Ухвала

від 11.06.2015 по справі 813/5847/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року Справа № 876/11218/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Гелецького П.В.

представника позивача : Телішевського І.Д.

представника відповідача : Дорош А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» та Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року за позовом Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

В серпні 2014 року Львівське комунальне підприємство «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» (далі - ЛКП «ШРП Галицького району) звернулося в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003082201 від 08.08.2014 р., № 0003102201 від 08.08.2014 р., № 0003092201 від 08.08.2014 р., № 0006781702 від 06.08.2014 р.

Позов мотивований тим, що оскаржувані рішення прийняті на підставі акта перевірки № 937/13-04-22-01/03349022 від 25.07.2014 р., у якому контролюючий орган зазначив, що за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. встановлено завищення доходів за 2013 рік на загальну суму 152899,62 грн. та витрат за 2013 рік на суму 285407,66 грн. Податковий орган вважає, що господарські операції з ПП «Дорожні технології КС», які відображені ЛКП «ШРП Галицького району» у документах, що представлені до перевірки, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій ЛКП «ШРП Галицького району» у звітному періоді. Проте. позивач з такими висновками не погоджується, оскільки такі ґрунтуються лише на актах перевірки Індустріальної ОДПІ м. Харкова № 475/20-36-22-03-07/38384517 від 11.11.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Промтекс-М» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТзОВ «Компанія «Всесвіт комфорту» та ПП «Дорожні технології», їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2013 року», в якому зазначено, що у ТзОВ «Промтекс-М» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності за період з 01.08.2013 р. по 31.08.2013 р, ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 177/22-40/38142007 від 27.11.2013 р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Дорожні технології КС» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по декларації з ПДВ за серпень 2013 року», згідно якого, послуги по облаштуванню велосипедної доріжки, які в подальшому були реалізовані ЛКП «ШРП Галицького району» на загальну суму 342489,20 грн., були придбані в ТОВ «Промтекс- М». Позивач зазначив, що контролюючий орган не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій позивача, а також доказам, які пов'язані із господарською діяльністю ЛКП «ШРП Галицького району». Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про порушення податкового законодавства щодо заниження податку на прибуток, податку на додану вартість та відрахування частини чистого прибутку до бюджету. Стосовно висновків податкового органу щодо порушення позивачем в період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб на суму 496995,20 грн. у зв'язку з чим підприємству було нараховано штрафні санкції в сумі 44698,15 грн., позивач вказав, що таке рішення є незаконним і безпідставним, оскільки відповідно до Закону України «Про оплату праці», оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, а всі інші платежі, в тому числі і податкові, здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2015 р. позов було задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Галицькому районі м. Львова) № 0003082201, № 0003102201, № 0003092201 від 08.08.2014 р., а також визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0006781702 від 06.08.2014 р. в частині збільшення грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 196,00 грн. В решті позовних вимог суд першої інстанції відмовив.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, її оскаржили ЛКП «ШРП Галицького району» та ДПІ у Галицькому районі м. Львова.

ЛКП «ШРП Галицького району» в апеляційній скарзі просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 р. в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0006781702 від 06.08.2014 р. та прийняти нову, яким задовольнити позовні вимоги підприємства в цій частині повністю, а в решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що виконуючи вимоги п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ч.3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» та ст.97 Кодексу законів про працю України, яким в сукупності суперечить п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, позивач, одночасно виплачуючи заробітну плату та сплачуючи відповідний податок, діяв правомірно. Тому апелянт вважає, що підприємством не допущено жодних порушень п.п.14.1.80 п.14.1 ст.14, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.п.168.1.4, 168.1.7 п.168.1 ст.168 та абзацу «а» п.1276.2 ст.176 ПК України щодо строків сплати податку на доходи фізичних осіб.

Апеляційна скарга ДПІ у Галицькому районі м. Львова мотивована тим, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права. Апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано вимоги п.44.6 ст.44 ПК України стосовно ненадання документів, що підтверджують показники податкової звітності до закінчення перевірки. З використаної в ході перевірки інформації, наведеної в акті ДПІ у Личаківському районі м. Львова, контролюючим органом було встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) позивачу від його контрагента ПП «Дорожні технології» КС, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. У зв'язку з цим, було встановлено завищення ЛКП «ШРП Галицького району» витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 рік на суму 285 407,66 грн. Представлені ЛКП «ШРП Галицького району» документи, в яких відображені господарські операції з ПП «Дорожні технології» КС, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій позивача в звітному періоді. Також апелянт зазначає, що операції згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не спричинили реального настання правових наслідків, тому ЛКП «ШРП Галицького району» безпідставно завищило податкові зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинах із Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради за серпень 2013 року на суму 30 579,93 грн. Крім того, в порушення вимог п.198.1, 198.3 ст.198 ПК України підприємством було безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаєморозрахунках із ПП «Дорожні технології» КС за серпень 2013 року в сумі 57 081,54 грн. Крім того, апелянт зазначає, що ЛКП «ШРП Галицького району» в порушення вимог п.1, п.2. п.3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) № 138 від 23.02.2011 р., п.151.1 ст.151, п.п.153.3.1, 153.3.2 п.153.3 ст.153 ПК України було занижено розмір частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. на суму 26 501,6 грн., в тому числі за 3 квартал 2013 року були занижені авансові внески з податку на прибуток за 2013 рік в сумі 5 035,3 грн. Також апелянт зазначає, що в порушення вимог п.п.168.4.7 п.168.4 ст.168 ПК України, позивачем несвоєчасно було сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. в сумі 496 995,20 грн. Наведене вище не було враховано судом першої інстанції при постановленні судового рішення.

В процесі апеляційного розгляду представник відповідача звернулася до Львівського апеляційного адміністративного суду з клопотанням про проведення заміни неналежної сторони, а саме : Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, яка реорганізована у Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області.

З врахуванням наданих доказів реорганізації первинного позивача та положень ст. 55 КАС України, судом було проведено заміну відповідача його правонаступником.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Телішевського І.Д., який підтримав апеляційну скаргу ЛКП «ШРП Галицького району», представника відповідача Дорош А.Б., яка підтримала апеляційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 р. по справі № 813/5847/14 без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 20.06.2014 р. по 24.07.2014 р. ДПІ у Галицькому районі м. Львова було проведено планову виїзну документальну перевірку ЛКП «ШРП Галицького району» (ЄДРПОУ 03349022), яке зареєстроване 28.12.1993 р. Виконавчим комiтетом Львiвської мiської ради та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 27.01.1994 р. за № 32, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р.

Як вбачається зі змісту даного акта, під час перевірки ЛКП «ШРП Галицького району» відповідач використав акт перевірки Індустріальної ОДПІ м. Харкова № 475/20-36-22-03-07/38384517 від 11.11.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Промтекс-М» (код ЄДРПОУ - 38384517) щодо документального підтвердження господарських відносин із ТзОВ «Компанія «Всесвіт комфорту» та ПП «Дорожні технології» (код ЄДРПОУ - 38142007), їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2013 року», в якому зазначено, що у ТзОВ «Промтекс-М» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності за період з 01.08.2013 р. по 31.08.2013 р., акт перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 177/22-40/38142007 від 27.11.2013 р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Дорожні технології» КС (код ЄДРПОУ - 38142007) з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по декларації з ПДВ за серпень 2013 року», згідно якого послуги по облаштуванню велосипедної доріжки, які в подальшому були реалізовані ЛКП «ШРП Галицького району» на загальну суму 342489,20 грн., були придбані в ТзОВ «Промтекс-М», у якого наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності за період з 01.08.2013 р. по 31.08.2013 р.

У висновках акта перевірки від 25.07.2014 р. відповідач зазначив про порушення ЛКП «ШРП Галицького району» п.44.1 ст.44, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.151.1 ст.151, п.п.153.3.1, п.п.153.3.2 п.153.3 ст.153 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за 2013 рік на суму 30211,83 грн., п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2013 року на загальну суму 26501,61 грн., п.1 та п.2 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою КМУ №138 від 23.02.2011 р., п.151.1 ст.151, п.п.153.3.1, п.п.153.3.2 п.153.3 ст.153 ПК України, що призвело до заниження розміру частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. на загальну суму 26501,60 грн., в тому числі за 3 квартал 2013 року на суму 26501,60 грн., п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1, п.п.168.4.4, п.п.168.4.7 п.168.4 ст.168 та абзацу «а» п.176.2 ст.176 ПК України, в частині несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. в сумі 496995,20 грн.

На основі таких висновків було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003082201 від 08.08.2014 р., яким ЛКП «ШРП Галицького району» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 37764,79 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 30211,83 грн. та 7552,96 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0003092201 від 08.08.2014 р., яким підприємству було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі 33127,01 грн., в тому числі 26501,61 грн. за основним платежем та 6625,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0003102201 від 08.08.2014 р., яким підприємству було збільшено суму грошового зобов'язання з частини чистого прибутку в розмірі 33127,00 грн., в тому числі 26501,60 грн. за основним платежем та 6625,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0006781702 від 06.08.2014 р., яким підприємству було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків у вигляді зарплати за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 44698,15 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги ЛКП «ШРП Галицького району», суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак, є належними первинними документами які фіксують факт здійснення господарської операції. Крім того, факт реального придбання робіт підтверджується первинними документами встановленої форми, які містяться в матеріалах справи. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, тому не було підстав ставити під сумнів їх достовірність. Реальність господарських операцій ЛКП «ШРП Галицького району» по придбанню робіт підтверджується долученими до справи письмовими доказами. Також, суд першої інстанції зазначив, що згідно податкових накладних, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та банківських виписок про рух коштів по рахунку, роботи були здані ЛКП «ШРП Галицького району» і прийняті та оплачені Департаментом житлового господарства та інфраструктури ЛМР. Доводи відповідача ґрунтуються лише на актах перевірок Індустріальної ОДПІ м. Харкова № 475/20-36-22-03-07/38384517 від 11.11.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Промтекс-М» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТзОВ «Компанія «Всесвіт комфорту» та ПП «Дорожні технології» та ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 177/22-40/38142007 від 27.11.2013 р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Дорожні технології» КС з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту. При цьому, суд першої інстанції надав перевагу письмовим доказам (первинним документам) та врахував, що придбані роботи були використані у господарській діяльності позивача. Щодо несвоєчасної сплати позивачем податку на доходи фізичних осіб, суд першої інстанції вважав безпідставним покликання позивача на те, що ним не було допущено порушення вимог п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України, оскільки позивачем не було надано належних та допустимих доказів щодо сплати податку на доходи фізичних осіб у строки, встановлені цим Кодексом.

Колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов при повному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи та з дотриманням норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (Замовник) та ЛКП «ШРП Франківського району» (Підрядник), правонаступником якого є ЛКП «ШРП Галицького району», було укладено договір № 137в/ж від 16.11.2011 р., за умовами якого Підрядник зобов'язувався власними і залученими силами, в обумовлений термін у відповідності до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати роботи з облаштування велосипедної інфраструктури у м. Львові по вулицях Ряшівській, Науковій, Стрийській (від Наукової до межі міста), а Замовник прийняти об'єкт і здійснити фінансування прийнятих робіт. Характер робіт - будівництво. Загальна вартість робіт, що підлягають виконанню за договором, визначена на підставі динамічної договірної ціни, складає 5 984 436,00 грн.

Відповідно до ухвали сесії міської ради № 237 від 10.03.2011 р., вартість робіт, які підлягають виконанню у 2011 році, складає 814 999,20 грн. Динамічна договірна ціна визначається на основі проектно-кошторисної документації та пропозиції конкурсних торгів і є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.4.1.8 вказаного договору, Замовник має право узгоджувати перелік субпідрядних організацій, які залучаються Підрядником до виконання робіт.

Пунктом 4.3.2 договору визначено, що Підрядник має право залучати до виконання робіт субпідрядників за погодженням із Замовником.

Відповідно до Договору субпідряду № 4/7-13 від 04.07.2013 р., ПП «Дорожні технології КС» (Субпідрядник) зобов'язувалось власними силами і засобами, в обумовлений строк у відповідності до замовлення і вимог будівельних норм та правил виконати роботи на виконання підрядних робіт з будівництва об'єкта «Облаштування велосипедної інфраструктури у м. Львові по вулицях Ряшівській, Науковій, Стрийській (від Наукової до межі міста)», а ЛКП «ШРП Галицького району» (Генпідрядник) прийняти виконані роботи, а не скоріше прийняття їх Замовником - житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради. Попередньо ціна договору визначена у 1 200 000,00 грн., в тому числі ПДВ 200 000,00 грн. Остаточно ціна договору визначається актами виконаних робіт, що погоджена сторонами належним чином.

Згідно п.4.3.2 вказаного договору, Субпідрядник має право забезпечувати, за згодою Генпідрядника, будову матеріально-технічними ресурсами власного постачання, які відповідають державним стандартам і нормам, що підтверджено відповідними технічними паспортами або сертифікатами.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань та оплати робіт, позивач долучив довідки форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року, за липень 2013 року, за червень 2013 року, за вересень 2013 року та за жовтень 2013 року; акт приймання-виконаних будівельних робіт форми КБ-2 №1/4/7 за серпень 2013 року; підсумкову відомість ресурсів за серпень 2013 року; податкові накладні: № 23 від 30.05.2013 р., № 17 від 03.07.2013 р., № 27 від 16.07.2013 р., № 31 від 19.07.2013 р., № 17 від 15.08.2013 р., № 18 від 15.08.2013 р., № 33 від 25.07.2013 р., № 20 від 19.08.2013 р., № 27 від 23.08.2013 р., № 36 від 31.10.2013 р., № 13 віл 25.07.2013 р., № 5 від 15.08.2013 р., № 6 від 15.08.2013 р., № 7 від 15.08.2013 р., № 8 від 15.08.2013 р.; банківські виписки про рух коштів по рахунку за 30.05.2013 р., 03.07.2013 р., 16.07.2013 р., 19.07.2013 р., 25.07.2013 р., 15.08.2013 р., 19.08.2013 р., 23.08.2013 р. та 31.10.2013 р.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137 цього Кодексу, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з : доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті, інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п.137.1 ст.137 ПК України, дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У відповідності до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Підпунктом 138.4 статті 138 ПК України визначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п.153.3.1, п.п.153.3.2 п.153.3 ст.153 ПК України, у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні. Крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу). Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку не поширюється на суб'єктів господарювання, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку згідно з розділом XIV цього Кодексу. Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно центральним або місцевим органом виконавчої влади, до сфери управління якого віднесено такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету. При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними в першому, другому та третьому абзацах цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку, чи ні.

Згідно пунктів 1 та 2 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 138 від 23.02.2011 р., частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Згідно з п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з : постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.187.1 ст.187 даного Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше : дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно п.188.1 ст.188 ПК Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З положень ч.ч.1, 2, 3 ст.9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції та вказав, що необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до ст.86 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В контексті зазначених правових норм, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про належність та допустимість письмових доказів (первинних документів), які були надані позивачем та відхилив доводи відповідача в частині посилання на акти перевірок Індустріальної ОДПІ м. Харкова та ДПІ у Личаківському районі м. Львова, які наводились вище.

Відповідно до ст.ст.46-49 ПК України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

ПК України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, зокрема наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару (робіт, послуг), є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку доводам позивача щодо недопустимості такого підходу контролюючого органу до правової оцінки правовідносин щодо формування ПДВ, податку на прибуток підприємств та відрахування частини чистого прибутку до бюджету.

Також, суд першої інстанції прийшов до привального висновку про необізнаність позивача щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди у зв'язку з ненаданням відповідачем доказів в обґрунтування таких доводів та вірно зазначив, що відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами господарської операції. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Суд першої інстанції також зазначив, що висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам ПК України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права.

Так, Європейський Суд у рішенні від 22.01.2009 р. у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Беручи до уваги встановлені судом першої інстанції обставини та правові норми, на які суд послався у своїй постанові, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003082201, № 0003102201 та № 0003092201 від 08.08.2014 р. не відповідають критеріям, визначеним ч.3 ст.2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно.

Щодо висновків суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006781702 від 06.08.2014 р. в частині збільшення грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 196,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.180 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначений ст.168 ПК України.

Як передбачено п.п.168.4.3 п.168.4 ст.168 ПК України, суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов'язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

Згідно п.п.168.4.4 п.168.4 ст.168 ПК України, юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

У відповідності до п.п.168.4.7 п.168.4 ст.168 ПК України, відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Згідно з п.176.2 ст.176 ПК України, особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України передбачено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Суд першої інстанції вірно вказав, що покликання позивача на те, що ним не було допущено порушення вимог пп. 168.1.2 ПК України, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про оплату праці», оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, а всі інші платежі, в тому числі і податкові, здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці, є необґрунтованими з огляду на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо сплати податку на доходи фізичних осіб у строки, встановлені цим Кодексом.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта ЛКП «ШРП Галицького району» про те, що виконуючи вимоги п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України, ч.3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» та ст.97 Кодексу законів про працю України, яким в сукупності суперечить п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, позивач, одночасно виплачуючи заробітну плату та сплачуючи відповідний податок, діяв правомірно, тому підприємством не допущено жодних порушень п.п.14.1.80 п.14.1 ст.14, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.п.168.1.4, 168.1.7 п.168.1 ст.168 та абзацу «а» п.1276.2 ст.176 ПК України щодо строків сплати податку на доходи фізичних осіб та вважає їх необґрунтованими виходячи з наступних міркувань.

Частиною 3 статті 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Згідно ч.5 ст.97 Кодексу законів про працю України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.161 КАС України, під час прийняття постанови суд, серед інших, вирішує яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно застосував до даних правовідносин положення п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України, яка є спеціальною нормою.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи, викладені в апеляційних скаргах висновків суду першої інстанції не спростовують, як і не були спростовані вони в ході апеляційного розгляду, при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції допущено не було, тому відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційні скарги Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» та Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року по справі № 813/5847/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : І.О.Яворський

С.П.Нос

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 12.06.2015 р.