Постанова

від 20.11.2014 по справі 909/522/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року Справа № 909/522/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П., суддіФролова Г.М., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євген-Транс" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 року у справі№ 909/522/14 господарського судуІвано-Франківської області за позовомІвано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Міністерство оборони України в особі ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Євген-Транс" провизнання недійсним договору підряду від 18.11.2010 року

В засіданні взяли участь представники:

- прокуратури:Коркішко В.М. посвідчення № 027484 від 25.07.2014 року, - позивача:Бунчак Р.Р. дов. № 744 від 26.08.2014 року, - відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Міністерство оборони України, в особі ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Євген-Транс" (далі за текстом - ТОВ "Євген-Транс") про визнання недійсним договору підряду від 18.11.2010 року.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29.07.2014 року у справі № 909/522/14 позовні вимоги задоволено: визнано недійсним договір підряду від 18.11.2010 року укладений між ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" та ТОВ "Євген-Транс".

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Євген-Транс" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.07.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 року у справі № 909/522/14 апеляційну скаргу ТОВ "Євген-Транс" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.07.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "Євген-Транс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.07.2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 року у справі № 909/522/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 203, 215, 241 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32 - 35, 41, 42, 69, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 18.11.2014 року № 03-05/3031 для розгляду касаційної скарги у справі № 909/522/14, у зв'язку виходом із відпустки судді Фролової Г.М. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що 18.11.2010 року ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" та ТОВ "Євген-Транс" уклали договір підряду, за умовами якого, відповідач, як підрядник зобов'язувався за дорученням позивача, як замовника, на власний ризик здійснити роботи (визначені довідками про вартість будівельних робіт) зокрема, будівництво та реконструкцію автомийки, ремонт відстійника, здійснення електроосвітлення, а замовник в свою чергу зобов'язувався прийняти та оплатити вартість виконаних робіт.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на час укладення вказаного вище Договору, директором ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" був ОСОБА_6, що підтверджується наказом № 99-к від 21.09.2010 року.

Положеннями п. 7.3. закріплено, що статуту ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", до повноважень директора віднесено укладання договорів та видача довіреностей.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що зі змісту договору підряду від 18.11.2010 року, його підписання від імені замовника робіт відбулося громадянином ОСОБА_7 (не вказуючи при цьому його посадового становища), в той час, як вказана особа була прийнята на посаду помічника директора лише з 19.11.2010 року, що підтверджується наказом директора ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" за № 149-К від 19.11.2010 року.

Так, судами досліджено, що позивач стверджує про те, що в оскаржуваному договорі навпроти прізвища ОСОБА_7 вчинений підпис, який не належить ОСОБА_7, тобто належить невстановленій особі.

Також, під час розгляду справи, військовим прокурором долучено до матеріалів справи копію паспорта серії НОМЕР_1 виданого на прізвище ОСОБА_7, в якому містяться власноручно виконаний підпис власника паспорту. Суди, шляхом візуального порівняння підпису ОСОБА_7 виконаного у паспорті та підпису, який вчинений на договорі підряду від 18.11.2010 року під прізвищем ОСОБА_7, дійшли висновку про те, що виконаний у договорі підпис не належить ОСОБА_7, а вчинений іншою особою, посадове становище якої не встановлено.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері до суду з позовною заявою в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Міністерство оборони України в особі ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" про визнання недійсним договору підряду від 18.11.2010 року.

Договором, в розумінні ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах.

Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що єдиною особою яка мала право за Статутом підписувати договори та видавати довіреності був на той час директор ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" ОСОБА_6

В той же час, суди встановили, що докази в підтвердження делегування директором ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" свого права, як директора на підписання договорів іншим посадовим особам підприємства, - відсутні. Сам директор спірний договір не підписував.

За таких обставин, суди прийшли до обґрунтованого висновку про те, що особа, яка вчинила підпис в договорі підряду від імені ОСОБА_7 не мала необхідних обсягів цивільної дієздатності.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що договір підряду від 18.11.2010 року, який був укладений між позивачем та відповідачем слід визнати недійсним, оскільки він був підписаний від імені позивача не уповноваженою особою, посадове становище якої та прізвище якої судами не встановлено.

Необґрунтованими є доводи скаржника про те, що позивач після підписання договору визнав його дійсність шляхом підписання актів приймання виконаних робіт, а також довідок вартості виконаних підрядних робіт і витрат з огляду на те, що вказані документи також підписані особою, посадове становище та прізвище якої судами не встановлено.

Так, судами вірно зазначено, що у зв'язку з вказаними обставинами, суди не могли застосувати до спірних правовідносин положення ст. 241 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положення ст. 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судами досліджено, що у позовній заяві прокурор вказав, що про існування спірного договору підряду позивачу стало відомо з моменту одержання ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 18.04.2014 року про порушення провадження у справі № 909/404/14 за позовом ТОВ "Євген-Транс" до ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" про стягнення заборгованості по спірному договору підряду від 18.11.2010 року, тобто з 29.04.2014 року. Оригінал спірного договору у позивач відсутній та ніде не обліковувався.

Отже, враховуючи вищевикладене суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що саме з цього часу починає обчислюватись позовна давність, а тому вірно визнали, що прокурором заявлено позов в межах визначеної законом загальної позовної давності.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку судами попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євген-Транс" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 року у справі № 909/522/14 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 року у справі № 909/522/14 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко