Рішення

від 18.11.2014 по справі 192/930/14

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/930/14

Провадження № 2/192/352/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 року СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Омелюх В.М.,

при секретарі - Короті Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт.Солоне цивільну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Луговське» до товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-Миропіль», ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним укладеного 10 січня 2014 року між ТОВ «Меркурій-Миропіль» та ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 20 квітня 2009 року між СТОВ «Луговське» та ОСОБА_1 був укладений терміном на п'ять років договір оренди земельної ділянки загальною площею 10,7199 га, кадастровий номер 1225083000:01:002:0004, яка належить ОСОБА_1 на праві власності згідно державного акту на право власності на землю ЯЖ №825164 від 27 листопада 2008 року та розташована на території Дзержинівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.

02 листопада 2009 року було здійснено відповідно до п.2 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та його обтяження» державну реєстрацію договору оренди у відділі Держкомзему у Солонянському районі Дніпропетровської області, який на той час був держателем Державного реєстру прав на землю, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040913201277.

З посиланням на ст. 18 Закону України «Про оренду землі», в редакції яка діяла на час укладання договору, зазначив, що договір оренди набував чинності з моменту його державної реєстрації, тобто з 02 листопада 2009 року і строк його дії - до 02 листопада 2014 року. В той же час, ТОВ «Меркурій-Миропіль» заявив, що 10 січня 2014 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки, державна реєстрація якого здійснена у Реєстраційній службі Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області 21 березня 2014 року згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, чим поставив під сумнів право позивача на володіння та користування спірною земельною ділянкою та повідомив про намір не дати можливості позивачу в подальшому використовувати землю відповідно до умов договору.

ТОВ «Меркурій-Миропіль» не мав права укладати з власником земельної ділянки новий договір оренди, оскільки строк дії укладеного позивачем договору оренди, за яким орендодавець передав йому право володіти та користуватися земельною ділянкою відповідно до умов договору спливає лише 02 листопада 2014 року. Вважає, що діями відповідачів порушено як вимоги ст.792 ЦК України, так і переважне право позивача, як орендаря, на укладання договору оренди землі на новий термін відповідно до ст.33 Закону України «Про оренду землі» та п.8 укладеного між сторонами договору, внаслідок чого укладений між відповідачами договір оренди земельної ділянки суперечить чинному законодавству у зв'язку з чим змушені відповідно до ст.203, ст.215 ЦК України звернутися з позовом до суду за захистом своїх прав як первісного орендаря, яке підлягає захисту в порядку, передбаченому ст.ст.395,396 ЦК України в тому числі і від власника земельної ділянки.

Представник позивача - Горбатюк С. С., який діє на підставі довіреності від 30 квітня 2014 року (а.с.14), в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позові, а також пояснив, що на день укладення сторонами спірного договору оренди між позивачем та відповідачем діяв чинний договір оренди земельної ділянки з терміном дії до 02 листопада 2014 року і протягом цього строку у власника земельної ділянки не було права володіти та користуватися цією земельною ділянкою, а відповідно і права на укладення в цей період іншого договору оренди земельної ділянки та проведення його державної реєстрації, яка в послідуючому була скасована за рішенням суду. Відповідач ОСОБА_1 як власник земельної ділянки про свій намір не укладати з позивачем договір оренди на новий термін повідомила вже в процесі розгляду даної справи.

Представник відповідача - ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 24 червня 2014 року (а.с.55), в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що при укладенні спірного договору оренди та проведення його державної реєстрації були відсутні будь-які відомості про державну реєстрацію іншого договору оренди земельної ділянки, що належить на праві власності відповідачеві ОСОБА_1, тому відсутні і підстави для визнання його недійсним, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважав, що вимоги позивача про визнання недійсним спірного договору оренду на день розгляду судом втратили актуальність у зв'язку із закінченням його строку дії, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1, яка про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с.84,88), в судове засідання повторно не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила, як не надала і заперечень проти позову та доказів, які їх обґрунтовують, в зв'язку з чим суд ухвалив розглядати справу у її відсутності.

Суд, заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши наявні у справі та надані сторонами у судовому засіданні докази, приходить до наступного.

Положеннями ч.1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст.ст.10,11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим законом.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК зокрема шляхом визнання угоди недійсною.

Судом встановлено, що 20 квітня 2009 року між СТОВ «Луговське» та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі, відповідно до п. 2 якого в оренду терміном на п'ять років передається земельна ділянка загальною площею 10,7199 га, яка належить ОСОБА_1 на праві власності згідно державного акту на право власності на землю серії ЯЖ №825164 від 27 листопада 2008 року та розташована на території Дзержинівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області (а.с.5,110-114), а 02 листопада 2009 року було здійснено державну реєстрацію вказаного договору у Солонянському відділі ДРФ «ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040913201277 (а.с.25-28), оригінал якого оглянуто в судовому засіданні (а.с.117-118). Відповідно до п.8 зазначеного договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, якщо сторони не заявили про намір припинити дію цього договору, дія договору автоматично продовжується, а відповідно до п.34 дія договору припиняється закінченням строку, на який його було укладено; див п.8 (а.с.110-114).

Судом встановлено, що орендована земельна ділянка має кадастровий номер 1225083000:01:002:0004, а право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку підтверджується копіями державного акту на право приватної власності серії ЯЖ №825164 від 27 листопада 2008 року (а.с.114), витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.22-24), Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.39), відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.40), Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.41).

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності, а ст. 13 цього закону передбачено, що договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі», в редакції яка діяла на час укладання договору, договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації, яка була вчинена 02 листопада 2009 року і відповідно строк його дії становить п'ять років з моменту державної реєстрації та діє до 02 листопада 2014 року. Посилання представника відповідача про те, що на час розгляду справи судом заявлені позовні вимоги втратили свою актуальність у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди не приймаються судом, оскільки ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання за захистом якого і звернувся позивач до суду, а закінчення строку дії договору оренди на час розгляду справи судом не свідчить про відсутність порушення прав позивача за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно ст.ст.125,126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, а право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» закріплено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11 лютого 2010 року «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України» до 01 січня 2013 року державна реєстрація зокрема, договорів оренди земельних ділянок, проводиться територіальними органами земельних ресурсів, а судом встановлено, що договір оренди землі від 20 квітня 2009 року був зареєстрований у Солонянському відділі ДРФ «ЦДЗК» та відділі Держкомзему у Солонянському районі Дніпропетровської області, тобто вказаний договір оренди набрав чинності та у орендаря - СТОВ «Луговське» виникло право оренди земельної ділянки строком до 02 листопада 2014 року.

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, а відповідно до ст.27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Судом встановлено, що 10 січня 2014 року між ОСОБА_1 як власником земельної ділянки та ТОВ «Меркурій-Миропіль» як орендарем був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 10,7199 га, кадастровий номер 1225083000:01:002:0004 строком на 7 років (а.с.59-62,69-71) та згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 березня 2014 року укладений договір оренди був зареєстрований у Реєстраційній службі Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області (а.с.106) відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», норми якого діють з 01 січня 2013 року. При цьому судом було встановлено, що спірний договір оренди земельної ділянки був укладений під час дії договору оренди від 20 квітня 2009 року, укладеного між СТОВ «Луговське» та ОСОБА_1, а вказане свідчить про те, що відповідач ОСОБА_1 не мала права передавати належну їй на праві власності земельну ділянку в оренду іншій особі.

За позовом СТОВ «Луговське» постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року, яка на день розгляду судом даної цивільної справи ще не набрала законної сили, (а.с.46-53) державна реєстрація укладеного 10 січня 2014 року між ОСОБА_1, як власником земельної ділянки та ТОВ «Меркурій-Миропіль» як орендарем договору оренди земельної ділянки загальною площею 10,7199 га, кадастровий номер 1225083000:01:002:0004 була скасована.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» на орендодавця покладено обов'язок при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки та не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема ч. 1 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Укладаючи договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Меркурій-Миропіль» від 10 січня 2014 року відповідач ОСОБА_1 передала в оренду земельну ділянку, яка вже перебувала на той час в оренді СТОВ «Луговське», однак в п.26 спірного договору оренди зазначила недостовірну інформацію про те, що на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження та інші права третіх осіб відсутні (а.с.60), а тому суд приходить до висновку що укладений договір від 10 січня 2014 року суперечить вимогам цивільного законодавства, порушує права позивача як орендаря, що відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним та задоволення позовних вимог.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід стягнути з відповідачів в рівних частках на користь позивача відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.203,215,396 ЦК України; ст.ст.124,125,126 Земельного Кодексу України; Законом України "Про оренду землі"; Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,ст.ст. 10, 11, 56, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Луговське" до товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-Миропіль", ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним задовольнити.

Визнати укладений 10 січня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій-Миропіль» та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1225083000:01:002:0004 недійсним.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-Миропіль», ОСОБА_1 з кожного на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Луговське» витрати по сплаті судового збору в розмірі по 121 (сто двадцять одна) гривні 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 24 листопада 2014 року.

Головуючий: суддя