Постанова

від 19.11.2014 по справі 904/5519/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2014 року Справа № 904/5519/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антоніка С.Г.(доповідач)

суддів: Чохи Л.В., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Верещак Б.І. представник, довіреність № б/н від 09.09.14;

від відповідача: Левенталь С.А. представник, довіреність № б/н від 08.10.14;

розглянувши апеляційну скаргу Управління Дніпродзержинської Єпархії Української Православної Церкви, м.Дніпродзержинськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2014р . у справі № 904/5519/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газони України", смт.Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

до Управління Дніпродзержинської Єпархії Української Православної Церкви, м.Дніпродзержинськ

про стягнення 693 454, 25грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.14. у справі № 904/5519/14 (суддя Ніколенко М.О.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Управління Дніпродзержинської ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газони України" суму основного боргу у розмірі 561 635,59 грн., 36 606,33грн. пені, 15 740,90грн. 3% річних, 76 948,80грн. інфляційних втрат, а також витрати по оплаті судового збору в розмірі 13 818,64 грн.

В решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване невиконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних робіт. Обгрунтованістю нарахування позивачем штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних.

Не погодившись з рішенням господарського суду, Управління Дніпродзержинської Єпархії Української Православної Церкви, звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник зазначає, що умовами договору підряду № 23 від 15.07.14р. не визначено термін виконання замовником зобов'язань з оплати робот за договором. Тобто, в цьому договорі не обумовлено строк, зі спливом якого зобов'язання щодо виконання замовником зобов'язання з оплати за договором вважатиметься порушеним. З урахуванням цього факту та положень ст. 530 ЦК України, замовник мав виконати зобов'язання за договором на протязі семи днів від дня пред'явлення вимоги підрядником. Зазначена вимога на адресу скаржника не надходила, факт її направлення недоведений.

Відтак, позов про стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду може бути поданий до суду виключно після спливу семиденного строку, встановленого ст. 261 ЦК України для виконання такої вимоги, який рахується з дня одержання її відповідачем. До спливу вказаного строку права позивача вважаються не порушеними.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено, що в Договорі підряду №23 визначено строк оплати робіт, тому безпідставним є посилання відповідача на необхідність пред'явлення вимоги відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України. Твердження відповідача про те, що він не отримував претензії позивача №32 від 26.06.2014р. спростовується відміткою відповідача на копії претензії.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Газони України" (підрядник) та Управлінням Дніпродзержинської Єпархії Української Православної Церкви (замовник) укладено договір підряду на надання послуг №23 від 15.07.13р.

В п.1.1. договору сторони погодили, що замовник поручає, а підрядник зобов'язується виконати наступну роботу: послуги з благоустрою території з улаштуванням автоматичного поливу. Найменування (перелік) робіт, ціна робіт, порядок розрахунків та строки виконання робіт вказуються в кошторисах, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.2.1 Договору, ціна робіт вказується в Кошторисах. Згідно Кошторису вартість робіт складає 1 262 635, 59 грн.

Пунктами 2.2, 3.1 Договору встановлено, що оплата матеріалів та робіт виконується замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника: 100% до початку проведення робіт на придбання матеріалів; 50% передплата за роботи; 50% - оплата за роботи протягом 3 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Замовник зобов'язаний своєчасно, в строки, які вказані в договорі, оплатити роботу підрядника.

Відповідно до п.3.8 Договору Позивач зобов'язаний здати виконані роботи Відповідачу за актом приймання - передачі виконаних робіт.

На виконання умов Договору, позивач виконав, а відповідач прийняв визначені Договором роботи на загальну суму 1 262 635грн. 59 коп., що підтверджується складеними та підписаними сторонами актом прийому виконаних будівельних робіт № 1 від 29.09.13р.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст.ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст.837, ч.1. ст..854 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті прийнятих робіт у визначений Договором строк не виконав, розрахувавшись частково, здійснивши в період з 14.08.2013р по 10.09.2013р. чотири платежі на загальну суму 700 000 грн.

Сума боргу становить 561 635 грн. 59 коп., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем.

Оскільки відповідачем виконані роботи прийняті, доказів оплати виконаних робіт ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надані, то господарський суд правильно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 561 635 грн. 59 коп.

Відповідно до умов п. 5.3 Договору у випадку порушення строків оплати роботи замовник сплачує підряднику пеню в розмір 0,1 % від вартості неоплачених в строк робіт, за кожен день прострочки.

Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка становить 36 606,33 грн., за період прострочення з 03.10.13р. по 03.04.14р. Пеня розрахована правильно.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

За прострочення оплати виконаних робіт позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції в розмірі 79 471,43 грн. за період жовтень 2013 - серпень 2014р. та 3 % річних (з урахуванням уточнення) 15 740,90 грн. від простроченої суми за період з 03.10.13 по 09.09.14.

Здійснивши перерахунок господарський суд правильно дійшов висновку, що підлягає стягненню 3% річних в сумі заявленої позивачем - 15 740,90 грн., а інфляційні позивачем розраховані невірно, тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 76 948, 80 грн.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з вищенаведеним та наступним.

Що стосується строку виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, то колегія суддів звертає увагу, що як слідує з п. 2.2. Договору, остаточний розрахунок здійснюється на протязі 3 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Акт виконаних робіт підписаний сторонами 27.09.2013р., отже відповідач повинен був оплатити виконані роботи до 03.10.2013р.

У зв'язку з вищенаведеним рішення суду слід залишити в силі..

На підставі викладеного, керуючись ст.101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Дніпродзержинської Єпархії Української Православної Церкви, м.Дніпродзержинськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2014р. у справі № 904/5519/14 залишити без змін.

Повний текст постанов складено 24.11.2014р.

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

Л.О.Чимбар

---

Л.В.Чоха