Ухвала

від 18.11.2014 по справі 127/16085/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/16085/13-ц Провадження № 22-ц/772/3098/2014Головуючий в суді першої інстанції Сичук М. М. Категорія 47Доповідач Войтко Ю. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р. м. Вінниця Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Войтка Ю.Б.,

Суддів: Міхасішина І.В., Голоти Л.О.,

При секретарі: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2014 року в цивільній справі за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Вінницької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на боці відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ ГРУП» про скасування рішення, -

встановила:

В липні 2013 року ОСОБА_2, який є власником квартири АДРЕСА_1, звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати недійсним та скасувати рішення Вінницької міської ради від 27 листопада 2009 року №2608 щодо безоплатної передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки НОМЕР_1 площею 254 кв.м, яка є прибудинковою територією вказаного будинку.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що дане рішення є незаконним, оскільки ОСОБА_4 не є власником чи користувачем нерухомого майна, розташованого на вказаній земельній ділянці, а тому не було ніяких правових підстав для її передачі йому у власність. Також вказав, що при розробленні проектної документації, що передувала передачі вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_4, не враховані права та інтереси користувачів сусідніх земельних ділянок, до яких відноситься і позивач, не визначені межі, межові знаки не встановлено. Здійснюючи фактичне відчуження нерухомості на користь ОСОБА_4, Вінницька міська рада не врахувала відсутності у неї правовстановлюючих документів на будинок АДРЕСА_1, право власності на який у неї не оформлено.

ТОВ «ЗЕТ ГРУП», придбавши у ОСОБА_4 вказану земельну ділянку, пошкодило вхідні ворота до прибудинкової території і розпочало на ній будівельні роботи, чим порушуються права позивача, як власника частини будинку і користувача земельної ділянки. Пізніше до участі в справі в якості співвідповідача був притягнутий ОСОБА_5, якому вказану земельну ділянку перепродано на підставі договору купівлі-продажу від 17.09.2013 року під час розгляду даної справи в суді.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 1 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 27 листопада 2013 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 4 червня 2014 року справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з тим, що судом було невірно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також порушенням норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, які з'явилися, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Згідно ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 18.07.2003 року ОСОБА_2 як спадкоємцю ОСОБА_6 належить спадкове майно, а саме квартира АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 8).

Згідно з витягом з рішення Вінницької міської ради 41 сесії 5 скликання від 27.11.2009 року №2608 ОСОБА_4 було передано безоплатно у власність земельну ділянку по АДРЕСА_2, площею 254 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. В рішенні зазначено, що дана територія знаходиться в охоронній зоні пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення, будь-які роботи повинні бути погоджені з органами охорони культурної спадщини, за рахунок земель територіальної громади міста, за умови компенсації втрат територіальній громаді міста вартості ліквідації окремо розташованої будівлі по АДРЕСА_2, затвердженої виконкомом міської ради від 11.06.2009 року № 1328, шляхом укладення інвестиційної угоди з перерахуванням коштів до бюджету міста (т. 1 а.с. 11).

18.05.2010 року ОСОБА_4 видано державний акт на вказану вище земельну ділянку (т. 1 а.с.12).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 19 березня 2013 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ТОВ «ЗЕТ ГРУП» про визнання недійсним та скасування державного акту на земельну ділянку серії ЯЛ № 804249 від 17.05.2010 року, скасування запису в Книзі реєстрації державних актів на власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011006800240 від 17.05.2010 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.02.2011 р., укладеного між ТОВ «ЗЕТ ГРУП» та ОСОБА_4 відмовлено. Усунено ТОВ «ЗЕТ ГРУП» перешкоди в користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення за рахунок ОСОБА_2 металевого гаражу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2013 року вказані рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін (т. 1 а.с.50-57).

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 11 квітня 2011 року позов ОСОБА_4, ТОВ «ЗЕТ ГРУП» до Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької міської ради № 340 від 01.07.2011 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність ОСОБА_4 Дана постанова залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 р. (т.1 а.с.77-81).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції вірно виходив з того, що будь-яких прав на прибудинкову територію багатоквартирного будинку у ОСОБА_2 не має, відповідно його права та інтереси не порушено.

Згідно ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони зміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, при переході права власності на будівлю, право власності чи користування земельною ділянкою під цією будівлею переходить не автоматично, а відповідним рішенням уповноважених органів у встановленому чинним законодавством порядку.

Ст.ст. 125, 126 ЗК України визначають, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Ч. 2 ст. 59 ЦПК України визначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на те, що земельна ділянка відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради депутатів трудящих від 21.02.1956 року №4/194, залишена в тимчасове користування мешканців будинку і рішень щодо припинення права користування Вінницькою міською радою не приймалось.

Відповідно вказане землекористування було тимчасовим і припинилося в зв'язку з закінченням строку, на який було надано земельну ділянку згідно вимог п.2 ч.1 ст. 36 ЗК УРСР (в редакції 1970 року), оскільки рішення про припинення права землекористування необхідним було приймати лише в інших випадках передбачених вказаною статтею.

Так, згідно рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 14.11.1985 року № 1984 "Про встановлення права комунальної власності на будинки" будинковолодіння під АДРЕСА_1 являються комунальною власністю, що також підтверджується реєстраційним посвідченням виданим КП ВМБТІ від 18.12.1985 року.

Відповідна обставина раніше вже встановлювалась судовим рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 06.12.2011 року, що набуло законної сили, отже у відповідності до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України є обставиною, що не підлягає доказуванню.

Крім того, рішенням Вінницької міської ради від 04.04.2008 року №1845 вказаний багатоквартирний будинок увійшов до переліку комунальної власності.

Як зазначалось рішенням Вінницької міської ради 41 сесії 5 скликання від 27.11.2009 року №2608 ОСОБА_4 було передано безоплатно у власність по АДРЕСА_2 земельну ділянку площею 254 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з умовою компенсації Вінницькій міській раді по інвестиційному договору вартості будинку (під літерою «Б») у розмірі 35174,40 грн., що підтверджується квитанцією від 20.01.2010 р.

Враховуючи викладені обставини, посилання апелянта на ст. 16 ЗК УРСР ( в редакції 1970 року), згідно якої надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві проводиться тільки після вилучення даної земельної ділянки у встановленому законом порядку - у разі добровільної відмови від неї, є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на відсутність права у ОСОБА_2 на відповідну земельну ділянку.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, подані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) Войтко Ю.Б.

Судді: (підпис) Міхасішин І.В.

(підпис) Голота Л.О.

«З оригіналом вірно»

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.