Постанова

від 12.11.2014 по справі 816/4007/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/4007/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко І.В.,

представника позивача - Шулік О.Й.,

представника відповідача - Гриценка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-комерційна фірма "Рекон" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

10 жовтня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-комерційна фірма "Рекон" (далі ТОВ БКФ "Рекон", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2014 №0004662201/1832, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 5 516,90 грн.

Мотивуючи свої вимоги, позивач стверджує, що господарські операції з ПП "Таір-1" та ТОВ "АВ ЕНД ГАРД" зафіксовані та підтверджені первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Як позивач, так і його контрагенти у період, що охоплювався перевіркою, були зареєстрованими суб'єктами господарювання, платниками ПДВ, перебуваючи на відповідному обліку в органах державної податкової служби. Висновки перевірки про безпідставне віднесення ТОВ БКФ "Рекон" до складу податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями із вказаними контрагентами обґрунтовані лише припущеннями та спростовуються наданими до перевірки документами.

Відповідач надав письмове заперечення на позов, в якому вказує на те, що контрагентами позивача надавалися видаткові та податкові накладні без реального настання правових наслідків з метою лише заниження об'єкту оподаткування. У вказаних підприємств відсутні необхідні умови для виконання поставок, про що свідчить відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Перевіркою ПП "Таір-1" не встановлено факту передачі товарів (послуг) до контрагентів покупців. Товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ТОВ "АВ ЕНД ГАРД" (сигналізація Magnum, тонувальна та бронювальна плівка), не призначені для використання у господарській діяльності ТОВ БКФ "Рекон", що виключає право на включення до податкового кредиту суми ПДВ в ціні такого товару.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заперечення проти позову та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що ТОВ БКФ "Рекон" (ідентифікаційний код 23810530, місцезнаходження: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Шевченка, 130) зареєстроване як юридична особа 22.12.1995. За даними Управління статистики у м. Кременчуці до основних видів діяльності позивача за КВЕД-2010 відносяться: будівництво житлових і нежитлових будівель; механічне оброблення металевих виробів; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт (а.с. 111 т. 1). У відповідності до свідоцтва №24091055 ТОВ БКФ "Рекон" з 19.09.1997 зареєстроване платником ПДВ (а.с. 112 т. 1).

Працівниками Кременчуцької ОДПІ з 01.09.2014 по 05.09.2014 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ БКФ "Рекон" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Таір-1" за період серпень - грудень 2011 року та січень - травень 2012 року, ТОВ "Бетонний завод "ЮГОРА" за період серпень 2012 року, ТОВ "АВ ЕНД ГАРД" за період грудень 2012 року, результати якої оформлено актом від 12.09.2014 №2206/16-03-22-03-08/23810530 (а.с. 8-20 т. 1).

Висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ БКФ "Рекон" вимог п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 5 223,07 грн., в тому числі у серпні 2011 року на 809,55 грн., у вересні 2011 року на 208,96 грн., у жовтні 2011 року на 230,69 грн., у листопаді 2011 року на 181,85 грн., у грудні 2011 року на 223,46 грн., у січні 2012 року на 237,07 грн., у лютому 2012 року на 342,79 грн., у березні 2012 року на 82,00 грн., у квітні 2012 року на 532,47 грн., у травні 2012 року на 40,90 грн., у грудні 2012 року на 2 333,33 грн.

Не погодившись із виявленими перевіркою порушеннями, позивач подав заперечення на вказаний акт (а.с. 21-24 т. 1), за наслідками розгляду яких Кременчуцькою ОДПІ була надана відповідь про обґрунтованість висновків податкової перевірки (а.с. 25-29 т. 1).

На підставі акту перевірки від 12.09.2014 №2206/16-03-22-03-08/23810530 Кременчуцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 26.09.2014 №0004662201/1832 (а.с. 30 т.1), яким ТОВ БКФ "Рекон" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 5 516,90 грн. (4413,52 грн. - за основним платежем та 1 103,38 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Зазначене податкове повідомлення-рішення платником в адміністративному порядку не оскаржувалося. Натомість позивач одразу звернувся до суду з позовом про його скасування.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Коло платників ПДВ, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України.

Так, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1).

Згідно з положенням п. 198.3 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податковим кодексом України передбачений вичерпний перелік випадків, коли суми податку не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Так, згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення взято висновок перевірки про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями з придбання товарів у ПП "Таір-1" та ТОВ "АВ ЕНД ГАРД".

Перевіряючи фактичну сторону взаємовідносин позивача з його контрагентами у період, що охоплювався податковою перевіркою, суд встановив наступні обставини.

01.01.2011 та 03.01.2012 між ПП "Таір-1" (продавець) та ТОВ БКФ "Рекон" (покупець) були укладені однотипні договори постачання №Т/43 (а.с. 146 т. 1) та №Т/18 (а.с. 147 т. 1), за умовами яких продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього. Ціна кожної партії товару та його асортимент встановлюються продавцем та зазначаються у накладних. Покупець зобов'язується сплатити повну вартість відповідної партії товару на умовах попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На підставі вказаних договорів позивач здійснював придбання у ПП "Таір-1" будівельних матеріалів (цемент, мінеральна вата, плівка паробар'єр, лист оцинкований, саморіз по дереву, цвяхи, свердло тощо), які в подальшому використовував у власній господарській діяльності, що пов'язана з наданням послуг у сфері будівництва житлових і нежитлових будівель, яка є основним зареєстрованим видом діяльності позивача.

На підтвердження реальності господарської операції позивач надав видаткові накладні (а.с. 150-151, 156-160, 164-165, 168-170, 173-174, 179-182, 186-190, 196-200, 204-206, 211-215 т. 1).

Розрахунок здійснено в безготівковій формі згідно з виписками із банківських рахунків (а.с. 148-149, 152-155, 162-163, 166-167, 171-172, 175-178, 183-185, 191-195, 201-203, 207-210 т. 1).

На підтвердження права формування податкового кредиту за даними угодами позивач надав виписані ПП "Таір-1" податкові накладні:

- від 11.07.2011 №40 на суму 265,72 грн. у тому числі ПДВ 44,29 грн. (а.с. 32 т.1);

- від 19.07.2011 №77 на суму 2 613,70 грн. у тому числі ПДВ 435,62 грн. (а.с. 33 т.1);

- від 26.07.2011 №106 на суму 121,80 грн. у тому числі ПДВ 20,30 грн. (а.с. 34 т.1);

- від 04.08.2011 №13 на суму 2 130,00 грн. у тому числі ПДВ 355,00 грн. (а.с. 35 т.1);

- від 05.08.2011 №26 на суму 680,00 грн. у тому числі ПДВ 113,33 грн. (а.с. 36 т.1);

- від 08.08.2011 №33 на суму 1 435,00 грн. у тому числі ПДВ 239,17 грн. (а.с. 37 т.1);

- від 15.08.2011 №62 на суму 385,78 грн. у тому числі ПДВ 64,30 грн. (а.с. 38 т.1);

- від 23.08.2011 №89 на суму 226,50 грн. у тому числі ПДВ 37,75 грн. (а.с. 39 т.1);

- від 07.09.2011 №23 на суму 346,01 грн. у тому числі ПДВ 57,67 грн. (а.с. 40 т.1);

- від 19.09.2011 №85 на суму 762,70 грн. у тому числі ПДВ 127,12 грн. (а.с. 41 т.1);

- від 22.09.2011 №121 на суму 145,03 грн. у тому числі ПДВ 24,17 грн. (а.с. 42 т.1);

- від 10.04.2012 №61 на суму 338,00 грн. у тому числі ПДВ 56,33 грн. (а.с. 43 т.1);

- від 17.04.2012 №85 на суму 305,00 грн. у тому числі ПДВ 50,83 грн. (а.с. 44 т.1);

- від 17.04.2012 №94 на суму 1 148,60 грн. у тому числі ПДВ 191,43 грн. (а.с. 45 т.1);

- від 23.04.2012 №131 на суму 420,00 грн. у тому числі ПДВ 70,00 грн. (а.с. 46 т.1);

- від 24.04.2012 №146 на суму 439,20 грн. у тому числі ПДВ 73,20 грн. (а.с. 47 т.1);

- від 25.04.2012 №153 на суму 58,00 грн. у тому числі ПДВ 9,67 грн. (а.с. 48 т.1);

- від 17.05.2012 №96 на суму 185,70 грн. у тому числі ПДВ 30,95 грн. (а.с. 49 т.1);

- від 22.05.2012 №117 на суму 59,70 грн. у тому числі ПДВ 9,95 грн. (а.с. 50 т.1).

Перевезення придбаних будівельних матеріалів позивач здійснював власними транспортними засобами, на підтвердження приналежності яких надав договори користування та купівлі-продажу автомобілів (а.с. 26-27 т. 2), свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 23-24 т. 2), подорожні листи (а.с. 229, 234-267 т. 1) та виписки з журналу реєстрації довіреностей (а.с. 216-228 т. 1).

Крім того позивач, який у період з 26.05.2007 по 26.05.2012 мав ліцензію на провадження будівельної діяльності (а.с. 16 т. 2), надав докази подальшого використання у власній господарській діяльності придбаних у ПП "Таір-1" будівельних матеріалів, а саме: накладні на передачу у виробництво (а.с. 44-68 т. 2), договори підряду (а.с. 69-71, 78-80 т. 2) додаткові угоди до договорів підряду (а.с. 72-77, 81-82 т. 2), довідки про вартість виконаних робіт (а.с. 83, 87, 91, 94, 98, 102, 106, 111, 115, 119, 123, 127, 131, 136 т. 2), акти приймання виконаних підрядних робіт (а.с. 84-86, 88-90, 92-93, 95-97, 99-101, 103-105, 107-110, 112-114, 116-118, 120-122, 124-126, 128-130, 132-135, 137-139 т. 2).

У свою чергу фактичною підставою для висновку про заниження ПДВ по взаємовідносинам позивача із вказаним контрагентом слугували висновки перевірки ПП "Таір-1", оформлені актом Кременчуцької ОДПІ від 19.10.2012 №4378/15-322/34461048 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Таір-1" за період з 01.09.2009 по 31.08.2012" (а.с. 123-144 т.1), висновками якого встановлені порушення в частині недодержання вимог ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч.ч. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, мають фіктивний характер, а податковий кредит сформований ПП "Таір-1" не дійсний.

У зв'язку з цим слід зазначити, що посилання податкового органу на обставини, встановлені в ході перевірки ПП "Таір-1" суд визнає такими, що не ґрунтуються на нормах права, оскільки чинним законодавством України господарюючий суб'єкт не обтяжений обов'язком щоразу здійснювати перевірку своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого обов'язку зі сплати податку, або не знаходиться за місцем державної реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме відносно цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить право на формування податкового кредиту в залежність від правильності податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від стану розрахунків з бюджетом третіх осіб. Покупець - платник ПДВ не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Вищенаведені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, відображеної у постановах від 01.06.2010 у справі №21-573во10, від 31.01.2011 у справі №21-47а10, де суд зазначив, що коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. Такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Згідно зі ст. 17 Закону України №3477-IV від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому стаття 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відтак, докази заниження позивачем показників ПДВ в розрізі господарських відносин з ПП "Таір-1" суперечать принципам податкового законодавства та усталеній судовій практиці Європейського суду, що свідчить про їх неналежність та недопустимість.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

З огляду на приведене суд не приймає до уваги докази Кременчуцької ОДПІ, які ґрунтуються на висновках перевірки вказаного контрагента, оскільки такі не містять безпосереднього аналізу взаємовідносин у спірних періодах, за якими позивачу були зняті суми податкового кредиту з ПДВ.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до переконання, що господарські операції позивача із ПП "Таір-1" оформлені всіма необхідними первинними документами, які містять всі обов'язкові реквізити. На момент фактичного здійснення господарських операцій постачальник був включений до Єдиного державного реєстру та мав статус зареєстрованого платника ПДВ. За укладеними договорами були здійснені реальні фактичні дії, які призвели до змін у структурі активів, зобов'язань та власному капіталі ТОВ БКФ "Рекон".

Таким чином, позивач виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ у розмірі 2 080,19 грн. до податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту та задекларованих ним сум ПДВ по взаємовідносинах з ПП "Таір-1", у зв'язку з чим висновки перевірки про протилежне суд визнає безпідставними.

Перевіряючи фактичну сторону взаємовідносин позивача з ТОВ "АВ ЕНД ГАРД" , суд знаходить висновки контролюючого органу щодо завищення ТОВ БКФ "Рекон" податкового кредиту з ПДВ за господарською операцією із вказаним контрагентом обгрунтованими у зв'язку з наступним.

Так, судом встановлено, що позивач придбав у ТОВ "АВ ЕНД ГАРД" сигналізацію Magnum, плівку тонувальну та бронювальну.

На підтвердження факту здійснення даної господарської операції позивач надав податкову накладну від 12.12.2012 №10 на 14 000,00 грн., у тому числі ПДВ 2 333,33 грн. (а.с. 51 т. 1), видаткову накладну №153 від 17.12.2012 та рахунок на оплату №152 від 11.12.2012 (а.с. 231 т. 1).

Розрахунок між підприємствами здійснено у безготівковій формі, на підтвердження чого надано виписку із банківського рахунку (а.с. 230 т. 1).

У відповідності до наказу директора ТОВ БКФ "Рекон" №17/12-1 від 17.12.2012 (а.с. 232 т.1) отримані від ТОВ "АВ ЕНД ГАРД" сигналізацію Magnum, плівку тонувальну та бронювальну встановлено на автомобіль Audi Q7, який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 23 т.2) належить ТОВ БКФ "Рекон".

Як зазначалося вище, за змістом п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, визначальним чинником для віднесення сплачених у ціні товарів сум ПДВ є факт придбання товарів саме з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності суб'єкта підприємництва.

Всупереч наведеному, доказів використання автомобіля Audi Q7 у безпосередній виробничій діяльності підприємства позивач суду не надав, так само, як і не надав будь-яких пояснень щодо того, яким чином придбані у ТОВ "АВ ЕНД ГАРД" автокомплектуючі можуть бути використані для отримання прибутку в межах здійснюваної підприємницької діяльності.

Таким чином Кременчуцькою ОДПІ правомірно виключено зі складу податкового кредиту позивача суму ПДВ в ціні придбаних у ТОВ "АВ ЕНД ГАРД" комплектуючих до автомобіля у розмірі 2 33,33 грн.

Відтак позов у частині вимог щодо скасування грошового зобов'язання за вказаним епізодом суд визнає необґрунтованим.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 26.09.2014 №0004662201/1832 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельно-комерційна фірма "Рекон" грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 2 080,19 грн. - за основним платежем та 520,05 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельно-комерційна фірма "Рекон" (ідентифікаційний код 23810530) частину судових витрат, що пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 91 (дев'яносто одна) грн. 35 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 17.11.2014.

Суддя Є.Б. Супрун