Рішення

від 17.11.2014 по справі 908/3455/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 2/74/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2014 Справа № 908/3455/14

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ,

до відповідача: Приватного підприємства "Зернопродукт", м. Слов'янськ, Донецька область,

про стягнення 47480,00 грн.

за участю представників:

від позивача: Білоножко Г.С. (довіреність № 38 від 01.01.2014 р.);

від відповідача: Кізілова І.М. (довіреність № 15-Д від 21.10.2014 р.);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Державне підприємство "Придніпровська залізниця" з позовом до Приватного підприємства "Зернопродукт" про стягнення 47480,00 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в лютому 2014 року приватним підприємством «Зернопродукт» за залізничною накладною № 49380371 у вагоні № 95677852 на станцію Жовтнева Одеської залізниці було відправлено вантаж - зерно кукурудзи на адресу одержувача ТОВ «МСП Ніка-Тера». При проходженні вантажу через станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці на підставі ст. 24 Статуту залізниць України було проведено контрольне зважування вагону № 95677852, під час якої виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у залізничній накладній №49380371. Згідно ст. 122 Статуту залізниць України та п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. № 863/5084, за невірно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Згідно залізничної накладної № 49380371 загальна сума провізної плати за вагон № 95677852 складає 9496,00 грн. Звідси сума штрафу складає 9496,00 грн. х 5 = 47480,00 грн., яку позивач просить стягнути в даному позові.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 3, 10. Закону України «Про залізничний транспорт», ст.307 Господарського кодексу України, ст. ст. 2, 5, 6, 23, 24, 37, 52, 118, 122, 129 Статуту залізниць України.

Ухвалою від 22.09.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/74/14 та призначено розгляд справи на 30.10.2014 р.

В судовому засіданні 30.10.2014 р. оголошено перерву до 17.11.2014 р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити позивачу в позові у зв'язку з пропуском шестимісячного строку позовної давності, передбаченого частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення.

Позивач, у свою чергу, звернувся до суду з заявою про відновлення пропущеного строку для звернення з позовом, посилаючись на поважність причин його пропуску.

В судовому засіданні 17.11.2014 р. були присутні представники обох сторін. За їх заявою розгляд справи здійснювався без фіксації технічними засобами.

Представники позивача та відповідача підтримали свої вимоги та заперечення, викладені відповідно в позовній заяві та у відзиві на неї.

В судовому засіданні 17.11.2014 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

У лютому 2014 року Приватним підприємством «Зернопродукт» за залізничною накладною № 49380371 у вагоні № 95677852 на станцію Жовтнева Одеської залізниці було відправлено навалом вантаж - зерно кукурудзи на адресу одержувача ТОВ «МСП Ніка-Тера».

Згідно даних накладної маса вантажу складає 62000 кг.

На підставі акту загальної форми № 285 від 25.02.2014 р. станції Синельниково І та актів загальної форми № 123 від 25.02.2014 р., № 128 від 26.02.2014 р. станції Запоріжжя-Ліве здійснено контрольне зважування вантажу на вагонних вагах станції Запоріжжя-Ліве №87, держповірка 29.01.2014 р. Встановлено, що по документу вага нетто 62000 кг, тара 20240 кг. Фактично виявилось при зважуванні брутто 45500 кг, тара з документами 20240 кг, нетто 25260 кг, що на 36740 кг менше ваги, зазначеної в документі. У технічному відношенні вагон справний, слідів висипання вантажу немає. При повторному зважуванні вагона комісією у тому ж складі результат не змінився.

Для засвідчення цього факту було складено комерційний акт РА №001661/239 від 26.02.2014 р. Акт підписаний начальником станції залізниці, прийомоздавальником та начальником вантажного району.

При видачі вантажу на станції призначення різниці проти відомостей комерційного акту станцією Жовтнева Одеської залізниці не виявлено, що підтверджується відміткою станції призначення в розділі "Є".

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом. На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Пунктом 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.

Відповідно до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. N 644, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, зокрема графи «Маса вантажу», якщо вона визначена відправником, та «Спосіб визначення маси».

Згідно з п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в накладній.

У залізничній накладній № 49380371 зазначено, що вантаж завантажено вантажовідправником, яким є Приватне підприємство «Зернопродукт» (відповідач у справі). Відповідальний за навантаження директор Штепа І.Г. Маса визначена на вагонних вагах (150т).

Відповідно до п.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Отже, залізниця має право перевіряти правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, як на станції відправлення, так під час перевезення та на станції призначення, проте не зобов'язана перевіряти масу вантажу при прийнятті до перевезення у всіх вагонах. Натомість нормою ст. 24 Статуту залізниць України встановлено, що саме вантажовідправник несе відповідальність за правильність відомостей, зазначених ним у накладній.

Відтак, вантажовідправник в будь-якому випадку є відповідальною особою за правильне зазначення в накладній відомостей про масу вантажу.

За залізничною накладною № 49380371 відправником є Приватне підприємство «Зернопродукт» (відповідач у справі), яке є відповідальною особою за правильність відомостей, вказаних у накладній.

Частиною 1 ст. 26 Закону України „Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Аналогічну норму містить пункт 129 Статуту, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажо-одержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Комерційним актом РА №001661/239 від 26.02.2014 р., складеним Придніпровською залізницею, засвідчено факт неправильного зазначення у залізничній накладній № 49380371 маси вантажу у вагоні № 95677852.

Даний комерційний акт в розумінні ст. 129 Статуту залізниць України та ст. 34 ГПК України є належним та допустимим доказом наявності обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, під час залізничного перевезення.

Комерційний акт ні вантажовідправником, ні вантажоодержувачем не оспорювався.

Відповідач не заперечує факту невідповідності маси вантажу у вагоні.

Виявлена невідповідність маси вантажу сталася внаслідок невірного зазначення відправником відомостей у залізничній накладній.

Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно залізничної накладної № 49380371 загальна сума провізної плати за вагон №95677852 складає 9496,00 грн. Звідси сума штрафу складає 9496,00 грн. х 5 = 47480,00 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 47480,00 грн. пред'явлені правомірно.

Разом із цим, відповідачем заявлено клопотання про застосування судом позовної давності до вимог пред'явленого позову.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України та частиною 1 статті 137 Статуту залізниць України встановлено шестимісячний строк для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення.

Згідно з ч. 2 ст. 137 Статуту залізниць України зазначений шестимісячний термін обчислюється:

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

В даному випадку підставою стягнення штрафу за невідповідність маси вантажу відомостям, зазначеним у залізничній накладній, є комерційний акт РА №001661/239 від 26.02.2014 р., з часу складання якого і починається перебіг строку позовної давності. Отже, шестимісячний термін для пред'явлення даного позову сплив 26.08.2014 р. Позов пред'явлено до господарського суду Запорізької області 15.09.2014 р., що підтверджується календарним штемпелем поштової установи на конверті № 03002833, в якому надійшла позовна заява.

Таким чином, позов пред'явлено з пропуском встановленого строку.

Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач просить відновити строк для подання позову, посилаючись на те, що позов не був пред'явлений до суду з поважних причин, а саме: у зв'язку з загостренням суспільно-політичної ситуації на території Донецької та Луганської областей, захоплення незаконними озброєними угрупуваннями м. Слов'янська на початку квітня 2014 року, проведення бойових дій в зоні антитерористичної операції відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», відмовою відділень УДППЗ «Укрпошта» в прийманні поштових відправлень у м. Донецьк та м. Слов'янськ. Також вказує, що в липні 2014 року призупинив свою діяльність господарський суд Донецької області.

Суд дійшов висновку, що вищезазначені обставини не перешкоджали позивачу пред'явити позов протягом шести місяців з дня виявлення порушення, оскільки порушення було виявлено в лютому 2014 року, а згідно відповіді Центру поштового зв'язку № 11 Донецької дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 03.11.2014 р. № 01/7-1-0349 у період з 26.02.2014 р. по 26.08.2014 р. поштові відділення м. Слов'янська та Слов'янського району працювали у звичайному режимі, окрім періоду з 01.07.2014 р. по 07.07.2014 р., згідно наказу Донецької дирекції УДППЗ «Укрпошта» № 244 від 01.07.2014 р. Також ВПЗ Слов'янськ 22 частково було перенесено до приміщення ВПЗ Слов'янськ 21 з 03.05.2014 р. по 07.07.2014 р. у зв'язку із захопленням приміщення ВПЗ Слов'янськ 22 невідомими озброєними особами, але послуги поштового зв'язку надавались у повному обсязі.

Поштові відправлення до м. Донецьк та м. Луганськ згідно листа Центру поштового зв'язку №1 Придніпровської дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 15.08.2014 р. № 3-06-5665 не приймалися до відправлення, починаючи з 22.07.2014 р.

Згідно оголошення на веб-порталі «Судова влада України» господарський суд Донецької області призупинив свою діяльність з 08.07.2014 р., а відповідно до розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р «Про зміну підсудності господарських справ» визначено, що розгляд справ, підсудних господарському суду Донецької області, здійснюється господарським судом Заопрізької області.

З викладеного вбачається, що можливість позивача пред'явити позов була об'єктивно обмежена лише в період з 08.07.2014 р. до 02.09.2014 р. Однак до цього часу, починаючи з лютого 2014 року, а також після 02.09.2014 р. обставини, які зазначені позивачем у заяві про відновлення строку, були відсутні і ніяк не впливали на можливість позивача пред'явити позов. Позивач, у свою чергу, не наводить інших обставин, які об'єктивно перешкоджали йому пред'явити позов в період з 26.02.2014 р. до 07.07.2014 р. Посилання представника позивача на те, що відомості зі станції призначення з підтвердженням маси вантажу були отримані позивачем у кінці квітня 2014 року, на думку суду, не є поважною причиною пропуску строку на подачу позовної заяви, оскільки, як вже зазначалось, комерційний акт в розумінні ст. 129 Статуту залізниць України та ст. 34 ГПК України є належним та допустимим доказом наявності обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника. Крім того, згідно матеріалів справи, запит щодо контрольного зважування був направлений позивачем лише 23.04.2014 р., а відповідь отримана вже 24.04.2014 р.

Таким чином, суд вважає, що позивач не був позбавлений можливості пред'явити позов до відповідача протягом шестимісячного строку позовної давності.

Також суд зауважує, що позивач не надав доказів звернення його до господарського суду Донецької області з позовом в межах шестимісячного строку позовної давності, зокрема, доказів надсилання позовної заяви до суду та/або відповідачу, доказів неприйняття цього позову до відправлення поштовою установою або повернення його судом. Тобто позивач не довів, що ним вживались фактичні дії, спрямовані на подання позову в межах строку позовної давності. Позивач, натомість, посилається лише на загальну суспільно-політичну ситуацію в Донецькому регіоні, яка, за твердженням позивача, зумовлювала неможливість подання позову.

Крім того, суд враховує, що пред'явлені до стягнення штрафні санкції не є збитками позивача, і позивач не поніс витрат у зв'язку з несплатою відповідачем цих штрафних санкцій, а негативні наслідки загостреної суспільно-політичної ситуації в Донецькому регіоні рівною мірою впливають також і на господарську діяльність відповідача.

Тому заява позивача про відновлення строку на подачу позовної заяви не підлягає задоволенню. Суд відмовляє в позові з підстав пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено та підписано 24.11.2014р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.