Ухвала

від 10.03.2015 по справі 911/1258/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 березня 2015 року Справа № 911/1258/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Селіваненка В.П., суддів:Вовка І.В., Грека Б.М., Стратієнко Л.В., Черкащенка М.М.,

перевіривши заявуприватного підприємства "Регіон Кепітал" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 20.11.2014 у справі№ 911/1258/14 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Солум" до: 1) приватного підприємства "Сіті Ріелті", 2) приватного підприємства "Регіон Кепітал", треті особи: 1) ОСОБА_6, 2) публічне акціонерне товариство "Піреус банк МКБ", провизнання права власності, визнання відсутнім права власності, визнання недійсними державних актів та договорів купівлі - продажу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солум" звернулось до господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням його змін) до приватного підприємства "Сіті Ріелті" і приватного підприємства "Регіон Кепітал" про:

1) визнання за позивачем права власності на 21 земельну ділянку, що розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області: площею 3,7730 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0059, площею 3,7730 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0060, площею 3,4557 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0062, площею 3,4387 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0063, площею 3,4130 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0064, площею 3,5333 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0070, площею 3,7354 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0071, площею 3,8276 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0072, площею 3,4161 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0073, площею 2,1930 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0074, площею 2,0422 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0075, площею 2,5095 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0085, площею 2,5483 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0086, площею 2,5809 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0087, площею 0,7563 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0428, площею 0,7563 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0429, площею 0,7562 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0425, площею 0,7562 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0427, площею 0,7562 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0426, площею 6,7400 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0633, площею 6,7644 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0632;

2) визнання відсутнім у відповідачів права власності на 21 земельну ділянку;

3) визнання відсутнім у відповідачів права власності на земельні ділянки, що розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області: площею 25,5122 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0720, площею 11,3274 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0718, площею 17,0474 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0719, площею 7,6388 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0721;

4) визнання недійсними виданих приватному підприємству "Сіті Ріелті" державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №219874, зареєстрованого 11.06.10 в Книзі записів реєстрації державних актів за №02093800353; серії ЯГ № 219877, зареєстрованого за №021093800351; серії ЯГ №219878, зареєстрованого за №02093800354; серії ЯГ №219887, зареєстрованого за № 021093800352;

5) визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок (площами 11,3274 га, 25,5122 га, 17,0474 га, 7,6388 га) від 30.08.10, укладених приватним підприємством "Сіті Ріелті" і приватним підприємством "Регіон Кепітал".

Рішенням господарського суду Київської області від 12.06.2014 у справі № 911/1258/14 у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2014, рішення місцевого господарського суду у справі № 911/1258/14 скасовано в частині відмови у задоволенні пунктів 2-5 позову, позов у зазначеній частині задоволено; рішення в частині відмови у задоволенні пункту першого позову залишено без змін.

Приватне підприємство "Регіон Кепітал" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20.11.2014 у справі № 911/1258/14, в якій просить скасувати зазначену постанову Вищого господарського суду України та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014, прийняти у справі нове рішення, яким залишити в силі рішення господарського суду Київської області від 12.06.2014.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 19.06.2013 у справі № 14/050-12, від 28.08.2014 у справі № 923/687/13, від 31.07.2014 у справі № 910/1941/14, від 04.09.2013 у справі № 5015/3541/12, від 23.10.2013 у справі № 5021/1657/12, від 27.02.2013 у справі № 5009/2857/12, від 28.03.2013 у справі № 5024/388/2012, від 21.08.2013 у справі № 9/5005/8683/2012 мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положень статей 203, 215, 317, 319, 330, 388, 658 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України вважає, що справа № 911/1258/14 не підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Так, з постанови від 20.11.2014 у справі № 911/1258/14, про перегляд якої просить заявник, вбачається, що Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання відсутнім права власності у відповідачів на спірні земельні ділянки, про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки та про визнання недійсними укладених відповідачами договорів купівлі-продажу зазначених земельних ділянок. Відповідних висновків суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені апеляційним господарським судом обставини справи стосовно того, що:

- оскільки правочин щодо передачі ОСОБА_6 до статутного капіталу відповідача-1 спірних земельних ділянок не був нотаріально посвідчений, то перехід права власності на зазначені земельні ділянки не відбувся;

- відповідач-1 не оформляв у встановленому законом порядку право власності на спірні ділянки, а також йому не видавалися відповідні державні акти на право власності;

- оскільки відповідач-1 не був власником спірних земельних ділянок, то відповідно не мав права розпоряджатися ними та відчужувати їх відповідачу-2;

- оскільки спірні земельні ділянки не вибували із власності ОСОБА_6, то були правомірно продані державним виконавцем з прилюдних торгів у ході звернення стягнення на майно боржника (ОСОБА_6) та придбані позивачем.

Однак при цьому Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на спірні земельні ділянки з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи стосовно того, що права на придбані позивачем з публічних торгів спірні земельні ділянки у встановленому законом порядку зареєстровані не були, а відтак він не набув прав власника.

Водночас у постанові від 19.06.2013 у справі № 14/050-12, на яку заявник посилається, Вищий господарський суд України дійшов висновку про безпідставність позову про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради в частині надання лісовому господарству в постійне користування земельних ділянок та визнання недійсними державних актів на право постійного користування землею. Відповідного висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи стосовно того, що спірні рішення та оспорюваний державний акт на момент їх видачі не зачіпали і не порушували права позивача, оскільки відповідний державний акт був виданий в 2004 році, в той час як свідоцтво про державну реєстрацію позивача було зареєстровано лише 09.06.2005; рішення, яке оскаржується позивачем, було прийнято в 2005 році, в той час як інвестиційний договір, на підставі якого позивач вимагає укласти з ним у майбутньому договір оренди, було укладено лише в 2007 році.

У постанові від 28.08.2014 у справі № 923/687/13 Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи стосовно того, що позивачами невірно обрано спосіб захисту порушеного права шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу, стороною якого вони не є.

У постанові від 04.09.2013 у справі № 5015/3541/12 суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про скасування рішення відповідної селищної ради, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та державного акта на право власності на земельну ділянку, а також про витребування земельної ділянки у відповідача-1 та повернення її у розпорядження держави. При цьому Вищий господарський суд України виходив із встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи стосовно того, що: спірне рішення відповідної селищної ради було прийнято на виконання рішення міськрайонного суду, яке було обов'язковим до виконання, оскільки на той час набрало законної сили; селищна рада мала необхідні повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою; позивачами не було доведено, що спірна земельна ділянка перебуває у державній власності, не наведено підстав набуття державою права власності на цю земельну ділянку та не надано доказів здійснення землекористування спірною земельною ділянкою на підставі правовстановлюючих документів Брюховицьким лісництвом; спірна земельна ділянка була передана на виконання відплатного договору купівлі-продажу, що свідчить про те, що відповідач-1 є добросовісним набувачем частини спірної земельної ділянки.

У постанові від 23.10.2013 у справі № 5021/1657/12 Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки судами попередніх інстанцій було встановлено, що оспорювані договори купівлі-продажу було укладено у відповідності до норм чинного на час їх укладення законодавства, а тому відсутні підстави для визнання їх недійсними і для витребування з володіння відповідача-2 спірного майна.

З постанови від 27.02.2013 у справі № 5009/2857/12 вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про витребування майна з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи стосовно того, що відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки позивачем не доведено наявності підстав, передбачених положеннями частини першої статті 388 ЦК України для витребування зазначеного майна у відповідача.

Як вбачається зі змісту постанови від 28.03.2013 у справі № 5024/388/2012, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено таке: спірне майно було придбане відповідачем згідно з договором купівлі-продажу у ОСОБА_7 який, у свою чергу, придбав це майно на підставі договору купівлі-продажу у ОСОБА_8, а останній придбав спірні об'єкти нерухомості на прилюдних торгах; рішенням від 21.02.2008 господарського суду Херсонської області у справі №13/132-НП-06 відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсними прилюдних торгів та протоколів з продажу арештованого нерухомого майна; у межах даного спору обставин відчуження майна за недійсним (нікчемним) правочином встановлено не було.

У постанові від 21.08.2013 у справі № 9/5005/8683/2012 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що оспорюваний договір укладено в письмовій формі та нотаріально посвідчено; на момент вчинення цього правочину право власності на спірний об'єкт було зареєстровано за відповідачем-1 на підставі рішення господарського суду, а, отже, на день укладення оспорюваного договору відповідач-1 як власник спірного майна володів достатнім обсягом прав для укладання зазначеного договору. Крім того, судом зазначено, що позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права з огляду на оспорювання правочину, за яким він не був стороною, без пред'явлення вимог про витребування майна у добросовісного набувача.

Таким чином, згадані судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Не є доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих нори матеріального права постанова Вищого господарського суду України від 31.07.2014 у справі № 910/1941/14, на яку посилається заявник, оскільки даною постановою судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення спору у справі, тому на таку постанову не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 111 16 ГПК України.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 ,111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити приватному підприємству "Регіон Кепітал" у допуску справи № 911/1258/14 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяВ.Селіваненко Судді:І.Вовк Б.Грек Л.Стратієнко М.Черкащенко