Рішення

від 19.11.2014 по справі 450/1020/14-ц

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/1020/14-ц Провадження № 2/450/1062/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2014 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В. Є.

при секретарі-Гук О.П.

з участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третьої особи ОСОБА_6 про визнання правочину удаваним та визнання права власності,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_4 звернувся з цивільним позовом до відповідача ОСОБА_5, третьої особи ОСОБА_6, в якому просить визнати договір купівлі-продажу приміщення універмагу від 25.04.2000 року, укладеного між КООПЗАГОТПРОМТОРГ Пустомитівського районного споживчого товариства та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за №1048, удаваним в частині зазначення покупцем ОСОБА_5, з моменту укладення такого, визнати його покупцем згідно вказаного договору та визнати за ним право власності на приміщення універмагу за адресою АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивує тим, що він, звернувшись до КООПЗАГОТПРОМТОРГ Пустомитівського районного споживчого товариства з пропозицією викупити приміщення універмагу, котре на той час перебувало в іпотеці, виявив, що для оформлення договору купівлі-продажу необхідним є зібрання значної кількості документів, в тому числі отримання згоди іпотекодержателя (банку), укладення з банком відповідної угоди, проведення оцінки майна, тощо. Наголосив, що зважаючи на його часті робочі відрядження та проживання в іншому місці, він звернувся до своїх братів, відповідача та третьої особи. Ними було узгоджено, що після придбання ним приміщення універмагу воно буде використовуватися їхньою родиною для ведення бізнесу після проведення в ньому капітального ремонту їхніми спільними зусиллями та коштами. У зв'язку з цим, ними було досягнуто домовленості про те, що підготовка необхідних для укладення договору купівлі-продажу приміщення документів буде здійснюватися відповідачем, а третя особа візьме на себе організацію підприємницької діяльності у вказаному приміщенні та проведення робіт з його реконструкції.

Вказує про те, що з метою підготовки документів для укладення договору купівлі-продажу спірного приміщення, ним було надано відповідачеві всі необхідні контакти із представниками продавця та поінформовано про вартість майна, надано вказівки щодо порядку вчинення дій для організації укладення договору купівлі-продажу. Після чого, відповідач розпочав підготовку документів для укладення договору купівлі-продажу, а саме, звернувся до банку (іпотекодержателя) з проханням надати дозвіл на відчуження заставленого майна, уклав з банком договір про визначення вартості приміщення універмагу, погодив графік оплати погодженої вартості відчужуваного майна.

Однак, звертає увагу суду, що після проведення вказаних дій відповідачем, виявилося, що він особисто не зможе підписати договору купівлі-продажу приміщення універмагу через те, що всі підготовлені для цього документи оформлені на ім'я відповідача та підписані ним, а тому саме він повинен бути зазначений в якості покупця в договорі, у зв'язку з чим 25.04.2000 року договір купівлі-продажу приміщення універмагу за ціною 30000, 00 грн. був підписаний зі сторони покупця саме відповідачем. При цьому, наголошує, що він надав усі необхідні грошові кошти для оплати нотаріальних послуг та державного мита, а також для оплати першого внеску в розмірі 20000,00 грн. у відповідності до погодженого графіку сплати вартості придбаного майна та наступних платежів на загальну суму 30000,00 грн.

Наголошує на тому, що в якості підтвердження оплати вартості придбаного майна відповідач повернув йому, як фактичному покупцю, всі оригінали квитанцій про сплату коштів, які досі знаходяться в нього, а також оригінал акту приймання-передачі майна, після чого всі питання щодо володіння, користування та розпорядження майном, він вирішував одноособово, вважаючи себе власником спірного майна.

Таким чином, виходячи з того, що підшукуванням майна для купівлі, оплата вартості придбаного майна та вираження волі на вчинення договору купівлі-продажу приміщення універмагу було здійснено з його сторони, саме він реально виступив покупцем спірного майна та набув право власності на нього на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2000 року, однак з метою пришвидшення процедури купівлі-продажу, в якості покупця було зазначено відповідача, що не відповідає дійсним намірам сторін, в тому числі й самого відповідача, для якого оспорюваний договір не створив жодних юридичних наслідків, оскільки він не користується та не розпоряджається вказаним майном.

Вважає, що договір купівлі-продажу відповідачем приміщення універмагу від 25.04.2014 року мав на меті приховати іншу угоду, а саме договір купівлі-продажу цього майна ним, такий договір є удаваним в частині покупця, насправді ж правовідносини купівлі-продажу виникли між ним та продавцем КООПЗАГОТПРОМТОРГ Пустомитівського районного споживчого товариства.

Зважаючи на те, що реально укладений договір купівлі-продажу, вчинений ним відповідає вимогам закону, містить всі істотні умови договору, умови про предмет, ціну, порядок розрахунків, однак не відповідає вимогам лише в частині зазначення в ньому особи покупця, такий договір може бути визнаний недійсним лише частково саме у зазначеній частині. В подальшому, вказує, що у 2013 році, дізнавшись про реальні наміри відповідача, який бажає самостійно користуватися придбаним ним майном, він вважає, що змушений звертатися за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

У судовому засідання позивач та його представник ОСОБА_1 надав пояснення, аналогічні викладеному, просять позов задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечили, та подали письмові заперечення, в яких вказують про те, що вважають позов такі безпідставним та необґрунтованим, просять у задоволенні такого відмовити. Стверджують, що оскільки позивач не був стороною правочину, він не має права звернення до суду із цим позовом, а його звернення є безпідставним, надуманим і таким, що не відповідає вимогам закону, і спричинене особистими неприязними відносинами, що виникли між сторонами у цій справі. Вважають, що позивачем не надано будь-яких доказів щодо неможливості укладення договору купівлі-продажу особисто, доказів того, що купівля будинку була здійснена за його особисті кошти, а також доказів надання доручень відповідачу від його імені на укладення договору купівлі-продажу за його ініціативою чи письмових підтверджень будь-яких домовленостей на виконання доручень, зокрема не надано копії чи оригіналу довіреності для представництва його інтересів перед третіми особами. Не надано будь-яких розписок про передачу позивачем будь-яких коштів відповідачу на виконання умов договору купівлі-продажу.

Окрім того, стверджують, що позивачем не доведено спрямованості волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто наявність у сторін іншої мети та намагання приховати інший правочин, що свідчить про те, що позиція позивача ґрунтується виключно на припущеннях.

Також наголошують на тому, що після ознайомлення з матеріалами цієї цивільної справи, ними встановлено, що документи, подані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог є особистими документами відповідача, що були викрадені у нього шахрайським шляхом. Стверджують, що такі ніколи позивачу у добровільному порядку не передавалися і знаходяться у нього в результаті вчинення злочинних дій, з приводу чого він звернувся до правоохоронних органів.

Зважаючи на те, що оспорюваний договір було укладено 25.04.2000 року і за твердженням позивача, про факт укладення такого йому було відомо на час укладення такого, просять суд застосувати строки позовної давності, оскільки трирічний строк, встановлений законом на момент його звернення до суду сплив.

Третя особа ОСОБА_6, та його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги визнали у повному обсязі, просять позов задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві. Окрім того, ОСОБА_6 пояснив, що на момент укладення оспорюваного договору, відповідач займався підприємницькою діяльністю, а саме володів магазином роздрібної торгівлі, який був збитковим і не приносив йому прибутків, а тому позичав гроші на діяльність магазину в позивача. Вказав, що спільно на сімейній нараді між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ним, ОСОБА_6, які є рідними братами, було вирішено записати придбаний на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу, ресторан на ім'я відповідача, а гроші на його придбання надав позивач у цій справі, оскільки займався власним бізнесом. Він в свою чергу займався будівельними роботами у вказаному приміщенні.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та їх представників, розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, допитавши свідків, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.04.2000 року між КООПЗАГОТПРОМТОРГ Пустомитівського районного споживчого товариства (продавцем), ОСОБА_5 (покупцем) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено договір купівлі-продажу приміщення універмагу, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області, ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за №1048. Згідно умов п. 1 вказаного договору, продавець продав, а покупець купив приміщення універмагу загальною площею 322,9 кв.м., розміщеного в АДРЕСА_1.

Згідно п. 2 договору продаж цей вчинено за 30000,00 грн. для погашення кредиту продавця перед Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» згідно кредитної угоди №102 від 28.10.1997 року та договору застави, посвідченого Пустомитівської державною нотаріальною конторою 27.01.1998 року за реєстраційним номером 138. Покупець зобов'язується сплатити банку 20000,00 грн. в триденний строк з дня посвідчення договору купівлі-продажу від 28.04.2000 року, а решту 10000,00 грн., сплачувати щомісячно протягом п'яти місяців (з травня по вересень) по 1700,00 грн., та до 31.10.2000 року - 1500,00 грн., згідно додатку №1 до угоди №2/04 від 21.04.2000 року.

Квитанціями №1 від 28.04.2000 року, №2 від 31.05.2000 року, №3 від 30.06.2000 року, №4 від 31.07.2000 року, №5 від 31.08.200 року, №6 від 29.09.2000 року та №7 від 31.10.2000 року підтверджено, те, що покупець ОСОБА_5 у повній мірі в розмірі 30000,00 грн. оплатив вартість приміщення універмагу загальною площею 322,9 кв.м., розміщеного в АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 25.04.2000 року.

Довідкою №68 від 25.04.2000 року, виданою приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області, ОСОБА_7 підтверджено сплату ОСОБА_5 плати за вчинення нотаріальної дії, а саме посвідчення договору у розмірі 2600,00 грн.

Згідно акту передачі майна державного підприємства від 02.05.2000 року, відповідач ОСОБА_5 прийняв у володіння приміщення універмагу загальною площею 322,9 кв.м., розміщеного в АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 25.04.2000 року.

На підставі договору купівлі-продажу приміщення універмагу від 25.04.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області, ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за №1048, ОСОБА_5 зареєстрував своє право власності у порядку, встановленому законом, що підтверджується реєстраційним посвідченням, серія КММ №010255 від 25.12.2000 року, виданим ЛОДК «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про, що записано в реєстрову книгу №1 за реєстровим №5.

29.09.2006 року між Щирецькою селищною радою Пустомитівського району Львівської області та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області, ОСОБА_8, та зареєстрованого в реєстрі за №1741. Згідно умов п. 1.1. вказаного договору ОСОБА_5 придбав у власність земельну ділянку загальною площею 0,0234 га, кадастровий номер 4623655500:01:003:0051, розташовану за адресою АДРЕСА_1. На підставі договору купівлі-продажу, ОСОБА_5 було виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №551994, від 14.03.2008 року.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_9 пояснив, що він працював разом із ОСОБА_4 у ТзОВ «Галінторг». Вказав, що у 1999 році позивач вийшов зі складу учасників товариства та отримав належні йому кошти, частку у статутному фонді товариства, у розмірі 24600,00 грн. згідно розписки від 09.02.2000 року, які з його слів хотів використати для купівлі спірного приміщення. Окрім того, пояснив, що на той час відносини між позивачем та його братом ОСОБА_5 були добрими, той приїжджав до нього на роботу. Зі слів позивача йому відомо про те, що саме ним було внесено кошти за спірне приміщення, однак оформлено таке було на брата. Оскільки ним здійснювалося повернення грошових коштів позивачу частинами, він вважає, що імовірно він платив за вказане приміщення частково чи частинами.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що працювала головним бухгалтером КООПЗАГОТПРОМТОРГ Пустомитівського районного споживчого товариства. Спірне приміщення було в заставі з 1997 року і керівництво вирішило його продати комусь із пайовиків, одним із яких був ОСОБА_5 Позивача вона не знає, пайовиком він не був, а із слів директора їй відомо, що приміщення універмагу купив відповідач.

У своїх поясненнях свідок ОСОБА_11, котрий у 2000 році був директором КООПЗАГОТПРОМТОРГ Пустомитівського районного споживчого товариства, вказав про те, що приміщення універмагу було заставлено в банку, у зв'язку з чим було прийнято рішення про продаж такого для погашення боргу за кредитним договором. Покупцем виступав відповідач ОСОБА_5, який займався підготовкою усіх необхідних документів, а із братом ОСОБА_4 він лише радився, однак про що конкретно йому не відомо. Пояснив, що оголошення про продаж майна в газету подавав він, вартість проведення експертної оцінки універмагу оплачував відповідач. Наголосив на тому, що він їздив разом із ОСОБА_5 в банк, щоб домовитися про оплату вартості заставленого майна частинами.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що спірне приміщення купував відповідач ОСОБА_5, котрий був пайовиком КООПЗАГОТПРОМТОРГ Пустомитівського районного споживчого товариства, на, що позичав гроші у нього. Пропозиція викупити універмаг була здійснена саме відповідачу, оскільки, належний йому магазин був розташований поруч. Також надав пояснення про те, що банком було розтерміновано вплати за договором купівлі-продажу і відповідач вносив їх частинами.

Свідок ОСОБА_13 вказала, що працювала продавцем в магазині ОСОБА_5 поруч із приміщенням універмагу. ОСОБА_11, директор КООПЗАГОТПРОМТОРГ Пустомитівського районного споживчого товариства, часто приходив і розмовляв відповідачем про те, чи готовий він придбати спірне майно. Магазин був прибутковим, і вона вважає, що відповідач був взмозі придбати універмаг. Окрім того пояснила суду, що вона є дружиною родича родини ОСОБА_5 і перебуває з ними у хороших відносинах, а на момент купівлі універмагу між братами були дружні родинні відносини.

Згідно ст. ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Нормами ст.13 ЦК України, встановлено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також закріплено положення про те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до вимог ст. 41 ЦК УРСР, 1963 року, чинного на час укладення оспорюваного договору, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Згідно ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 58 ЦК УРСР, недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода). Якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 28.04.1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», чинної на час укладення оспорюваного договору, роз'яснено, що встановивши, що угода укладена з метою приховати іншу угоду, суд відповідно до ч. 2 ст. 58 ЦК визнає, що сторонами укладена та угода, яку вони дійсно мали на увазі. У тому разі, коли така угода суперечить законові, суд постановляє рішення про визнання недійсною укладеної сторонами угоди із застосуванням наслідків, передбачених для недійсності угоди, яку вони мали на увазі.

Відповідно до вимог ст. ст. 57, 58, 59, 64 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Всупереч цьому, позивачем не доведено тих обставин, що оспорюваний договір купівлі-продажу було укладено з метою приховання іншої угоди, а також тих обставин, що ним було сплачено будь-які кошти за нерухоме майно, приміщення універмагу на АДРЕСА_1, площею 322,9 кв.м. За таких обставин, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 слід відмовити за їх безпідставністю та необгрунтованістю.

Окрім того, ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.07.2014 року було вжито заходи забезпечення позову, а саме накладено арешт на приміщення універмагу на АДРЕСА_1, площею 322,9 кв.м., яке належить на праві власності ОСОБА_5

У відповідності до положень ст. 154 ч.6 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено, підстави для вжиття заходів забезпечення позову відпали, а тому їх слід скасувати.

У відповідності до положень ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено, судові витрати повинен понести саме позивач. Так, при подачі до суду позовної заяви, що одночасно носить майновий та немайновий характер, позивачем було сплачено 243,60 грн. за позовними вимогами немайнового характеру та 300,00 грн. судового збору за позовними вимогами майнового характеру. Ухвалою про відкриття провадження від 22.05.2014 року було визначено судовий збір за подання позовних вимог майнового характеру у розмірі 3 (трьох) мінімальних заробітних плат, що на момент подачі позову становить 3654,00 грн. з наступним стягненням недоплаченого судового збору, в залежності від порядку розподілу судових витрат при прийнятті рішення.

Таким чином з позивача ОСОБА_4 слід стягнути в доход держави недоплачений судовий збір у розмірі 3354,00 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 64, 154, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 13, 16 ЦК України, ст.ст. 10, 41, 224 ЦК УРСР, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 в доход держави 3354,00 гривень судового збору.

Заходи забезпечення позову накладені ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.07.2014 року - скасувати.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

СуддяВ. Є. Мусієвський