Рішення

від 25.11.2014 по справі 906/1438/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" листопада 2014 р. Справа № 906/1438/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представника позивача: Смагіна Г.Ю. - дов. № 15-Д від 22.05.2014р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Макрохім" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіта" (с.Попільня, Житомирської області)

про стягнення 94535,71 грн.

Позивач подав позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 94 535,75 грн., з яких 75337,22 грн. - сума боргу; 8230,31 грн. - пеня; 3882,20 грн. - 10% річних; 7085,98 грн. - інфляційні нарахування.

Ухвалою господарського суду від 27.10.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 11.11.2014р.

Ухвалою господарського суд від 11.11.2014р. розгляд справи відкладено на 25.11.2014р.

Представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Повідомила, що основна заборгованість відповідача не змінилась і становить 75337,22грн.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення за №100214896811 від 20.11.2014р. Вимоги ухвали від 11.11.2014р. відповідачем не виконано, письмового відзиву не подано.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи викладене, спір вирішується за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

03.01.2014р. між Приватним акціонерним товариством "Макрохім" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агровіта" (покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 69/1 (а.с. 10-13).

Відповідно до п.1.1 Договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити хімічну продукцію (далі - продукція) в асортименті, кількості та по цінам, викладеним в Додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Під додатками до договору розуміються рахунки та витратні накладні, що видаються постачальником (п. 1.2 Договору).

Пунктом 1.4 Договору сторони погодили, що поставка продукції здійснюється окремими партіями, асортимент, комплектність та кількість продукції в яких погоджується сторонами шляхом оформлення заявок на поставку продукції відповідно до умов, викладених в статті 3 цього договору.

Датою поставки є дата передачі продукції покупцю, зазначена в товарно-супровідних документах (п. 3.5 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України - гривнах (з врахуванням ПДВ) та вказується в Додатках до цього Договору, які є його невід'ємними частинами.

Загальна сума Договору складається із суми всіх поставок, здійснених між сторонами протягом строку дії цього Договору згідно видаткових накладних (п.5.3 Договору).

Пунктом 7.1 договору сторони узгодили, що покупець зобов'язаний здійснити оплату поставленої продукції в строк, що не перевищує 10 (десять) банківських днів з дати поставки продукції.

Відповідно до п.13.1, договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2014р.

На виконання умов договору позивач 24.02.2014р., 25.03.2014р., 27.03.2014р. та 04.04.2014р. на підставі довіреностей № 2862 від 21.02.2014р., № 2885 від 25.03.2014р., № 2889 від 26.03.2014р., № 2905 від 04.04.2014р. (а.с. 16,18,20,23) відпустив відповідачу товар на загальну суму 75337,22 грн., що підтверджується, наявними в матеріалах справи, видатковими накладними №№ МХ004496, МХ004504, МХ007386, МХ007731, МХ008895, МХ008896 (а.с 14, 15, 17, 19, 21, 22).

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, отриманий товар не оплатив.

Оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті отриманого товару, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 75337,22грн.

Згідно п. 10.3 Договору, у випадку порушення строку оплати продукції, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період за який сплачується пеня), від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Строк, визначений ч.6 ст. 232 ГК України, до сторін не застосовується (п. 10.8 Договору).

В порядку вищезазначеного пункту договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8230,31 грн. пені за період з 12.03.2014р. по 07.10.2014р.

Пунктом 10.4 Договору сторони обумовили, що покупець на вимогу постачальника, у випадку несвоєчасної оплати продукції, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням десяти процентів річних від простроченої суми.

На підставі зазначеного пункту Договору позивач нарахував до стягнення з відповідача 10% річних за період з 12.03.2014р. по 07.10.2014р. в сумі 3882,20 грн.

Крім того відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано інфляційні на суму 7085,98 грн.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 69/1 від 03.01.2014р.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, пунктом 6.1 договору сторони визначили, що відповідач зобов'язаний здійснити оплату поставленої продукції в строк, що не перевищує 10 (десять) банківських днів з дати поставки продукції.

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Так, матеріалами справи підтверджується факт поставки товару, що вказує на належне виконання зобов'язання з боку позивача. Відповідач факт отримання товару на суму 75377,22 грн. не оспорив, доказів погашення заборгованості не подав.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з умов пункту 6.1 договору з 12.03.2014р. р. має місце прострочка в оплаті отриманого товару за видатковими накладними №№ МХ004496, МХ004504 від 24.02.2014р.; з 09.04.2014р. прострочка за видатковою накладною МХ007386 від 25.03.2014р.; з 11.04.2014р. прострочка за видатковою накладною № МХ007731 від 27.03.2014р.; з 19.04.2014р. прострочка за видатковою накладною МХ008896 від 04.04.2014р.

В результаті неналежного виконання покупцем свого обов'язку щодо оплати отриманого товару, має місце заборгованість в сумі 75377,22грн. За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог про стягнення пені в розмірі 8230,31 грн. господарський суд враховує наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що вказаний розрахунок є правомірним, арифметично вірним, а тому заявлена до стягнення пеня в розмірі 8230,31рн. підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача річних в сумі 3882,20грн. та інфляційних в сумі 7085,98 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, пунктом 10.4 Договору сторони узгодили сплату 10% річних від простроченої суми.

З розрахунку позивача вбачається, що річні нараховані згідно видаткових накладних:

- №№ МХ004496,МХ004504 від 24.02.2014р. за період з 12.03.2014р. по 07.10.2014р.;

- № МХ007386 від 25.03.2014р. за період з 09.04.2014р. по 07.10.2014р.;

- № МХ007731 від 27.03.2014р. за період з 11.04.2014р. по 07.10.2014р.;

- № МХ 008896 від 04.04.2014р. за період з 12.03.2014р. по 07.10.2014р.

Перевіривши розрахунок 10 % річних суд вважає їх правомірними, арифметично вірними, заявленими у відповідності до умов договору та чинного законодавства, тому вимога про стягнення річних в сумі 3882,20 грн. підлягає задоволенню.

Разом з тим, перевіривши, здійснений позивачем, розрахунок інфляційних в сумі 7085,98 грн., господарський суд встановив, що зазначена вимога також є правомірною та підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позов не оспорив, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі на загальну суму 94535,71 грн., з яких: 75337,22 грн. - основний борг; 8230,31 грн. - пеня; 3882,20 грн. - 10 % річних; 7085,98 грн. - інфляційні нарахування.

В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіта" (13532, Житомирська область, Попільнянський район, с.Попільня, вул. Прикордонників, буд. 65, ідентифікаційний код 31331249)

на користь Приватного акціонерного товариства "Макрохім" (02002, м.Київ, вул. Луначарського,4, ідентифікаційний код 24720905)

- 75337,22 грн. основного боргу;

- 8230,31 грн. пені;

- 7085,98 грн. інфляційних нарахувань;

- 3882,20 грн. 10 % річних.

- 1890,72 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26.11.14

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- відповідачу (рек. з повід.)