №21757287.

Заморожені продукти зберігаються в холодильних камерах, що розташовані на складі за адресою: АДРЕСА_1 Холодильні камери використовуються на підставі договорів оренди холодильних камер від 12.04.12р. за №6 та від 01.04.13р. за №2, укладених між позивачем та ДП "Базис-Південь".

Транспортування товарів здійснюється вантажним автомобілем марки ГАЗ -3309, номерний знак НОМЕР_3, що належить позивачу на праві приватної власності.

24.09.12 року між позивачем (покупець) та ТОВ "ЮБК Інвестстрой" (продавець) був укладений договір купівлі-продажу №2409 м'ясопродуктів птиці.

На виконання умов договору купівлі-продажу №2409 від 24.09.12р. ТОВ "ЮБК Інвестстрой" поставляло позивачу м'ясопродукти з птиці бройлера - курчата бройлера, філе, гомілка, крило тощо. Протягом лютого-травня 2013р. позивачу було поставлено товар на загальну суму 317888,00грн., в т.ч. ПДВ 52981,34грн. згідно відповідних видаткових накладних (т.1, а.с.70-98):

В ході судового розгляду також були надані копії податкових накладних, товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт отримання та перевезення вказаних продуктів протягом лютого-травня 2013р. позивачем.

Транспортування продукції здійснювалось власними силами позивача, а саме вантажним автомобілем марки ГАЗ -3309, номерний знак НОМЕР_3, що належить позивачу на праві приватної власності.

Вказана продукція зберігалась у складському приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, обладнаному морозильними камерами, які знаходились у користуванні позивача на підставі договорів оренди, укладених з ДП "Базис-Південь".

На всі поставки м'ясопродуктів у позивача були в наявності ветеринарні свідоцтва та посвідчення про якість.

За поставлену продукцію позивач розрахувався повністю та в установлені строки, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками банку за лютий-травень 2013р.

ТОВ "ЮБК Інвестстрой" надало позивачу податкові накладні, що в порядку, передбаченому ПКУ, були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отриманий товар в подальшому реалізовувався контрагентам-покупцям позивача (серед них - ТОВ "Агапі", ТОВ "Трейд-Феникс", ТОВ "Бекон-Сервіс", ТОВ "Ніжність смаку", ТОВ "Гурман-ЛТД", ТОВ "Айрін-Ніка", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Магазин №301", ТОВ "М'ясницький двір").

Факт подальшої реалізації товарів контрагентам-покупцям підтверджується укладеними позивачем договорами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та отриманою оплатою за поставлений товар.

Зазначені фінансово-господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивача відповідними проводками.

Отже, на підставі викладеного, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що господарські правовідносини позивача та його безпосереднього контрагента (ТОВ "ЮБК Інвестстрой") були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання та підтверджені первинними документами.

Також встановлено, що позивач та його безпосередній контрагент, який виписав податкові накладні, були зареєстровані як юридичні особи на момент вчинення відповідних господарських операцій. Вказані обставини не спростовані відповідачем.

Податковим органом не надано суду будь-яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (нереальності, нікчемності або недійсності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Варто також зауважити, що відповідно до Порядку оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05р. №327, зареєстрованому в МЮ України 25.08.05р. за №25/11205 (надалі - Порядок), а саме пп.2.4.1, 2.4.2 п.2.4, висновок акту перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у п.4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08р. №584.

Також встановлено, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях та на неперевірених даних, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства з боку позивача.

Стосовно посилання податкового органу на акти інших податкових органів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача слід зазначити наступне.

Так, при складанні актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, податковими інспекторами не досліджувались первинні документи. У зв'язку з чим, було порушено вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. №984. Висновки про укладення безтоварних (нереальних, нікчемних, недійсних) правочинів є суб'єктивними припущеннями перевіряючих і не підтверджуються достатніми та необхідними доказами, в тому числі первинними документами.

До того ж, згідно Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.10р. №1232, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Як вбачається з вимог Порядку №1232 за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка.

Проте, оскільки зустрічні звірки не є перевірками, то за їх результатами не може складатись акт перевірки, тобто наслідками зустрічної звірки не можуть бути висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків та прийматись податкові повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з ПДВ.

Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Посилання податкового органу на відсутність у контрагентів позивача достатніх трудових ресурсів, матеріальних ресурсів, умов для здійснення господарських операцій, не підтверджено достатніми та допустимими доказами, як і не доведена відповідачем неможливість залучення до виконання господарських зобов'язань третіх осіб за цивільно-правовими угодами. Крім того, відсутність трудових ресурсів, устаткування тощо не можуть бути доказом неспроможності контрагентів виконати операції із надання послуг, поставки певного товару з огляду на відсутність законодавчого обмеження на здійснення посередницької діяльності та щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року у справі № 814/514/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 17 листопада 2014 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян