Постанова

від 13.02.2015 по справі 908/3455/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2015 р. Справа № 908/3455/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача - Білоножко Г.С. - дов. № 38 від 01.01.2015р.,

відповідача - Кізілова І.М. - дов. № 15-Д від 05.02.2015р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №18 З/1-9) на рішення господарського суду Запорізької області від 17.11.2014 р. у справі № 908/3455/14,

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ,

до Приватного підприємства "Зернопродукт", м. Слов'янськ, Донецька область,

про стягнення 47480,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року позивач, Державне підприємство "Придніпровська залізниця", звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача, Приватного підприємства "Зернопродукт", 47480,00 штрафу.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.11.2014 р. (суддя Мойсеєнко Т.В.) в позові відмовлено.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 17.11.2014р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Відповідач, ПП "Зернопродукт", у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача та у відзиві на неї доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у лютому 2014 р. Приватним підприємством "Зернопродукт" за залізничною накладною № 49380371 у вагоні № 95677852 на станцію Жовтнева Одеської залізниці було відправлено навалом вантаж - зерно кукурудзи на адресу одержувача ТОВ "МСП Ніка-Тера". Згідно даних зазначеної накладної маса вантажу складає 62000 кг.

На підставі акту загальної форми № 285 від 25.02.2014 р. станції Синельниково 1 та актів загальної форми № 123 від 25.02.2014 р., № 128 від 26.02.2014 р. станції Запоріжжя-Ліве здійснено контрольне зважування вантажу на вагонних вагах станції Запоріжжя-Ліве №87, держповірка 29.01.2014 р. Встановлено, що по документу вага нетто 62000 кг, тара 20240 кг. Фактично виявилось при зважуванні брутто 45500 кг, тара з документами 20240 кг, нетто 25260 кг, що на 36740 кг менше ваги, зазначеної в документі. У технічному відношенні вагон справний, слідів висипання вантажу немає. При повторному зважуванні вагона комісією у тому ж складі результат не змінився.

Про встановлення цього факту було складено комерційний акт РА №001661/239 від 26.02.2014р., який підписаний начальником станції залізниці, прийомоздавальником та начальником вантажного району.

При видачі вантажу на станції призначення різниці проти відомостей комерційного акту станцією Жовтнева Одеської залізниці не виявлено, що підтверджується відміткою станції призначення в розділі "Є".

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом. На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України та п. 5 "Правил приймання вантажів до перевезення", маса вантажу визначається відправником.

Пунктом 1.1 Правил перевезень вантажів та ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником.

Відповідно до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. № 644, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, зокрема графи "Маса вантажу", якщо вона визначена відправником, та "Спосіб визначення маси".

Згідно з п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в накладній.

У залізничній накладній № 49380371 зазначено, що вантаж завантажено вантажовідправником, яким є ПП "Зернопродукт". Відповідальний за навантаження директор Штепа І.Г. Маса визначена на вагонних вагах (150т).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Ч. 2 ст. 24 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Отже, залізниця має право перевіряти правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, як на станції відправлення, так під час перевезення та на станції призначення, проте не зобов'язана перевіряти масу вантажу при прийнятті до перевезення у всіх вагонах. Натомість нормою ст. 24 Статуту залізниць України встановлено, що саме вантажовідправник несе відповідальність за правильність відомостей, зазначених ним у накладній.

Відтак, вантажовідправник в будь-якому випадку є відповідальною особою за правильне зазначення в накладній відомостей про масу вантажу.

Як вже було зазначено, за залізничною накладною № 49380371 відправником є ПП "Зернопродукт", тому, дане підприємство є відповідальною особою за правильність відомостей, вказаних у накладній.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Комерційним актом РА №001661/239 від 26.02.2014 р., складеним Придніпровською залізницею, засвідчено факт неправильного зазначення у залізничній накладній № 49380371 маси вантажу у вагоні № 95677852.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що даний комерційний акт в розумінні ст. 129 Статуту залізниць України та ст. 34 ГПК України є належним та допустимим доказом наявності обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, під час залізничного перевезення. Комерційний акт ні вантажовідправником, ні вантажоодержувачем не оспорювався.

Враховуючи, що виявлена невідповідність маси вантажу сталася внаслідок невірного зазначення відправником - ПП "Зернопродукт" відомостей у залізничній накладній, підставою для покладання на нього відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є вищевказаний комерційний акт.

Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафу, судова колегія вважає його вірним, оскільки згідно залізничної накладної № 49380371 загальна сума провізної плати за вагон №95677852 складає 9496,00 грн., а тому сума штрафу складає 9496,00 грн. х 5 = 47480,00 грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 47480,00 грн. пред'явлені правомірно.

При цьому, суд першої інстанції відмовив в позові на підставі того, що позивач пропустив строк позовної давності, а саме, підставою стягнення штрафу є комерційний акт РА №001661/239 від 26.02.2014 р., з часу складання якого і починається перебіг строку позовної давності, тому, шестимісячний термін для пред'явлення даного позову сплив 26.08.2014 р., а позов пред'явлено до господарського суду Запорізької області 15.09.2014 р. Суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини, на які посилається позивач в своїй заяві про визнання пропуску строку на подання позовної заяви, зокрема, загострення суспільно-політичної ситуації на території Донецької та Луганської областей, захоплення незаконними озброєними угрупуваннями м. Слов'янська на початку квітня 2014 року, проведення бойових дій в зоні антитерористичної операції відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", відмовою відділень УДППЗ "Укрпошта" в прийманні поштових відправлень у м. Донецьк та м. Слов'янськ, не перешкоджали позивачу пред'явити позов протягом шести місяців з дня виявлення порушення

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України та частиною 1 статті 137 Статуту залізниць України встановлено шестимісячний строк для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення.

Згідно з ч. 2 ст. 137 Статуту залізниць України зазначений шестимісячний термін обчислюється:

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У відповідності до ст. 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Дійсно, підставою, що зумовила ДП "Придніпровська залізниця" звернутись до суду першої інстанції з позовом став факт невірного зазначення відповідачем маси вантажу у накладній, згідно ст. 122 Статуту залізниць України, що було зафіксовано комерційним актом РА №001661/239 від 26.02.2014 року.

Як свідчать матеріали справи, позивач, згідно статті 53 Господарсько-процесуального кодексу України, звернувся до суду з заявою про поновлення процесуальних строків на подання позовної заяви у зв'язку з виниклими не переборними обставинами, які унеможливили звернутися з позовом до суду вчасно, а саме у зв'язку з загостренням суспільно-політичної ситуації на території Донецької та Луганської областей, захоплення незаконними озброєними угрупуваннями, проведення бойових дій в зоні антитерористичної операції відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", було призупинено роботи господарського суду Донецької області з 08.07.2014 року та відмовою відділень УДППЗ "Укрпошта" на приймання поштових відправлень у м. Донецьк та м. Слов'янськ.

На підтвердження вищезазначених обставин, у якості доказу до матеріалів справи надані витяги з офіційного сайту "Судової влади", лист 04-19-1025 від 22.07.2014 року УДППЗ "Укрпошта", та лист Дніпропетровської дирекції УДППЗ "Укрпошта" на запит позивача за № 3-06-5665 від 15.08.2014 року.

При цьому, суд першої інстанції визнав факт неможливості направлення позовної заяви до суду в період з 08.07.2014 р. по 02.09.2014 р., зазначивши, що строк на пред'явлення позовної заяви до суду за комерційним актом РА №001661/239 від 26.02.2014 р. сплинув 26.08.2014 р., а позивач не скористався своїм правом та не звернувся з позовом в період з 26.02.2014 р. до 08.07.2014 р.

Частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України та частиною 1 статті 137 Статуту залізниць України встановлено шестимісячний строк для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення.

Положеннями статті 263 Цивільного кодексу України визначено перелік обставин, дія яких є підставою для зупинення перебігу позовної давності, цей перелік є вичерпним, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що перебіг позовної давності зупиняється, якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила).

Частинами 2 та 3 статті 263 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув і до його зупинення.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції неправомірно не було взято до уваги обставини, які зазначені позивачем про поновлення процесуальних строків на подання позовної заяви, тим більш, що судом першої інстанції було визнано, що позивач з об'єктивних причин не зміг звернутись до суду з позовною заявою в період з 08.07.2014 р. по 02.09.2014 р. При цьому, судом першої інстанції не враховано, що ці обставини спричинили обмеження права позивача у зв'язку зі скороченням строку для звернення до господарського суду. Також, судом першої інстанції не враховано норми ст. 263 ЦК України.

На підставі викладеного, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив та з'ясував обставини, які мають значення для справи, порушив норми процесуального права, а тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що вказане рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.11.2014 р. у справі № 908/3455/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Зернопродукт" (код ЄДРПОУ 31349282) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (код ЄДРПОУ 01073828) на поточний рахунок Відокремленого структурного підрозділу "Запорізька дирекція залізничних перевезень" Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (р/р 2600822098601 у Дніпропетровському регіональному відділенні АБ "Експресс-банк", МФО 322959, код ЄДРПОУ 04713145) штрафу в сумі 47 480,00 грн., 1 827,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 913,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 13.02.2015р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.