Ухвала

від 16.04.2015 по справі 804/16253/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2015 рокусправа № 804/16253/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року у справі № 804/16253/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів" (надалі - Позивач, ТОВ «ДФНМ») звернулося з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - Відповідач), у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003752202 від 12.08.2014 року, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 69520,00 грн., в тому числі 55 616,00 грн. за основним платежем та 13 904,00 грн. за нарахованими штрафними санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірку їх підприємства було проведено без належних на те правових підстав, визначених п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, та з порушенням процедури її проведення, оскільки перевірку було розпочато без повідомлення Позивача про її початок, і податковим органом було використано лише ті первинні документи, які надавалися у відповідь на запит. Вважають, що висновки Відповідача про порушення Позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються виключно на підставі особистих висновків та припущень про ніби-то дефектність первинних документів. Звертають увагу на те, що податкові органи взагалі не наділені повноваженнями щодо визнання угод нікчемними (нереальними), оскільки недійсність правочинів може встановлюватися або законом, або судовим рішенням. Факт реальності господарських операцій із контрагентом Позивача ТОВ «Максимум» підтверджується належними первинними документами(а.с.3-15)

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів" - задоволено повністю.

Рішення суду обґрунтовано тим, що надані до суду первинні документи в повному обсязі підтверджують реальність господарських операцій, укладених між Позивачем та його контрагентом, при цьому висновки податкового органу про порушення платником податків норм податкового законодавства ґрунтувалися лише на припущеннях з огляду на порушення, допущені саме контрагентом. Крім того, відповідачем було проведено перевірку без належного повідомлення платника податку про дату, час та місце проведення перевірки, що позбавило підприємство можливості додаткового надання первинних документів та пояснень.. (а.с.205-209)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, відповідно до якої, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовували тим, що по взаємовідносинам з контрагентом Позивача ТОВ «Максимум» податкові накладні з сумою ПДВ менше, ніж 10 000,00 грн., що були виписані та отримані вказаним контрагентом, не реєструвалися з метою приховування номенклатури поставлених та придбаних товарів (послуг). Крім того, не підтверджується факт постачання товарів і по ланцюгу постачання від ТОВ «Компанія Бізнеспроект» до контрагента Позивача. (а.с.216-217).

ТОВ «ДФНМ» заперечувало проти задоволення апеляційної скарги. Звертають увагу на те, що відповідно до приписів п.11 підр.2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, податкові накладні, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 000 грн., не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних, в силу чого до таких платників податків не застосовуються приписи абз.8, 9 п.201.10 ст.201 ПК України, що також підтверджується листом ДПС України від 28.03.2013 р. № 7454/7/15-33. Крім того, Відповідачем не було доведено наявність будь-якої протиправної мети Позивача і/та його контрагента щодо несплати податків. На спростування доводів податкового органу щодо незнаходження за юридичною адресою ТОВ «Максимум» посилались на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2014 р. у справі № 804/12012/14. Посилання заявника апеляційної скарги на взаємовідносини ТОВ «Максимум» з ТОВ «Компанія Бізнеспроект» вважають такими, що не мають відношення до спірних правовідносин. (а.с.223-226)

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів" зареєстровано як юридична особа 30.08.2006 р., та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

На підставі наказу № 715 від 31.07.2014 р. уповноваженими працівниками Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Максимум" за період з березень 2014 р., за результатами якої складено акт № 2077/04-61-22-2/05511952 від 31.07.2014 р. (а.с.26-35).

Перевіркою встановлені порушення:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум", що призвело до заниження податку на додану вартість за березень 2014 р. на суму 55 615,96 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 12.08.2014 р. № 0003752202, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 69 520,00 грн., в тому числі 55 616,00 грн. за основним платежем та 13 904,00 грн. за нарахованими штрафними санкціями. (а.с.37)

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ДФНМ», суд першої інстанції виходив з того, що надані до суду первинні документи в повному обсязі підтверджують реальність господарських операцій, укладених між Позивачем та його контрагентом, при цьому висновки податкового органу про порушення платником податків норм податкового законодавства ґрунтувалися лише на припущеннях з огляду на порушення, допущені саме контрагентом. Крім того, відповідачем було проведено перевірку без належного повідомлення платника податку про дату, час та місце проведення перевірки, що позбавило підприємство можливості додаткового надання первинних документів та пояснень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог Позивача, виходячи із наступного.

Пунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи із приписів вищевказаних правових норм колегією суддів і оцінювались встановлені у справі обставини та наявні докази.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач протягом періоду, що перевірявся, мав взаємовідносини з ТОВ «Максимум».

Між ТОВ «Максимум» (Постачальник) та ТОВ «ДФНМ» (Покупець) було укладено договір поставки товару від 03.02.2014 р. за № 30214, відповідно до якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, поставляти Покупцю Товар за номенклатурою, згідно видаткових накладних, виписаних Постачальником, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, приймати та оплачувати товар за ціною Покупця. (а.с.39-40)

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору було надано до суду копії видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжні доручення. (а.с.41-66)

З огляду на встановлені судом обставини та наявні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції і до змісту яких у Відповідача претензій не виникало, суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність включення до податкового кредиту сум ПДВ за поставлений контрагентом Позивача - ТОВ «Максимум» - товар.

Висновки податкового органу щодо нереальності здійснення господарських відносин між Позивачем та його контрагентом були здійснені лише на підставі даних актів зустрічних звірок, проведених по ТОВ «Максимум» та контрагенту по ланцюгу постачання ТОВ «Компанія Бізнеспроект», при цьому ніякі порушення (ненадання первинної документації, дефектність первинних документів тощо) з боку Позивача податковим органом не виявлено.

Разом з тим, дані зустрічних перевірок містять лише припущення податкового органу про те, що у вказаних контрагентів відсутні власні основні засоби, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання і Відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 71 КАС України.

В той же час, Податковий кодекс не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання по ланцюгу постачання. А в силу вимог статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того колегія суддів зазначає, що указаний контрагент Позивача ТОВ «Максимум» на час вчинення господарських операцій був зареєстрований як платник податків, укладені між сторонами договори нечинними не визнавались та у передбаченому законом порядку не скасовувались.

Відносно посилань заявника апеляційної скарги нате, що податкові накладні, виписані ТОВ «Максимум», з сумою ПДВ менше, ніж 10 000,00 грн., не реєструвалися з метою приховування номенклатури поставлених та придбаних товарів (послуг) в Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів визнає їх безпідставними та такими, що не підтверджені належними доказами, в той час, як приписи п.11 підр.2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України не передбачають включення до Єдиного реєстру податкових накладних, в яких сума податку на додану вартість не перевищує 10 000 грн., що також підтверджується листом ДПС України від 28.03.2013 р. № 7454/7/15-33. (а.с.227-228)

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, а у межах доводів апеляційної скарги підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, 206 КАС України, суд, -

ухвалив :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року у справі № 804/16253/14 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у строки, визначені статтею 212 КАС України.

Повний текст ухвали складено 17 квітня 2015 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко