Рішення

від 17.11.2014 по справі 910/18402/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18402/14 17.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УБС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями «Еконія»

про стягнення 230 079, 79 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Гавриленко О.О.

від відповідача: Скляренко О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «УБС» (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1 ) Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбізнес консалтинг Лтд» (далі -відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями «Еконія» (далі -відповідач-2) про стягнення солідарно з відповідачів-1,2 225 567,73 грн., з яких: 210 107,52 грн. - основного боргу, 7 306,04 грн. - пені, 7 040,48 грн. - інфляційних втрат, 1 113,69 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-2 зобов'язань за договором постачання №74-ПК від 13.08.2012 р. та відповідачем-1 зобов'язань за договором поруки № 21 від 15.01.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.09.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р. прийнято відмову позивача від позову в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбізнес консалтинг Лтд». Провадження у справі № 910/18402/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УБС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбізнес консалтинг Лтд» та Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями «Еконія» в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбізнес консалтинг Лтд» припинено.

У судових засіданнях 29.09.2014 р. та 20.10.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України судом оголошувалася перерва до 20.10.2014 р. та 17.11.2014 р. відповідно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

13.11.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання, яке фактично є клопотанням про зменшення розміру позовних вимог, в якому позивач просить стягнути з відповідача 185 785,16 грн., у тому числі, 152 025,18 грн. - основного боргу, 16 039,77 грн. - пені, 2 205,81 грн. - інфляційних втрат, 15 514,40 грн. - 3% річних, за результатами розгляду якого суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд визнає подане клопотання таким, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає його до розгляду.

У судовому засіданні 17.11.2014 р. представник позивача підтримав позовну заяву, представник відповідача подав заперечення проти позову, в якому зазначає про необґрунтованість вимог позивача.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 17.11.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.08.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «УБС» та Товариством з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями «Еконія» укладено договір постачання №74-пк, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити ковпачки (продукція) в асортименті, кількості та по цінам, викладеним в додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 1.2. договору, під додатками до цього договору розуміються специфікації та/або рахунки та/або витратні накладні, що видаються позивачем.

Відповідно до п. 2.1. договору, вартість продукції встановлюється в додатках, які є невід'ємною частиною до даного договору і фіксується в євро (з врахуванням податку на додану вартість). Вартість одиниці продукції та загальна вартість продукції, що постачається, змінюється прямо пропорційно зміненню курсу євро відносно до офіційно встановленого курсу НБУ на дату постачання.

Згідно п. 3.2. договору, оплата продукції здійснюється відповідачем шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що відповідач здійснює 30% передплати від суми, яка вказана в рахунку-фактурі, і 70% оплати здійснюється відповідачем протягом 30 календарних днів з дати поставки. Оригінал рахунку-фактури направляється позивачем відповідачеві разом з продукцією відвантаженому по замовленню, або іншим чином, письмово узгодженим між позивачем та відповідачем.

Відповідно до п.п. 3.4., 3.5 договору, всі рахунки-фактури, виставлені позивачем, сплачуються в повній сумі, що підлягає оплаті за рахунком-фактурою, в гривневому еквіваленті ціни на продукцію, зазначеної в п. 2.1. договору, за курсом НБУ на день здійснення оплати шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок позивача. У разі зміни курсу в момент оплати позивач виставляє рахунок-фактуру на курсову різницю. Відповідач зобов'язується оплатити рахунок-фактуру на протязі 2-х днів. Датою оплати продукції вважається дата списання грошових коштів, з поточного рахунку відповідача.

Пунктом 4.1 договору визначено, що партія продукції вважається переданою позивачем та прийнятою позивачем: за кількістю - шляхом перевірки та порівняння, відповідно до кількості місць, вказаної в транспортних та супровідних документах на партію продукції в момент прийому-передачі продукції; за якістю - відповідно до сертифікатів якості та/або відповідності позивача та/або виробника.

Згідно п. 6.2. договору, у випадку порушення строку оплати продукції, відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар загальною вартістю 740 988,10 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-277 від 30.08.2013 р. на суму 647 407,30 грн., №РН-291 від 18.12.2013 р. на суму 1 584,20 грн., №РН-292 від 24.12.2013 р. на суму 31 235,35 грн., №РН-295 від 30.12.2013 р. на суму 31 490,54 грн., №РН-298 від 03.02.2014 р. на суму 29 270,71 грн., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Проте, відповідач за поставлений товар розраховувався з порушенням, передбачених договором строків.

Тому, враховуючи п. 3.4. договору, який передбачає обов'язок відповідача компенсувати позивачеві курсову різницю, що може виникнути у разі зміни курсу євро в момент оплати, позивачем було проведено перерахунок сум поставленого товару за курсовою різницею станом на день проведення проплат відповідачем за поставлений товар, так як офіційний курс євро на день вказаних проплат відрізнявся від курсу, яких було застосовано у видаткових накладних під час розрахунків з визначення вартості товару.

Позивачем 15.07.2014 р. було направлено відповідачеві вимогу про сплату заборгованості №157/П від 10.07.2014 р. та рахунки-фактури №СФ-348, №СФ-349, №СФ-350, №СФ-351 від 10.07.2014 р. на сплату курсової різниці на загальну суму 152 025,18 грн. з вимогою оплатити зазначені рахунки на протязі 2-х днів згідно п. 3.4. договору.

Факт направлення рахунків-фактур підтверджується фіскальним чеком №1256 від 15.07.2014 р. та описом вкладення у цінний лист (копії в матеріалах справи).

Однак відповідач не провів оплати нарахованої позивачем курсової різниці, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 152 025,18 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо сплати курсової різниці у розмірі 152 025,18 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача 16 039,77 грн. - пені, 2 205,81 грн. - інфляційних втрат, 15 514,40 грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору постачання №74-пк від 13.08.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив товар відповідачеві загальною вартістю 740 988,10 грн., який прийнятий останнім без зауважень по видатковим накладним на реалізацію товарів.

Однак відповідач за поставлений товар розраховувався з порушенням передбачених договором строків, а тому позивачем на підставі п.3.4. договору було нараховано курсову різницю у розмірі 152 025,18 грн., виходячи із офіційного курсу НБУ щодо євро, який діяв в день фактичного проведення відповідачем проплат за поставлений товар.

15.07.2014 р. позивачем було направлено відповідачеві вимогу про сплату заборгованості №157/П від 10.07.2014 р. та рахунки-фактури №СФ-348, №СФ-349, №СФ-350, №СФ-351 від 10.07.2014 р. на сплату курсової різниці на загальну суму 152 025,18 грн. з вимогою оплатити зазначені рахунки на протязі 2-х днів згідно п. 3.4. договору.

Тому, враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів по місті Києві, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів» відповідач вважається таким, що отримав вимогу про сплату заборгованості №157/П від 10.07.2014 р. та рахунки-фактури №СФ-348, №СФ-349, №СФ-350, №СФ-351 від 10.07.2014 р. саме 17.07.2014 р.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати курсової різниці, встановлені п. 3.4. договору, обов'язок відповідача оплатити курсову різницю у розмірі 152 025,18 грн. настав з моменту отримання рахунків-фактур №СФ-348, №СФ-349, №СФ-350, №СФ-351 від 10.07.2014 р. та повинен бути виконаний протягом 2 днів, тобто до 20.07.2014 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо вчасної оплати поставленого товару за офіційним курсом НБУ щодо євро, який діяв на день виставлення позивачем рахунків-фактури на оплату поставленого товару, та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору постачання №74-пк від 13.08.2012 р. та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з курсової різниці у розмірі 152 025,18 грн. на підставі наданого розрахунку, який перевірено судом.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача 16 039,77 грн. - пені, 2 205,81 грн. - інфляційних втрат, 15 514,40 грн. - 3% річних.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господасрького кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господасрького кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, 3% та інфляційних втрат, і встановив, що в останньому допущено помилку у визначенні моменту прострочення оплати відповідачем суми курсової різниці, пеня за прострочення оплати відповідачем вартості товару нарахована за період понад 6 місяців.

За розрахунком суду, обґрунтованим визнається розмір пені у сумі 15 392,86 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 205,81 грн. та 3% річних у сумі 15 514,40 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, враховуючи, що позивачем було зменшено розмір позовних вимог, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір», позивач зобов'язаний сплатити судовий збір в сумі 3 715,70 грн., однак сплатив - 4 511,36 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УБС» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями «Еконія» (19700, Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Шевченка, буд. 24, ідентифікаційний код - 35233190), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УБС» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13, ідентифікаційний код - 33785031) 152 025 (сто п'ятдесят дві тисячі двадцять п'ять) грн. 18 коп. - основного боргу, 15 392 (п'ятнадцять тисяч триста дев'яносто дві) грн. 86 коп. - пені, 2 205 (дві тисячі двісті п'ять) грн. 81 коп. - інфляційних втрат, 15 514 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн. 40 коп. - 3% річних та 3 702 (три тисячі сімсот дві) грн. 77 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УБС» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13, ідентифікаційний код - 33785031) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 795 (сімсот дев'яносто п'ять) грн. 66 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 21.11.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.