Ухвала

від 20.11.2014 по справі 193/1187/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 193/1187/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22ц/774/2234/К/14 суддя Шумська О.В.

Категорія - 47 (І) Суддя-доповідач - Турік В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

20 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Турік В.П.

суддів: Братіщевої Л.А., Грищенко Н.М.

при секретарі: Петренко К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Степове», третя особа Відділ Держземагенства у Софіївському районі Дніпропетровської області, про розірвання договору оренди землі.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Степове" (надалі - ТОВ «Степове»), третя особа - відділ Держземагенства у Софіївському районі Дніпропетровської області, про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі.

В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла їх мати ОСОБА_6, яка була власником земельної ділянки площею 8,58 га, розташованої на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області у відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 105466 від 27.01.2005 року.

03 травня 2012 року між ОСОБА_6 з одного боку та ТОВ «Степове» був укладений договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, однак відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою у 2013 році та відповідно нехтує терміном зазначеним в п.4.1 Договору. Так, за 2013 рік відповідачем не було сплачено орендну плату взагалі, в результаті чого утворилась заборгованість.

Після уточнення позовних вимог у серпні 2014 року, позивачі просили суд розірвати договір оренди земельної ділянки укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «Степове» від 03.05.2012 року, зареєстрований у Софіївському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП ДЗК при Держкомземі України під № 122528774001566 від 30.07.2012 року, стягнути на свою користь заборгованість по орендній платі за 2013 р. у розмірі 2 297,89 грн. кожному та судові витрати.

28 серпня 2014 року представник позивачів ОСОБА_5 подала до суду заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 03.05.2012 року та стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 362,40 грн.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2014року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачів ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на її думку, суд не взяв до уваги, що позов містить вимоги щодо розірвання договору оренди земельної ділянки у зв'язку із систематичною затримкою відповідачем виплати орендної плати, а не її систематичною несплатою, тому судом безпідставно застосовано п. «д» статті 141 Земельного кодексу України. Також суд дійшов помилкового висновку про своєчасне виконання відповідачем зобов'язань за 2012 рік, не перевіривши при цьому цей факт, не розглянувши усне клопотання про витребування у відповідача відповідних доказів, хоча позивачем сплачено судовий збір за їх витребування. Вважає, що договір може бути розірваний достроково, оскільки сам відповідач не заперечує затримку - 4-5 місяців у виплаті орендної плати позивачу, що є істотним порушенням Закону України «Про орендну землі» і істотних умов договору оренди. На її думку, судом не враховано положення ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав та свобод людини від 20.03.1952р., а також рішення Європейського суду з прав людини щодо непорушності права приватної власності. Вважає, що суд незаконно зазначив у рішенні, що «невиплата орендної плати відповідачем була затримана лише на незначний період», оскільки поняття «незначний період» відсутнє в цивільному законодавстві, а використання цього терміну свідчить про необ'єктивне ставлення до позивачів, для яких затримка плати, на яку вони розраховували, протягом 4-5 місяців, є значним періодом. Суд неправомірно відхилив її клопотання щодо витребування у відповідача статутних документів, не з'ясувавши всі обставини по справі, які мають суттєве значення для її вирішення. Крім того, зазначає, під час розгляду справи судом були допущені порушення норм процесуального права: невидано вступну та резолютивну частини рішення, невчасно видано його повний текст та інші.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача ТОВ «Степове» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 була власником земельної ділянки площею 8,58 га., розташованої на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225287700:02:004:0170, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 105466від 27.01.2005 року.

03 травня 2012 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Степове» укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років.

Згідно положень п. 4 договору оренди орендна плата складає у грошовому виразі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01 січня кожного року, за який нараховується орендна плата, що відповідає 8110,19 грн. за 2012 рік.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Згідно свідоцтва про право на спадщину ВТС №337, виданого 16.05.2013 року державним нотаріусом Софіївської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 337, співвласниками земельної ділянки площею 8,58 га., розташованої на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225287700:02:004:0170, є доньки померлої: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 (а.с. 10), що згідно п. 12 договору оренди не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Згідно довідки ТОВ «Степове» за № 66 від 14 серпня 2014 року позивачці ОСОБА_2 за 2013 рік згідно договору оренди земельної ділянки станом на 14.08.2014р. нараховано орендної плати 2 703,40 грн., утримано прибутковий податок - 405,51 грн. та видно - 2 297,89 грн., залишок орендної плати - 0грн.(а.с.86).

Згідно довідки ТОВ «Степове» за № 67 від 14 серпня 2014 року позивачці ОСОБА_3 за 2013 рік згідно договору оренди земельної ділянки станом на 14.08.2014р. нараховано орендної плати 2 703,40 грн., утримано прибутковий податок - 405,51 грн. та видно - 2 297,89 грн., залишок орендної плати - 0грн.(а.с.88).

Згідно довідки ТОВ «Степове» за № 68 від 14 серпня 2014 року позивачці ОСОБА_4 за 2013 рік згідно договору оренди земельної ділянки станом на 14.08.2014р. нараховано орендної плати 2 703,40 грн., утримано прибутковий податок - 405,51 грн. та видно - 2 297,89 грн., залишок орендної плати - 0грн.(а.с.90).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили розірвати договорі оренди землі, посилаючись на положення ст. 32 Закону України «Про оренду землі»,зокрема невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. 24, 25 цього Закону, також на положення п. 12.4 договору про оренду землі, згідно якого на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що невиплата орендної плати носила нерегулярний характер, доказів систематичного порушення виплати орендної плати не надано, у зв'язку із чим дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання укладеного сторонами договору оренди земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Згідно ст.. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст.. 2 зазначеного закону).

Відповідно до ст. 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статею 21 цього ж Закону передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір та умови орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати передбачено ст. 24 Закону.

Загальні підстави для розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України та включають положення про те, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Підстави припинення договору оренди землі передбачені статтею 31 Закону України «Про оренду землі», зокрема згідно ч. 3 цієї статті на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Припинення договору оренди землі шляхом його розірвання врегульовано положеннями ст. 32 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ч. 1 цієї статті на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Перелік обов'язків орендаря, встановлений ст. 25 Закону «Про оренду землі», невиконання яких може бути підставою для дострокового розірвання договору за рішенням суду, є вичерпним та не включає в себе обов'язок своєчасної сплати орендної плати.

Такий обов'язок орендаря передбачено умовами укладеного сторонами договору оренди землі, зокрема, п. 9.4.

При цьому згідно п. 12.4 договору сторони домовились про те, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін за певної умови, а також за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених чинним Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені статтею 141 Земельного кодексу України, зокрема, відповідно до п. "д" ч. 1 цієї статті, такою підставою є систематична несплата орендної плати.

Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 12 грудня 2012 року по справі № 146цс12, договір оренди землі можливо розірвати лише в разі систематичної несплати орендної плати.

Встановивши, що затримка виплати орендної плати, яка має здійснюватись один раз на рік до 31 грудня кожного року дії договору оренди, відбулася лише за 2013 рік, тобто одноразово, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні вимог про розірвання договору з підстав систематичної несплати орендної плати.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Так, посилання на те, що позов містить вимоги щодо розірвання договору оренди земельної ділянки у зв'язку із систематичною затримкою відповідачем виплати орендної плати, а не її систематичною несплатою, та безпідставне застосування судом п. «д» статті 141 Земельного кодексу України, не можуть бути взятими до уваги.

Згідно з ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Невиконання відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати у строк, визначений умовами договору, і є несплатою орендної плати, у зв'язку з чим суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення ст. 141 п. «д» Земельного кодексу України.

Також безпідставними є посилання апеляційної скарги на те, що суд дійшов помилкового висновку про своєчасне виконання відповідачем зобов'язань за 2012 рік, не перевіривши при цьому цей факт, не розглянувши усне клопотання про витребування у відповідача відповідних доказів, хоча позивачем сплачено судовий збір за їх витребування.

Як убачається із тексту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції не встановлював факт своєчасного виконання відповідачем зобов'язань за 2012 рік, а лише виклав в описовій частині, згідно вимог ст. 215 ЦПК України, узагальнений виклад позиції відповідача, який посилався на зазначену обставину.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст.ст. 11, 60 ЦПК суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 27 ЦПК особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Звертаючись до суду із даним позовом, а також неодноразово уточнюючи свої позовні вимоги, позивач не зазначала про те, що орендна плата не була сплачена відповідачем у попередні роки, і посилалась лише на несплату її в 2013 році.

У письмовому клопотанні про витребування доказів міститься прохання про витребування у третьої особи - Відділу Держземагенства у Софіївському районі Дніпропетровської області - відомостей щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2013 рік (а.с. 23-24).

Зважаючи на такі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, серед яких були відсутні як посилання на несплату відповідачем орендної плати за 2012 рік, так і докази на підтвердження цього факту.

Враховуючи, що спірний договір земельної ділянки укладено 03 травня 2012 року, а докази наявності інших договорів оренди за попередні роки у справі відсутні, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 в частині посилання на несплату орендної плати за попередні роки виходять за межі визначених позивачами обставин справи, які були предметом дослідження в суді першої інстанції, у зв'язку з чим відхилила заявлене представником позивачів клопотання про витребування відповідних доказів.

Посилання представників позивача в апеляційній скарзі на не врахування судом положень ст.. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав та свобод людини від 20.03.1952р., рішень Європейського суду з прав людини щодо непорушності права приватної власності не можуть бути взятими до уваги, оскільки ці законодавчі акти гарантують права не тільки осіб, яким належить право власності на майно, але й осіб, яким на визначених законом підставах належить право володіння цим майном.

Також підлягають відхиленню доводи, що стосуються незгоди представника позивачів із визначенням судом як «незначного» періоду затримання виплати орендної плати, оскільки відповідно до положень ст.. 212 ЦПК України суд наділений правом оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На думку колегії суддів, використання судом терміну «незначний період» не має вирішального значення для даної справи.

Як установлено судом, сторони погодили сплату відповідачем орендної плати не щомісячно, а раз на рік, тому для правильного вирішення даної справи правове значення має не тривалість затримки розрахунку в часі протягом року, за який має бути здійснено розрахунок, а систематичність затримки розрахунку протягом дії договору з огляду на те, що такі розрахунки мають проводитись один раз на рік.

Посилання представника позивачів на те, що затримка виплати протягом 4-5 місяців для позивачів є істотною, оскільки вони значною мірою були позбавлена доходу, на отримання якого розраховували, також не має вирішального значення для правильного вирішення справи з підстав, викладених вище.

До того ж, право орендодавця на отримання доходу, на який він розраховував при укладенні договору оренди, захищені положеннями п. 4.7 договору оренди, згідно якого у разі невнесення орендної плати в строки, визначені договором, стягується пеня у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожний день прострочення, однак позивачі не скористалась своїм правом на отримання пені за несвоєчасний розрахунок.

Посилання апеляційної скарги на визнання відповідачем факту затримки у виплаті орендної плати позивачам, що є істотним порушенням Закону України «Про орендну землі», істотних умов договору оренди та підставою для дострокового розірвання договору, не може бути взятим до уваги, оскільки, як зазначалось вище, разове порушення умов договору у цій частині не є істотним і не може бути підставою для розірвання договору у зв'язку із систематичним порушенням його умов.

Також не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги стосовно відхилення клопотання про витребування установчих документів відповідача з метою з'ясування повноважень ТОВ «Степове» на укладання договору оренди земельної ділянки, оскільки підстави заявленого позивачами позову не пов'язані із запереченнями повноважень відповідача на укладання договору оренди земельної ділянки, сам позов пред'явлено до ТОВ «Степове» та під час розгляду справи клопотань з приводу неналежності відповідача сторонами не було заявлено.

Інші порушення норм процесуального права, на які посилається представник позивачів ОСОБА_5 в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вони не призвели до неправильного вирішення справи та, відповідно до вимог ч.3 ст.309 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення.

Рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не містять підстав для її задоволення.

За таких обставин апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: