Постанова

від 31.01.2007 по справі 26/273-06-6082

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

31 січня 2007 р.                                                                                  

№ 26/273-06-6082 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

Невдашенко

Л.П. -головуючий,

Михайлюка

М.В.,

Дунаєвської

Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м. Києві касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1, Одеська область, на постанову Одеського апеляційного

господарського суду від 31 жовтня 2006 року у справі № 26/273-06-6082

Господарського суду Одеської області за позовом Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, Одеська область, до Торговельно-виробничої

фірми "Інга", Одеська область, про стягнення 58 880 грн.,

за участю представників сторін:

позивача -СПД ОСОБА_1 -ОСОБА_2

(дов. НОМЕР_1.);

відповідача -ТВФ "Інга"

-директор Ізовіта Н.Г. (наказ № 1 від 30.03.1995р.), Бойчев Г.В. (дов. від

08.11.2007 р.);

встановив:

У червні 2006 року позивач -Суб'єкт

підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 пред'явив у господарському

суді позов до відповідача -Торговельно-виробничої фірми "Інга" про

стягнення 58 880 грн.

Вказував, що 1 жовтня 2002 року між

ним та Торговельно-виробничою фірмою "Інга" укладено договір оренди

нежитлового приміщення площею 70 кв.м за адресою АДРЕСА_1, строком до 1 жовтня

2005 року. Вартість оренди приміщення складає 70 грн. на місяць.

Посилаючись на понесення ним витрат

на здійснення ремонту приміщення в сумі 60 000 грн. позивач просив відшкодувати

йому вартість здійснених поліпшень, з відрахуванням 1120 грн. орендної плати,

що становить 58 880 грн.

Рішенням Господарського суду

Одеської області від 21 серпня 2006 року (суддя Никифорчук М.І.) позов

задоволено.

Постановлено стягнути з

Торговельно-виробничої фірми "Інга" на користь СПД ОСОБА_1 58 880

грн. - вартості зроблених поліпшень, 588,80 грн. держмита та 118 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що

вартість поліпшень, зроблених позивачем під час ремонту нежитлового приміщення,

підлягає відшкодуванню, оскільки проведення даних робіт погоджувалось між

сторонами і позивачем надано дозвіл на здійснення реконструкції приміщення. До

того ж вартість ремонтних робіт перевищує вартість орендної плати, а

необхідність у проведені ремонту, не тільки на вказаній у договорі площі, а на

всій території бару, зумовлено незадовільним технічним станом нежитлового

приміщення.

Постановою Одеського апеляційного

господарського суду від 31 жовтня 2006 року (колегія суддів у складі:

Колоколова С.І. -головуючий, Разюк Г.П., Петрова М.С.) рішення господарського

суду скасовано. В позові відмовлено.

Постанова мотивована тим, що

позивач порушив умови розділу 2 договору оренди від 1 жовтня 2002 року та

ст.ст. 773, 778 Цивільного кодексу України, оскільки згоду на переобладнання

приміщення надано відповідачем після проведення ремонту. Крім того, апеляційним

судом зазначено, що квитанції та накладні, на які посилається позивач, як на

докази сплати ним вартості будівельних робіт по договору субпідряду № НОМЕР_2,

не свідчать про понесення СПД ОСОБА_1 затрат у сумі 58 880 грн.

У касаційній скарзі Суб'єкт

підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 просить скасувати постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2006 року, а рішення

Господарського суду Одеської області від 21 серпня 2006 року залишити без змін.

Заслухавши доповідача,

представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи і повноту їх

встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм

матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого господарського суду

України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до роз'яснень Пленуму

Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11

“Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги

процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у

відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в

якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи,

висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,

відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у

судовому засіданні.

Рішення місцевого суду відповідає

зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному

розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як встановлено судами попередніх

інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 1 жовтня 2002 року між

Ізмаїльською торгівельно-виробничою фірмою „Інга” (Орендодавцем) та підприємцем

ОСОБА_1. (орендатором) укладено договір оренди нежитлового приміщення, що

знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з назвою „ІНФОРМАЦІЯ_1”, загальною площею 70

кв.м., для використання його в цілях організації кафе, дискоклубу, ігрової та

торгової діяльності. Вартість оренди вищезазначеної площі становить 70 грн. на

місяць.

Розділом 2 Договору сторони

передбачели порядок розрахунків, зокрема, орендна плата здійснюється орендарем

у головну касу або на розрахунковий рахунок підприємства першого числа місяця

за один місяць вперед. Орендар здійснює поточний ремонт приміщення перед

експлуатацією самостійно за свій рахунок і зараховується в рахунок оренди

відповідно до узгодженого обома сторонами кошторису.

Строк дії договору встановлений з 1

жовтня 2002 року по 1 жовтня 2005 року.

Враховуючи, що використання об'єкта

оренди для введення господарської діяльності було неможливо без проведення

попередньої реконструкції, позивачем, 10 жовтня 2002 року було укладено з ПП

"ОСОБА_2" договір підряду НОМЕР_2, по виконанню якого було проведено

поліпшення майна на суму 60 000 грн., з яких 40 000 грн. вартість матеріалів, а

решта -вартість робіт.

4 березня 2003 року ПП ОСОБА_2 та

ПП ОСОБА_1. складено та підписано акт приймання виконаних робіт, згідно із яким

Виконавець здав, а Замовник прийняв ремонтно-будівельні роботи.

Листом НОМЕР_3 позивач надав дозвіл

на проведення реконструкції приміщення з встановленням додаткових дверей.

Судом першої інстанції також

встановлено, що ремонт вказаного приміщення був проведений не тільки на

вказаній у договорі площі, а на всій площі бару, оскільки технічний стан даного

приміщення був у незадовільному стані, вартість проведених робіт

підтверджується товарними чеками на придбання будматеріалів та накладними.

1 лютого 2004 року договір оренди

нежитлового приміщення від 1 жовтня 2002 року укладений між Ізмаїльською

торгівельно-виробничою фірмою „Інга” та Приватним підприємцем ОСОБА_1. втратив

чинність, у зв'язку з передачею предмета оренди в користування Приватному

підприємцю ОСОБА_1.

Приймаючи рішення у даній справі

місцевий суд виходив з того, що за час дії договору з 1 жовтня 2002 року по 31

січня 2004 року вартість орендної плати, яку має сплатити позивач, становить

1120 грн., вартість проведеного ремонту становить 60 000 грн., що повністю

підтверджено наявними в матеріалах справи доказах.

Враховуючи те, що умовами договору

передбачено зарахування вартості ремонту в рахунок орендної плати, місцевий

господарський суд дійшов висновку, що вартість поліпшень, що підлягає

відшкодуванню позивачеві мусить бути зменшена на суму орендної плати, тобто до

58 880 грн.

При цьому господарський суд виходив

з того, що відповідно до ч. 2 пункту 4 Перехідних положень Цивільного кодексу

України від 01.01.2004 року Цивільні відносини які виникли після набрання сили

Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав

та обовязків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним сили.

Зважаючи на те, що правовідносини

по користуванню приміщенням продовжували існувати після набрання чинності

Цивільним кодексом України 01.01.2004 року на них розповсюджуються норми ст.

776 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо наймодавець не провів

капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до

призначення та умов договору, наймач має право вимагати розірвання договору та

відшкодування збитків.

Апеляційний господарський суд,

скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи у

задоволенні позову, виходив з того, що СПД ОСОБА_1, уклавши 10 жовтня 2002 року

договір НОМЕР_2 про реконструкцію орендованого приміщення, порушив умови

розділу 2 договору оренди нежитлового приміщення від 01 жовтня 2002 року,

оскільки згоду на переобладнання об'єкту оренди з встановленням додаткових

дверей ТВФ „Інга” дало лише 18 квітня 2003 року, що підтверджується листом №

31.

Згідно із пунктом 3 статті 773

Цивільного кодексу України, наймач (орендар) має право змінювати стан речі,

переданої йому у найм (оренду), лише за згодою наймодавця (орендодавця).

Відповідно до пункт 1 статті 778

Цивільного кодексу України наймач (орендар) може поліпшити річ, яка є предметом

договору найму (оренди), лише за згодою наймодавця (орендодавця).

Крім того, апеляційний

господарський суд зазначає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з тих

підстав, що розрахунок вартості будівельних робіт проводився із 100 кв.м.

приміщення, проте згідно договору оренди нежитлового приміщення від 1 жовтня

2002 року позивачу надана площа в 70 кв.м.

Також апеляційним судом зазначено,

що квитанції та накладні, які надані позивачем в якості доказів сплати ним

вартості будівельних робіт по договору № НОМЕР_2, не свідчать про понесення СПД

ОСОБА_1 затрат у сумі 58 880 грн., яка і складає суму позову.

Проте, погодитися з такими

висновками апеляційного господарського суду не можна, оскільки вони не

грунтуються на матеріалах справи, що містять належні докази про проведений

позивачем ремонт, з яких обгрунтовано виходив суд першої інстанцій,

задовольняючи вимоги позивача.

Висновки апеляційного суду про те,

що, оскільки згода на переобладнання 

нежитлового приміщення була 

надана орендодавцем після проведення будівельних робіт, як на підставу,

що позбавляє позивача права вимагати відшкодування йому вартості поліпшень є

безпідставними, оскільки, як вірно встановлено місцевим судом проведення

будівельних робіт узгоджене між сторонами в договорі оренди від 1 жовтня 2002

року, а згода орендодавця на проведення будівельних робіт виражена в листі

НОМЕР_3 та надана позивачу після проведення ним поліпшення речі, що не

суперечить вимогам ст.ст. 773, 778 ЦК України, оскільки ними встановлено лише

обов'язковість такої згоди, проте не зазначено коли саме повинна вона

надаватися.

Щодо доказів, які свідчать про

сплату позивачем вартості будівельних робіт, а саме квитанції та накладні по

договору підряду № НОМЕР_2, то судом першої інстанції цілком вірно встановлено,

що вони підтверджують виконання будівельних робіт ПП "ОСОБА_2" на

замовлення СПД ОСОБА_1, про що складено та засвідчено акт приймання виконаних

робіт від 4 березня 2003 року, тому висновок суду апеляційної інстанції про те,

що дані квитанції та накладні не свідчать про понесення СПД ОСОБА_1 затрат у

сумі 58 880 грн. є помилковими.

Посилання апеляційної інстанції на

те, що площа на якій проведено будівельні роботи, вказана у кошторисному

розрахунку 100 кв.м., тоді як договором оренди нежитлового приміщення від 1

жовтня 2002 року позивачу надано 70 кв.м. площі, у зв'язку з чим даний

розрахунковий документ не може бути належним доказом, що підтверджує вартість

будівництва, також є безпідставними, оскільки вимоги позивача заявлено саме,

щодо площі вказаної в договорі -70 кв.м.

Таким чином, висновки апеляційного

господарського суду є наслідком неправильного застосування положень ст.ст. 773,

778 ЦК України і тому дана постанова підлягає до скасування, а рішення суду

першої інстанції -залишенню в силі, як таке, що постановлене з дотриманням

вимог норм матеріального та процесуального законодавства.

На підставі наведеного та керуючись

ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111

Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного

господарського суду від 31 жовтня 2006 року у справі № 26/273-06-6082

скасувати.

Рішення Господарського суду Одеської

області від 21 серпня 2006 року у справі № 26/273-06-6082 залишити в силі.

Головуючий                                                                             

Л. Невдашенко

Судді:                                                                                          

М. Михайлюк

Н. Дунаєвська