Постанова

від 18.09.2007 по справі 2-а-38/2007

АПОСТОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-38/2007

Справа № 2-а-38/2007

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ              УКРАЇНИ

18

вересня 2007 року      Апостолівський

районний суд Дніпропетровської обл.

у

складі: головуючого - районного судді                  Диби

Л.М.

при

секретарі                                                               Титаренко

Л.Б.

за

участю представника позивача - адвоката          ОСОБА_2,

позивача                                                                       ОСОБА_1

представника

відповідача                                            Пищенюк

О.С.

розглянувши у

відкритому судовому засіданні в м. Апостолове адміністративну справу за

адміністративним позовом   ОСОБА_1 до

Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної

державної адміністрації про визнання   

неправомірними    дій    відповідача,    стягнення   

недоодержаних    сум    на оздоровлення,

встановив:

14.08.2007

року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці

та соціального захисту населення Апостолівської районної державної

адміністрації про визнання неправомірними дій відповідача та стягнення

недоодержаних сум на оздоровлення.

В

обґрунтування своїх вимог позивачка ОСОБА_1 посилається на те, що з 1971 року

вона проживала в м. Прип'ять Чорнобильського р-ну Київської обл., працювала

замісником головного енергетика Управління будівництва Чорнобильської АЕС.

26.04.1986

року на Чорнобильській АЕС сталася аварія, яка була оцінена як «Чорнобильська

техногенна катастрофа». Під час аварії вона знаходилася на стаціонарному

лікуванні в хірургічному відділенні Прип'ятської міської лікарні. 27.04.1986

року її терміново виписали з лікарні і разом з іншими мешканцями п'ятого

мікрорайону міста евакуйовали до Поліського району Київської обл. 12.05.1986 року

вона повернулася до виконання своїх виробничих обов'язків і працювала до

вересня 1988 року без відпусток.

На

початку січня 1987 року вона відчула, що стан її здоров'я значно погіршився. В

травні

1988 року їй було надано відпустку за кілька відпрацьованих років. В цей час

вона

виїхала

з міста Прип'ять в м. Київ.   вона

народила дитину, та у зв'язку з тим, що народжений син також набув статус

потерпілого від Чорнобильської катастрофи, їй було надано неоплачувану

відпустку по догляду за дитиною до дванадцятирічного віку.

В 1989 році вона

з сім'єю переїхала до м. Апостолове Дніпропетровської обл..

Її

визнано ліквідатором аварії Чорнобильської АЕС категорії 11-А, про що видано

посвідчення.

У 1994 році її

було визнано інвалідом 111 групи з висновком про те, що її захворювання

пов'язані Чорнобильською катастрофою.

15.06.2007

року її визнано інвалідом 11 групи безстроково, з втратою 80% професійної

працездатності безстроково.

Відповідно

до Закону України № 796-Х11 від 28.02.1991 року «Про статус і соціальний захист

громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»вона мала право

на одержання щорічної допомоги на оздоровлення, як інвалід 111 групи, в розмірі

чотирьох мінімальних заробітних плат, які мали місце на момент виплати.

Незважаючи на вказане положення Закону в період з 2000 по 2005 рік, включно, їй

біло виплачено по 21 грв.50 коп. щорічно на оздоровлення.

Зважаючи

на те, що на 1.01.2000 року мінімальна заробітна плата складала 74 грв., їй до

виплати належало 296 грв. (74x4); в 2001 році - мінімальна заробітна плата -

118 грв., до виплати - 472 грв.; в 2002 році - 140 грв., до виплати - 560 грв.;

в 2003 році - 185 грв., до виплати - 740 грв.; в 2004 році - 205 грв., до

виплати - 820 грв.; в 2005 році - 262 грв., до виплати - 1048 грв.

Постановою

Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на

оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

встановлена доплата на оздоровлення інвалідів 111 групи в сумі 90

грв.Мінімальна заробітна плата в 2006 році складала 350 грв. Згідно Закону їй

повинно було виплачено 1400 грв. (350x4), тому вона не отримала в 2006 році

1310 грв.

Взагалі сума

неодержаної нею допомоги на оздоровлення складає 5197 грв.

Управління

праці та соціального захисту населення, відмовляється виплачувати допомогу в

сумах, передбачених Законом України, а продовжує виплату згідно з положеннями

Постанов Кабінету Міністрів України, що не відповідає вимогам Конституції

України, порушує вимоги Закону України, що є приоритетним по відношенню до

Постанов Кабміну.

В

судовому засіданні позивачка просить визнати дії Управління праці та

соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації

по нарахуванню та виплаті їй значно менших сум, чим передбачено Законом

України, неправомірними та стягнути на її користь 5197 грв. недоодержаних сум

на оздоровлення та 600 грв. витрат на юридичну допомогу.

Представник

позивачки підтримує позовні вимоги ОСОБА_1, просить визнати дії Управління

праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної

адміністрації неправомірними та стягнути з Управління ... на користь ОСОБА_1

5197 грв. на оздоровлення та 600 грв. витрат на юридичну допомогу.

Представник

відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Апостолівсьої

районної державної адміністрації позов не визнала в повному обсязі, просить

відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що, виплачуючи

ОСОБА_1 щорічно допомогу на оздоровлення, Управління праці та соціального

захисту населення діяло відповідно до вимог Закону України «Про статус і

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи» № 796-Х11 від 28.02.1991 року. Але суми для виплати призначало

відповідно до положень Закону України «Про державний бюджет» та Постанов

Кабінету Міністрів України № 836 від 28.07.1996 р. та № 562 від 12.07.2005

року.

Вислухавши

сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов

підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з

частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого

самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є учасником

ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1-ї категорії, з

1994 р. по 15.06.2007 р. була визнана інвалідом 111 групи; з 15.06.2007 р.

інвалід 11 групи безстроково. (а.с. 5-9).

Відповідно

до абз.3 ст. 48 Закону України № 796-Х11 щорічна допомога інвалідам 111 групи

виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому розмір

мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (ч.7 ст. 48 Закону

№ 796-Х11).

Законом

України «Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру

мінімальної заробітної плати», який введено в дію з 1.01.1999 року, розмір

мінімальної заробітної плати на час отримання позивачкою виплати у 2000 році

складав 74 грв.; Законом України (1766) «Про встановлення розміру мінімальної

заробітної плати на 2000 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений

з 1.04.2000 р. у розмірі

118 грв., яким і був на момент отримання ОСОБА_1 допомоги у 2001 році. На

момент отримання Позивачкою допомоги в 2002 році мінімальна заробітна плата

складала 140 грв. (Завкон України 2896 «Про встановлення розміру мінімальної

заробітної плати» на 2002 рік.). Мінімальна заробітня плата в Україні в 2003

році, на момент отримання позивачкою допомоги, складала 185 грв. ( Закон

України 372-1У «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003

р.»); в 2004 році - 205 грв. ( Закон України № 1801-1У «Про внесення змін до

Закону України «Про державний бюджет на 2004 рік»); в 2005 р. - 262 грв. (Закон

України № 2505-1У «Про внесення змін до закону України «Про державний бюджет

України на 2005 p.);

в 2006 р. - 350 грв. (Закон України « № 3235-1У « Про державний бюджет

України на 2006 р.»).

Зі

змісту вказаних Законів України не вбачається будь яких обмежень щодо

можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою

реалізації норм ст. 48 Закону України № 796-Х11, а навпаки Закони передбачають

обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм.

Із

матеріалів адміністративної справи та особової справи № НОМЕР_1 ОСОБА_1 по

Управлінню праці та соціального захисту населення вбачається, що встановлений

Постановою Кабінету Міністрів № 836 ще в 1996 році розмір щорічної допомоги на

оздоровлення в сумі 21 грв. 50 коп. протягом багатьох років не змінювався і не

відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Зокрема, розмір

мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 1 Закону України № 372-1У з

1.01.2003 року складав 185 грв. на місяць і згідно із внесеними Верховною Радою

України змінами до Державного бюджету України зростав кожного наступного року.

При цьому відповідні Закони не містили обмежень щодо застосування ст. 48 Закону

України № 796-Х11. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів

України будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних

засад пріоритету законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні

даного спору застосуванню підлягають саме ст. 48 Закону України № 796-Х11 та

положення Законів України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної

плати», «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на

2003 рік», «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2004

рік», «Про державний бюджет України на 2005 рік» та інші, а не постанова

Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року.

На цих

же підставах не можуть застосовуватися при нарахуванні передбаченої законом

України допомога на оздоровлення вимоги Постанови Кабінету міністрів № 562 від

12.07.2005 p., згідно якої встановлено громадянам, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи, такий розмір щорічної допомоги на

оздоровлення: ... інвалідам 111 групи - 90 грв.

За таких

обставин і з урахуванням вимог ст. 48 Закону України № 796-Х11 «Про статус і

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи» від 28.02.1991 р. Управління праці та соціального захисту населення

Апостолівської районної державної адміністрації повинно виплатити позивачці

щорічну

допомогу на

оздоровлення за зазначений період виходячи із розміру мінімальної заробітної

плати на момент виникнення права на виплату: у 2000 р. - 74x4=296 грв.; у 2001

р. - 118x4= 472 грв.; у 2002 р. - 140x4= 560 грв.; у 2003 р. - 185x4= 740 грв.;

у 2004 р. - 205x4= 820 грв.; у 2005 р. - 262x4= 1048 грв.; у 2006 р. -

350x4=1400 грв., взагалі - 5336 грв.

З

урахуванням отриманої ОСОБА_1 суми 199 грв. коп.3а період з 2000 по 2006 роки

на користь ОСОБА_1 за період 2000 - 2006 p.p. підлягає

стягненню 5546 грв. (5336-199=5197 грв.)

Дії

відповідача - Управління праці та соціального захисту населення в частині

виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 21 грв. 50 коп.3а

2000-2005 роки та 90 грв. за 2006 рік слід визнати неправомірними.

Відповідно

до вимог ст. 87,90,98 КАС України стягненню з відповідача на користь позивачки

підлягають витрати на одержання правової допомоги, в сумі 600 грв. (а.с.

23,27).

Стягненню

з відповідача на користь держави підлягає судовий збір (держмито) в сумі 52

грв.

Керуючись

ст.  158,159,160,161,162,163  Кодексу адміністративного судочинства

України, суд

постановив:

Адміністративний

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати

дії Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної

державної адміністрації щодо неповної виплати ОСОБА_1коштів на оздоровлення

неправомірними.

Стягнути

з Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної

державної адміністрації на користь ОСОБА_1 5197 грв. та 600 грв. витрати на

правову допомогу.

Стягнути

з Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної

державної адміністрації 51 грв.судового збору (держмито) на користь держави.

Постанова

може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду

Дніпропетровської обл. через

Апостолівський районний суд протягом 10 днів з дня її проголошення шляхом

подачі заяви про апеляційне оскарження та шляхом подачі протягом 20 днів після

цього апеляційної скарги.