Постанова

від 04.11.2014 по справі 814/2663/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

04 листопада 2014 року справа № 814/2663/14

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Єнтіна А.П., розглянув в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірма "РУТЄКС", вул. Мала Морська, 9-А, м. Миколаїв,54001

доДержавної податкової інспекці у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

проскасування податкових повідомлень - рішень від 20.08.2014р. № 0014512208, №0014532208, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "РУТЄКС" (далі-позивач, ТОВ фірма "РУТЄКС") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі-відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 20.08.2014 р. №0014512208, №0014532208.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, висновки ДПІ у акті перевірки від 05.08.2014 року №623/14-03-22-08/38169495 є необґрунтованими, оскільки такі висновки спростовуються наявними та належно оформленими у відповідності до чинного законодавства документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, якими підтверджений факт реальності правочинів між позивачем та його контрагентом. Таким чином, позивач просить у судовому порядку скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 04.11.2014 р. не прибув.

Справу розглянуто у письмовому провадженні відповідно до ч.6 ст. 128 КАС України.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ТОВ фірма "РУТЄКС" зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

Основними видами діяльності позивача є: будівництво житлових і нежитлових будівель, інші будівельно-монтажні роботи, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно технічним обладнанням, неспеціалізована оптова торгівля, вантажний автомобільний транспорт та інше.

05.08.2014 р. службовими особами ДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ фірма "РУТЄКС" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ЕНЕРГОТЕХ-КОМ" (код ЄДРПОУ 38313556) за період вересень 2013 року та контрагентами-покупцями з податку на прибуток за 2013 рік.

За результатами даної перевірки відповідачем складено Акт від 05.08.2014 року №623/14-03-22-08/38169495 (далі - Акт перевірки).

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2014 р. №0014512208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 957981,00 грн. (основний платіж - 766385,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 191596,00 грн.), №0014532208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 008401,00 грн. (основний платіж - 806721,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 201680,00 грн.)

Підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є сумнів у реальності господарських операцій ТОВ фірма "РУТЄКС" з ТОВ "ЕНЕРГОТЕХ-КОМ".

Як вбачається зі змісту акту перевірки, оскаржувані висновки відповідача вмотивовані наступними обставинами:

Що ТОВ фірмою "РУТЄКС" включено до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за вересень 2013 року суму податку на додану вартість по податковим накладним не зареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 806720,51 грн., по підприємству ТОВ "ЕНЕРГОТЕХ-КОМ". Додаток №8 до Декларації з ПДВ за вересень 2013 року ТОВ фірма "РУТЄКС" до ДПІ не надано.

Разом з тим, відповідач на підтримку своєї правової позиції посилається на інформацію, отриману листом 20.05.2014 р. від ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.05.2014 р. №1785/7/26-54-22-03-18, а саме акт від 15.05.2014 р. №498/26-54-22-03-07/38313556 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ЕНЕРГОТЕХ-КОМ" з питань підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.03.2013 р. по 31.03.2014 р.". В Акті наведено: "Зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ "ЕНЕРГОТЕХ-КОМ" не знаходиться за податковою адресою: 04074 м. Київ, вул. Резервна, буд. 8".

Відповідно до податкової звітності ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не встановлено наявність працівників на підприємстві ТОВ "ЕНЕРГОТЕХ-КОМ", трудових ресурсів, наявність основних засобів, відсутність форм 1-ДФ.

Згідно наявної оперативної інформації та офіційних даних, наведених в податковій звітності, підприємство ТОВ "ЕНЕРГОТЕХ-КОМ" не мало трудових ресурсів, основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання , інше) для здійснення господарських операцій з надання послуг та робіт, купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, не має найманих працівників для здійснення відповідної діяльності.

Суд дійшов висновку про неправомірність позиції відповідача щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання господарських операцій з ТОВ "ЕНЕРГОТЕХ-КОМ".

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх в обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків та результатів його безпосередньої господарської діяльності.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В свою чергу, позивачем надано суду копії первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій позивача та відповідність наданих документів вимогам податкового законодавства.

Так, судом було досліджено наступні докази щодо реальності правочинів між позивачем та його контрагентом, а саме: між позивачем (Замовник) та ТОВ "ЕНЕРГОТЕХ-КОМ" (Підрядник) укладено договір підряду від 10.05.2013 р. №1005/1, згідно якого Підрядник зобов'язується виконати за замовленням Замовника з використанням своїх матеріалів або матеріалів Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити наступну работу: Загально-будівельні роботи по реконструкції житлового будинку по вул. Будьонного, 47 м. в Миколаєві.

Виконання вимог вказаного договору підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №1, 2, 3. 4, 5, 6, 7, 8 за вересень 2013 р., податковими накладними від 30.09.2013 р. №57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64.

Специфіка зазначених операцій повністю відповідає господарській діяльності позивача, що підтверджується матеріалами справи.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки про безпідставність внесення до складу податкового кредиту по податковій декларації за вересень 2013 року суми податку на додану вартість у розмірі 806720,51 грн. по податковим накладним не зареєстрованим у Єдиному податкових накладних реєстрі, то суд не приймає ці доводи, оскільки податкові накладні за №57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64 від 30.09.2013 р. внесено до Єдиного реєстру податкових накладних, що підтверджується в матеріалах справи Витягом з Єдиного реєстру на запит від 08.08.2014 р. №7100116.

Суд не приймає до уваги доводи Акту перевірки, щодо відсутності ТОВ "ЕНЕРГОТЕХ-КОМ" за податковою адресою, оскільки на час виконання ТОВ "ЕНЕРГОТЕХ-КОМ" своїх зобов'язань перед позивачем за договором підряду №1005/1 від 10.05.2013 р., Підрядник здійснював загально-будівельні роботи по реконструкції житлового будинку по вул. Будьонного, 47 м. в Миколаєві, перебуваючи на податковому обліку у ДПІ у Заводського району м. Миколаєва. ТОВ "ЕНЕРГОТЕХ-КОМ" мало наступну юридичну адресу: 54055, м. Миколаїв, вул. Садова, буд. 25, що підтверджується наступними документами: свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №20007554 від 01.11.2012 р., довідкою АА №834809 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Витягом Державної реєстраційної служби України з єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб-підприємців від 27.07.2013 р. За таких обставин перевірку фактичного виконання ТОВ "ЕНЕРГОТЕХ-КОМ" своїх господарських зобов'язань потрібно було проводити у м. Миколаєві, а не у м. Києві.

Також, судом були досліджені копії податкових розрахунків ТОВ "ЕНЕРГОТЕХ-КОМ" за 2013 рік, які надавались до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва в електронному вигляді з відповідними квитанціями, які підтверджують отримання контролюючим органом такої звітності ТОВ "ЕНЕРГОТЕХ-КОМ" про працюючих на підприємстві у 2013 році робітників.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, п відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Проаналізувавши надані документи відповідно до чинного законодавства суд дійшов до висновку, що договір був складений з метою його реального виконання. Позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

Судом також перевірено та встановлено, що усі витрати позивача з придбання товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які були видані за договором за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинних документів.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Інформація контролюючого органу про незнаходженням контрагента за юридичною адресою та неможливість здійснення його перевірки не є підставою для визнання правочинів недійсними, а господарських операцій безтоварними, оскільки чинне законодавство не пов'язує право платника податків на податковий кредит та на формування валових витрат із фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.

Відсутність у контрагентів позивача автотранспорту та складських приміщень до уваги судом не береться оскільки, по-перше із матеріалів справи не зрозуміло на підставі яких фактичних даних була встановлена ця обставина, і чим це підтверджується, а по-друге зазначені підприємства мали можливість використовувати орендований транспорт і приміщення, а також транспорт постачальників. Ці обставини податковим органом не перевірялися.

Таким чином, оскільки відповідачем (суб'єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про безтоварність здійснених господарських операцій є бездоказовими.

Зазначене вище є підставною для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 105, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекці у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області від 20.08.2014 р. №0014512208.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекці у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області від 20.08.2014 р. №0014532208.

4. Відшкодувати судові витрати в сумі 4872,00 грн. з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "РУТЄКС" (код ЄДРПОУ 38169495).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна