Постанова

від 20.11.2014 по справі 911/1258/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року Справа № 911/1258/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддів Гоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у судовому засіданні за участю представників: позивача: Качмар О.Й. - дов. від 11.02.14, Беляневич В.Е. - дов. від 01.09.14, відповідача-2: Півторак Н.О. - дов. від 23.04.14, відповідача-1, третіх осіб: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуПриватного підприємства "Регіон Кепітал" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.10.14 у справі№911/1258/14 Господарського суду Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солум" до 1. Приватного підприємства "Сіті Ріелті" 2. Приватного підприємства "Регіон Кепітал" треті особи 1.ОСОБА_8 2.Публічне акціонерне товариство "Піреус банк МКБ" провизнання права власності, визнання відсутнім права власності, визнання недійсними державних актів та договорів купівлі-продажу

У судовому засіданні 20.11.14 об 11:00 оголошувалася перерва до 20.11.14 до 12.30.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солум" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням змін) до Приватного підприємства "Сіті Ріелті" і Приватного підприємства "Регіон Кепітал" про: 1) визнання за позивачем права власності на 21 земельну ділянку, що розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області: площею 3,7730 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0059, площею 3,7730 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0060, площею 3,4557 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0062, площею 3,4387 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0063, площею 3,4130 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0064, площею 3,5333 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0070, площею 3,7354 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0071, площею 3,8276 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0072, площею 3,4161 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0073, площею 2,1930 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0074, площею 2,0422 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0075, площею 2,5095 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0085, площею 2,5483 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0086, площею 2,5809 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0087, площею 0,7563 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0428, площею 0,7563 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0429, площею 0,7562 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0425, площею 0,7562 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0427, площею 0,7562 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0426, площею 6,7400 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0633, площею 6,7644 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0632; 2) визнання відсутнім у відповідачів права власності на вказану 21 земельну ділянку; 3) визнання відсутнім у відповідачів права власності на земельні ділянки, що розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області: площею 25,5122 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0720, площею 11,3274 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0718, площею 17,0474 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0719, площею 7,6388 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0721; 4) визнання недійсними виданих Приватному підприємству "Сіті Ріелті" державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №219874, зареєстрованого 11.06.10 в Книзі записів реєстрації державних актів за №02093800353; серії ЯГ № 219877, зареєстрованого за №021093800351; серії ЯГ №219878, зареєстрованого за №02093800354; серії ЯГ №219887, зареєстрованого за № 021093800352 5) визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок (площами 11,3274 га, 25,5122 га, 17,0474 га, 7,6388 га) від 30.08.10, укладених між Приватним підприємством "Сіті Ріелті" і Приватним підприємством "Регіон Кепітал". В обґрунтування позову позивач посилався на те, що він є законним власником 21 земельної ділянки, що розташовані у с. Гнідин Бориспільського району Київської області. Ці земельні ділянки були ним придбані 19.08.13 з прилюдних торгів з реалізації майна боржника - ОСОБА_8 Проте, відповідачі не визнають і оспорюють право власності позивача на ці земельні ділянки. Позивач вказував на те, що не зміг зареєструвати право власності на придбані ним земельні ділянки через незаконні дії відповідача-1 та боржника (третьої особи). Позивач також зазначав про те, Приватне підприємство "Сіті Ріелті" (відповідач-1) не набуло права власності на передані йому ОСОБА_8 у 2009 році у статутний фонд земельні ділянки, оскільки таке право не було оформлене у встановленому законом порядку; державні акти на право власності на 21 земельну ділянку відповідачу-1 не видавалися. Позивач також вказував на те, що 21 земельна ділянка були незаконно об'єднані відповідачем-1 у 4 земельні ділянки, позаяк таке право надано лише їх власникові; що на ці 4 земельні ділянки неправомірно видано оспорювані державні акти на право власності. Оскільки відповідач-1 не був власником спірних земельних ділянок, то він не міг і розпоряджатися ними та відчужувати їх за оспорюваними договорами купівлі-продажу. Позов обґрунтований приписами статей 16, 203, 215, 328, 373, 392, 658 Цивільного кодексу України, статей 78, 125, 126 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.06.14 (суддя Чорногуз А.Ф.) в позові відмовлено. Місцевий господарський суд визнав недоведеним наявність порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача. Суд виходив з того, що права на придбані позивачем з публічних торгів спірні земельні ділянки у встановленому законом порядку зареєстровані не були, а відтак він не набув правомочностей власника. Суд дійшов висновку про те, що в межах виконавчого провадження позивачу продано земельні ділянки, яких юридично та фактично на момент їх арешту та передачі на реалізацію не існувало, позаяк останні припинили своє існування 11.06.10, з моменту створення нових 4 земельних ділянок.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.14 (судді: Яковлєв М.Л., Авдеєв П.В., Куксов В.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови у позові про визнання відсутнім у відповідачів права власності на 21 земельну ділянку та права власності на 4 земельні ділянки, визнання недійсними державних актів ПП "Сіті Ріелті" на право власності на 4 земельні ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 30.08.10. Позов задоволено в цій частині. Апеляційний господарський суд установив, що 21 земельна ділянка не вибували із власності ОСОБА_8, а тому ці земельні ділянки були правомірно продані з прилюдних торгів. Суд виходив з того, що передача ОСОБА_8 21 земельної ділянки до статутного капіталу відповідача-1, їх подальше об'єднання останнім та продаж відповідачу-2 здійснені з порушенням вимог закону. При цьому, суд установив, що перехід права власності на вказані земельні ділянки не відбувся, оскільки правочин щодо їх передачі до статутного капіталу відповідача-1 (рішення засновника №2 від 22.01.09, акт приймання-передачі) не був нотаріально посвідчений; що останній не оформляв у встановленому законом порядку право власності на ці ділянки, державні акти на право власності на них йому не видавалися. Оскільки відповідач-1 не був власником спірних земельних ділянок, то він не міг і розпоряджатися ними та відчужувати відповідачу-2. В решті рішення (про відмову у позові про визнання за позивачем права власності на 21 земельну ділянку) залишено без змін з тих же підстав.

Приватне підприємство "Регіон Кепітал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (з урахуванням пояснень), в якій просить скасувати постанову у справі в частині задоволення позову, залишивши в цій частині рішення місцевого господарського суду. Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 125 Земельного кодексу України, статей 27, 41, 111 28 Господарського процесуального кодексу України та безпідставне, на його думку, застосування статті 209 Цивільного кодексу України в редакції від 25.12.08, статті 56 Закону України "Про землеустрій" в редакції від 10.12.09, положень Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельним ресурсам від 04.05.99 №43 в редакції від 15.07.08. Скаржник вважає, що права позивача у справі не порушені, що позивачем не доведено те, що придбані ним з прилюдних торгів 21 земельна ділянка є тотожними 4 земельним ділянкам, набутим відповідачем-2 за спірними договорами купівлі-продажу. Підприємство наголошує на тому, що воно є власником та добросовісним набувачем 4 земельних ділянок; що ПП "Сіті Ріелті" був власником 4 земельних ділянок на час їх продажу, а тому мав право їх продавати, і це, між іншим, підтверджується постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.13 у справі №826/1983/13-а, рішенням Апеляційного суду Київської області від 04.04.13 у справі №1005/9862/12. Крім того, скаржник вважає необґрунтованим незалучення до участі у справі в якості третьої особи ТОВ "Клевань Агро", що є орендарем спірних земельних ділянок.

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. , пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Апеляційним господарським судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 19.08.13 Товариство з обмеженою відповідальністю "Солум" придбало з прилюдних торгів з реалізації майна 21 земельну ділянку, розташовану у с. Гнідин Бориспільського району Київської області: площею 3,7730 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0059, площею 3,7730 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0060, площею 3,4557 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0062, площею 3,4387 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0063, площею 3,4130 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0064, площею 3,5333 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0070, площею 3,7354 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0071, площею 3,8276 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0072, площею 3,4161 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0073, площею 2,1930 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0074, площею 2,0422 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0075, площею 2,5095 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0085, площею 2,5483 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0086, площею 2,5809 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0087, площею 0,7563 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0428, площею 0,7563 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0429, площею 0,7562 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0425, площею 0,7562 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0427, площею 0,7562 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0426, площею 6,7400 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0633, площею 6,7644 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0632. Вказані земельні ділянки належали боржникові -ОСОБА_8 та їх продаж було здійснено Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в ході звернення стягнення на майно боржника. Згідно з протоколами проведення прилюдних торгів з реалізації майна №11-0655/13/1 - №11-0655/13/21 від 19.08.13 Товариство з обмеженою відповідальністю "Солум" (позивача у справі) визнано переможцем прилюдних торгів з реалізації 21 земельної ділянки, які належали ОСОБА_8 Вартість придбаних земельних ділянок була сплачена позивачем у повному обсязі та ним отримані акти про реалізацію нерухомого майна №188/10/1-188/10/21 від 05.09.13. Апеляційним господарським судом в процесі розгляду спору також установлено та підтверджено матеріалами справи, що 22.01.09 ОСОБА_8 за рішенням №2 від 22.01.09 та актом приймання-передачі від 22.01.09 вніс 21 земельну ділянку до статутного капіталу ПП "Сіті Ріелті" (відповідача-1). Відповідач-1 об'єднав 21 спірну земельну ділянку у 4 земельні ділянки та 11.06.10 отримав державні акти на 4 земельні ділянки, а саме: державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 25,5122 га, серії ЯГ №219874; державний акт на право власності на земельну ділянку площею 17,0474 га, серії ЯГ №219877; державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 11,3274 га., серії ЯГ №219878; державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 7,6388 га, серії ЯГ №219887. В подальшому, 30.08.10 ПП "Сіті Ріелті" (відповідач-1) продав ПП "Регіон Кепітал" (відповідачу-2) згідно з договорами купівлі-продажу зазначені 4 земельні ділянки. Між тим, як установив суд апеляційної інстанції в ході розгляду справи, перехід права власності на 21 земельну ділянку від ОСОБА_8 до ПП "Сіті Ріелті" (засновником якого є ОСОБА_8В.) не відбувся, оскільки встановленого законом порядку передачі цих земельних ділянок дотримано не було; рішення №2 від 22.01.09 щодо внесення земельних ділянок до статутного фонду відповідача-1 та акт приймання-передачі від 22.01.09 (як того вимагають приписи статі 132 Земельного кодексу України) нотаріально посвідчені не були. Установив апеляційний господарський суд і те, що відповідач-1 не оформляв право власності на вказані земельні ділянки та не отримував державних актів на право власності на них. Отже, як установив суд, відповідач-1 (ПП "Сіті Ріелті") не набув правомочностей власника 21 спірної земельної ділянки, а тому не міг їх об'єднувати у 4 земельні ділянки та відчужувати. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Солум" до Приватного підприємства "Сіті Ріелті" і Приватного підприємства "Регіон Кепітал" про: 1) визнання за позивачем права власності на 21 земельну ділянку, що розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, площе 3,7730 га, площею 3,7730 га, площею 3,4557 га, площею 3,4387 га, площею 3,4130 га, площею 3,5333 га, площею 3,7354 га, площею 3,8276 га, площею 3,4161 га, площею 2,1930 га, площею 2,0422 га, площею 2,5095 га, площею 2,5483 га, площею 2,5809 га, площею 0,7563 га, площею 0,7563 га, площею 0,7562 га, площею 0,7562 га, площею 0,7562 га, площею 6,7400 га, площею 6,7644 га; 2) визнання відсутнім у відповідачів права власності на 21 земельну ділянку; 3) визнання відсутнім у відповідачів права власності на 4 земельні ділянки, що розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області: площею 25,5122 га, площею 11,3274 га, площею 17,0474 га, площею 7,6388 га; 4) визнання недійсними виданих Приватному підприємству "Сіті Ріелті" державних актів на право власності на земельну ділянку, зареєстрованих 11.06.10, серій ЯГ: №219874, №219877, №219878, №219887; 5) визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок (площами 11,3274 га, 25,5122 га, 17,0474 га, 7,6388 га) від 30.08.10, укладених між Приватним підприємством "Сіті Ріелті" і Приватним підприємством "Регіон Кепітал". Рішенням місцевого господарського суду у задоволені цих вимог було відмовлено повністю. Скасовуючи частково рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про визнання відсутнім у відповідачів права власності на 21 земельну ділянку та права власності на 4 земельні ділянки; визнання недійсними державних актів ПП "Сіті Ріелті" на право власності на 4 земельні ділянки та договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 30.08.10. Водночас суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на 21 земельну ділянку. Як убачається з матеріалів справи, скаржник не погоджується з постановою суду лише в частині задоволення позовних вимог. Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 82 Земельного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду . Разом з цим, за приписами статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (стаття 209 Цивільного кодексу України). Відповідно до приписів статті 132 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення . Згідно з частиною 1 статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (стаття 216 Цивільного кодексу України). Разом з тим, за приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами. Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельним ресурсам від 04.05.99 №43 (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на землю посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку. У разі відчуження земельних ділянок із земель приватної власності державний акт на право власності на земельну ділянку підписує відповідний державний орган земельних ресурсів на підставі копії відповідного договору, вірність якої засвідчена нотаріусом (пункт 2.14 Інструкції). Згідно з пунктом 3.1 Інструкції державні акти на право власності на земельну ділянку видаються структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України. Державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України (пунктом 3.2 Інструкції). Як вже зазначалося, і це установив апеляційний господарський суд, ПП "Сіті Ріелті" не отримувало і не реєструвало державні акти на право власності на спірну 21 земельну ділянку, що ним не заперечувалося. За приписами статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 Цивільного кодексу України). Відповідно до приписів частини 1 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. У розумінні приписів наведених норм право розпоряджатися земельними ділянками, визначати їх юридичну та фактичну долю, зокрема, об'єднувати земельні ділянки, належить власнику земельних ділянок. Разом з цим, частиною 1 статті 658 Цивільного кодексу України унормовано, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. При цьому, відповідно до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. За приписами частини 3 статті 215 цього ж Кодексу якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, апеляційний господарський суд на підставі повного та всебічного розгляду справи установив, що 21 земельна ділянка, придбані позивачем з прилюдних торгів, та новоутворені шляхом об'єднання 4 спірні земельні ділянки є тотожними; що перехід права власності на 21 земельну ділянку від ОСОБА_8 до відповідача-1 (ПП "Сіті Ріелті", засновником якого є сам ОСОБА_8В.) не відбувся, оскільки не було дотримано встановленого законом порядку їх передачі (правочин щодо внесення до статутного фонду відповідача-1 спірних земельних ділянок нотаріально посвідчений не був). В процесі розгляду спору апеляційний господарський суд також установив, що відповідач-1 не оформляв право власності на 21 земельну ділянку і не отримував на них державних актів на право власності та не реєстрував їх. Отже, він не набув правомочностей власника таких ділянок, і, відповідно, не міг їх об'єднувати у 4 земельні ділянки та, в подальшому, продавати. Таким чином, як установив суд апеляційної інстанції, 21 спірна земельна ділянка не вибували із власності ОСОБА_8 (боржника), а тому вони були правомірно продані з прилюдних торгів. Крім того, судом апеляційної інстанції було враховано, що дії державного виконавця стосовно звернення стягнення на спірну 21 земельну ділянку, виключення їх з під арешту і з акта опису та арешту майна оскаржувалися у судовому порядку, проте визнані незаконними не були. Згідно з приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Враховуючи установлені судом апеляційної інстанції обставини справи та зважаючи на наведені приписи законодавства, визнається правомірним висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Довід скаржника про те, що при ухваленні оскаржуваної постанови апеляційним господарським судом були помилково, на його думку, застосовані норми матеріального права у редакціях, котрі або втратили чинність чи були змінені, не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки апеляційний господарський суд застосував саме ті норми права, які були чинними та діяли у відповідних редакціях на момент виникнення спірних правовідносин. Водночас визнаються неспроможними і посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції, як він вважає, преюдиціальних фактів, установлених у рішенні Апеляційного суду Київської області від 04.04.13 у справі №1005/9862/12, постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.13 у справі №826/1983/13-а. Предметом спору у справі №826/1983/13-а є визнання неправомірними дій державного виконавця щодо звернення стягнення на 21 земельну ділянку. За результатами розгляду цієї справи у позові було відмовлено; дії державного виконавця не визнані неправомірними. Справа №1005/9862/12 стосується визнання за ПП "Регіон Кепітал" права власності на 4 земельні ділянки, звільнення майна (21 земельної ділянки) з під арешту та виключення майна з акта опису і арешту. Вказаним судовим рішенням (від 04.04.13) у позові було відмовлено; право власності за ПП "Регіон Кепітал" на 4 земельні ділянки не визнано. Суд також відмовив у звільненні майна з під арешту та виключенні його з акта опису і арешту. Тобто суди під час розгляду вказаних справ не встановлювали факту набуття права власності ПП "Сіті Ріелті" на 4 спірні земельні ділянки. Також не може бути підставою для скасування постанови у справі довід скаржника про непорушення оспорюваними правочинами прав позивача, оскільки, як установив суд апеляційної інстанції, оспорювані договори купівлі-продажу землі порушують (зачіпають) права та охоронювані законом інтереси позивача, а у відповідності до приписів частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України заінтересована особа може звернутися до суду з позовом про визнання недійсним правочину у разі порушення ним її прав та охоронюваних законом інтересів. Крім того визнається неспроможним і довід скаржника про помилкове незалучення до участі у справі в якості третьої особи ТОВ "Клевань Агро", позаяк такі дії є правом суду; при цьому, треті особи у розумінні приписів процесуального законодавства повинні знаходитися з однією із сторін процесу у таких відносинах, котрі можуть змінитися в результаті прийняття судом рішення, що суд апеляційної інстанції не встановив. До того ж така особа у разі порушення її прав може звернутися до суду за своїм захистом. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують викладеного і установленого судом апеляційної інстанції та стосуються переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови у справі та задоволення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.14 у справі №911/1258/14 залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Регіон Кепітал"- без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В. Швець