Ухвала

від 20.01.2015 по справі 816/4007/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 р.Справа № 816/4007/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2014р. по справі № 816/4007/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-комерційна фірма "Рекон"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-комерційна фірма "Рекон", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2014 року №0004662201/1832.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2014р. по справі № 816/4007/14 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 26.09.2014 №0004662201/1832 в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю Будівельно-комерційна фірма "Рекон" грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 2080,19 грн. - за основним платежем та 520,05 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавської області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, та зазначає, позивач шляхом неправомірного формування податкового кредиту порушено п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на законних підставах і відповідає чинному законодавству. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2014р. по справі № 816/4007/14 в частині задоволення позову та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Виходячи з приписів ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що з 01.09.2014 року по 05.09.2014 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавської області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ БКФ "Рекон" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Таір-1" за період серпень-грудень 2011 року та січень-травень 2012 року, ТОВ "Бетонний завод "ЮГОРА" за період серпень 2012 року, ТОВ "АВ ЕНД ГАРД" за період грудень 2012 року, про що було складено акт №2206/16-03-22-03-08/23810530 від 12.09.2014 р. (а.с. 8-20 т. 1).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог: п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 5223,07 грн., в тому числі у серпні 2011 року на 809,55 грн., у вересні 2011 року на 208,96 грн., у жовтні 2011 року на 230,69 грн., у листопаді 2011 року на 181,85 грн., у грудні 2011 року на 223,46 грн., у січні 2012 року на 237,07 грн., у лютому 2012 року на 342,79 грн., у березні 2012 року на 82,00 грн., у квітні 2012 року на 532,47 грн., у травні 2012 року на 40,90 грн., у грудні 2012 року на 2333,33 грн.

На підставі акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.09.2014 року №0004662201/1832, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5516,90 грн. (4413,52 грн. - за основним платежем та 1103,38 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (т.1, а.с. 30).

Позивач не погодився з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення №0000151720 від 16.01.2013 року в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2080,19 грн. - за основним платежем та 520,05 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями не відповідає вимогам закону, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентом ПП "Таір-1".

З матеріалів справи встановлено, що 01.01.2011 р. та 03.01.2012 р. між ПП "Таір-1" (продавець) та ТОВ БКФ "Рекон" (покупець) були укладені однотипні договори постачання № Т/43 та №Т/18, за умовами яких продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього. Ціна кожної партії товару та його асортимент встановлюються продавцем та зазначаються у накладних. Покупець зобов'язується сплатити повну вартість відповідної партії товару на умовах попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (т.1, а.с. 146, 147).

На виконання умов зазначених договорів позивач здійснював придбання у ПП "Таір-1" будівельних матеріалів (цемент, мінеральна вата, плівка паробар'єр, лист оцинкований, саморіз по дереву, цвяхи, свердло тощо), які в подальшому використовував у власній господарській діяльності, що пов'язана з наданням послуг у сфері будівництва житлових і нежитлових будівель, яка є основним зареєстрованим видом діяльності позивача

Реальність господарської операції між позивачем та ПП "Таір-1" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: видаткові накладні (т.1, а.с. 150-151, 156-160, 164-165, 168-170, 173-174, 179-182, 186-190, 196-200, 204-206, 211-215), податкові накладні: №40 від 11.07.2011 р. на суму 265,72 грн. у тому числі ПДВ 44,29 грн. (т.1, а.с. 32); № 77 від 19.07.2011 р. на суму 2613,70 грн. у тому числі ПДВ 435,62 грн. (т.1, а.с. 33); № 106 від 26.07.2011 р. на суму 121,80 грн. у тому числі ПДВ 20,30 грн. (т.1, а.с. 34); № 13 від 04.08.2011 р. на суму 2130,00 грн. у тому числі ПДВ 355,00 грн. (т.1, а.с. 35); №26 від 05.08.2011 р. на суму 680,00 грн. у тому числі ПДВ 113,33 грн. (т.1, а.с. 36); № 33 від 08.08.2011 р. на суму 1435,00 грн. у тому числі ПДВ 239,17 грн. (т.1, а.с. 37); № 62 від 15.08.2011р. на суму 385,78 грн. у тому числі ПДВ 64,30 грн. (т.1, а.с. 38); № 89 від 23.08.2011 р. на суму 226,50 грн. у тому числі ПДВ 37,75 грн. (т.1, а.с. 39); № 23 від 07.09.2011 р. на суму 346,01 грн. у тому числі ПДВ 57,67 грн. (т.1, а.с. 40); № 85 від 19.09.2011р. на суму 762,70 грн. у тому числі ПДВ 127,12 грн. (т.1, а.с. 41); №121 від 22.09.2011 р. на суму 145,03 грн. у тому числі ПДВ 24,17 грн. (т.1, а.с. 42); № 61 від 10.04.2012 р. на суму 338,00 грн. у тому числі ПДВ 56,33 грн. (т.1, а.с. 43); №85 від 17.04.2012 на суму 305,00 грн. у тому числі ПДВ 50,83 грн. (т.1, а.с. 44); № 94 від 17.04.2012 р. на суму 1148,60 грн. у тому числі ПДВ 191,43 грн. (т.1, а.с. 45); № 131 від 23.04.2012 р. на суму 420,00 грн. у тому числі ПДВ 70,00 грн. (т.1, а.с. 46); № 146 від 24.04.2012 р. на суму 439,20 грн. у тому числі ПДВ 73,20 грн. (т.1, а.с. 47); № 153 від 25.04.2012 р. на суму 58,00 грн. у тому числі ПДВ 9,67 грн. (т.1, а.с. 48); № 96 від 17.05.2012 р. на суму 185,70 грн. у тому числі ПДВ 30,95 грн. (т.1, а.с. 49); №117 від 22.05.2012 р. на суму 59,70 грн. у тому числі ПДВ 9,95 грн. (т.1, а.с. 50).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи наявні виписки із банківських рахунків (т.1, а.с. 148-149, 152-155, 162-163, 166-167, 171-172, 175-178, 183-185, 191-195, 201-203, 207-210).

Перевезення придбаних будівельних матеріалів позивач здійснював власними транспортними засобами, на підтвердження чого надав договори користування та купівлі-продажу автомобілів (т.2, а.с. 26-27), свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (т.2, а.с. 23-24), подорожні листи (т.1, а.с. 229, 234-267) та виписки з журналу реєстрації довіреностей (т.1, а.с. 216-228).

Крім того позивач, який у період з 26.05.2007р. по 26.05.2012р. мав ліцензію на провадження будівельної діяльності (т.2, а.с. 16), надав докази подальшого використання у власній господарській діяльності придбаних у ПП "Таір-1" будівельних матеріалів, а саме: накладні на передачу у виробництво (т.2, а.с. 44-68), договори підряду (т.2, а.с. 69-71, 78-80), додаткові угоди до договорів підряду (т.2, а.с. 72-77, 81-82), довідки про вартість виконаних робіт (т.2, а.с. 83, 87, 91, 94, 98, 102, 106, 111, 115, 119, 123, 127, 131, 136), акти приймання виконаних підрядних робіт (т.2, а.с. 84-86, 88-90, 92-93, 95-97, 99-101, 103-105, 107-110, 112-114, 116-118, 120-122, 124-126, 128-130, 132-135, 137-139).

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем з контрагентом ПП "Таір-1" належним чином оформлені договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Як встановлено зі змісту акту перевірки №2206/16-03-22-03-08/23810530 від 12.09.2014 року, висновки податкового органу щодо порушення позивачем п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зроблені на підставі акту перевірки Кременчуцької ОДПІ від 19.10.2012 р. №4378/15-322/34461048 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Таір-1" за період з 01.09.2009р. по 31.08.2012р." (т.1, а.с. 123-144), висновком якого встановлені порушення в частині недодержання вимог ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч.ч. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, мають фіктивний характер, а податковий кредит, сформований ПП "Таір-1", не дійсний. Колегія суддів не може взяти до уваги ці доводи, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено право відповідача в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання використовувати акти перевірок інших суб'єктів господарювання як єдину підставу для висновку про порушення приписів податкового законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем належним чином було підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості придбаних будівельних матеріалів у ПП "Таір-1", наданими до перевірки належно оформленими документами, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами господарських операцій, відповідності господарської операції видам діяльності позивача, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість позивачу у розмірі 2080,19 грн. - за основним платежем та 520,05 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а тому суд першої інстанції правомірно скасував податкове повідомлення - рішення №0004662201/1832 від 26.09.2014 року в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю Будівельно-комерційна фірма "Рекон" грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 2080,19 грн. - за основним платежем та 520,05 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2014р. по справі № 816/4007/14 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2014р. по справі № 816/4007/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В.