Ухвала

від 18.11.2014 по справі 816/4940/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 року м. Київ К/800/56138/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом 4-ї міської клінічної лікарні м. Полтави до Державної фінансової інспекції Полтавської області про визнання протиправним та скасування пункту вимоги, що переглядається за касаційною скаргою 4-ї міської клінічної лікарні м. Полтави на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року 4-а міська клінічна лікарня звернулась (далі - позивач)до суду з позовом до Державної фінансової інспекції Полтавської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування пункту вимоги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновок відповідача в пункті 1 вимоги від 29 липня 2013 року № 16-04-3-14/5313 щодо покриття витрат сторонніх юридичних осіб за рахунок коштів позивача, є невірним тому, що між позивачем та Вищим державним навчальним закладом України « Українська медична стоматологічна академія» (далі - академія) був укладений договір від 16 червня 2007 року про спільну діяльність та угода № 21 від 9 січня 2012 року про спільну діяльність, відповідно до пункту 1.1. останньої визначено, що сторони зобов'язуються спільно діяти з організації, навчально-наукового та лікувально-діагностичного процесів з метою підготовки кадрів для закладів охорони здоров'я всіх форм власності, а тому витрати по забезпеченню навчально-виховного та науково-дослідного процесів здійснюються за рахунок коштів академії, а витрати, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази - за рахунок коштів позивача.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2013 року адміністративний позов 4-ої міської клінічної лікарні м. Полтави до Державної фінансової інспекції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування пункту 1 вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 1 вимоги Державної фінансової інспекції в Полтавській області від 29 липня 2013 року № 16-04-3-14/5313 "Про усунення виявлених ревізією порушень та недоліків".

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Державної фінансової інспекції в Полтавській області на користь 4-ої міської клінічної лікарні м. Полтави грошові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 34 грн. 41 коп.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2013 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 11 березня 2014 року касаційна скарга 4-ї міської клінічної лікарні задоволена.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року скасована, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2013 року залишена без змін.

Постановою Верховного Суду України від 7 жовтня 2014 року заява Державної фінансової інспекції в Полтавській області задоволена частково.

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2014 року скасована, справа направлена на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Судом апеляційної інстанції встановлено , що позивач є бюджетним комунальним клінічним лікувально-профілактичним закладом, який забезпечує надання кваліфікованої амбулаторно-поліклінічної, медичної допомоги дорослому населенню м. Полтави та стаціонарної медичної допомоги дорослому населенню м. Полтави, використовується для розташування структурних наукових і навчальних підрозділів Української медичної стоматологічної академії і проводить з нею спільну роботу по забезпеченню лікувально-діагностичного процесу, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації медичних кадрів та проведення і впровадження в практику медичних наукових досліджень, утримується за рахунок місцевого бюджету і є неприбутковою.

В період з 2 липня 2013 року по 24 липня 2013 року відповідачем було проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 1 травня 2009 року по 30 червня 2013 року, а результатами якої складено акт № 04-21/331 від 24 липня 2013 року, яким встановлено, що на базі лікувального закладу розміщені кафедри Вищого державного навчального закладу України "Українська медична стоматологічна академія", який підпорядкований Міністерству охорони здоров'я України та фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Медичні кафедри розміщені у ньому відповідно до договору від 16 червня 2007 року та угоди від 9 січня 2012 року № 21 про спільну діяльність, укладених між позивачем та академією, відповідно до умов яких витрати, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази, здійснюються за рахунок коштів лікувального закладу, що є порушенням частини 2 статті 85 Бюджетного кодексу України; видатки, понесені лікувальним закладом на утримання медичних кафедр академії призвели до порушення вимог пунктів 20, 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, в частині завищення розпорядниками коштів потреби в коштах, виходячи з їх основних виробничих показників і контингентів, показники яких повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків.

Вказані факти, за висновками відповідача призвели до порушення позивачем бюджетного законодавства, визначеного частиною 28 статті 116 Бюджетного кодексу України від 8 липня 2010 року № 2456-УІ в частині здійснення видатків з місцевого бюджету по видаткам, які мають проводитися з Державного бюджету України, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) місцевому бюджету на загальну суму 69 608 грн.

Позивач 24 липня 2013 року направив відповідачу лист № 1640 з письмовими запереченнями до акту ревізії, на які супровідним листом від 29 липня 2013 року за вих. № 16-04-3-14/5330 відповідачем надано письмові висновки.

29 липня 2013 року відповідач направив на адресу позивача письмову вимогу № 16-04-3-14/5313 "Про усунення виявлених ревізією порушень та недоліків.

Не погоджуючись з пунктом 1 вимоги відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності пункту 1 його вимоги № 16-04-3-14/5313 від 29 липня 2013 року.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не погодився з таким висновком, з чим погоджується Вищий адміністративний суд України, з огляду на наступне.

Згідно із п. 1.1 Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 5 червня 1997 року № 174 (далі - Положення № 214), кафедри вищих медичних навчальних закладів III, IV рівнів акредитації розташовуються у клінічних лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я і взаємодіють із ними з метою забезпечення лікувально-діагностичного процесу, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації медичних кадрів і проведення та впровадження у практику медичних наукових досліджень.

Відповідно до пункту 1.5 цього Положення, витрати із забезпечення навчально-виховного та науково-дослідного процесів здійснюються за рахунок коштів на утримання відповідного вищого медичного навчального закладу III, IV рівнів акредитації (закладу післядипломної освіти, науково-дослідного інституту), а витрати, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази, за рахунок коштів лікувально-профілактичного закладу.

Під матеріально-технічною базою розуміють виробничі площі, матеріальні ресурси, засоби виробництва і документи, що використовуються суб'єктом господарювання у процесі вчинення певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Клінічні лікувально-профілактичні заклади, яким є лікувально-профілактичні заклади м. Полтави згідно переліку, фінансуються з місцевого бюджету, у той час як вищі медичні навчальні заклади і кафедри, які є в їх складі - з державного бюджету.

Як зазначено в частині 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України "Деякі питання діяльності вищих медичних навчальних закладів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту" від 11 січня 2012 року № 4-р: « Міністерству освіти і науки, молоді та спорту разом з Міністерством фінансів і Міністерством охорони здоров'я опрацювати питання щодо фінансування університетських клінік, які є структурними підрозділами вищих медичних навчальних закладів, у тому числі за рахунок бюджетних коштів, передбачених вищим медичним навчальним закладам для надання спеціалізованої консультативної амбулаторно-поліклінічної та стоматологічної допомоги населенню».

Пунктом 2 статті 85 Бюджетного кодексу України забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів цим кодексом, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на функціонування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, крім випадків, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету за умови відсутності заборгованості такого бюджету за захищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату.

Відповідно до пункту 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 (далі - Порядок № 228), під час визначення обсягів видатків бюджету та/або надання кредитів із бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Заклад охорони здоров'я має право планувати і здійснювати видатки лише на утримання свого закладу, враховуючи об'єктивну потребу в коштах.

Витрачання коштів лікувально-профілактичного закладу на утримання матеріально-технічної бази, передбачене п. 1.5 Положення № 174, неможливе у випадку, якщо цей лікувально-профілактичний заклад фінансується з державного бюджету, як і вищий медичний навчальний заклад, у складі якого знаходяться відповідні кафедри.

Відповідно до частини другої статті 4 Бюджетного кодексу України бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України. Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу.

Проведення видатків лікувально-профілактичним закладом на утримання кафедр, які належать до вищих медичних навчальних закладів, є бюджетним правопорушенням. Відповідно до п. 28 статті 116 Бюджетного кодексу України таке порушення трактується як здійснення видатків, кредитування місцевого бюджету, які відповідно до цього кодексу мають проводитися з іншого бюджету.

За вказане порушення бюджетного законодавства статті 117 Бюджетного кодексу України передбачені такі заходи впливу:

- попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства. Виявлені порушення бюджетного законодавства мають бути усунені у строк до 30 календарних днів;

- зупинення операцій із бюджетними коштами;

- призупинення бюджетних асигнувань (призупинення бюджетних асигнувань передбачає припинення повноважень на взяття бюджетного зобов'язання на відповідну суму на строк від одного до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) в порядку, встановленому Мінфіном);

- безспірне вилучення коштів із місцевих бюджетів.

Відповідно до Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення), інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Державна фінансова інспекція вживає у порядку, передбаченому законодавством, заходи до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб.

Згідно із пунктом 6 зазначеного вище Положення Державна фінансова інспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку пред'явити керівникам та іншим особам підприємств, установ, організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначити їх розмір.

Положенням про Державну фінансову інспекцію зазначено, що у разі якщо підконтрольною установою не виконано вимоги про усунення порушень законодавства з щодо збереження і використання активів, Державна фінансова інспекція має право звернутися до суду з позовом.

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України зазначає, що орган державного фінансового контролю має право здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів.

Орган державного фінансового контролю при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, має право визначити їх розмір та звернутися до суду, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Враховуючи викладене, слід зазначити про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених під час перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства .

Вимога органу державного контролю є обов'язковою до виконання.

Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом

З урахування викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що пункт 1 вимоги відповідача "Про усунення виявлених ревізією порушень і недоліків" від 29 липня 2013 року № 16-04-3-14/5313, є законним та обґрунтованим.

Таким чином, висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні позову є обґрунтованим та не спростовується доводами касаційної скарги.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу 4-ї міської клінічної лікарні м. Полтави залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді