Ухвала

від 14.10.2014 по справі 2а-1670/10272/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/43176/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Елпіс-2005»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року

у справі № 2а-1670/10272/11

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

до Приватного підприємства «Елпіс-2005»

про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року, адміністративний позов Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області; позивач) до Приватного підприємства «Елпіс-2005» (далі - ПП «Елпіс-2005»; відповідач) задоволено. Стягнуто з ПП «Елпіс-2005» податковий борг з податку на прибуток у розмірі 45 368,31 грн. та податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 36 334,25 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться при цьому питання про скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року, та направлення справи на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПП «Елпіс-2005» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Кремнет» за період з 01 липня 2009 року по 31 березня 2011 року згідно з постановою заступника начальника відділу розслідування кримінальних справ слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації в Полтавській області від 26 квітня 2011 року, за результатами якої складено акт № 3841/23-209/33357321 від 10 червня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005972301/2142 від 25 червня 2011 року, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 36 312,00 грн. (29 050,00 грн. - основний платіж, 7 262,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0005962301/2143 від 25 червня 2011 року, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 45 390,00 грн. (36 312,00 грн. - основний платіж, 9 078,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Зазначені акти індивідуальної дії не скасовано в адміністративному чи судовому порядку, а отже є чинними, проте збільшені ними суми грошових зобов'язань не сплачено підприємством самостійно.

Крім того, відповідачем 15 вересня 2011 року подано до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2011 року, яким зменшено суму податку на додану вартість, що підлягала сплаті до бюджету, на 1 159,00 грн., а також 17 жовтня 2011 року подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2011 року, в якій самостійно задекларовано суму податкового зобов'язання в розмірі 2 466,00 грн., проте не сплачено її до бюджету у визначені чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством строки.

Згідно з пунктами 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктами 59.1, 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

А відтак, враховуючи наявність в матеріалах даної адміністративної справи доказів вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення з ПП «Елпіс-2005» податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, зокрема, направлення податкової вимоги № 1774/1705 від 01 вересня 2011 року, судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача спірної суми податкового боргу.

Посилання підприємства в касаційній скарзі, зокрема, на неправомірність збільшення контролюючим органом сум грошових зобов'язань з податку з податку на додану вартість та з податку на прибуток податковими повідомленнями-рішеннями № 0005972301/2142 від 25 червня 2011 року та № 0005962301/2143 від 25 червня 2011 року, як на підставу для відмови в задоволенні позову, колегія суддів відхиляє, оскільки оцінка законності здійснених донарахувань перебуває поза межами даного судового провадження.

Адже, згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.

При цьому питання правомірності здійснених контролюючим органом донарахувань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, якими відповідні суми грошових зобов'язань збільшено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Елпіс-2005» відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.