Постанова

від 25.11.2014 по справі 905/3658/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2014 р. Справа № 905/3658/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного

господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Техпромар", м. Маріуполь (вх. №3657 Д/3)на ухвалу господарського суду Донецької області від 26.06.14 у справі № 905/3658/14 про забезпечення позову

за позовом ТОВ "Азовзалізобетон", м. Маріуполь

до 1) ТОВ "Комплект" м. Маріуполь; 2) ТОВ "Техпромар", м. Маріуполь

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.06.2014 року у справі № 905/3658/14 заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовзалізобетон", м. Маріуполь, Донецька область про забезпечення позову справі № 905/3658/14 задоволено шляхом накладення арешту на 863/1000 часток майнового комплексу розташованого за адресою: м. Маріопуль, вул. Таганрозька, 1, згідно вказаного в ухвалі переліку такого майна.

ТОВ "Техпромар" із вказаною ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилося звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати. Скаржник вважає, що ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, посилаючись зокрема на те, що оскаржувана ухвала не містить ознак, які ідентифікують відповідне майно, не вказані такі дані, як повна юридична адреса ані ТОВ "Азовзалізобетон", ані ТОВ "Комплект", ані ТОВ "Техпромар"; не вказані ідентифікаційні коди суб'єктів господарювання, чим, на думку заявника апеляційної скарги, порушено п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, ТОВ "Техпромар" вказує на те, що ухвала про забезпечення позову ґрунтується лише на «об'яві» з Інтернет-мережі про виставлення 863/1000 часток майнового комплексу на продаж.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2014 р. апеляційну скаргу ТОВ "Техпромар" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.11.2014 р., з врахуванням строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, визначених ст. 102 ГПК України, про що письмово повідомлено сторони шляхом направлення відповідних копій ухвали суду від 07.11.2014 р. на адресу сторін по наявним матеріалам справи № 905/3658/14.

В призначене судове засідання сторони не з'явились.

Беручи до уваги, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, та зважаючи на стислі строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги та докази по справі на її підтвердження, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовзалізобетон», м.Маріуполь, Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект», м.Маріуполь, Донецька область; Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромар», м.Маріуполь, Донецька область про витребування майна із чужого незаконного володіння.

З наявних матеріалів вбачається, що 26.06.2014 р. позивач звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майновий комплекс, розташований за адресою: м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 1, у зв'язку з загрозою його відчуження, посилаючись на те, що ТОВ "Комплект" та ТОВ "Техпромар" є недобросовісними набувачами. В обґрунтування своїх вимог про забезпечення позову позивач зазначив про наміри відповідача реалізувати спірне майно, що підтверджує роздруківкою з Інтернет сторінки, відповідно до якої 863/1000 часток майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 1, виставлено на продаж. Позивач вказує на те, що реалізація спірного майна може привести до утруднення чи, взагалі, неможливості виконання рішення суду, оскільки перехід майна до іншої особи унеможливить витребування майна у відповідача та зумовить застосування позивачем додаткових заходів захисту свого права.

З огляду на обставини, на які посилається позивач та наведеній ним доводи щодо існування загрози відчуження спірного майна, суд першої інстанції вважав за доцільне забезпечити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовзалізобетон», м. Маріуполь, Донецька шляхом накладення арешту на 863/1000 часток майнового комплексу розташованого за адресою: м. Маріопуль, вул. Таганрозька, 1, згідно вказаного в ухвалі переліку такого майна.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав в даному випадку для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, згідно статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Достатньо обґрунтованими для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Так, згідно наявних матеріалів справи вбачається, що позов подано до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект», м.Маріуполь, Донецька область; Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромар», м.Маріуполь, Донецька область про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Проте, зі змісту ухвали не вбачається, що саме це майно, на яке позивач просить накласти арешт, та перелік якого зазначено в оскаржуваній ухвалі, є предметом позову у даній судовій справі.

Також, судом першої інстанції в ухвалі не зазначено юридичну особу, на майно якої поширюється накладення арешту (чи на майно ТОВ "Комплект" м. Маріуполь, чи на майно ТОВ "Техпромар", м. Маріуполь), а також не обґрунтовано правовий статус цього майна.

Як встановлено апеляційним господарським судом, зі змісту оскаржуваної ухвали не вбачається, що роздруківка оголошення з мережі Інтернет про продаж відповідачем нежитлових приміщень, містить відомості про те, ким саме розміщено зазначене оголошення та доказів розміщення оголошення саме відповідачем.

Отже, вказаний доказ не відповідає ознакам належності та допустимості, оскільки належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у процесуально встановленому порядку. Достовірність доказів - це відповідність дійсності фактичних даних, які отримані з законних джерел. Достовірність є відповідністю інформації, отримуваної із доказу, дійсності.

Харківський апеляційний господарський суд, надавши оцінку доводам позивача та доказам, які викладені в оскаржуваній ухвалі, дійшов висновків про те, що позивач не довів за допомогою належних і допустимих доказів наявність у відповідачів реальних намірів відчужити спірне нерухоме майно, зокрема, здійснення відповідачем підготовчих дій, спрямованих на реалізацію нерухомого майна, що в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі.

Отже, на думку колегії суддів, наведене в оскаржуваній ухвалі про забезпечення позову мотивування щодо наявності підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову не можна визнати достатньо обґрунтованим. Судова колегія зазначає, що і матеріали справи не містять належних доказів та відповідних даних, на підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Також, колегія суддів враховує, що відповідно до роз'яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.06 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном (в тому числі грошовими коштами) іноді призводить до незворотних наслідків.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскарженої ухвали наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову була задоволена судом першої інстанції без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що призвело до прийняття оскарженої ухвали з помилковим застосуванням норм права, що є підставою для скасування ухвали господарського суду господарського суду Донецької області від 26.06.14 у справі № 905/3658/14 про забезпечення позову

На підставі зазначеного, керуючись статтями 66, 67, 86, 99, 101, 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Техпромар", м. Маріуполь задовольнити.

Ухвалу господарського суду господарського суду Донецької області від 26.06.14 у справі № 905/3658/14 про забезпечення позову скасувати.

В задоволенні заяви ТОВ "Азовзалізобетон", м. Маріуполь про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів .

Повний текст постанови складено та підписано 25 листопада 2014 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.