Ухвала

від 21.01.2015 по справі 810/6088/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року Справа: № 810/6088/14

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І .,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Запорізький хлібозавод № 3» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Запорізький хлібозавод № 3» ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області ( далі - відповідач ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2014 р. № 0002532201.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 18 листопада 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, так як, на його думку, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство «Запорізький хлібозавод № 3» ( далі - ПАТ «Запорізький хлібозавод № 3» ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області ( далі - Вишгородська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області ) як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Запорізький хлібозавод № 3» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Вортек-Україна» за січень-лютий 2014 року, за результатами якої складено акт від 10.06.2014 р. № 1246/22-00/378038.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення ПАТ «Запорізький хлібозавод № 3» вимог податкового законодавства, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 810 000,00 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 10.06.2014 р. № 1246/22-00/378038 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.06.2014 р. № 0002532201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 215 000 грн., з яких: 810 000,00 грн. - за основним платежем та 405 000,00 грн. - за штрафними ( фінансовими ) санкціями.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, згідно з п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності нарахування платником податків його податкових зобов'язань з ПДВ належить з'ясовувати реальність руху активів у процесі здійснення відповідних господарських операцій та використання придбаних товарів/послуг у його господарській діяльності. При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що реальність фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Вортек-Україна», здійснених на підставі укладеного між ними договору поставки від 26.11.2013 р. № СХК-11/13-1 ( поставка суміші для хлібобулочних виробів «Корнекс Корисна» ), підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: видатковою та податковою накладними, специфікацією, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами на товар та платіжними дорученнями, складеними у відповідності з вимогами ст. 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88.

При цьому, позивач, діючи у відповідності з ч. 1 ст. 71 КАС України, окрім зазначеної первинної документації, задля обґрунтування господарської мети придбання вказаного товару надав суду копії рецептури і технологічної інструкції виробу «Батон «Заводський», копії зміни № 1 до рецептури і зміни № 1 до технологічної інструкції виробу «Батон «Олександрівський», згідно з якими при виготовленні цих виробів використовується суміш «Корнекс Корисна», що була придбана ПАТ «Запорізький хлібозавод № 3» у ТОВ «Вортек-Україна» на підставі договору поставки від 26.11.2013 р. № СХК-11/13-1.

Більш того, з наявних у матеріалах справи фото-таблиць, копій розвернутих протоколів про передачу продукції на збут, звіту про виробництво і переміщення в реалізацію, документації про залишки товарів на складі і про витрати сировини на продукцію, копій накладних на переміщення, планів-замовлень, товарно-транспортних накладних на відпуск хлібопекарських виробів також вбачається факт використання позивачем придбаного товару в його господарській діяльності та виготовлення з нього кінцевого продукту.

Таким чином, оскільки витрати позивача за договором, укладеним з ТОВ «Вортек-Україна» були відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеним контрагентом, який на момент виникнення спірних правовідносин був зареєстрований як платники ПДВ, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, а доказами, наявними в матеріалах справи повністю підтверджується товарність господарських операцій за такими договорами, господарська мета їх укладання та рух коштів між сторонами, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем товарності зазначених господарських операцій та показників податкової звітності, сформованих позивачем на їх підставі, є необґрунтованим та безпідставним.

Посилання апелянта на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Вортек-Україна», а також на акти зустрічних звірок ( перевірок ) контрагентів зазначеного контрагента та їх контрагентів, в яких відображені суб'єктивні висновки податкових органів, які за відсутності відповідних рішень суб'єкта владних повноважень не несуть для платників взагалі ніяких правових наслідків, колегія суддів вважає такими, що суперечать приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Дослідження положень ст. 61 Конституції України надає підстави стверджувати, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Отже, у чинному законодавстві України виникнення у платника ПДВ права на формування податкового кредиту не ставиться в залежність від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом і тим більше контрагентами останнього, а тому при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами недійсними ( у тому числі нікчемними ) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, а відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, яке відповідно до ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Більш того, судова колегія звертає увагу на те, що ані в самому акті перевірки позивача від 10.06.2014 р. № 1246/22-00/378038, на підставі якого податковим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, ані в апеляційній скарзі відповідачем не зазначено жодних обґрунтованих зауважень до первинних документів, складених ПАТ «Запорізький хлібозавод № 3» за результатами спірних господарських операцій, а лише наведені посилання на ймовірну протиправність дій контрагента позивача та його контрагентів та допущення ними порушень податкового законодавства при веденні податкової звітності.

Таким чином, судова колегія вважає, що апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, діючи в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2014 р. № 0002532201 і приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлений 23.01.2015 р.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.