Постанова

від 18.11.2014 по справі 810/6088/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 року м. Київ 810/6088/14

15:18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.

представників сторін:

від позивача - Калниш В.Г.,

від відповідача - Завальська С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький хлібозавод № 3»

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Запорізький хлібозавод № 3» з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2014 № 0002532201.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки під час якої встановлено заниження позивачем податку на додану вартість за результатами господарських операцій з ТОВ «Вортек-Україна» щодо поставки товару, оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, господарські операції між позивачем і даним контрагентом є безтоварними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними і необґрунтованими, оскільки господарські операції з ТОВ «Вортек-Україна» мали реальний характер - товар поставлений у повному обсязі і оплачений позивачем. Як стверджує позивач, реальність господарських операцій з ТОВ «Вортек-Україна» підтверджується первинними бухгалтерськими та іншими документами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував і зазначив, що від ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві отримано Акт від 23.05.2014 № 524/26-58-22-07/38354477 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вортек-Україна» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками і покупцями за період з 01.01.2014 по 28.02.2014, в якому зазначено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою. При цьому, в Акті вказано про неможливість підтвердження наявності об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у контрагентів постачальників і по операціях з продажу цих товарів покупцям за період з 01.01.2014 по 28.02.2014.

Таким чином, на думку відповідача, оформлення ТОВ «Вортек-Україна» первинних документів щодо реалізації товарів на адресу ПАТ «Запорізький хлібозавод № 3» є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства і не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків.

Заслухавши пояснення представника позивача і представника відповідача, дослідивши матеріали справи і наявні докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, позивач проводив господарські операції з ТОВ «Вортек-Україна» предметом яких була поставка суміші для хлібобулочних виробів «Корнекс Корисна».

За результатами виконання договору виписано видаткові і податкові накладні.

Суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Посадовою особою Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Запорізький хлібозавод № 3» з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Вортек-Україна» за січень-лютий 2014 року», за результатами якої складено Акт від 10.06.2014 № 1246/22-00/378038 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки (сторінки 3-4), податковим органом досліджувались податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2014 року, додаток № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року, податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2014 року, додаток № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2014 року, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, договір поставки, листи пояснення від 28.04.2014 № 436, від 04.04.2014 № 357 і інші документи.

На сторінці 6 Акта перевірки зазначено, що на адресу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області надійшов Акт від 23.05.2014 № 524/26-58-22-07-17/38354477 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вортек-Україна» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками і покупцями за період з 01.01.2014 по 28.02.2014» зі змісту якого вбачається, що в ході проведення звірки встановлено, що ТОВ «Вортек-Україна» за юридичною адресою не знаходиться. Стан платника податків - 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». На підприємстві працює дві особи, заробітна плата 1300,00 грн.

Відповідно до сторінки 11 Акта перевірки основними постачальниками ТОВ «Вортек-Україна» у січні 2013 року були ТОВ «Твін Стар Груп» і ТОВ «Укрдевелопмент».

Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Твін Стар Груп» і ТОВ «Укрдевелопмент» реалізував ТОВ «Вортек-Україна» ферментний препарат Новаміл 10000 BG за ціною 2899,2 грн./кг.

ТОВ «Твін Стар Груп» і ТОВ «Укрдевелопмент» придбано ферментний препарат Новаміл 10000 BG у ТОВ «Аргадон» за ціною 28,99 грн./кг.

Згідно аналізу Єдиного реєстру податкових накладних ціна на ферментний препарат Новаміл 10000 BG завищена у 100 разів.

Основними постачальниками ТОВ «Вортек-Україна» у лютому 2014 року було ТОВ «Укрдевелопмент».

Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Укрдевелопмент» реалізував ТОВ «Вортек-Україна» ферментний препарат Новаміл 10000 BG за ціною 2778,00 грн. - 2818,00 грн./кг.

ТОВ «Укрдевелопмент» придбано ферментний препарат Новаміл 10000 BG за ціною 28,18 грн./кг.

Згідно аналізу Єдиного реєстру податкових накладних ціна на ферментний препарат Новаміл 10000 BG завищена у 100 разів.

Основним постачальником ТОВ «Укрдевелопмент» у лютому 2014 року було ТОВ «СКРАП-СЕРВІС».

ДПІ у Шевченнківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено Акт від 07.05.2014 № 1208/26-59-22-01/38781843 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «СРАП СЕРВІС» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.02.2014 по 31.03.2014», в якому зазначено, що згідно з АІС «Податковий блок» ТОВ «СКРАП-СЕРВІС» має стан « 9» - «Направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження».

В ході перевірки встановлено, що для мінімізації податкових зобов'язань ТОВ «СКРАП-СЕРВІС» маніпулює даними податкової звітності і формує «технічний кредит» іншим суб'єктам господарської діяльності.

На сторінці 12 Акта перевірки зазначено, що враховуючи викладене, а також відсутність первинних документів і пояснень посадових осіб ТОВ «Вортек-Україна» звіркою не можливо підтвердити наявність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників і по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям за період 01.01.2014-28.02.2014 в розумінні статтей 22, 135, 185, 188 Податкового кодексу України.

Розглянувши матеріали зустрічної звірки, податковий орган зазначив, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Вортек-Україна» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Вортек-Україна», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Вортек-Україна» і контрагентами є фіктивними правочинами і такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків (а.с.25).

Також, податковий орган зазначив, що на підставі викладеного, враховуючи Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вортек-Україна» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками і покупцями за період з 01.01.2014 по 23.05.2014 № 524/58-22-07-17/38354477 і те, що ТОВ «Вортек-Україна» не надано до перевірки підтверджуючих документів (оригіналів), встановлено, що ТОВ «Вортек-Україна» не мало право складати податкові накладні, а ПАТ «Запорізький хлібозавод № 3» не мало право на формування сум податкового кредиту по податкових накладних, виписаних ТОВ «Вортек-України».

За наслідками перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість за січень і лютий 2014 року у сумі 810000,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.06.2014 № 0002532201, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1215000,00 грн., з них 810000,00 грн. за основним платежем і 405000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення неправомірним, позивач звернувся до суду.

Згідно з листом Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з?ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання з податку на додану вартість виходячи з висновку про те, що господарські операції з ТОВ «Вортек-Україна» були безтоварними, судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Між ПАТ «Запорізький хлібозавод № 3» і ТОВ «Вортек-Україна» укладено договір поставки від 26.11.2013 № СХК-11/13-1 (а.с. 58-61) предметом якого була поставка суміші для хлібобулочних виробів «Корнекс Корисна».

За результатами виконання договору ТОВ «Вортек-Україна» виписано видаткові накладні (а.с. 69-65) і податкові накладні (а.с. 69-77).

Придбаний товар перевозився автомобільним транспортом на замовлення ТОВ «Вортек-Україна», про що свідчать дані наявних в матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних (а.с. 66-68).

Позивачем на підтвердження оплати за поставлений товар надано суду копії платіжних доручень.

Судом встановлено, що всі наведені документи мають обов'язкові реквізити, підписані сторонами і скріплені печатками підприємств. При цьому, від імені ТОВ "Вортек -Україна" як договір поставки, так і податкові накладні підписані директором підприємства - Скрипниченко Є.В., який відповідно до Спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних соіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.01.2014 та 11.02.2014, тобто на час їх підписання, був керівником даного підприємства.

Судом також було досліджено економічний зміст операції проведеної між позивачем і його контрагентом та подальший рух виробленого позивачем товару.

Так, відповідно до наявної у матеріалах справи копії довідки з ЄДРПОУ № 582792 основним видом діяльності ПАТ «Запорізький хлібозавод № 3» є виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання.

У свою чергу, як вбачається зі змісту Акта від 23.05.2014 № 524/26-58-22-07-17/38354477 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вортек-Україна» (код за ЄРПОУ 38354477) щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.01.2014 по 28.02.2014» основним видом діяльності ТОВ «Вортек-Україна» є виробництво продуктів борошно-круп'яної промисловості. Отже, проведена господарська операція між сторонами відповідає видам господарської діяльності як позивача так і його контрагента.

Позивачем на підтвердження необхідності придбання у ТОВ «Вортек-Україна» суміші для хлібобулочних виробів надано копії рецептури і технологічної інструкції виробу «Батон «Заводський», копії зміни № 1 до рецептури і зміни № 1 до технологічної інструкції виробу «Батон «Олександрівський».

У наданих рецептурах і технологічних інструкціях передбачено використання суміші хлібобулочної «Корнекс Корисний».

Позивачем надано суду фотокартки із зображенням суміші для приготування тіста і хлібобулочних виробів «Корнекс Корисна» і батонів «Олександрівський» і «Заводський» на яких також зображено використання суміші для хлібобулочних виробів.

Крім того, позивачем надано суду копії розвернутих протоколів про передачу продукції на збут, звіт про виробництво і переміщення в реалізацію, копії залишків товарів на складі, копії витрат сировини на продукцію, копії накладних на переміщення, копії планів-замовлень, копії товарно-транспортних накладних на відпуск хлібопекарських виробів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з приписами пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується з 1 січня 2012 року для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить більше 10 тисяч гривень (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Крім того, абзацом 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу передбачено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товар для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленою та у випадках, визначених законом, належним чином зареєстрованою податковою накладною, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт поставки ТОВ «Вортек-Україна» на користь позивача суміші для хлібобулочних виробів «Корнекс Корисна» підтверджується первинними документами, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача і його податковій звітності.

Таким чином, реальність фінансово-господарських операцій між позивачем і його контрагентом - ТОВ «Вортек-Україна» підтверджено документами, які були оформленні згідно вимог чинного законодавства, і належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів даної справи.

При цьому, податквий орган досліджував первинні документи, будь-яких заяуважень щодо їх змісту, відсутності обовязкових реквізитів не заявляв.

Крім того,відповідач також не ставив під сумнів правильність визначення позивачем розміру податкових зобовязань і подакового кредиту.

Слід також звернути увагу, що в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи і Свідоцтво про державну реєстрацію контрагента позивача були скасовані чи визнані недійсними за рішеннями суду на момент укладання чи виконання договорів. Отже, податковим органом не надано суду доказів щодо наявності дефектів у правовому статусі контрагента позивача.

Суд звертає увагу, що податковий орган дійшов висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем і контрагентом на підставі матеріалів зустрічної звірки іншого податкового органу. Проте, дані матеріали є лише суб'єктивними думками посадових осіб, які проводили перевірку. Водночас, слід досліджувати господарські операції безпосередньо між позивачем і ТОВ «Вортек-Україна».

Суд зазначає, що визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов?язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

Підтвердження зазначеного підходу знайшло відображення в постанові Верховного суду України № 40/11 від 21.01.2011 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СІБ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Суд також звертає увагу на те, що визначені Конституцією і Податковим кодексом України обов?язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, нарахування позивачем податкового зобов?язання і визначення ним сум податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової процедури його контрагентом.

Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Про неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого, вказано в пункті 71 рішення Європейського Суду з прав людини (справа «Булвес АД проти Болгарії», 2009 рік, заява № 3991/03), де суд зазначає «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Саме до таких висновків дійшов також Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 17.09.2014 № К/9991/65367/12.

При цьому, зазначений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес СепортСентре проти Болгарії» (2010 рік, заява № 6689/03), пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

А згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг позивачу його контрагентами були спростовані, і не доведені належними доказами відповідачем, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем і його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили і доказовості, а отже і підтверджують суму витрат і податкового кредиту, задекларованих позивачем, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 26.06.2014 № 0002532201 є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач вимог про відшкодування судових витрат на заявляв, судові витрати стягненню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 26.06.2014 № 0002532201.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24 листопада 2014 р.