Ухвала

від 20.11.2014 по справі 7/11-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

У Х В А Л А

"20" листопада 2014 р. Справа № 7/11-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Межерицькій О.С., розглянувши заяву ДП "ГСІ-Укрнафтогазбуд" ЗАТ "Глобалбуд-Інжинірінг", м. Одеса про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання

за позовом: Дочірнього підприємства "ЛК-Укрнафтогазбуд" ЗАТ "Глобалбуд-Інжинірінг", м. Одеса

до: Закритого акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод", м. Херсон

про стягнення 4646805 грн. 59 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Cонько В.В., представник, дов. від 03.06.2014р.;

від відповідача - Фінкевич В.Г., представник, дов. від 15.01.2014р.

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.07.2010р. по справі № 7/11-10, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 29.09.2012р. частково задоволено позов ДП "ЛК-Укрнафтогазбуд" ЗАТ "Глобалбуд-Інжинірінг", м. Одеса, з відповідача на користь позивача стягнуто 3912445 грн. 02 коп. основного боргу, 641640 грн. 98 коп. інфляційних нарахувань, 465204 грн. 35 коп. пені, 24322 грн. 71 коп. державного мита та 225 грн. 10 коп. судових витрат.

Наказ стягувачу для примусового виконання рішення, яке набрало законної сили 29.09.2010р., виданий 06.10.2010р.

08 жовтня 2010р. головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Херсонській області Тюпляєвим Я..Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 21795278 по примусовому виконанню наказу господарського суду № 7/11-10, виданого стягувачу 06.10.2010р.

04 жовтня 2011р. до відділу ПВР управління ДВС ГУЮ у Херсонській області надійшов лист стягувача про відмову від авансування витрат на проведення виконавчих дій, у зв'язку з чим органом ДВС 05.10.2011р. було винесено постанову про повернення виконавчого документа по ВП № 21795278 (наказу господарського суду № 7/11-10) стягувачеві на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 та ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції Закону України від 04.11.2010р. № 2677-VI, чинній на дату винесення постанови.

Цією ж постановою, зокрема її пунктом 3 встановлено строк для повторного пред'явлення наказу № 7/11-10 до виконання - 05.10.2012р. (з врахуванням положень ст.ст. 22, 23 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції Закону України № 2677-VI, який набрав чинності з 09 березня 2011р., норми якого діяли на дату винесення постанови).

07 квітня 2014р. стягувач звернувся з повторною заявою до ВПВР управління ДВС ГУЮ у Херсонській області про примусове виконання наказу № 7/11-10, виданого 06.10.2010р., у зв'язку з чим державним виконавцем Колпаковим В.О. 09.04.2014р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 42867848 по його примусовому виконанню.

09.04.2014р. в межах виконавчого провадження № 42867848 винесено постанови про арешт коштів та майна боржника і оголошення заборони на відчуження майна.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 13 травня 2014р., залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2014р. та постановою Вищого господарського суду від 16.09.2014р., постанови ВПВР управління ДВС ГУЮ у Херсонській області від 09.04.2014р. про відкриття ВП № 42867848 по примусовому виконанню наказу господарського суду № 7/11-10, виданого 06.10.2010р.; про арешт коштів боржника та оголошення заборони на його відчуження по ВП № 42867848 скасовані .

Третього листопада 2014р. стягувач - ДП "ГСУ-Укрнафтогазбуд" ВАТ "Глобалбуд-Інжинірінг", керуючись ст. 119 ГПК України, звернувся із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.

Поважність пропуску строку пред'явлення наказу до виконання стягувач пояснює помилковим розумінням правового змісту ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження".

Як зазначає заявник, часткове виконання рішення суду, яке мало місце 29.04.2011р., перериває строк пред'явлення виконавчого документа до виконання відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження", з врахуванням вимог ст. 118 ГПК України, в редакції чинній на дату видачі наказу, строк для пред'явлення його до примусового виконання закінчувався 29.04.2014р.

З повторною заявою про примусове виконання наказу № 7/11-10, стягувач звернувся 09.04.2014р., тобто в межах встановленого строку, що підтверджується винесенням органом державної виконавчої служби постановою про відкриття виконавчого провадження, яка в подальшому була скасована судом.

Просить суд врахувати, що пропуску строку також сприяли чинні рішення інших судів, у тому числі апеляційної та касаційної інстанцій, які по іншому тлумачили правовий зміст ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження".

Звертає увагу на те, що судове рішення є обов'язковим до виконання, проте боржник протягом тривалого часу безпідставно не виконує рішення господарського суду, чим завдає йому значних збитків.

Боржник (відповідач) вважає, що подана стягувачем заява, про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання задоволенню не підлягає і просить суд залишити її без задоволення.

З посиланням на правовий зміст ст. 53 ГПК України, звертає увагу на те, що поважною причиною пропуску строку може бути визнано обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони, пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Наведені стягувачем обставини не можна вважати такими, а отже і поважними для відновлення строку.

При первісному зверненні за примусовим виконанням наказу № 7/11-10 виконавче провадження було закінчено, а виконавчий документ було повернено стягувачеві за його заявою у зв'язку з відмовою від авансування виконавчих дій.

У встановлений державним виконавцем строк ( 05.10.2012р. ) для повторного пред'явлення наказу для примусового виконання стягувач не звернувся, а звернувся із заявою 07.04.2014р. без звернення до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.

На думку боржника, не може бути прийнятим до уваги й посилання позивача на отримання повних текстів постанов судів апеляційної та касаційної інстанцій 30.10.2014р., оскільки уповноважений представник позивача безпосередньо приймав участь у судових засіданнях 17.06.2014р. та 16.09.2014р. і йому було відомо про результати вирішення поданих ним скарг.

Заслухавши пояснення представників сторін, надавши правову оцінку наведеним ними підставам та доводам, суд залишає заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 118 ГПК України (в редакції, чинній на момент видачі наказу - 06.10.2010р.) встановлено строк для пред'явлення до виконання виданого стягувачеві наказу не пізніше трьох років з дня прийняття рішення.

Стаття 23 чинного Закону України «Про виконавче провадження» «Переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання», яка повністю за правовим змістом відповідає ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на дату видачі наказу № 7/11-10 від 06.10.2010 року, передбачає, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником. Частиною 2 даної статті передбачено, що після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Пунктом 4 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону N 2677-У1, передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені па момент їх видачі.

Натомість повернення виконавчого документу відбулось не у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, а за інших підстав - п. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», який передбачає повернення виконавчого документу, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документу.

Таким чином, відрахування трирічного строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання не починається з періоду винесення постанови про повернення виконавчого документу, тобто з 05.10.2011р., оскільки, зважаючи на підстави повернення виконавчого документу на стягувача не поширювалися положення ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження".

Відтак, перебіг строку на примусове виконання наказу № 7/11-10 починається з дати прийняття рішення - 16.07.2010р. та закінчується 16.07.2013р.

Таким чином, стягувачем пропущено як загальний термін пред'явлення наказу до виконання, так і в будь-якому випадку повторної подачі наказу, встановлений постановою ВПВР УДВС ГУЮ у Херсонській області від 05.10.2011р.

Зазначені юридичні факти встановлені судовими актами, прийнятими за наслідками розгляду місцевим, апеляційним та касаційним судами поданої боржником скарги на дії ВПВР УДВС ГУЮ у Херсонській області по примусовому виконанню наказу № 7/11-10, виданого 06.10.2010р.

Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання стягувачем подана 03.11.2014р.

Частина 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Частина 1 статті 119 ГПК України встановлює право господарського суду відновити пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання за наявності причин, визнаних господарським судом поважними.

Відновлення пропущеного процесуального строку передбачено також і ст. 53 ГПК України.

Господарський суд відновлює процесуальний строк, якщо визнав причини пропуску строку поважними.

Причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 43 ГПК України.

Здійснюючи оцінку доказів, наведених заявником в обґрунтування поданої заяви, суд виходить та пов'язує поважність причин з наявністю обставин, існування яких зумовлено факторами об'єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не могли бути ним передбачені, змінені, усунуті тощо.

Таких обставин стягувач суду не надав і не довів.

В процесі з'ясування обставин поданої заяви судом встановлено, що стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", що перешкоджало проведенню виконавчих дій і було підставою для винесення 05.10.2011р. постанови про повернення виконавчого документа.

У встановлений в постанові державного виконавця строк для повторного пред'явлення наказу до виконання (05.10.2012р.), позивач із заявою про примусове виконання не звернувся.

Не звернувся позивач із заявою про відновлення процесуального строку і після винесення місцевим господарським судом 13.05.2014р. ухвали, за наслідками поданої боржником скарги на дії органу ДВС, якою суд скасував винесені державним виконавцем постанови у зв'язку із пропуском строку для пред'явлення наказу до виконання та відсутності звернення до суду із заявою про відновлення пропущеного процесуального строку.

Посилання заявника на різне тлумачення правового змісту норм Закону не може бути прийнято судом до уваги і розцінено як поважна причина у розумінні ст. 53 ГПК України, оскільки не пов'язане з існуванням дійсних істотних перешкод чи труднощів для вчинення певної процесуальної дії.

Процесуальний строк - це встановлений законом або призначений судовим органом (суддею) та обчислюваний роками, місяцями або днями проміжок часу чи момент у часі, який визначається точною календарною датою чи вказівкою на подію, яка неминуче має настати, протягом якого чи до якого судовий орган (суддя) або інші учасники судового процесу вправі або зобов'язані вчинити певну процесуальну дію або сукупність певних дій.

Дотримання процесуальних строків є обов'язком господарського суду, учасників судового процесу, будь-яких інших осіб, на яких судом покладено виконання процесуальних дій.

У конкретному випадку підстави для поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання відсутні, з огляду на що заява боржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 53, 119 ГПК України, господарський суд

у х в а л и в:

1. Заяву ДП "ГСІ-Укрнафтогазбуд" ВАТ "Глобалбуд-Інжинірінг" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання залишити без задоволення.

Суддя Н.О. Задорожна