Рішення

від 07.06.2006 по справі 9/72/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/72/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.06                                                                                        Справа №  9/72/06

Суддя   Нечипуренко О.М.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-будівельної компанії “Гібар” (69035, м. Запоріжжя, вул.. 40 років Радянської України, 51)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Магнолія-Будмонтажсервіс” (69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 20-а)

про стягнення 10 896,61  грн.

                                                                                                             Суддя  Нечипуренко О.М.          

Представники сторін:

від позивача -   

від відповідача –     

                                                             СУТЬ СПОРУ:

            ТОВ Промислово-будівельна компанія “Гібар” звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з ТОВ “Магнолія-Будмонтажсервіс”  заборгованості за договором  підряду № 01/6 від 01.06.2005 в розмірі 10 896,61 грн., що складається з  9 319,27 грн. заборгованості по оплаті за виконані роботи і 1 577,34 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.02.2006 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 9/72/06 з призначенням судового засідання на 27.03.2006. Ухвалою від 27.03.2006  у зв'язку із неявкою відповідача суд відклав розгляд справи на 12.04.2006. В судовому засіданні 12.04.2006 судом оголошено перерву до 29.05.2006; за клопотанням сторін строк розгляду спору у справі продовжено до 30.06.2006.

           В судовому засіданні  31.05.2006 розгляд справи судом закінчено, оголошено перерву до  07.06.2005  для підготовки повного тексту рішення.

За клопотанням представників сторін судові засідання проводились без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позовні вимоги засновані позивачем на  ст. ст. 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, умовах договору підряду № 01/6  і викладаються в наступному: у відповідності до умов укладеного між сторонами договору підряду позивач, як Субпідрядник, прийняв на себе зобов'язання у межах договірної ціни виконати ремонтно-будівельні роботи і передати їх за актом відповідачу –Головному підряднику, а останній  зобов'язався сплачувати вартість  виконаних робіт у встановленому порядку. Відповідач в порушення умов договору не оплатив виконані позивачем роботи на підставі підписаних актів приймання виконаних підрядних робіт від 30.09.2005 на суму 13 235,04 (борг складає 6 511,43 грн.), від 31.10.2005 на суму 2 412,54 грн. (борг складає 2 412,54 грн.), а також не сплатив виставлений рахунок № СФ-0000054 від 25.11.2005 за перерахунок матеріалів на суму 395,30 грн., у зв'язку із чим  за відповідачем рахується заборгованість у загальній сумі  9 319,27 грн.    За невиконання взятих на себе за договором зобов'язань відповідно до ст.ст. 230-232 ГК України відповідачу нараховані штрафні санкції у вигляді пені в сумі 1 577,34 грн. Таким чином,  позивач просить суд стягнути з відповідача  9319,27  грн. основного боргу, а також 1 577,34 грн. пені.

Відповідач позов не визнав, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, вказуючи на те, що акти технічної готовності, на підставі яких згідно умов договору підряду проводяться остаточні розрахунки за виконані роботи, сторонами підписані не були. Крім того, відповідач зазначив, що роботи по акту виконаних робіт від 30.09.2005 на суму 8 804,25 грн. не можуть бути прийняті та оплачені,  оскільки ці роботи не виконувались силами позивача. В судовому засіданні відповідач також пояснив суду, що за вересень 2005 року сторонами було складено чотири акти  приймання виконаних підрядних робіт; один з них (на суму 8 804,25 грн.) не скріплений печаткою підприємства, але підписаний особою, яку було звільнено 30.09.2005  –директором товариства Єрмоленко В.А. (відповідач представив в судовому засіданні оригінал та копію внутрішнього наказу про звільнення № 30/09/01-К від 30.09.2005). У зв'язку із цим,  зазначений акт не враховувався відповідачем при здійсненні розрахунків; оплату було перераховано за трьома іншими актами виконаних робіт за вересень 2005 року на суми 976,95 грн., 1 022,58 грн. та 13 235,04 грн. При цьому відповідач вказує на те, що позивачем не виконувались роботи за актом на суму 8 804,25 грн., цей акт не передавався позивачем до оплати. Крім того, у зв'язку із тим, що цей акт не скріплений печаткою підприємства відповідача, його не можна вважати оформленим належним чином і таким, що підлягає оплаті.  За розрахунками відповідача, відображеними в акті звірки від 15.03.2006,  ТОВ “Магнолія-Будмонтажсервіс” не має заборгованості по оплаті вартості виконаних робіт за період з червня по грудень 2005 року. Серед інших підстав, на яких відповідач заперечує проти позову, він вказує неякісне виконання позивачем робіт (листом вих. № 48 від 28.02.2006 відповідач повідомив позивача про необхідність усунення недоліків), а також завищення сум, що підлягають сплаті, в актах виконаних робіт за серпень та жовтень 2005 року.

Позивач, не погоджуючись із запереченнями відповідача, пояснив суду, що акт технічної готовності, на який посилається відповідач, це є, фактично, акт виконаних робіт, оскільки наявність акту технічної готовності законодавчо не закріплена. Крім того, всі чотири акти виконаних підрядних робіт за вересень 2005 року підписані однією особою і в один день. В платіжних дорученнях, якими  перераховувались кошти, відповідач не зазначав, за яким саме актом здійснюється оплата, отже позивач зараховував  оплату відповідача на власний розсуд, у т.ч. і на  покриття оплати за оспорюваними актами. Позивач вважає, що печатка ТОВ “Магнолія-Будмонтажсервіс” на акті за вересень 2005 року (на суму 8 804,25 грн.) не поставлена за неуважністю, окрім того, обов'язковість завірення  акту печаткою законодавством не встановлена. Щодо спірного акту виконаних робіт на суму 8 804,25 грн. позивач вказує на те, що невиконання робіт за цим актом відповідачем не доведене, окрім того, цей акт оплачений відповідачем згідно наданих суду банківських виписок.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані сторонами в судовому  засіданні додаткові документи, вислухавши пояснення представників сторін,  суд вважає заявлені позивачем  вимоги такими, що  підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 01 червня 2005 року між ТОВ “Магнолія-Будмонтажсервіс” (Головний підрядник) і ТОВ  ПБК “Гібар” (Субпідрядник) укладено договір підряду № 01/6 (надалі –Договір).

          За змістом пункту 1 Договору Субпідрядник у межах договірної ціни взяв на себе зобов'язання виконати власними і залученими силами роботи, передбачені затвердженою ПСД, та передати їх за актом Головному підряднику.

          Згідно із п.п.4.1-4.6 Договору, Головний підрядник забезпечує безперервне фінансування робіт на протязі всього строку ремонтно-будівельних робіт. Оплата виконаних Субпідрядником робіт здійснюється Головним підрядником щомісячно упродовж 3-х банківських днів після перерахування грошових коштів Замовником на рахунок Головного підрядника згідно підписаних актів КБ-2, КБ-3.  За несвоєчасну оплату виконаних робіт Головний підрядник повинен сплатити пеню за кожен день прострочення в розмірі 0,5% від простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

          На виконання умов Договору, в період з червня по жовтень 2005 року  позивач виконував обумовлені договором ремонтно-будівельні роботи, що підтверджується наданими суду актами приймання виконаних підрядних робіт за вказаний період. Так, на підставі довідок про вартість виконаних підрядних робіт між сторонами Договору були підписані акти: за червень 2005 року від 30.06.2005 на суму 15 135,60 грн., від 30.06.2005 на суму 20 461,20 грн., за липень 2005 року на суму 3 783,07 грн.,  за липень 2005 року на суму 10 431,50 грн.,  за липень 2005 року на суму 12 114,41 грн.,  за серпень 2005 року від 31.08.2005 року на суму 3 595,20 грн., за серпень 2005 року від  31.08.2005 на суму 35898,00 грн., за серпень 2005 року від  31.08.2005 на суму 15 498,00 грн.,  за вересень 2005 року від 30.09.2005 на суму 1 048,80 грн., за вересень 2005 року від 30.09.2005 на суму 13 574,40 грн.,  за вересень 2005 року від 30.09.2005 на суму 9 030,00 грн., за вересень 2005 року від 30.09.2005 на суму 1 002,00 грн., за жовтень 2005 року від 31.10.2005 на суму  6 268,80 грн.

На підставі вказаних актів відповідачу були виставлені відповідні  рахунки.

          Як свідчать представлені суду  виписки банку,  здійснюючи оплату за виконані роботи, відповідач  в графі “призначення платежу” платіжних документів вказував, що кошти перераховуються “за підрядні роботи згідно договору підряду № 01/6 від 01.06.05”, не посилаючись на конкретні акти виконаних робіт або виставлені рахунки (окрім  авансового платежу в сумі 30 000 грн., здійсненого 14.06.2005 на підставі рахунку № 36 від 01.06.2005).

         Позивач пояснив суду, що у зв'язку із цими обставинами, кошти, що надходили від відповідача, зараховувались на власний розсуд позивача в рахунок погашення попередньої заборгованості. Таким чином, станом на 26.12.2005 за відповідачем рахується заборгованість в сумі 9 319,27 грн., яка  згідно представленого позивачем розрахунку виникла за актом виконаних робіт від 30.09.2005  (в сумі 6 511,43 грн.), за актом від 31.10.2005  (в сумі 2412,54 грн.), та по рахунку № СФ-0000054 від 25.11.2005  (в сумі 395,30 грн.).            

       У відповідності із ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

         Стаття 837 Цивільного кодексу України визначає зміст договору підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов'язується  на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

          Як свідчать матеріали справи, зокрема, надані суду довідки про вартість виконаних підрядних робіт,  акти  приймання виконаних підрядних робіт, рахунки-фактури, упродовж дії договору підряду відповідач, як Головний підрядник, неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання  по фінансуванню ремонтно-будівельних робіт, виконаних позивачем, не оплачував у повному обсязі та у встановлені Договором строки вартість здійснених робіт згідно підписаних із позивачем актів виконаних робіт.

        В Договорі сторони погодились, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі підписаних актів приймання виконаних підрядних робот форми КВ-2, КБ-3. З підписанням вказаних актів  Генеральний підрядник  приймає на себе зобов'язання сплатити  зазначену в акті вартість робіт відповідно до умов Договору.

        Суд розглянув і проаналізував представлені акти приймання виконаних підрядних робіт за період з червня по жовтень 2005 року. Вказані акти укладені відповідно до типової форми № КБ-2, затвердженої Наказом № 237/5 від 21.06.2002 р. Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури “Про затвердження типових форм первинних документів обліку на будівництві”. Окрім двох актів за вересень 2005 року (на суму  9 030,00 грн. і на суму  1 002,00 грн.)  всі укладені між сторонами акти підписані представниками обох сторін і скріплені печатками підприємств. На акті від 30.09.2005 на суму 9 030,00 грн.  підпис  Генерального підрядника не скріплений печаткою підприємства, акт від 30.09.2005 на суму 1 002,00 грн. не підписаний і не скріплений печаткою  Генерального підрядника.

         Однак, суд не може прийняти твердження відповідача про те, що відсутність підпису і печатки на акті з боку ТОВ “Магнолія-Будмонтажсервіс” свідчить про неприйняття останнім виконаних ТОВ  ПБК “Гібар”   робіт і відсутність зобов'язання їх оплатити з огляду на наступне. В ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. При цьому, у разі відмови однієї з сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. В жодному з представлених суду актів не вказано про заперечення з боку Генерального підрядника щодо їх підписання і не зазначено причини такої відмови.

        З пояснень, наданих відповідачем, слідує, що ТОВ “Магнолія-Будмонтажсервіс” оспорює лише один акт від 30.09.2005  на суму 8 804,25 грн., на якому відсутня печатка підприємства. Дійсність підпису особи, що підписала цей акт ( а також і інші акти того ж дня) –директора ТОВ “Магнолія-Будмонтажсервіс” Єрмоленко В.А. –відповідач не заперечує. У той же час, інший акт за вересень 2005 року на суму 1002,00 грн., який взагалі не підписаний і не скріплений печаткою  Генерального підрядника, визнаний і оплачений відповідачем, про що він сам вказав в письмових доповненнях до заперечень на позов від 31.05.2006.  

       Враховуючи викладені обставини, суд робить висновок, що недодержання встановленої форми при укладанні актів, зокрема відсутність печатки і підпису Генерального підрядника на актах, не може бути свідченням неприйняття відповідачем виконаних позивачем робіт, оскільки ці роботи ним  оплачувались. Крім того, враховуючи пояснення позивача і наданий ним розрахунок позову, суд встановив, що оспорюваний відповідачем акт виконаних робіт від 30.09.2005  вже оплачений ним, і сума, яку відповідач не визнає, не входить до суми позовних вимог, оскільки  заборгованість рахується за іншими актами. Отже акт виконаних робіт  від 30.09.2005  на суму 8 804,25 грн., який не визнає відповідач, не є предметом  судового розгляду у межах даної справи, і заперечення по ньому не розглядаються судом.

        Також суд не приймає до уваги заперечення відповідача про відсутність складеного між сторонами акту технічної готовності, який відповідно до умов договору є підставою для проведення остаточних розрахунків за виконані роботи. Дійсно, здача-приймання виконаних робіт, у відповідності до п.11.1 Договору, оформлюється двостороннім актом технічної готовності.  Однак, аналізуючи документи, надані сторонами як докази виконання умов Договору, суд дійшов висновку, що під  “актом технічної готовності”  фактично мається на увазі саме акт приймання-передачі виконаних робіт,  визначений як такий  приписами статті 882 ЦК України. На виконання умов Договору сторони здійснювали розрахунки саме на підставі укладених актів приймання виконаних підрядних робіт КБ-2, акти технічної готовності жодного разу не укладались. З матеріалів справи суд не вбачає, щоб до моменту звернення із позовом до господарського суду між сторонами Договору існував спір з цього приводу або відповідач звертався до позивача із вимогами про укладення таких актів. В актах приймання виконаних підрядних робіт відсутні будь-які застереження  або зауваження  з приводу підписання цих актів, однак, очевидно, що підписуючи ці акти, відповідач погоджувався із обсягом виконаних робіт і зобов'язувався оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору. Нормативні акти, діючі в сфері регулювання підрядних відносин (крім вже згаданої статті 882 ЦК України),  зокрема,  Постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 “Про затвердження Загальних умов укладення і виконання договорів підряду у капітальному будівництві”, Наказ № 237/5 від 21.06.2002 р. Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури “Про затвердження типових форм первинних документів обліку на будівництві” не виділяють такий окремий документ, як акт технічної готовності, і не встановлюють обов'язковість його складання для проведення оплати за виконані роботи.

        Посилання відповідача на те, що  роботи  по Договору виконувались позивачем неякісно, суд до уваги не приймає з огляду на такі обставини. У відповідності до приписів ст.. 882 ЦК України у разі виявлення  недоліків замовник має право відмовитись від прийняття робіт, про що вказується в акті. В п.11.2 Договору сторони також узгодили, що при виявленні недоліків в процесі здачі-приймання виконаних робіт, складається акт недоліків із зазначенням строків їх усунення. Жоден з представлених суду актів приймання виконаних підрядних робіт за період з червня по жовтень 2005 року не містить зауважень відповідача щодо якості виконаних робіт, окремий документ –акт недоліків –суду наданий не був. Посилання  відповідача на лист вих. № 48 від 28.02.2006 суд вважає необгрунтованим, оскільки у згаданому листі мова йде про усунення недоліків (пов'язаних із неналежною якістю кровельних робіт), які виявлені під час гарантійної експлуатації об'єкту, тобто після їх прийняття Генеральним підрядником, і відповідно до п.10.3 Договору підлягають переробленню за рахунок Субпідрядника. Таким чином, згадані недоліки були виявлені позивачем вже після прийняття робіт за актом виконаних робіт, і Договором визначено інший порядок  вирішення питання щодо неякісно проведених робіт, виявлених в процесі експлуатації об'єкту, який відрізняється від порядку, встановленого при прийнятті цих робіт. Викладене дозволяє суду зробити висновок, що підписуючи акти виконаних робіт, відповідач погоджувався із якістю здійснених позивачем робіт, а отже зобов'язувався їх оплатити.  

          З підстав, викладених вище, не приймаються судом і доводи відповідача стосовно завищення позивачем вартості виконаних робіт у довідках про вартість виконаних робіт за серпень і жовтень 2005 року, які також не знайшли документального підтвердження.

          У відповідності до положень статті  33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому докази надаються сторонами та іншими учасниками господарського процесу.

          Відповідач доказів своєчасного, у повному обсязі виконання зобов'язань в частині оплати виконаних за Договором робіт суду не представив.

         Навпаки, з наданих суду доказів, зокрема, виписок банку, вбачається, що відповідач сплачував виставлені позивачем рахунки несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку із чим станом на 26.12.2005  за відповідачем рахується заборгованість по акту виконаних робіт від 30.09.2005 в сумі 6 511,43 грн., по  акту від 31.10.2005  - в сумі 2412,54 грн., та по рахунку № СФ-0000054 від 25.11.2005  - в сумі 395,30 грн.

          На момент судового розгляду спору заборгованість в сумі 9 319,27 грн. відповідачем погашена не була.

         Факт невиконання відповідачем зобов'язання по договору  щодо оплати виконаних робіт на суму 9 319,27 грн. позивачем доведений у судовому засіданні, підтверджений матеріалами справи,  тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

У відповідності із ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити при порушенні ним правил здійснення господарської діяльності, невиконанні або неналежному виконанні господарського зобов'язання.

За несвоєчасне виконання зобов'язання, у відповідності до п.4.5 Договору, позивач нарахував відповідачу пеню за період прострочення з  04.07.2005 по 08.02.2006 в сумі 1577,34 грн.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 24.02.2006 суд зобов'язав позивача надати обгрунтований розрахунок суми позову, уточнити позовні вимоги в частині нарахування пені відповідно до чинного законодавства України. Позивач не виконав  ухвалу суду, не уточнив розмір пені і не представив  обґрунтований розрахунок пред'явленої до стягнення суми пені. У зв'язку із тим, що здійснюючи оплату за виконані роботи, відповідач в платіжних документах не зазначав, за якими саме актами перераховуються кошти, а позивач зараховував кошти на власний розсуд, по раніше неоплаченим актам, суд не може прийняти розрахунок позивача, оскільки з нього не вбачається, коли у відповідача виникла основна заборгованість в сумі 9 319,27 грн., тобто з якого саме моменту повинна нараховуватись пеня за прострочення грошового зобов'язання. При таких обставинах суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування позивачем пені за період з 04.07.2005 по 08.02.2006 в пред'явленій до стягнення сумі 1577,34 грн.

         З огляду на викладене, господарський суд в порядку ст.81 п.5 ГПК України  залишає позов в цій частині без розгляду.

         Судові витрати у справі згідно із положеннями статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись   ст.ст. 49, 81 п. 5, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  суд

                                                                 ВИРІШИВ :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Магнолія-Будмонтажсервіс” (69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 20-а, ЄДРПОУ 22119233, р/р № 26000055888515 в ЗРУ КБ “Приватбанк”, МФО 313399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-будівельної компанії “Гібар” (69035, м. Запоріжжя, вул.. 40 років Радянської України, 51, ЄДРПОУ 30719411, р/р № 26004300000167 в ЗФ АКБ “Форум”, МФО 313913)  9 319 грн. 27 коп. основного боргу,   93 грн. 20 коп. витрат по держмиту і 100 грн. 92  коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Позовні вимоги в частині стягнення 1 577 грн. 34 коп. пені –залишити без розгляду.

                                             Суддя                                                      О.М.Нечипуренко