Рішення

від 11.11.2014 по справі 911/4144/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р. Справа № 911/4144/14

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ІНТЕРБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРИНСЬКИЙ СІЛЬГОСПКОМБІНАТ" про стягнення боргу,

представники:

позивача: Артамонова Е.О. (дов. № 11 від 24.07.2014);

відповідача: Гирич О.В. (дов. б/н від 28.07.2014).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Інтербанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старинський Сільгоспкомбінат" про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 3832/7 від 31.12.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.09.2014 порушено провадження та призначено її до розгляду на 07.10.2014.

Ухвалою від 07.10.2014 розгляд справи було відкладено на 21.10.2014.

В судовому засіданні 21.10.2014 було оголошено перерву до 04.11.2014.

Ухвалою від 04.11.2014 розгляд справи було відкладено на 11.11.2014.

У судовому засіданні 11.11.2014 суд заслухав пояснення представників сторін, позивач підтримав позовні вимоги, відповідач проти позову заперечував.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 11.11.2014 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

31.12.2013 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Інтербанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Старинський Сільгоспкомбінат" (позичальник) було укладено кредитний договір № 3832/7, відповідно до п. 2.1., 2.2., 2.3. якого банк надає позичальнику кредит у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії із встановленим лімітом у сумі 27000000,00 грн на умовах, передбачених цим договором. Кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 27.10.2014. Кредит надається з наступним цільовим призначенням: придбання цінних паперів.

Кредит надається банком позичальнику шляхом оплати протягом дії цього договору розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку або з поточного позичальника на рахунки контрагентів позичальника відповідно до цільового призначення кредиту (3.1. договору).

Відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 16,00 відсотків річних. Нарахування банком відсотків починається з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Відсотки за користування кредитом нараховуються банком щомісячно в передостанній робочий день поточного місяця, за період з першого по останній календарний день звітного місяця, а також в день кінцевого терміну повернення кредиту, визначеного п. 2.2. цього договору. Відсотки сплачуються позичальником щоквартально на протязі 5 банківських днів з дати закінчення звітного кварталу (п.п. 3.2., 3.3., 3.4. договору).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було надано відповідачу суму кредитних коштів у розмірі 27000000,00 грн. Вказаний факт підтверджується банківською випискою з рахунку, копія якої міститься в матеріалах справи.

Приписами статей 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статей 1054, 1049, 1048, 1050, 627 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондується з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Так, відповідачем відповідно до платіжного доручення № 4 від 31.12.2013 було перерахованого з рахунку, на який було надано кредитні кошти, на користь ТОВ «Проф Індастрі» грошові кошти у сумі 27000000,00 грн з призначенням платежу «оплата за іменні інвест. сертиф. зг. договору купівлі-продажу ЦП № 01/12/13-БВ від 30.12.2013 до дог. доруч. № 01/13-БД від 30.12.2013».

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 27000000,00 грн з повернення кредитних коштів та 3053589,04 грн з оплати процентів за користування кредитом. Вказаний факт підтверджується виписками з рахунку, що містяться в матеріалах справи.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 296 від 23.05.2014, в якій просив погасити існуючу заборгованість, проте остання була залишена відповідачем без задоволення (копія доказу надсилання міститься в матеріалах справи).

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував що кредитного договору № 3832/7 від 31.12.2013 з позивачем не укладав, грошових коштів не отримував та інших правовідносин з позивачем, крім договору доручення № 01/13-БД від 30.12.2013 не має, в зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд не приймає вказані заперечення відповідача, виходячи з того, що, по-перше, на спірному договорі міститься підпис уповноваженої особи відповідача та відбиток його печатки, факту недійсності яких відповідачем доведено не було, по-друге, останнім, як вже зазначалось, відповідно до платіжного доручення № 4 від 31.12.2013 було перерахованого з рахунку, на який було надано кредитні кошти, на користь ТОВ «Проф Індастрі» грошові кошти у сумі 27000000,00 грн з призначенням платежу «оплата за іменні інвест. сертиф. зг. договору купівлі-продажу ЦП № 01/12/13-БВ від 30.12.2013 до дог. доруч. № 01/13-БД від 30.12.2013» і на вказаному платіжному дорученні міститься його печатка. Доказів повернення таких коштів відповідачем також не надано.

Відтак, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 27000000,00 грн заборгованості за кредитом та 3053589,04 грн заборгованості з процентів підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 132815,39 грн пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом та 1107000,00 грн комісії за надання кредиту.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.5. договору, у випадку, якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, та сплачується позичальником у порядку, передбаченому п. 3.4. цього договору для нарахування та сплати відсотків.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично вірним, а відтак вимога про її стягнення підлягає задоволенню повністю.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 1107000,00 грн комісії за надання кредиту, то в її задоволенні суд відмовляє, оскільки сторонами в договорі не передбачено сплати та порядку розрахунку останньої. В розрахунку суми позову, доданому до позовної заяви, позивачем також не наведено порядку нарахування комісії та правової підстави такого нарахування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старинський Сільгоспкомбінат" (код ЄДРПОУ 32453019) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Інтербанк" (код ЄДРПОУ 14358604) 27000000,00 грн заборгованості за кредитом, 3053589,04 грн заборгованості з процентів, 132815,39 грн пені за несвоєчасну сплату процентів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старинський Сільгоспкомбінат" (код ЄДРПОУ 32453019) в доход державного бюджету України 73080,00 грн судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 25.11.2014.

Суддя А.Ф. Черногуз