Постанова

від 14.11.2014 по справі 813/5847/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2014 року м. Львів № 813/5847/14

11 год. 12 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Рехліцької Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Телішевський І.Д., Каськов С.О.;

відповідача: представник Хмура Н.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Львівське комунальне підприємство «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» (далі - ЛКП «ШРП Галицького району») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Галицькому районі м. Львова), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позову від 02.10.2014 року, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003082201 від 08 серпня 2014 року, №0003102201 від 08 серпня 2014 року, №0003092201 від 08 серпня 2014 року, №0006781702 від 06 серпня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оскаржувані рішення прийнято на підставі акта перевірки № 937/13-04-22-01/03349022 від 25.07.2014 року, у якому відповідач зазначив, що за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. встановлено завищення доходів за 2013 р. на загальну суму 152899,62 грн. та витрат за 2013 р. на суму 285407,66 грн. Податковий орган вважає, що господарські операції з ПП «Дорожні технології КС», які відображені ЛКП «ШРП Галицького району» у документах, що представлені до перевірки, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій ЛКП «ШРП Галицького району» у звітному періоді.

На підставі таких тверджень податковий орган прийшов до висновку про заниження позивачем податку на прибуток, відрахування частини чистого прибутку до бюджету, податку на додану вартість.

Крім цього, позивач з такими висновками не погоджується, оскільки такі ґрунтуються лише на актах перевірки:

Індустріальної ОДПІ м. Харкова від 11.11.2013 р. № 475/20-36-22-03-07/38384517 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтекс-М» код ЄДРПОУ 38384517 щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Компанія «Всесвіт комфорту» та ПП «Дорожні технології» код ЄДРПОУ 38142007, їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2013 р.», в якому зазначено, що у ТОВ «Промтекс-М» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013 року;

ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 27.11.2013 р. № 177/22-40/38142007 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Дорожні технології КС» код ЄДРПОУ 38142007 з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по декларації з ПДВ за серпень 2013 р.», згідно якого, послуги по облаштуванню велосипедної доріжки, які в подальшому були реалізовані ЛКП «ШРП Галицького району» на загальну суму 342489,20 грн., були придбані в ТОВ «Промтекс- М».

Позивач зазначив про те, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій позивача, а також доказам, які пов'язані із господарською діяльністю ЛКП «ШРП Галицького району». Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про порушення податкового законодавства щодо заниження податку на прибуток, податку на додану вартість та відрахування частини чистого прибутку до бюджету, а тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Також в акті перевірки податковий орган вказує, що позивачем в період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. було порушено строки сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб на суму 496995,20 грн., в зв'язку з чим нараховано штрафні санкції в сумі 44698,15 грн.

Однак, позивач таке рішення про нарахування штрафних санкцій вважає незаконним і безпідставним, оскільки відповідно до Закону України «Про оплату праці», оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, а всі інші платежі, в тому числі і податкові, здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Відтак, зобов'язання щодо сплати податку з доходів фізичних осіб не може бути виконане раніше за виконання зобов'язань щодо оплати праці, а тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податків у вигляді зарплати є протиправним і підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких зводиться до такого. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта № 937/13-04-22-01/03349022 від 25.07.2014 року, складеного за наслідками планової виїзної документальної перевірки ЛКП «ШРП Галицького району», (ЄДРПОУ 03349022) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р.

В процесі даної перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ЛКП «ШРП Галицького району» від контрагента-постачальника ПП «Дорожні технології КС», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Відтак, виходячи з вищенаведеного, ЛКП «ШРП Галицького району» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Крім цього, відповідач вказує, що в ході перевірки використано інформацію, наведену в акті ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 27.11.2013 р. № 177/22-40/38142007 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Дорожні технології КС» код ЄДРПОУ 38142007 з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по декларації з ПДВ за серпень 2013 р.», згідно якого, послуги по облаштуванню велосипедної доріжки, які в подальшому були реалізовані ЛКП «ШРП Галицького району» на загальну суму 342489,20 грн., були придбані в ТОВ «Промтекс-М». В свою чергу, згідно висновків акта перевірки Індустріальної ОДПІ м. Харкова від 11.11.2013 р. № 475/20-36-22-03-07/38384517, у ТОВ «Промтекс-М» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013 року.

Враховуючи вищенаведене, ПП «Дорожні технології КС» фактично не займалось фінансово-господарською діяльністю, а відтак операції з реалізації послуг ЛКП «ШРП Галицького району» у серпні 2013 року мали нереальний характер. Господарські операції з ПП «Дорожні технології КС», які відображені ЛКП «ШРП Галицького району» у документах, що представлялись до перевірки не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій у звітному періоді.

Під час проведення перевірки встановлено, що послуги, отримані від ПП «Дорожні технологіїКС» згідно акту виконаних робіт №1/4/7 за серпень 2013 року в сумі 152899,62 грн., в. т. ч. ПДВ в сумі 30 579,93 грн. (які відповідно до акту ДПІ у Личаківському районі м. Львова отримано від ТОВ «Промтекс-М») включено до складу основного акту (реалізація) № 5 за серпень 2013 року для Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської Ради. У зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ по операціях щодо придбання послуг у ПП «Дорожні технології КС», які ЛКП «ШРП Галицького району» відобразило у бухгалтерському обліку, відповідно, у позивача відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу послуг підприємству-покупцю, а саме Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської Ради.

Також проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року на підставі первинних та бухгалтерських документів встановлено завищення суми чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 9 місяців 2013 року та 2013 рік на загальну суму 152899,62 грн., завищення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) за 9 місяців 2013 року та 2013 рік на загальну суму 285407,66 грн., що в свою чергу призвело до заниження суми чистого прибутку на загальну суму 132508,00 грн.

Відповідач також зазначив, що перевіркою своєчасності перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено порушення строків сплати (перерахування) податку до бюджету, а саме ЛКП «ШРП Галицького району» несвоєчасно сплачено податок на доходи фізичних осіб за період 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. в сумі 496995,20 грн.

У підсумку відповідач вказав, що ЛКП «ШРП Галицького району» занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за 2013 рік на суму 30211,83 грн., занижено суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2013 року на загальну суму 26501,61 грн., занижено розмір частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. на загальну суму 26501,60 грн., в т. ч. за 3 квартал 2013 року на суму 26501,60 грн. та несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб за період 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. в сумі 496995,20 грн.

Відтак, оскаржувані податкові повідомлення винесено правомірно і підстав для їх скасування немає. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, і встановив наступні фактичні обставини справи.

Як вбачається з акта перевірки від 25.07.2014 року, ЛКП «ШРП Галицького району» зареєстроване 28.12.1993 року Виконавчим комiтетом Львiвської мiської ради. Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 27.01.1994 за № 32.

У період з 20.06.2014 року по 24.07.2014 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено планову виїзну документальну перевірку ЛКП «ШРП Галицького району» (ЄДРПОУ 03349022) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р.

Як вбачається зі змісту даного акта, під час перевірки ЛКП «ШРП Галицького району» відповідач використав:

- акт перевірки Індустріальної ОДПІ м. Харкова від 11.11.2013 р. № 475/20-36-22-03-07/38384517 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтекс-М» код ЄДРПОУ 38384517 щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Компанія «Всесвіт комфорту» та ПП «Дорожні технології» код ЄДРПОУ 38142007, їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2013 р.», в якому зазначено, що у ТОВ «Промтекс-М» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013 року;

- акт перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 27.11.2013 р. № 177/22-40/38142007 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Дорожні технології КС» код ЄДРПОУ 38142007 з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по декларації з ПДВ за серпень 2013 р.», згідно якого, послуги по облаштуванню велосипедної доріжки, які в подальшому були реалізовані ЛКП «ШРП Галицького району» на загальну суму 342489,20 грн., були придбані в ТОВ «Промтекс-М», у якого наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013 року.

У висновках акта перевірки від 25.07.2014 року відповідач зазначив про порушення ЛКП «ШРП Галицького району»:

п. 44.1 ст. 44, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п. 151.1 ст. 151, пп. 153.3.1, пп. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за 2013 рік на суму 30211,83 грн.;

п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2013 року на загальну суму 26501,61 грн.;

п. 1 та п. 2 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року №138, п. 151.1 ст. 151, пп. 153.3.1, пп. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження розміру частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. на загальну суму 26501,60 грн., в т.ч. за 3 квартал 2013 року на суму 26501,60 грн.;

пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1, пп. 168.4.4, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 та абз. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. в сумі 496995,20 грн.

На основі таких висновків було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 08.08.2014 року №0003082201, яким ЛКП «ШРП Галицького району» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 37764,79 грн., в тому числі основний платіж - 30211,83 грн., штрафні (фінансові) санкції - 7552,96 грн.;

- від 08.08.2014 року №0003092201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 33127,01 грн., в тому числі основний платіж - 26501,61 грн., штрафні (фінансові) санкції - 6625,40 грн.;

- від 08.08.2014 року №0003102201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з частини чистого прибутку в розмірі 33127,00 грн., в тому числі основний платіж - 26501,60 грн., штрафні (фінансові) санкції - 6625,40 грн.;

- від 06.08.2014 року №0006781702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків у вигляді зарплати за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 44698,15 грн.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради.

Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (Замовник) та ЛКП «ШРП Франківського району» (Підрядник) (правонаступником якого є ЛКП «ШРП Галицького району») уклали договір від 16.11.2011 року №137в/ж, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується власними і залученими силами, в обумовлений термін у відповідності до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати роботи з облаштування велосипедної інфраструктури у м. Львові по вулицях Ряшівській, Науковій, Стрийській (від Наукової до межі міста), а Замовник приймає об'єкт і здійснює фінансування прийнятих робіт. Характер робіт - будівництво. Загальна вартість робіт, що підлягають виконанню за договором, визначена на підставі динамічної договірної ціни, складає 5984436,00 грн. Відповідно до ухвали сесії міської ради від 10.03.2011 року №237 вартість робіт, які підлягають виконанню у 2011 році, складає 814999,20 грн. Динамічна договірна ціна визначається на основі проектно-кошторисної документації та пропозиції конкурсних торгів і є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.1.8 вказаного договору, Замовник має право узгоджувати перелік субпідрядних організацій, які залучаються Підрядником до виконання робіт.

Пунктом 4.3.2 договору визначено, що Підрядник має право залучати до виконання робіт субпідрядників за погодженням із Замовником.

Відповідно до Договору субпідряду №4/7-13 від 4 липня 2013 р., ПП «Дорожні технології КС» (Субпідрядник) зобов'язується власними силами і засобами, в обумовлений строк у відповідності до замовлення і вимог будівельних норм та правил виконати роботи на виконання підрядних робіт з будівництва об'єкта «Облаштування велосипедної інфраструктури у м. Львові по вулицях Ряшівській, Науковій, Стрийській (від Наукової до межі міста)», а ЛКП «ШРП Галицького району» (Генпідрядник) зобов'язується прийняти виконані роботи, а не скоріше прийняття їх Замовником - житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради. Попередньо ціна договору визначена у 1200000,00 грн., в т. ч. ПДВ 200000,00 грн. Остаточно ціна договору визначається актами виконаних робіт, що погоджена сторонами належним чином.

Згідно п. 4.3.2 вказаного договору Субпідрядник має право забезпечувати, за згодою Генпідрядника, будову матеріально-технічними ресурсами власного постачання, які відповідають державним стандартам і нормам, що підтверджено відповідними технічними паспортами або сертифікатами.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань та оплати робіт, позивач долучив:

довідки форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року, за липень 2013 року, за червень 2013 року, за вересень 2013 року, за жовтень 2013 року;

акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2 №1/4/7 за серпень 2013 року;

підсумкову відомість ресурсів за серпень 2013 року;

податкові накладні: №23 від 30.05.2013 року, №17 від 03.07.2013 року, №27 від 16.07.2013 року, №31 від 19.07.2013 року, №17 від 15.08.2013 року, №18 від 15.08.2013 року, №33 від 25.07.2013 року, №20 від 19.08.2013 року, №27 від 23.08.2013 року, №36 від 31.10.2013 року, №13 віл 25.07.2013 року, №5 від 15.08.2013 року, №6 від 15.08.2013 року, №7 від 15.08.2013 року, №8 від 15.08.2013 року;

банківські виписки про рух коштів по рахунку за 30.05.2013 р., за 03.07.2013 р., за 16.07.2013 р., за 19.07.2013 р., за 25.07.2013 р., за 15.08.2013 р., за 19.08.2013 р., за 23.08.2013 р., за 31.10.2013 р.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до п. 135.1. ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п.137.1. ст. 137 ПК України дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно з приписами пп.138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Підпунктом 138.4. статті 138 ПК України визначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 153.3.1 та пп. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 ПК України, у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні. Крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу). Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку не поширюється на суб'єктів господарювання, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку згідно з розділом XIV цього Кодексу. Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно центральним або місцевим органом виконавчої влади, до сфери управління якого віднесено такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету. При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними в першому, другому та третьому абзацах цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку, чи ні.

Згідно п. 1, 2 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року №138 частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 даного Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно п. 188.1 ст. 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Суд відмічає, що надані позивачем податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак, є належними первинними документами які фіксують факт здійснення господарської операції.

Також, факт реального придбання робіт підтверджується первинними документами встановленої форми, про які зазначено вище. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Отже, реальність господарських операцій ЛКП «ШРП Галицького району» по придбанню робіт підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

Крім цього, суд зазначає, що згідно податкових накладних (т. 1, а.с. 112-121), довідок про вартість виконаних будівельних робіт (т. 1, а.с. 155-158, 160, 162, 163) та банківських виписок про рух коштів по рахунку (т. 1, а.с. 127-143), ці роботи були здані ЛКП «ШРП Галицького району» і прийняті та оплачені Департаментом житлового господарства та інфраструктури ЛМР.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо порушення податкового законодавства позивачем по суті ґрунтуються на лише актах перевірок: Індустріальної ОДПІ м. Харкова від 11.11.2013 р. № 475/20-36-22-03-07/38384517 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтекс-М» код ЄДРПОУ 38384517 щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Компанія «Всесвіт комфорту» та ПП «Дорожні технології» код ЄДРПОУ 38142007, їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2013 р.», в якому зазначено, що у ТОВ «Промтекс-М» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013 року; ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 27.11.2013 р. № 177/22-40/38142007 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Дорожні технології КС» код ЄДРПОУ 38142007 з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по декларації з ПДВ за серпень 2013 р.», згідно якого, послуги по облаштуванню велосипедної доріжки, які в подальшому були реалізовані ЛКП «ШРП Галицького району» на загальну суму 342489,20 грн., були придбані в ТОВ «Промтекс- М».

Оцінюючи ці доводи, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам), а також враховує, що придбані роботи були використані у господарській діяльності позивача.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару (робіт, послуг), є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

За таких обставин, суд погоджується з думкою позивача про недопустимість такого підходу відповідача до правової оцінки правовідносин щодо формування податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та відрахування частини чистого прибутку до бюджету.

Доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди не надано відповідачем. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

З цього приводу слід також зазначити, що висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, є безпідставними і не доводять правомірності збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 33127,01 грн., в тому числі основний платіж - 26501,61 грн., штрафні (фінансові) санкції - 6625,40 грн., збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 37764,79 грн., в тому числі основний платіж - 30211,83 грн., штрафні (фінансові) санкції - 7552,96 грн. та збільшення суми грошового зобов'язання з частини чистого прибутку в розмірі 33127,00 грн., в тому числі основний платіж - 26501,60 грн., штрафні (фінансові) санкції - 6625,40 грн.

Тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення №0003082201 від 08 серпня 2014 року, №0003102201 від 08 серпня 2014 року, №0003092201 від 08 серпня 2014 року не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно.

Щодо несвоєчасно сплаченого ЛКП «ШРП Галицького району» податку на доходи фізичних осіб за період 01.04.2011р. по 31.12.2013 р. в сумі 496995,20 грн., суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п.14.1.180 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначений ст.168 ПК України.

Як передбачено пп.168.4.3 п.168.4 ст.168 ПК України, суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов'язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

Згідно з вимог пп.168.4.4 п.168.4 ст.168 ПК України, юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Відповідно до пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 ПК України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Згідно з п. 176.2 ст. 176 ПК України, особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно до вимог пп. 168.1.2. п. 168.1 ст. 168 ПК України передбачено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Покликання позивача на те, що ним не було допущено порушення вимог пп. 168.1.2 ПК України, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про оплату праці», оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, а всі інші платежі, в тому числі і податкові, здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці, суд не приймає до уваги з огляду на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо сплати податку на доходи фізичних осіб у строки, встановлені цим Кодексом.

Крім того, суд враховує п. 5.2 ст. 5 ПК України, відповідно до якого у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

При цьому, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, варто враховувати, що пункт 168.1. ст. 168 Податкового кодексу України було доповнено підпунктом 168.1.5. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 року. Згідно п.1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень, цей Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Був опублікований у «Голосі країни» № 144, 5 серпня 2011 р., тобто набрав чинності 06.08.2011 року.

Згідно пп. 168.1.5. п. 168.1 ст. 168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Отже, норми означеного підпункту можуть застосовуватись до визначення складу податкових правопорушень лише щодо діянь, що мали місце після набрання чинності відповідним Законом.

Наведене не враховано податковим органом при визначенні штрафних санкцій, оскільки, як вбачається із розрахунку за несвоєчасну сплату ПДФО (т. 2, а.с. 26), санкції до позивача застосовані за період з квітня 2011 р., а тому податкове повідомлення - рішення №0006781702 від 06 серпня 2014 року підлягає скасуванню в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 196,00 грн. за період квітень - липень 2011 року. Підстави ж для скасування вказаного податкового повідомлення-рішення в частині визначення штрафних санкцій з серпня 2011 року по грудень 2013 року у суду відсутні.

Відповідно до вимог статті 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 160-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0003082201 від 08 серпня 2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0003102201 від 08 серпня 2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0003092201 від 08 серпня 2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0006781702 від 06 серпня 2014 року в частині збільшення грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 196,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити із Державного бюджету на користь Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» (вул. Льва, 4, м. Львів, 79019, код ЄДРПОУ 03349022) судовий збір у розмірі 208 (двісті вісім) грн. 43 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 21.11.2014 року.

Суддя /підпис/ Клименко О.М.

Постанова законної сили не набрала

Помічник судді Подібка М.З.