Постанова

від 19.11.2014 по справі 804/16253/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 р. Справа № 804/16253/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРябчук О.С. при секретаріСкупейко І.М. за участю: представників позивача представника відповідача свідків Текутьєва Є.Ю.,Текутьєвої О.П. ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській област про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2014 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.08.2014 р. № 0003752202 як незаконне.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначили наступне. Позивач виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, ґрунтуються на наявності порушень податкового законодавства, допущених контрагентом позивача. Податковим органом не доведено, що договір, укладений позивачем з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимум», порушує публічний порядок та не спрямований на реальне настання правових наслідків. Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.08.2014 р. № 0003752202 суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначила наступне. Позивачем сформовано податковий кредит за рахунок контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум», який не мав необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності. Первинні документи позивача не підтверджують обсяг та зміст господарських операцій. В зв'язку з цим зроблено висновок про неможливість здійснення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимум». Угода між позивачем та зазначеним контрагентом укладена з метою штучного створення податкового кредиту. В зв'язку з наведеним, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, винесеним у відповідності до вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» зареєстровано 30.08.2006 р., включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним кодом 05511952 та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

31.07.2014 р. Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено наказ № 715 про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів».

Відповідно до вказаного наказу перевірку підприємства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимум» за період березень 2014 р. призначено з 31.07.2014 р.

31.07.2014 р. Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимум» за період з березень 2014 р.

За результатами перевірки складено акт № 2077/04-61-22-2/05511952 від 31.07.2014 р. Перевіркою встановлені, зокрема, наступні порушення, допущені Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів»:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум», що призвело до заниження податку на додану вартість за березень 2014 р. на суму 55 615,96 грн.

Порушення законодавства позивачем обґрунтовані в акті перевірки наступним.

За перевіряємий період Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» мало господарські взаємовідносини з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимум», який допустив порушення податкового законодавства, а саме, направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. При цьому, в акті перевірки зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Максимум» мало взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Бізнеспроект», стосовно якого складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, котри не підтверджено здійснення господарських взаємовідносин з контрагентами за березень 2014 р.

В акті перевірки встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» укладало цивільно-правові угоди, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту та витрат (а. 7 акту).

В акті контролюючим органом зроблено висновок про нереальність проведення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимум». В ході перевірки не підтверджено наявність поставок робіт (послуг) від підприємства-постачальника, що свідчить про те, що правочини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимум» здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю (а. 8, 9 акту).

Відповідно до акту перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» здійснює наступний основний вид господарської діяльності: 13.95 виробництво нетканих текстильних виробів та виробів з них, крім одягу.

В акті перевірки зазначено про наявність первинних документів фінансово-господарської діяльності підприємства: договору, податкових накладних, видаткових накладних, платіжних документів, товарно-транспортних накладних.

На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано копії наступних документів: договору, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, акту взаєморозрахунків, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, договору оренди автомобіля, штатних розписів, витягу з книги видачі довіреностей, відповідей на заявки, подорожніх листів.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Товариство з обмеженою відповідальністю «Максимум» може здійснювати, зокрема, наступний вид діяльності: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

В обґрунтування заперечень на позов представником відповідача надані наступні документи: інформацію бази даних УДАІ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області, податковий розрахунок ТОВ «Максимум», інформацію щодо видів діяльності ТОВ «Максимум», акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Бізнеспроект» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень 2014 р., витяг з реєстру податкових накладних по підприємству ТОВ «Максимум».

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_7, працівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів», надав наступні пояснення. На виставці в м. Києві ОСОБА_7 познайомився з представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум», який запропонував співробітництво в придбанні позивачем необхідних товарів. З керівником підприємства-контрагента свідок не спілкувався. Типовий договір було передано ОСОБА_7 вказаним представником контрагента, після чого свідок передав договір директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів». При підписанні договору ОСОБА_7 не був присутнім. З приводу постачання товару свідок зазначив, що особисто прибув для отримання товару на склад постачальника, розташований в м. Дніпропетровську по вул. Білостоцького, 93, де товар засобами контрагента - погрузчиком, був завантажений на транспортний засіб, належний позивачу, та доставлений на підприємство. Було здійснено кілька поставок.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_6, працівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів», зазначив про таке. Отримавши завдання, ОСОБА_6 на транспортному засобі вирушив на склад постачальника, який знаходиться в м. Дніпропетровську по вул. Білостоцького, точну адресу свідок не пам'ятає. Завантаження товару здійснювалось за допомогою погрузчика, що перебував на складі контрагента. Після завантаження ОСОБА_6 доставив товар на склад підприємства. Було здійснено кілька поставок.

Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Згідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місцепроведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно до п. 42.2. ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Відповідно до пп. 20.1.1. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошуєтьс платник податків (представник платника податків).

Згідно пп. 83.1.1.-83.1.6 п. 83.1. ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; іншіматеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Згідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місцепостачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місцепостачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесеннясуммподатку до податкового кредиту виникаєуразіздійсненняоперацій з:а) придбанняабовиготовленнятоварів (у тому числі в разіїхввезення на митну територіюУкраїни) та послуг;б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротнихактивів, у тому числі при їхввезенні намитнутериторіюУкраїни (у тому числі у зв'язку з придбанням та/абоввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платникаподатку, уповноваженого вести облікрезультатівспільноїдіяльності);в) отриманняпослуг, наданих нерезидентом на митнійтериторіїУкраїни, та в разіотриманняпослуг, місцемпостачанняяких є митнатериторіяУкраїни;г) ввезеннянеоборотнихактивів на митнутериторіюУкраїни за договорами оперативного абофінансовоголізингу.

Датою виникнення права платникаподатку на віднесеннясуммподатку до податкового кредиту вважаєтьсядата тієїподії, щовідбуласяраніше: датасписаннякоштів з банківськогорахункаплатникаподатку на оплату товарів/послуг;дата отриманняплатникомподаткутоварів/послуг, щопідтвердженоподатковою накладною.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльностіплатникаподатку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числііншихнеоборотнихматеріальнихактивів та незавершених капітальних інвестицій у необоротнікапітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуванихопераціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такітовари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язкуз придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, якийпорушуєпублічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в час.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України 9 від 06.11.2009 р.: «вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що за перевіряємий період Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів»мало господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимум».

Податковим органом не надано доказів, що на момент здійснення господарської операції, контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Максимум», не було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Представником позивача надано копії первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій, здійснених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимум».

Акт перевірки не містить обґрунтувань порушень податкового законодавства, допущених безпосередньо позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів». Відсутність права позивача на формування податкового кредиту обґрунтовано в акті перевірки порушенням податкового законодавства контрагентом позивача.

Норми чинного законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, відповідачем не доведено суду наявність порушень в діях контрагента позивача.В акті перевірки міститься лише посилання про направлення повідомлення про відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум» за місцезнаходженням та про наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Бізнеспроект», складеного іншим податковим органом.

Відповідачем не надано суду достатніх доказів порушення податкового законодавства контрагентом позивача.

Висновок акту перевірки стосовно укладення позивачем цивільно-правових угод, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту та витрат не підтверджений доказами, оскільки акт перевірки не містить аналізу господарських операцій по ланцюгу постачання та аналізу контрагентів по ланцюгу з приводу наявності у них ресурсів для здійснення господарської діяльності. В судове засідання таких доказів відповідачем також не надано.

Таким чином, податковим органом не доведено відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум» правових підстав та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності в обсягах, встановлених в акті перевірки та відображених в первинних документах позивача.

Товар, придбаний у зазначеного контрагента, відповідає виду господарської діяльності позивача, зазначеному в акті перевірки.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» проведено Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 31.07.2014 р. на підставі наказу від 31.07.2014 р. № 715.

Відповідно до положень ст. 79 Податкового кодексу України обов'язковими умовами для проведення позапланової невиїзної перевірки платника податків є наявність обставин, визначених ст.ст. 77, 78 цього кодексу та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місцепроведення такої перевірки.

При цьому повідомлення платника податків про дату, час та місце проведення перевірки належить здійснювати з урахуванням пп. 20.1.1. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України - не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення.

Відповідачем при проведенні перевірки не враховані положення пп. 20.1.1. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України - наказом від 31.07.2014 р. призначено перевірку на 31.07.2014 р. та проведено перевірку і складено акт 31.07.2014 р.

Таким чином, податковим органом проведено перевірку без належного повідомлення платника податків про дату, час та місце проведення перевірки, що позбавило підприємство можливості додаткового надання первинних документів та пояснень контролюючому органу.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем на підставі акту перевірки, висновками якого правочини позивача з контрагентом визнані нікчемними.

Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом.

В розглядуваній справі, як вже зазначалося, нікчемність правочину встановлена в акті перевірки платника податків, складеному податковим органом за наслідками проведеної перевірки. При цьому, акт перевірки є засобом документування дій посадової особи контролюючого органу під час проведення перевірки і містить суб'єктивні висновки такої особи щодо наявності допущених платником податку порушень.

З аналізу положень постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. вбачається, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих на підставі нікчемних правочинів.

Відповідно до пп. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової службиє контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

При цьому положеннями Податкового кодексу України не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини, укладені платниками податків.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідногокерівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувалапредставницькіфункції за статутом (положенням) абоза довіреністю. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентом позивача правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угода порушуює публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямована на заволодіння майном держави.

Крім того, посилання відповідача на ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в постанові № К/9991/50772/12 від 14.11.2012 р.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.08.2014 р. № 0003752202 не відповідає вимогам п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесено відповідачем на підставі, в межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа), тому судові витрати в розмірі 1 390,40 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів».

Керуючись ст. ст.ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71, 86, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.08.2014 р. № 0003752202 як незаконне.

Судові витрати в розмірі 1 390,40 грн. стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів».

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 листопада 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 21.11.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді О.С. Рябчук О.С.Рябчук М.М.Бухтіярова