Постанова

від 17.11.2014 по справі 911/2470/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2014 р. Справа№ 911/2470/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Баранівська В.В.

Дзюман С.А.

від відповідача: Логунов В.П.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Виробничого приватного підприємства «Меблева фабрика «Модерн»

на рішення Господарського суду Київської області від 20.08.2014р.

у справі №911/2470/14 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода»

до Виробничого приватного підприємства «Меблева фабрика «Модерн»

про стягнення 12 254,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Виробничого приватного підприємства «Меблева фабрика «Модерн» про стягнення суми боргу в розмірі 12 524,12 грн., з яких основного боргу - 11 575,12 грн., інфляційних витрат - 798,68 грн., 3% річних - 150,32 грн., а також про стягнення з відповідача судових витрат.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.08.2014р. позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з Виробничого приватного підприємства «Меблева фабрика «Модерн» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» 11 575,12 грн. основної заборгованості, 798,68 грн. інфляційних збитків, 150,32 грн. 3% річних та судових витрат в сумі 1 827,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Виробниче приватне підприємство меблева фабрика «Модерн» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода», надало в матеріали справи письмовий відзив на апеляційну скаргу, за яким вважає просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення Господарського суду Київської області від 20.08.2014р. без змін. При цьому позивач посилається на ст.ст. 193, 218 Господарського кодексу України, положення Правил приймання стічних вод підприємств в систему каналізації м. Біла Церква, затверджених рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №376 від 25.08.2009р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2014р. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Виробничого приватного підприємства «Меблева фабрика «Модерн» та призначено її до розгляду на 10.11.2014р.

Справа слухалась з оголошеною в судовому засіданні 10.11.2014р. перервою на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Правовідносини між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як споживачем, виникли на підставі Договору №7455 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення від 01.07.2013р., за умовами якого виконавець зобов'язався надавати споживачеві послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення у необхідних обсягах, встановлених нормативним розрахунком, та відповідної якості, а споживач зобов'язався своєчасно і у повному обсязі оплачувати отримані послуг за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим Договором.

У відповідності до п. 3.7. Договору кількість стічних вод, що надходить до каналізаційних мереж, визначається за обсягом води, використаної споживачем з комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, або згідно показників приладів обліку стічних вод, опломбованих і зареєстрованих виконавцем.

Відповідно до п. 3.11. Договору ліміти використання води та відведення стічних вод встановлюються на підставі нормативного розрахунку водоспоживання та водовідведення по підприємству, поданого споживачем за три місяці до початку кожного наступного року та погодженого виконавцем.

Згідно з п. 4.2. Договору передбачено, що термін оплати рахунків за надані послуги (рахунків на авансовий платіж) - протягом 5-ти банківських днів з дати отримання споживачем рахунків.

Пунктом 4.5. Договору визначено, що у разі перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах (Додаток № 2) споживач здійснює оплату за послуги водовідведення згідно наданого виконавцем рахунку із застосуванням коефіцієнта кратності відповідно „Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Біла Церква".

Згідно з п. 12.1. Договору визначено строк його дії, згідно якого даний Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2013р.

Згідно з п. 12.2. Договору договір вважається переукладеним на наступний календарний рік на таких же умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

Сторонами були підписані додатки до Договору - Нормативний розрахунок водоспоживання та водовідведення підприємству ВПП „Меблева фабрика „Модерн", Розрахунок вартості послуг водопостачання та водовідведення на момент укладення договору, Допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, які скидаються до міської каналізації, Додаток № 4 до договору.

31.10.2013р. Хіміко-бактеріологічною лабораторією стічних вод ТОВ „Білоцерківвода" за участю представника відповідача (головного інженера ОСОБА_5) було проведено відбір проб стічної води в контрольному колодязі ВПП „Меблева фабрика „Модерн", за результатами якої складено та підписано без заперечень та зауважень представниками лабораторії та відповідача відповідний акт відбору проб стічної води.

06.11.2013р. Хіміко-бактеріологічною лабораторією стічних вод ТОВ „Білоцерківвода" було проведено хімічний аналіз стічних проб, відібраних за актом відбору проб стічної води від 31.10.2013р., за результатами якого складено відповідний протокол №19 результатів хімічного аналізу стічних проб, яким встановлено, що відібрані проби стічних вод за своїм хімічним складом не відповідають „Правилам приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Біла Церква».

На підставі протоколу №19 проведених аналізів від 06.11.2013р. позивачем проведено та затверджено розрахунок плати за скид наднормативних забруднень зі стічними водами у міську каналізацію по ВПП „Меблева фабрика „Модерн" відповідно до хімічних аналізів від 06.11.2013р., згідно якого розмір вказаної плати складає 11 575, 12 грн.

13.11.2013р. позивач звернувся до відповідача із листом № 1-04/08-991 від 11.11.2013р., у якому він повідомив його про результати хімічного аналізу стічних проб, відібраних за актом відбору проб стічної води від 31.10.2013р. та додав до листа розрахунок плати за скид наднормативних забруднень зі стічними водами у міську каналізацію, рахунок №12 овід 11.11.2013р. на суму 11 575,12 грн.

14.12.2013р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 1-04/09-1237 від 04.12.2013р., в якій він просив відповідача погасити заборгованість по платі за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах у розмірі 11 575,12 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення зобов'язання може бути обумовлено не будь-яким, а лише належним його виконанням. Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язання. Якщо учасники зобов'язання порушують хоча б одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а змінюється, оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 1.4. Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Біла Церква, затверджених рішенням Білоцерківського міськвиконкому № 376 від 25.08.2009р. (далі по тексту Правила), правила є обов'язковими до виконання всіма підприємствами (незалежно від їх відомчої належності і форми власності), стічні води яких скидаються в міську каналізацію.

Відповідно до п. 1.6. Правил стічні води можуть бути прийняті у міську каналізацію, якщо мережі та споруди підприємства побудовані відповідно до проекту, розробленого згідно з виданими Водоканалом ТУ, прийняті в експлуатацію згідно з вимогами Державних будівельних норм та укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення.

Пунктом 2.1.3. Правил передбачено, що водоканал зобов'язаний здійснювати контроль за якістю стічних вод, що скидають підприємства, а також за режимом та обсягом скидання.

Пунктами 2.2.4., 2.2.5. Правил визначено, що водоканал має право у будь-який час за участю представника підприємства відбирати проби, стічних вод; проводити хімічний аналіз проб стічних вод підприємств. Надавати висновки про відповідність фактичних концентрацій забруднюючих речовин стічних вод допустимим.

Пунктом 2.1.3. Правил передбачено, що підприємства зобов'язані своєчасно оплачувати виставлені водоканалом рахунки за послуги водопостачання і водовідведення та за скид наднормативних забруднень, повністю відшкодовувати збитки та ліквідовувати руйнування мереж і споруд каналізації, якщо руйнування сталось з вини підприємства.

Згідно з п. 6.2.18. Правил у разі виявлення перевищення ДК, встановлених Правилами: у 10-денний термін з моменту відбору робочої проби водоканал направляє підприємству лист-повідомлення про порушення ДК у стічних водах підприємства та результати хімічного аналізу; після визначення обсягів водовідведення підприємства за розрахунковий період, водоканал направляє підприємству розрахунок плати за скид стічних вод з перевищенням ДК та відповідний рахунок; підприємства зобов'язані в 10-денний термін після отримання рахунку задовольнити обґрунтовані вимоги Водоканалу.

Відповідно до п. 7.2. Правил при перевищенні рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах підприємства, що скидаються у міську каналізацію, порівняно з встановленими ДК, підприємства сплачують водоканалу плату за скид наднормативних забруднень, яка нараховується за нормативом плати за очищення 1 м3 стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій (Нп), обсягом скинутих наднормативно забруднених стічних вод (Vn3) та коефіцієнтом кратності (Кк), який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми.

Пунктом 7.5. Правил встановлено, що плата за скид підприємством стічних вод з перевищенням ДК, установленим разовим аналізом, стягується за час від попереднього аналізу, проведеного водоканалом, до моменту зафіксованого порушення, але не більше трьох календарних місяців. Ця плата стягується за весь обсяг стічних вод, скинутих підприємством за цей період з даного об'єкта.

У випадку порушення вимог пунктів 4.2 - 4.3 цих Правил плата стягується за об'єм скиду стічних вод підприємства з даного об'єкту за розрахунковий період, але не більше 1 місяця.

Вище було встановлено, що згідно протоколу №19 проведених аналізів від 06.11.2-13р. розмір плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій по відповідачеві становить 11 575,12 грн.

Дана сума не була сплачена відповідачем. В матеріалах справи відсутні відповідні докази на підтвердження цього.

У відповідності до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки відповідачем не спростовані доводи, викладені в позові, підлягає до стягнення сума боргу в розмірі 11 575,12 грн., як і правильно було визначено судом першої інстанції.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних витрат на суму 810,26 грн., виконаний господарським судом, є правильним, однак, як і зазначив суд першої інстанції, оскільки розмір інфляційних витрат, які заявлені позивачем, є меншим, до стягнення підлягає заявлена сума інфляційних витрат у розмірі 798,68 грн.

Також правомірним є стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України суми 3% річних у розмірі 150,32 грн.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 20.08.2014р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Виробничого приватного підприємства «Меблева фабрика «Модерн» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.08.2014р. у справі №911/2470/14 залишити без змін.

3. Справу №911/2470/14 повернути до Господарського суду Київської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця