Постанова

від 21.11.2014 по справі 826/14608/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2014 року 13:47 № 826/14608/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Безпечні Системи» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування наказу №1245 від 16.05.2014 року та податкового повідомлення-рішення №0005422203 від 10.06.2014 року, визнання дій протиправними, - ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне підприємство «Безпечні Системи» (надалі - позивач або ПП «Безпечні Системи») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідача або ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №1245 від 16.05.2014 року «Про проведення документальної позапланової перевірки»;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення 23.05.2014 року документальної позапланової перевірки Приватного підприємства «Безпечні Системи», результати якої оформлено актом від 23.05.2014 року №199/1-26-50-22-03-34901988;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №0005422203 від 10.06.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 114 401,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 57 201,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 22.10.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що у ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві були відсутні підстави для проведення перевірки ПП «Безпечні Системи» та прийняття оскаржуваного наказу, оскільки позивачем надано відповідь на запит контролюючого органу, а також останнім порушено термін перевірки, визначений у наказі. При цьому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві безпідставно, оскільки, як стверджує представник позивача, ПП «Безпечні Системи» не порушувало вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, а реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Віра Люкс Сервіс» підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

У судове засідання 22.10.2014 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень у зв'язку з виявленими порушеннями вимог податкового законодавства з боку ПП «Безпечні Системи».

Суд у судовому засіданні 22.10.2014 року за згодою сторін на підставі положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Мідоходів у м. Києві на підставі повідомлення від 16.05.2014 року №62/10/22-03 та наказу від 16.05.2014 року №1245 проведено документальну позапланову перевірку ПП «Безпечні Системи» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ТОВ «Віра Люкс Сервіс» (податковий номер 38753769), за період з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року, у зв'язку з чим складено акт від 23.05.2014 року №199/1-26-50-22-03-34901988 (надалі - акт перевірки).

За результатами вищезазначеної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення ПП «Безпечні Системи» вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 114 401,26 грн., в тому числі за період: лютий 2014 року на суму 114 401,26 грн.

Не погоджуючись з даними висновками, позивачем подано до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Мідоходів у м. Києві заперечення на акт перевірки, розглянувши які відповідачем листом від 06.06.2014 року №6982/10/26-50-22-03 повідомлено ПП «Безпечні Системи» про залишення без змін висновків акту перевірки.

На підставі викладеного вище, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Мідоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.06.2014 року №0005422203, яким ПП «Безпечні Системи» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 114 401,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкція - 57 201,00 грн.

Скориставшись правом на адміністративне оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду повторної скарги від 08.09.2014 року №3002/6/99-99-10-01-15 податкове повідомлення-рішення від 10.06.2014 року №0005422203 залишено без змін.

Вважаючи дії ДПІ у Голосіївському районі ГУ Мідоходів у м. Києві щодо проведення перевірки протиправними, оскаржувані наказ від 16.05.2014 року №1245 та податкове повідомлення-рішення від 10.06.2014 року №0005422203 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами виявлених порушень з боку ПП «Безпечні Системи» в звітних (податкових) періодах за лютий 2014 рік.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

Зі змісту акту перевірки вбачається, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ Мідоходів у м. Києві на адресу ПП «Безпечні Системи» направлено запит від 16.04.2014 року №4763/10/26-50-22-03 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Віра Люкс Сервіс» за період з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року, який, у відповідності до наявної у матеріалах справи копії повідомлення про вручення поштового відправлення, отримано позивачем 22.04.2014 року.

Так, у силу положень пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, зокрема, такої обставини, а саме: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Натомість, у відповідь на вказаний запит позивачем направлено відповідачу лист за вих.№93 від 08.05.2014 року, тобто з порушенням 10-денного строку, встановленого приписами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

При цьому, як було зазначено вище, перевірка ПП «Безпечні Системи» проведена на підставі наказу від 16.05.2014 року №1245, яким, керуючись пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 ПК України, наказано начальнику управління податкового аудиту Міхонік С.А. забезпечити проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Безпечні Системи» з питань повноти нарахування та достовірність сплати податку на додану вартість та податку на прибуток з ТОВ «Віра Люкс Сервіс» за період з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року із зазначенням тривалості перевірки - з 16 травня 2014 року на 1 робочий день.

На підставі викладеного вище, на адресу позивача направлено повідомлення №62/10/22-03, яким останнього повідомлено про проведення з 16 травня 2014 року в приміщенні ДПІ у Голосіївському районі ГУ Мідоходів у м. Києві документальної позапланової перевірки. Вказане вище повідомлення, згідно наявної у матеріалах справи копії повідомлення про вручення поштового відправлення, отримано позивачем 19.05.2014 року.

У відповідності до акту перевірки, перевірка позивача проводилася 23.05.2014 року у приміщенні ДПІ у Голосіївському районі ГУ Мідоходів у м. Києві, таким чином, фактично була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Безпечні Системи».

Згідно п. 79.2 ст. 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ Мідоходів у м. Києві, приймаючи оскаржуваний наказ від 16.05.2014 року №1245, на підставі якого проведено перевірку позивача, та проводячи вказану перевірку діяла у межах наданих їй положеннями ПК України повноважень, враховуючи факти не надання запитуваної інформації у 10-денний строк з дня отримання запиту, а також направлення на адресу позивача повідомлення про перевірку.

Крім того, суд вважає необґрунтованими твердження представника позивача про порушення ДПІ у Голосіївському районі ГУ Мідоходів у м. Києві термінів перевірки, вказаних у наказі від 16.05.2014 року №1245, а саме: «з 16 травня 2014 року на 1 робочий день», оскільки, у відповідності до змісту акту перевірки, остання проведена протягом одного дня - 23.05.2014 року, - тобто протягом 1 робочого дня, що відповідає змісту наказу від 16.05.2014 року №1245.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування наказу начальника ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1245 від 16.05.2014 року «Про проведення документальної позапланової перевірки» та визнання протиправними дій ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо проведення 23.05.2014 року документальної позапланової перевірки Приватного підприємства «Безпечні Системи», результати якої оформлено актом від 23.05.2014 року №199/1-26-50-22-03-34901988.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №0005422203 від 10.06.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 114 401,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 57 201,00 грн. суд зазначає про наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 на виконання положень ст. 201 ПК України затверджено Порядок заповнення податкової накладної, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071 (який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року) (надалі - Порядок №1379).

Відповідно до п. 5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п. 6.3 Порядку №1379).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №1379 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як було зазначено вище, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ТОВ «Віра Люкс Сервіс».

Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, взаємовідносини між позивачем (Замовник) та ТОВ «Віра Люкс Сервіс» (Підрядник) ґрунтувалися на підставі наступних договорів: №14/01/14 від 14.01.2014 року, №15/12/13 від 15.12.2013 року та 17/12/13 від 17.12.2013 року, згідно умов яких Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується своїми силами і силами залучених Підрядником організацій виконати і здати Замовникові демонтажні та монтажні роботи по влаштуванню систем та забезпеченню заходів протипожежного комплексу на об'єкті.

Приймання фактично виконаних обсягів робіт оформляється актами виконаних підрядних робіт. Підрядник не пізніше 25 числа звітного місяця оформляє і передає Замовникові для перевірки акти виконаних робіт. Замовник впродовж 5-ти днів перевіряє акти на предмет відповідності їх фактичним обсягам і витратам, оформляє і передає Підрядникові оформлені акти виконаних робіт або повідомляє Підряднику про відмову в оформленні актів виконаних робіт, письмово вказавши конкретну причину відмови (п. 5.2 даних договорів).

На підтвердження товарності (реальності) фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Віра Люкс Сервіс», здійснених на підставі вищезазначених договорів, позивачем надано до суду копії наступних документів:

- актів здачі-приймання робіт (надання послуг) (№ОУ-0000347 від 26.02.2014 року на суму 6 535,80 грн., №ОУ-0000348 від 26.02.2014 року на суму 9 098,16 грн., №ОУ-0000349 від 26.02.2014 року на суму 6 615,48 грн., №ОУ-00000350 від 27.02.2014 року на суму 31 062,00 грн., №ОУ-0000351 від 27.02.2014 року на суму 219 112,08 грн., №ОУ-0000352 від 28.02.2014 року на суму 413 984,04 грн.);

- податкових накладних (від 26.02.2014 року №117 на суму з ПДВ 6 535,80 грн., від 26.02.2014 року №118 на суму 9 098,16 грн., від 26.02.2014 року №119 на суму 6 615,48 грн., від 27.02.2014 року №120 на суму 31 062,00 грн., від 27.02.2014 року №121 на суму 219 112,08 грн., від 28.02.2014 року №122 на суму 413 984,04 грн.).

Формування позивачем податкового кредиту на підставі вищенаведених податкових накладних також відображено у наявній в матеріалах справи копії реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2014 року.

За результатами дослідження вищеперелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону №996 та Положення №88.

Слід також зазначити, що контролюючим органом не заперечувалося факту формування валових витрат та податкового кредиту, який став об'єктом перевірки, на підставі саме вказаних вище документів первинно облікової звітності.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ПП «Безпечні Системи» мало ділову мету, укладаючи вказані правочини з ТОВ «Віра Люкс Сервіс», що підтверджується наступним.

Згідно пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Так, на підтвердження подальшої реалізації виконаних ТОВ «Віра Люкс Сервіс» робіт за вищезазначеними договорами у матеріалах справи містяться копії договорів та первинно облікових документів, укладених з третіми особами, а, відтак, оспорювані фінансово-господарські операції здійснювалися за наявності у позивача ділової мети.

Суд також звертає увагу, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Віра Люкс Сервіс») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення з ним вказаних вище правочинів, зокрема, того, що вказана юридична особа не була зареєстрована в якості платника податку на додану вартість або того, що реєстрація останнього платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду. Відтак, наявні у матеріалах справи копії первинних облікових докумен6тів, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит за результатами господарських операцій з ТОВ «Віра Люкс Сервіс», відповідають встановленим вимогам податкового законодавства.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, сформовані на підставі акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 04.04.2014 року №821/221/38753769 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Віра Люкс Сервіс» (код ЄДРПОУ 38753769) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2014 року», оскільки, інформація, викладена в останньому, фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Крім того, слід зазначити, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2014 року у справі №804/4955/14, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2014 року, за позовом ТОВ «Віра Люкс Сервіс» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії адміністративний позов ТОВ «Віра Люкс Сервіс» задоволено частково, зокрема, поставлено визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області зі складання акту №821/221/38753769 від 04.04.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Віра Люкс Сервіс» (код ЄДРПОУ 38753769) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2014 року»; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Віра Люкс Сервіс» в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів на підставі акту №821/221/38753769 від 04.04.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Віра Люкс Сервіс» (код ЄДРПОУ 38753769) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2014 року»; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів інформацію, внесену па підставі акту №821/221/38753769 від 04.04.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Віра Люкс Сервіс» (код ЄДРПОУ 38753769) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2014 року».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у вказаного вище товариства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в тому числі із залученням третіх осіб.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

При цьому, приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в акті не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (позивача) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платниками податку-контрагентами, шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 року за №К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що позивач при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом - ТОВ «Віра Люкс Сервіс» - діяв як добросовісний платник. При цьому, іншого з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено.

Також, з матеріалів справи не вбачається, а сторонами не спростовано факту дійсності правочинів, укладених між позивачем та контрагентом - ТОВ «Віра Люкс Сервіс».

Враховуючи все викладене, суд, з урахуванням вищезазначених висновків та встановлених обставин у даній справі, дійшов висновку про необґрунтованість висновків ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі яких позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 10.06.2014 року №0005422203, а, відтак, останнє є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2014 року №0005422203. В іншій частині позовних вимог суд дійшов висновку про відмову в їхньому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10.06.2014 року №0005422203.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути на користь Приватного підприємства «Безпечні Системи» (ідентифікаційний код: 34901988, адреса: 03028, м. Київ, вул Велика Китаївська, 59, офіс 2) судові витрати у розмірі 343,21 грн. (трьохсот сорока трьох грн. 21 копійок) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (ідентифікаційний код: 38745056, адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок