Постанова

від 19.11.2014 по справі 910/786/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2014 р. Справа№ 910/786/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Янчук А.З. - представник, дов. № 660 від 29.05.2014,

Козлова О.С. - представник, дов. № 1001 від 01.07.2013,

від відповідача: Дзюбко П.О. - представник, дов. б/н від 13.07.2014,

від третьої особи: Шкляревський Є.О. - представник, дов. № 19/13 від 19.08.2013,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська, 21 А"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2014

у справі № 910/786/14 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська, 21 А"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Літа"

про зобов'язання вчинити дії

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 змінено склад колегії суддів для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/786/14.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 29.10.2014 оголошено перерву до 19.11.2014.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2014 у справі № 910/786/14 позов задоволено частково, зобов'язано відповідача відновити водопостачання, водовідведення та електропостачання приміщень № 56, 57, 58, 59 в літ. А будинку № 21 по вул. Тарасівській у м. Києві, належних позивачу на праві господарського відання; в іншій частині позову відмовлено; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 2 436,00 грн.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем, всупереч вимогам ст.ст.319, 321 ЦК України, вчиняються дії по перешкоджанню позивачу щодо використання належних позивачу на праві господарського відання приміщень № 55, 56, 57, 58, 59 в літ. А будинку № 21 по вул. Тарасівській у м. Києві, шляхом здійснення дій по відключенню приміщень від водопостачання, водовідведення та електрозабезпечення, а також вчиняються дії по перешкоджанню доступу до відповідних засобів обліку, які обліковують відповідні показники у належних відповідачу приміщеннях; суд вважає, що з вини відповідача, який є балансоутримувачем наведеного будинку і на якого покладено зобов'язання по дотриманню прав його мешканців та власників приміщення незалежно від того, чи є вони членами ОСББ, вчиняються відповідні дії, оскільки останнім не дотримуються умови щодо належного виконання функцій балансоутримувача будинку; вимога позивача в частині вжиття запобіжних заходів для недопущення подальших порушень ОСББ "Тарасівська, 21 А" щодо самовільного відключення водопостачання, водовідведення та постачання електроенергії належних позивачу приміщень - задоволенню не підлягає, оскільки не відповідає способам захисту, обумовленим ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, а також нормам п.4 ч.1 ст.84 ГПК України, яка встановлює заборону на прийняття умовного рішення.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2014 у справі № 910/786/14 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник стверджує, що відповідно до технічного плану будинку по вул. Тарасівській, 21 А, спірні нежитлові приміщення загальною площею 118,3 кв.м, з яких 59,7 кв. м приміщення перукарні, 58,6 кв.м - приміщення для побутового обслуговування населення, не є відокремленим, а є самовільно переобладнаним ГДІП частиною вестибюлю житлового будинку; в установленому законом порядку ці переобладнання проведені не були, з відповідними органами та власниками квартир будинку не узгоджувались і у власність державі не передавались.

Скаржник посилається на ненадання судом оцінки рішенню Київської міської ради № 89/4901 від 14.10.2010 "Про надання згоди на передачу об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва у державну власність" із змінами та доповненнями, як на підставу виникнення права власності на спірне приміщення у позивача; те, що технічний паспорт на спірне приміщення є лише доказом самовільного переобладнання вестибюлю житлового будинку, а судом не витребувано у позивача документів про здачу будинку в експлуатацію, письмові дозволи власників квартир на переобладнання вестибюлю, затверджену проектну документацію на переобладнання, рішення міськради про надання дозволу на переобладнання вестибюлів та вважає, що судом неправомірно не застосовано положення ч.2 ст.215 ЦК України .

На думку скаржника, суд не застосував норми права, які фактично регулюють спірні правовідносини: ч.ч.1, 4 ст.4, п.5 ст.18 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку"; Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду", Закон України "Про власність".

Скаржник наполягає на тому, що спірне приміщення знаходиться на першому поверсі будинку і є частиною допоміжного позаквартирного приміщення, призначеного для забезпечення життєдіяльності будинку, є спільною власністю громадян - власників приватизованих квартир; вказує про проведення приватизації квартир у будинку до утворення ОСББ та посилається на положення п.п.1.1, 1.3 Рішення Конституційного суду України № 1-2/204 від 02.03.2004.

Скаржник вказує на порушення норм процесуального права, оскільки суд належним чином не повідомив відповідача про час і місце розгляду справи, постановив рішення за відсутності представника відповідача по неповно досліджених обставинах справи.

Як зазначає скаржник, власники квартир будинку 21 по вул. Тарасівській є співвласниками будинкових мереж (водовідведення, водопостачання, електричних мереж) і на свій розсуд можуть вирішувати доцільність надання вказаних мереж в користування стороннім особам, а рішенням зборів членів ОСББ відмовлено в наданні згоди на користування вказаними будинковими мережами позивачем.

У письмовому доповненні до апеляційної скарги від 13.11.2014 скаржник посилається на те, що в порушення ст.22 ГПК України, суд 24.03.2014 приймає до провадження іншу заяву і без відповідача розглядає справу по суті, не надавши можливості відповідачу ознайомитися з даною заявою та доданими документами, надати свої заперечення, чим порушено право відповідача; судом не вияснено, чому позивач подає вимоги, якими нібито має захистити права третьої особи, а не третя особа заявляє цей позов; не вияснено, чи передбачено в технічній документації на будинок водопостачання та водовідведення в приміщення, які орендує третя особа; судом не дано належної оцінки угоді № 14/12 від 01.10.2012, укладеній між позивачем і третьою особою, у якій не вказано про водопостачання; не надано належної оцінки листу ПАТ АК "Київводоканал" від 13.11.2013 № 8/5703.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що 25.10.2013 відповідачем неправомірно відключено нежитлове приміщення, яке належить позивачу та де розміщується перукарня, від каналізаційної мережі, централізованого постачання питної та гарячої води; що позивач є власником нежитлового приміщення, проте не є членом ОСББ і неодноразово звертався до ОСББ з листами з проханням підписати договір про сплату комунальних послуг та направляв на адресу ОСББ відповідні договори, проте відповіді не отримував та надані проекти договорів відповідачем не підписані; що позивач вживає спроби для укладення договору з КП "Київводоканал" на обслуговування приміщень, для чого необхідний дозвіл ОСББ, проте останній такий дозвіл не надає; з метою укладення цих договорів позивач звернувся до господарського суду з позовом, про що свідчить копія ухвали Господарського суду міста Києва від 31.01.2014 у справі № 910/1138/14; що в апеляційній скарзі відповідач зазначив підстави скасування рішення суду та навів докази, обґрунтування яких виходить за межі позову.

Третя особа у письмовому запереченні на апеляційну скаргу посилається, зокрема, на те, що згідно із ч.3 ст.4 ЖК України до житлового фонду не входять нежитлові приміщення у житлових будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, а вимоги ч.2 ст.10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та ст.382 ЦК України, на які посилається позивач, до таких приміщень не застосовуються; не передбачено того, що нежитлові приміщення в житловому будинку мають бути відокремленими, а нежитлові приміщенні в житловому будинку можуть мати ознаки вбудованих; дії позивача відносяться до часу, що передує Рішенню Конституційного Суду від 02.03.2004, тим більше, у листі-роз'ясненні до свого рішення Конституційний Суд констатує, що ані проведення ремонту та переобладнання приміщень ані здача нежитлових приміщень в оренду, якщо йдеться про час, що передує даному рішенню, не потребують згоди мешканців житлового будинку.

01.07.2014 через відділ документального забезпечення суду відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі № 910/786/14, у зв'язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи № 826/2075/13а, рішення по якій не набрало чинності та оскаржується в апеляційному адміністративному суді.

Розглянувши подане клопотання, враховуючи прийняття Київським апеляційним адміністративним судом ухвали від 02.10.2014 у справі № 826/20705/13-а, за результатами розгляду апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.14 у справі № 826/20705/13-а; зміст предмету позову в зазначеній адміністративній справі; предмет, підстави позову та наявні матеріали у господарській справі № 910/786/14, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин, які передбачені статтею 79 ГПК України для зупинення провадження у справі, тому клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі № 910/768/14 залишається без задоволення.

17.07.2014 через відділ документального забезпечення суду позивачем подано клопотання про залучення до матеріалів справи документів.

Згідно із ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як вбачається із переліку документів, доданого до згаданого клопотання та зазначеного у цьому клопотанні, лише лист Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 28.01.11 № 7/15-884 був виготовлений до прийняття оскаржуваного рішення, а решта документів - після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення.

Позивачем не надано обґрунтування неможливості подання документів суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, передбачених нормою процесуального права, для прийняття додаткових доказів, наданих позивачем, тому клопотання позивача про залучення додаткових доказів залишається без задоволення.

17.07.2014 через відділ документального забезпечення суду позивачем подано клопотання про залучення до участі у справі № 910/786/14 Державного управління справами, як власника майна, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Статтею 27 ГПК України встановлено, що третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору може бути залучено до участі у справі за клопотанням сторін, прокурора, якщо рішення господарського суду може вплинути на їх права і обов'язки.

Згідно із ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як зазначено у згаданому клопотанні, майно позивача є державною власністю і закріплене за позивачем на праві господарського відання.

Відповідно до ч.3 ст.136 ГК України щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності; суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає наявності підстав, передбачених у ст.27 ГПК України, для залучення до участі у справі Державного управління справами, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, у зв'язку з чим клопотання залишається без задоволення.

18.11.2014 через відділ документального забезпечення суду позивачем подано клопотання про залучення до матеріалів справи копію тимчасового договору від 19.08.2014 № 12493/1-5-10 про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, укладений 19.08.2014.

Враховуючи ту обставину, що на момент прийняття оскаржуваного рішення - 24.03.2014, зазначений договір № 12493/1-5-10 ще не був укладений, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав прийняти цей документ у якості додаткового доказу відповідно до ст.101 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу із письмовим доповненням, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, третьої особи, враховуючи доводи відзиву, письмового заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, у якому просив визнати неправомірними дії голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська, 21 А" ОСОБА_7; відновити водопостачання та водовідведення нежитлового приміщення в будинку 21 по вул. Тарасівській; вжити запобіжних заходів для недопущення надалі виявів свавілля головою ОСББ "Тарасівська, 21 А" щодо самовільного відключення води та тепла, недопущення до роботи посадових осіб КП "Київводоканал".

14.03.2014 позивачем до суду першої інстанції подано заяву про збільшення позовних вимог у порядку ст.22 ГПК України, у якій позивач просив визнати неправомірними дії голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська, 21 А" ОСОБА_7; відновити водопостачання та водовідведення нежитлового приміщення в будинку 21 по вул. Тарасівській; вжити запобіжних заходів для недопущення надалі виявів свавілля головою ОСББ "Тарасівська, 21 А" щодо самовільного відключення води та тепла, недопущення до роботи посадових осіб КП Київенерго, недопущення самовільного відключення від електропостачання, стягнути з відповідача судовий збір.

На підставі ст.22 ГПК України 24.03.2014 позивачем до суду першої інстанції подано заяву про часткову зміну предмету позовних вимог, у якій позивач просив зобов'язати відновити водопостачання та водовідведення, постачання електроенергії нежитлового приміщення в будинку по вул. Тарасівській, 21, яке надається позивачем в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Літа" відповідно до договору оренди від 01.10.2012 № 14/12; вжити запобіжних заходів для недопущення надалі виявів свавілля Головою ОСББ "Тарасівська, 21 А" щодо самовільного відключення водопостачання, водовідведення та постачання електроенергії нежитлового приміщення в будинку по вул. Тарасівській, 21; стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.10.2012 між Комунальним підприємством "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" та третьою особою укладено договір № 14/12 оперативної оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Згідно із даними виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 872845 Комунальне підприємство "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" ідентифікаційний код 04013583 перетворено у Державне підприємство "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" ідентифікаційний код 04013583.

Відповідно до п.п.1.1, 2.4 договору № 14/12 позивач, за договором орендодавець, передає, а третя особа, за договором орендар, приймає в оренду нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Тарасівська, 21 літер."А", 1 поверх, для розміщення перукарні та побутового обслуговування населення; об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі позивача.

Як погоджено в п.2.1, в редакції додаткової угоди № 2 від 02.07.2013 до договору № 14/12, об'єктом оренди є нежилі приміщення загальною площею 118,3 кв.м (59,7 кв.м - приміщення перукарні; 58,6 кв.м - приміщення для побутового обслуговування населення), згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.

Згідно із актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу Комунального підприємства "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" із комунальної власності територіальної громади міста Києва та управління Київської міської ради у державну власність та управління Державного управління справами станом на 01.01.2013, затвердженого керівником Державного управління справами 14.02.2013, до складу цілісного майнового комплексу Комунального підприємства "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" входять, у тому числі: нежитлові приміщення в м.Києві: у будівлі по вул. Тарасівській, 21, літер."А" 138,9 кв.м, 25,7 кв.м.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 15382663 від 25.12.2013, за позивачем зареєстроване право господарського відання за нерухомим майном: нежитлове приміщення, групи приміщень № 55, 56, 57, 58, 59 в літ."А" м. Київ, вул. Тарасівська, буд.21.

В п.3.6 договору № 14/12 передбачено, що вартість комунальних послуг, відшкодування плати за користування часткою землі, на якій розташована будівля, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі у т.ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо не входить до складу орендної плати та сплачується третьою особою зокрема на підставі договору, укладеного з позивачем.

Як встановлено в ч.1 ст.283 ГК України, за договором оренди одна сторона, (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ст.773 ЦК України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХП із змінами і доповненнями, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із ч.1 ст.20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Як вбачається із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 859753, 15.04.2013 створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська, 21 А"; дані про основний вид економічної діяльності: 81.10. Комплексне обслуговування об'єктів.

Комунальне підприємство "ЖЕО-107 Голосіївського району" листом від 21.02.2013 за № 390 повідомило позивача про те, що відповідно до Розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 31.05.2013 № 300, житловий будинок № 21 А по вул. Тарасівській було передано на баланс ОСББ з 01.08.2013, у зв'язку з чим комунальне підприємство припинило обслуговувати даний будинок і стосовно укладання та/або переукладання договору для обслуговування запропоновано звернутись до голови правління ОСББ "Тарасівська, 21 А" (а.с.11).

Відповідно до ч.1ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-1У відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно із ст.13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 29.11.2001 № 2866-Ш, із змінами, укладення договору між власником окремого приміщення у житловому комплексі та управителем є обов'язковим і не залежить від членства в об'єднанні, за винятком випадку, коли власник і управитель є однією особою.

Позивач, у зв'язку із припиненням обслуговування будинку комунальним підприємством, звернувся до відповідача із листом від 27.09.2013 за № 455, у якому просив розглянути запропонований та доданий до цього листа проект договору про надання послуг з розрахунків за спожиті комунальні послуги в квартирах і приміщеннях позивача в будинку № 21 на вул. Тарасівській та відшкодування витрат по утриманню будинку і прибудинкової території пропорційно площі цих квартир і приміщень, підписати договір та повернути один примірник договору позивачу.

У зв'язку із неповідомленням відповідачем про результати розгляду зазначених пропозицій позивача, останній повторно, листом від 13.11.2013 за № 698 звернувся до відповідача з проектом вищезазначеного договору, який просив розглянути та за відсутності зауважень дооформити проект договору і підписати, а у разі відмови - письмово повідомити причини.

Листом від 26.11.2013 за № 63 позивач, посилаючись на перебування на його балансі відповідно до рішення Київської міської ради від 29.12.2011 № 1029/7265 "Про надання згоди на передачу об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва у державну власність", нежитлових приміщень та квартир, що знаходяться у будинку на вул. Тарасівській, 21, для користування ними, просив відповідача надати згоду на використання внутрішньої системи водопостачання та водовідведення, яка знаходиться на обслуговуванні відповідача.

У грудні 2013р., листами від 06.12.2013 № 828, від 20.12.2013 № 887, від 20.12.2013 № 8889 позивач звертався до відповідача з проханнями надати тарифи на послуги з тепло-, водопостачання, водовідведення та утримання зазначеного будинку та його прибудинкової території; надати проекти договорів на зазначені послуги; надати погодження на укладення договору з ПАТ "Київводоканал", для розрахунків за спожиту воду згідно з показниками лічильників води.

Листом від 13.01.2014 за № 04-с позивач звернувся до відповідача з проханням підписати згоду, додану до цього листа, на використання внутрішньобудинкових водопровідних та каналізаційних мереж будинку № 21 А на вул. Тарасівській, для забезпечення водою та каналізацією нежитлового приміщення загальною площею 118,3 кв.м, яке перебуває на балансі позивача.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" попередженням від 13.11.2013 № 08/5703, на адресу відповідача пропонувало, у зв'язку з відсутністю погодженої проектно-технічної документації на підключення до внутрішніх мереж водопостачання та водовідведення житлового будинку по вул. Тарасівська, 21 А хімчистки "Ун-моменто" та "Салон краси", від'єднати ці об'єкти від інженерних мереж житлового будинку та направити їх представників до договірного відділу товариства.

У подальшому, листом від 19.11.2013 за № 08/5810, ПАТ "АК "Київводоканал" повідомив позивачу та відповідачу, що у зв'язку із зверненням та наданням необхідних документів згідно із попередженням від 13.11.2013 № 08/5703, не заперечує проти користування послугами водопостачання та водовідведення субспоживачем - позивачем, який може отримувати послуги з водопостачання та водовідведення в рамках укладеного договору від 18.11.2013 № 11637/-01 між відповідачем та ПАТ "АК "Київводоканал", при умові внесення останнього в дислокацію субспоживачів/орендарів відповідача.

Згідно із актом № 059481 обстеження водопостачання та водовідведення об'єкту, складеним 22.11.2013 інженером-інспектором Управління з контролю за водоспоживанням та водовідведенням РД ПАТ "АК "Київводоканал", на об'єкті орендаря, третьої особи, до водомірного вузла і засобу обліку не допущено; вказано про укладання договору до 20.12.2013.

Відповідно до акту № 066114 обстеження водопостачання та водовідведення об'єкту від 19.03.2014, складеним інженером-інспектором Управлінням з контролю за водоспоживанням та водовідведенням РД ПАТ "АК"Київводоканал", встановлено, що на об'єкті: салон краси, ТОВ "Літо", оренда, водопостачання - не здійснюється, перекрито; до засобу обліку - доступу не надано; на момент обстеження, водопостачання об'єкту ТОВ "Літа" (салон краси) обмежено представниками відповідача; договір на момент обстеження відсутній, у зв'язку з ненаданням письмової згоди від власника водопровідних та каналізаційних мереж для укладення договірних відносин з ПАТ "АК "Київводоканал".

Листом від 18.11.2013 № 15/13 третя особа повідомила позивача про одержання від відповідача попередження про припинення послуг з водопостачання.

10.12.2013 працівниками третьої особи складено акт про відсутність водопостачання та частково, теплопостачання, в приміщенні, яке орендує третя особа, за адресою: м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 21 (а.с.22).

13.12.2013 працівниками позивача складено акт про те, що головою ОСББ "Тарасівська 21" ОСОБА_7 відмовлено в доступі до водомірних вузлів для встановлення факту цілісності пломб, не зважаючи на наявність у представників позивача відповідних документів, що надають право перевіряти цілісність пломб, за які позивач несе відповідальність; вода у водорозбірних кранах салону "Літа" на час перевірки відсутня, оскільки крани на водомірних вузлах самовільно перекрито ОСОБА_7 для перешкоджання діяльності салону.

Районом електрозбуту "Центральний" Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" Публічного акціонерного товариства "Київенерго" пред'явлено позивачу вимогу № 01001237 від 20.03.2014 про необхідність укладання договору про постачання електричної енергії і припис до 20.06.2014 привести стан розрахунків з РЕ "Центральний" у відповідність до вимог чинного законодавства; повідомлено, що у разі невиконання вимоги до зазначеної дати, буде припинено електропостачання відповідно до п.7.6 ПКЕЕ без додаткового попередження.

Згідно з ч.2 ст.141 ГК України управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади; у випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти.

Відповідно до ч.3 ст.326 ЦК України управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно з до ч.ч.1, 3 ст.136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами; щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності; суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Відповідно до ст.6 ГК України загальним принципом господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Згідно із ст.20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів; кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів; права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Матеріалами справи доведено, що відповідач своїми діями позбавив водопостачання та водовідведення приміщень, які належать позивачу на праві господарського відання та які передані позивачем в оренду третій особі згідно із договором № 14/12 від 01.10.2012.

Передання в оренду третій особі приміщень, належних позивачу на праві господарського відання, є законним способом реалізації позивачем права на здійснення підприємницької діяльності, яке захищається державою, а позбавлення приміщень водопостачання, водовідведення, позбавляє позивача можливості належного здійснення своєї підприємницької діяльності, а саме, виконання належним чином договірних зобов'язань за укладеним договором № 14/12, у частині надання орендарю можливості використовувати орендоване майно відповідно до його цільового призначення, обумовленого у п.1.1 договору № 14/12 - діяльності перукарні та приміщення для побутового обслуговування населення.

Статтями 99, 101 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції; у процесу перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 22 ГПК України встановлені права та обов'язки сторін.

Суд першої інстанції у справі № 910/786/14, розглянувши подані позивачем заяви у порядку ст.22 ГПК України, а саме, 14.03.2014 заяву про збільшення позовних вимог та подану 24.03.2014 заяву позивача про часткову зміну предмету позовних вимог, дійшов висновку, що заява, подана 14.03.2014, не може бути прийнята до розгляду, з огляду на те, що вказана заява містить зміну як підстав, так і предмету позову, що суперечить ст.22 ГПК України, а заява, подана 24.03.2014, виходячи з її змісту, відповідає приписам ст.22 ГПК України, тому приймається судом до розгляду, як зава про зміну предмету позову.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо заяви позивача, поданої до суду 14.03.2014, проте не погоджується із висновком про відповідність заяви позивача, поданої 24.03.2014 статті 22 ГПК України, як із таким, що не відповідає нормам ст.22 ГПК України, враховуючи наступне.

Статтею 22 ГПК України встановлено, що позивач, зокрема, до початку розгляду господарським судом справи по суті має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У заяві, поданій 24.03.2014, позивач, окрім вимоги про зобов'язання відновити водопостачання та водовідведення нежитлового приміщення, також заявив вимогу про зобов'язання відновити постачання електроенергії нежитлового приміщення, якої не було заявлено у позовній заяві.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 про порушення провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.02.2014, у подальшому ухвалами суду першої інстанції від 14.02.2014 та від 14.03.2014 розгляд справи відкладався на 14.03.2014 та 24.03.2014, відповідно.

Як зазначено в ухвалі суду від 14.03.2014, та також у протоколі судового засідання від 14.03.2014, у судовому засіданні 14.03.2014 представник третьої особи надав усні пояснення по справі.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається у протоколі судового засідання (п.3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" із змінами і доповненнями).

У протоколі судового засідання від 14.03.2014 зазначено про те, що представники учасників судового процесу опитуються про наявність до початку розгляду справи по суті заяв та клопотань та зазначено, що представник третьої особи надав усні пояснення по справі.

Отже, суд першої інстанції справу № 910/786/14 почав розглядати по суті 14.03.2014, а заяву про часткову зміну предмету позовних вимог позивач подав 24.03.2014, після початку розгляду господарським судом справи по суті, що суперечить ст.22 ГПК України.

Крім того, слід зазначити, що у зазначеній заяві від 24.03.2014 позивачем пред'явлено окрім заявлених у позові, нову самостійну вимогу про зобов'язання відновити постачання електроенергії нежитлового приміщення в будинку по вул. Тарасівській, 21, отже, фактично йдеться про подання іншого позову, що також не передбачено ст.22 ГПК України.

Отже, судом першої інстанції було прийнято заяву позивача від 24.03.2014 про часткову зміну предмету позовних вимог безпідставно, з порушенням вимог ст.22 ГПК України.

Також, як вбачається із матеріалів справи, позивачем подано заяву від 24.03.2014 про часткову зміну предмету позовних вимог без надання доказів надсилання цієї заяви відповідачу. У судовому засіданні 24.03.2014 представник відповідача не був присутнім. У матеріалах справи відсутні належні докази того, що ухвалу суду першої інстанції від 14.03.2014, про відкладення розгляду справи № 910/786/14 на 24.03.2014, було надіслано відповідачу, також немає доказів того, що останньому було відомо про розгляд 24.03.2014 заяви позивача про часткову зміну предмета позовних вимог.

Таким чином, за викладених обставин, рішення Господарського суду від 24.03.2014 у справі № 910/786/14 підлягає скасуванню повністю через порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст.103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Заява позивача від 24.03.2014 про часткову зміну предмету позовних вимог не підлягає прийняттю судом, як така, що не відповідає вимога ст.22 ГПК України.

У резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду; при цьому господарські суди повинні зазначати: у рішенні про вчинення певних дій або про припинення певних дій - відповідний припис, наприклад:"Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)" (пп.9.10 п.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.02.2012 № 6 "Про судове рішення" із змінами і доповненнями).

Позивачем надано до матеріалів справи експлікацію приміщень, які використовує третя особа (а.с.108), із якої вбачається, що договір № 14/12 укладено між позивачем та третьою особою про оренду приміщень № 56, 57, 58, 59.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача відновити водопостачання, водовідведення приміщень №№ 56, 57, 58, 59 в літ. А будинку № 21 по вул. Тарасівській у м. Києві, належних позивачу на праві господарського відання, є такими, що відповідають чинному законодавству та підтверджені матеріалами справи.

Щодо дій по відключенню води та тепла, недопущення до роботи посадових осіб КП "Київводоканал" у майбутньому, то відсутні докази того, що такі дії будуть вчинені відповідачем у майбутньому, отже, немає доказі порушення прав і законних інтересів позивача, право на захист яких передбачено ст.20 ГК України, ст.15 ЦК України та надає право на звернення до господарського суду відповідно до ст.1 ГПК України.

Згідно із ст.84 ГПК України резолютивна частина рішення господарського суду має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній із заявлених вимог; висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Таким чином, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на нормах права.

Доводи апеляційної скарги, із доповненням, частково, не відповідають матеріалам справи, зважаючи на викладене та наступні обставини.

У матеріалах справи є наявним витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 15382663 дата формування 25.12.2013, дата державної реєстрації 23.12.2013, згідно із яким позивачу належить нежитлове приміщення, група приміщень № 55, 56, 57, 58, 59 в літ."А" м. Київ, вул. Тарасівська, буд.21 на праві господарського відання.

Докази внесення змін до Державного реєстру речових прав на зазначене нерухоме майно, відсутні.

Оскільки справи із таким предметом позову, як визнання нечинним або скасування рішення Київської міської ради, не відноситься до підвідомчості господарських судів, то у суду першої інстанції не було підстав надавати оцінку рішенню Київської міської ради № 89/4901 від 14.10.2010 "Про надання згоди на передачу об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва у державну власність" із змінами та доповненнями.

Принагідно слід зазначити, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2014 у справі № 826/20705/13а, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014, у позові Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська, 21, А" до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Київської міської ради, треті особи: Державне підприємство "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв", Державне управління справами про визнання нечинним та скасування рішення Київської міської ради від 14.10.10 № 89/4902 із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Київської міської ради від 16.12.10 № 362/5174, від 29.12.11 № 1029/7265, від 20.09.12 № 64/8348, в частині додатку, а саме п.3 додатку про виключення з переліку об'єктів, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та закріплюються на праві господарського відання за КП "Київжитлоексплуатація", або передаються до сфери управління районних в м. Києві державних адміністрацій, кв.1, 5, 19, 23, 45, 46 площею 766,1 кв.м; нежитлових приміщень площею 138,9 кв.м, нежитлових приміщень площею 25,7 кв.м, машиномісць №№ 4,10,11, 12,17 площею 46,7 кв.м; визнання нечинним та скасування розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 31.05.2013 № 300 п.1, в частині виключення кв.1, нежитлових приміщень площею 138,9 та 25,7 кв.м та машиномісць №№ 4, 10, 11, 12, 17 площею 46,7 кв.м. - відмовлено.

У зазначеній адміністративній справі надана оцінка обставинам, пов'язаним із нежитловими приміщеннями площею 138,9 кв.м; як вказано у згаданій постанові від 10.06.2014, згідно із технічним паспортом станом на 01.02.08 в експлікації окремо виділено групи приміщень 55, 56, 57, 58, 59 площею 138,9 кв.м.

Оскільки предметом позову у справі № 910/786/14 не є питання щодо права власності, приватизації державного житлового фонду, то відсутні підстави для застосування норм законів, які регулюють такі правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, після попередження від 13.11.2013 № 08/5703, вже 19.11.2013 за № 08/5810 Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" направило відповідачу та позивачу лист, у якому повідомило, що не заперечує проти користування послугами водопостачання та водовідведення позивачем, посилаючись на звернення та надання необхідних документів (а.с.21), також й інші вищезазначені документи свідчать про згоду ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" на надання позивачу послуг водопостачання та водовідведення за умови надання зазначених постачальником послуг документів, щодо оформлення яких позивачем вживались заходи.

Отже, є безпідставним брати до уваги лише попередження від 13.11.2013 № 08/5703, без врахування усіх наявних у справі документів.

Хоча в угоді № 14/12 і не вказано безпосередньо про водопостачання та водовідведення, оскільки пунктом 3.6 цієї угоди передбачено укладання окремого договору на комунальні послуги, проте зміст пунктів 1.1, 2.1 договору № 14/12 безумовно передбачає надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Твердження про те, що вищезазначене нежитлове приміщення є частиною допоміжного позаквартирного приміщення і є власністю громадян - власників приватизованих квартир, не відповідає нормам законодавства та матеріалами справи.

Статтею 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 29.11.2001 № 2866-Ш визначено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення), а нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Відповідно до ст.4 Житлового кодексу Української РСР до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції повністю, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, і прийняття нового рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська, 21 А" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2014 у справі № 910/786/14 скасувати повністю.

3. Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська, 21 А" відновити водопостачання, водовідведення приміщень № 56, 57, 58, 59 в літ. А будинку № 21 по вул. Тарасівській у м. Києві, належних Державному підприємству "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" на праві господарського відання.

В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська, 21 А" (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 21 А; ідентифікаційний код 38683676) на користь Державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 84; ідентифікаційний код 04013583) 1 218,00 грн. судового збору.

5. Повернути Державному підприємству "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 84; ідентифікаційний код 04013583) з Державного бюджету України 1 218,00 грн. судового збору, надмірно сплаченого згідно із платіжним дорученням № 99 від 21.01.2014, оригінал якого залишається у матеріалах справи № 910/786/14.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Справу № 910/786/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Н.Ф. Калатай

В.І. Рябуха