Рішення

від 24.11.2014 по справі 903/1110/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 листопада 2014 р. справа №903/1110/14

за позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади міста Луцька в особі Державного комунального підприємства "Луцьктепло", м. Луцьк

до відповідача: Підприємства "Візор", м. Луцьк

про стягнення 21 942 грн. 62 коп.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Остапчук О.О. - представник (дов. від 10.01.2014р. №78/08)

від відповідача: не з'явились

в судовому засіданні взяв участь: Лікунов Т.Ю. - старший прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури міста Луцька (дов. від 12.05.2014р. №98-3026)

Суть спору: прокурор міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади міста Луцька в особі Державного комунального підприємства "Луцьктепло" звернувся до господарського суду з позовом про стягнення на користь зазначеного підприємства з Підприємства "Візор" 21 942,62 грн., в тому числі 10 079,23 грн. заборгованості по оплаті послуг, пов'язаних з відпуском теплової енергії, наданих у відповідності до укладеного між цими суб'єктами господарювання договору №5-22 від 01.12.2001р. у період з 01.10.2013р. по 30.04.2014р., 10 079,23 грн. пені, нарахованої за невиконання грошових зобов'язань в частині своєчасної оплати наданих послуг, 1 560,39 грн. суми інфляційних та 223,77 грн. трьох процентів річних, нарахованих у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 11.11.2014р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

Присутні в судовому засіданні прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури міста Луцька та представник ДКП "Луцьктепло" пред'явлені до Підприємства "Візор" позовні вимоги підтримали, просять суд задовольнити позов в повному об'ємі. Також прокурор просить суд стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України судовий збір за розгляд справи господарським судом.

При цьому прокурор та представник позивача посилаються на укладення між сторонами договору, надання позивачем відповідачу послуг з теплопостачання, отримання послуг Підприємством "Візор" та не проведення належних розрахунків по їх оплаті, існування суми боргу та нарахування при цьому пені, інфляційних та процентів річних. Існуючу на день розгляду справи судом заборгованість відповідача в розмірі 10 079,23 грн. позивачем підтверджено шляхом надання суду довідки ДКП "Луцьктепло" від 24.11.2014р. №6345/08 (а.с. 27).

Відповідачем всупереч вимогам ухвали від 11.11.2014р. про порушення провадження у справі не було представлено суду письмових пояснень та інших витребуваних документів, хоча про день та час судового розгляду справи підприємство "Візор" було повідомлене належним чином (зазначена ухвала направлялась на визначену у позовній заяві від 05.11.2014р. та відображену безпосередньо боржником в укладеному між сторонами договорі від 01.12.2001р. адресу підприємства "Візор": м. Луцьк, вул. Потебні, 50, рекомендованою кореспонденцією та була вручена адресату 15 листопада 2014 року про що свідчить відповідне поштове повідомлення про вручення кореспонденції - а.с. 25). Відповідні адресні дані підприємства-відповідача підтверджені також наданим в судовому засіданні прокурором відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури міста Луцька витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії №19560911 від 06.11.2014р. - а.с. 33-34.

Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши подані прокурором та позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав пояснень та заперечень на позов, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника боржника за наявними у справі матеріалами.

При цьому враховано, що відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із наступними змінами) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

З огляду на викладене суд вважає, що останнім було вжито всіх заходів спрямованих на повідомлення сторони у справі про розгляд судом справи за її участю, у відповідача існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованого відзиву на позовну заяву, письмових пояснень (доводів та заперечень) з приводу пред'явленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Присутні в судовому засіданні прокурор та представник ДКП "Луцьктепло" з приводу розгляду справи за відсутності боржника чи його представника не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2001 року між Державним комунальним підприємством "Луцьктепло", м. Луцьк (Теплопостачальна організація) та Підприємством "Візор", м. Луцьк (Споживач) було укладено договір на надання послуг по теплопостачанню №5-22 із додатком №1 (а.с. 10-11) у відповідності до умов котрої ДКП "Луцьктепло" взяло на себе зобов'язання щодо забезпечення надання Підприємству "Візор" послуг по теплопостачанню - відпуску теплової енергії у приміщення офісу по вул. Потебні, 50, у м. Луцьку.

01 жовтня 2003 року між ДКП "Луцьктепло" та Підприємством "Візор" було підписано угоду (а.с. 12) про внесення змін до договору на надання послуг по теплопостачанню №5-22 від 01.12.2003р. в частині опалюваних приміщень та вартості послуг.

В свою чергу Підприємство "Візор" згідно п.п. 3.1, 3.2 договору №5-22 зобов'язувалось оплачувати вартість наданих Теплопостачальною організацією послуг по діючих тарифах, шляхом здійснення передоплати в розмірі 100% вартості послуг, визначених додатком №1 до договору, в термін до 01 числа розрахункового місяця.

Пунктом 3.1.1 договору також було визначено, що тарифи на послуги Теплопостачальної організації можуть змінюватися в разі змін цін і тарифів на енергоносії, матеріальні ресурси та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Як вбачається з додатку №1 до договору №5-22 від 01.12.2001р. (в редакції договору від 01.10.2003р. про внесення змін до вказаного додатку) сторонами було узгоджено, що при визначенні розміру опалювальних площ за основу приймається висота опалювальних приміщень 3,0 м., їх загальна площа 147,7 кв.м., загальна площа з врахуванням висоти 154,58 кв.м.

На виконання умов зазначеного договору ДКП "Луцьктепло" відповідні послуги Підприємству "Візор" надавались у період з 01.10.2013р. по 30.04.2014р.

У зазначені періоди Підприємству "Візор" було надано, а останнім прийнято та використано послуг з теплопостачання на загальну суму 20 483,89 грн. про що Теплопостачальною організацією було підготовлено та виставлено Споживачу для оплати відповідні рахунки №465 від 25.10.2013р. на суму 2 920,74 грн., №427 від 22.11.2013р. на суму 3 491,96 грн., №22 від 16.12.2013р. на суму 3 446,94 грн., №651 від 30.01.2014р. на суму 3 288,84 грн., №284 від 20.02.2014р. на суму 3 288,84 грн., №203 від 18.03.2014р. на суму 3 288,84 грн., №700 від 28.04.2014р. на суму 757,73 грн. (а.с. 13-19).

Загальна вартість наданих відповідачу у звітний період послуг з теплопостачання підтверджена долученими до матеріалів справи документами, зокрема, договором на надання послуг по теплопостачанню, помісячними рахунками за надані послуги, рішеннями виконавчого комітету Луцької міської ради "Про тарифи на послуги, що надаються ДКП "Луцьктепло" №682-1 від 06.10.2011р. з додатками та №31-1 від 25.01.2014р. з додатком (а.с. 36-40).

Проте відповідач взяті на себе згідно угоди від 01.12.2001р. №5-22 зобов'язання, зокрема, в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті наданих послуг (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконав, вартість отриманих послуг не оплатив. У зв'язку з викладеним у Підприємства "Візор" виникла заборгованість, котра на момент подання позовної заяви до суду та на час розгляду справи судом склала 10 079,23 грн. Визначена сума заборгованості включає в себе загальну вартість наданих у період з 01.10.2013р. по 30.04.2014р. послуг з теплопостачання 20 483,89 грн. за мінусом проведених оплат на суму 10 404,66 грн. (докази оплати - банківські виписки про рух коштів - а.с. 28-32).

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

В даному випадку, відносини між ДКП "Луцьктепло" та Підприємством "Візор" носять договірний характер, укладений між ними договір на надання послуг по теплопостачанню з додатком предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами. В свою чергу, ч. 6 ст. 19 даного Закону та п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зобов'язують споживача послуг щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 послуги надаються споживачеві на підставі договору, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення.

В даному випадку тарифи на послуги були затверджені рішеннями виконавчого комітету Луцької міської ради "Про тарифи на послуги, що надаються ДКП "Луцьктепло" №682-1 від 06.10.2011р. з додатками та №31-1 від 25.01.2014р. з додатком.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, надання позивачем відповідачу визначених угодою послуг, їх отримання Підприємством "Візор", а також не проведення боржником при цьому всіх належних розрахунків і платежів, господарський суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого до відповідача позову щодо стягнення суми основного боргу 10 079,23 грн. Сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

В даному аспекті також засвідчується, що згідно із ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Пунктом 4.4 договору №5-22 від 01.12.2001р. договірними сторонами було визначено, що у випадку порушення строку оплати послуг Теплопостачальної організації Споживач сплачує їй пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочки відповідачем платежів, прокурором міста Луцька при зверненні до суду з позовом про стягнення з боржника на користь ДКП "Луцьктепло" суми заборгованості 10 079,23 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 10 079,23 грн.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п.1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

В даному випадку сторони у п. 4.4 договору №5-22 від 01.12.2001р. визначили, що у разі несвоєчасної оплати за послуги Споживачу нараховується пеня в розмірі 1% за кожен день прострочки платежу. Угода №5-22 від 01.12.2001р. недійсною чи зміненою, зокрема, в частині п. 4.4, не визнавалась. На момент звернення прокурора до суду з позовом та на час розгляду справи судом відповідач зобов'язання щодо оплати послуг з постачання теплової енергії не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з відповідним позовом, згідно фактичних розрахунків суми пені (а.с. 9), санкції за період прострочки платежів з 01.11.2013р. по 30.04.2014р. склали 13 356,05 грн.

Судом враховано, що при поданні позову до суду та підтриманні позовних вимог в судовому засіданні прокурором та позивачем розмір санкцій було приведено у відповідність до положень ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", котрою, зокрема, визначено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб'єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу, та відповідно обмежено нараховані відповідачу штрафні санкції (пеню) до суми, рівної сумі основної заборгованості, котра існувала на час звернення до суду з позовом (10 079,23 грн.)

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з наданими суду розрахунками (а.с. 8), при пред'явленні до суду позовної заяви, відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу було нараховано 1 560 грн. суми інфляційних та 223,77 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 01.10.2013р. по 30.09.2014р.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені, сум збитків, завданих інфляцією, та процентів річних, перевіривши методику їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням умов укладеного між сторонами договору, положень чинного законодавства, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними та підлягають до задоволення у визначених прокурором та позивачем розмірах.

Поруч з цим за приписом п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даному випадку судом враховується вжиття Підприємством "Візор" заходів, спрямованих на часткову оплату наданих послуг з теплопостачання (оплачено 10 404,66 грн. із 20 483,89 грн. загальної вартості наданих послуг), береться до уваги також значний розмір нарахованої та заявленої до стягнення суми пені.

Беручи до уваги вищезазначене, суд, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, вважає за можливе зменшити (на п'ятнадцять відсотків) розмір пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, та стягнути з боржника штрафні санкції у розмірі 7 559,43 грн., що становить сімдесят п'ять відсотків від загальної підставної суми штрафних санкцій.

В даному аспекті засвідчується і те, що ст. 233 ГК України визначено право суду зменшувати розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно братись уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з розглядом справи в суді (сплата судового збору) слід покласти у відповідності до ст. 49 ГПК України на Підприємство "Візор".

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", ст.ст. 144, 173, 193, 230, 231-233, 275, 276 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 549, 550, 551, 599, 625, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства "Візор" (43000, м. Луцьк, вул. Потебні, 50, код ЄДРПОУ 13350003) на користь Державного комунального підприємства "Луцьктепло" (43005, м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925) 10 079,23 грн. заборгованості, 7 559,43 грн. пені, 223,77 грн. трьох процентів річних та 1 560,39 грн. збитків від інфляції, а всього 19 422,82 грн.

3. В частині стягнення 2 519,80 грн. пені в позові відмовити.

4. Стягнути з Підприємства "Візор" (43000, м. Луцьк, вул. Потебні, 50, код ЄДРПОУ 13350003) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38009628, банк отримувача: ГУДКCУ у Волинській області, код банку отримувача (МФО) 803014, рахунок отримувача: 31219206783002, код класифікації доходів бюджету: 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", призначення платежу: судовий збір за розгляд господарським судом Волинської області справи, господарський суд Волинської області, код ЄДРПОУ суду 03499885) 1 827 грн. судового збору.

Суддя В.А. Войціховський

Повне рішення

складено

24.11.2014р.