Постанова

від 25.11.2014 по справі 904/5123/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2014 року Справа № 904/5123/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Прокопенко А.Є. (доповідач)

суддів: Дмитренко Г.К., Крутовських В.І.

при секретарі судового засідання: Однорог О.В.

за участю представників сторін:

від відповідача: Гусакова О.Б.,, довіреність №19 від 20.08.14, представник;

представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маффін-Дорр", м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2014р. у справі №904/5123/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мантінга Україна", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Маффін-Дорр", м.Дніпропетровськ

про стягнення 24 354,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014р. товариство з обмеженою відповідальністю "Мантінга Україна" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Маффін-Дорр" про стягнення 24 354,90 грн. за договором поставки товарів №10/02-2014 від 10.02.2014р., з яких 22043, 26 грн. заборгованість, 1209,49 грн. пеня, 1102 грн. штраф. Також позивач просив стягнути з відповідача судовий збір та витрати на послуги адвоката у сумі 4800 грн.

В заяві від 06.08.2014р. представник товариства з обмеженою відповідальністю "Мантінга Україна" адвокат Бірюк М.М., просив суд стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 6 300 грн. та 384,02 грн. транспортних витрат (а.с.79).

28.08.2014р. представник товариства з обмеженою відповідальністю "Мантінга Україна" адвокат Бірюк М.М., уточнив вимоги та просив суд стягнути 7800 грн. витрат на послуги адвоката та 887,55 грн. додаткових витрат на проїзд (а.с.94-95).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2014р. по справі №904/5123/14 (суддя Мельниченко І.Ф.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Маффін-Дорр", м.Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Мантінга Україна", м.Київ 22 043,26 грн. основного боргу, 1209,49 грн. пені, 1102,15 грн. штрафу, 1 827 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Маффін-Дорр" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Зокрема, скаржник зазначає, що за спірними накладними був поставлений товар, який не пов'язаний з договором №10/02-2014 від 10.02.2014р., а відвантажувався у спрощеному порядку, оскільки в накладних немає посилання на договір, а також відсутні заявки-замовлення відповідача. Застосування штрафних санкцій є безпідставним та незаконним, оскільки товар поставлений не на виконання договору. Скаржник вважає, що договір є неукладеним; одночасне стягнення пені і штрафу за одне й те саме правопорушення є неможливим.

25.11.2014р. від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке судова колегія вважає таким, що не підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні 28.10.2014р. було оголошено перерву на 25.11.2014р. та явка сторін не визнавалася судом обов'язковою.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення присутніх у судових засіданнях представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

10.02.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Мантінга Україна" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Маффін-Дорр" (покупець) укладено договір поставки товарів №10/02-2014, відповідно до п.1.1 якого його предметом є поставка заморожених хлібобулочних виробів та кондитерських напівфабрикатів в асортименті (надалі товар).

Згідно п.1.2. договору постачальник зобов'язується постачати товар покупцю для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього на умовах договору.

У пункті 3.1.2. договору сторони узгодили, що кожна партія товару визначається окремим замовленням, наданим постачальнику в усній чи письмовій формі не менше ніж за 2 доби до бажаної дати поставки, та в якій зазначається: найменування товару, загальна кількість товару, місце та строки поставки.

Відповідно до п.3.3 договору перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, про що засвідчує оформлена належним чином видаткова накладна.

Згідно п.п.4.1,4.2 договору вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з умовами договору, визначається у видатковій накладній. Ціна у видаткових накладних зазначена з урахуванням ПДВ.

У відповідності з п.4.3 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку протягом 14 календарних днів з дати поставки.

Строк дії договору встановлений до 31.12.2014р. (п.7.1 договору).

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 22 043,26 грн., що підтверджується видатковими накладними №№РН-0001182 від 18.02.2014р., РН-0001861 від 17.03.2014р. (а.с.17-18).

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доказів оплати відповідачем боргу у сумі 22 043,26 грн., доказів повернення отриманого товару матеріали справи не містять.

Доводи скаржника про те, що за спірними накладними був поставлений товар, який не пов'язаний з договором №10/02-2014 від 10.02.2014р., а відвантажувався у спрощеному порядку, оскільки в накладних немає посилання на договір, а також відсутні заявки-замовлення відповідача, не приймаються до уваги судовою колегією як не підтверджені скаржником належними та допустимими доказами. Так, доказів укладання між сторонами іншого договору, ніж договір від 10.02.2014р. №10/02-2014, матеріали справи не містять, а згідно п.3.1.2 договору кожна партія товару визначається окремим замовленням, наданим постачальнику в усній чи письмовій формі.

Доводи скаржника про те, що договір є неукладеним, судова колегія вважає безпідставними, оскільки відповідно до ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є предмет, ціна та строк дії договору, які сторонами узгоджені.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає обґрунтованим висновок господарського суду про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Маффін-Дорр" на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Мантінга Україна" 22 043,26 грн. основного боргу.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 названого Кодексу).

За порушення виконання своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, сторонами передбачена відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та штрафу розмірі 5 відсотків від ціни поставленого товару (п.п.6.4,6.5 договору).

Враховуючи викладене та строк оплати товару, обумовлений в п.4.3 договору, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Маффін-Дорр" на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Мантінга Україна" 1209,49 грн. пені та 1102,15 грн. штрафу за період з 05.03.2014р. по 09.07.2014р.

Твердження скаржника про те, що застосування штрафних санкцій є безпідставним та незаконним, оскільки товар поставлений не на виконання договору, відхиляються судовою колегією, оскільки, як зазначалось вище, доказів укладання інших договорів, ніж договір поставки товарів №10/02-2014 від 10.02.2014р., матеріали справи не містять.

Посилання скаржника на те, що одночасне стягнення пені і штрафу за одне й те саме правопорушення є неможливим, відхиляються судовою колегією, оскільки господарським судом вже було надано правову оцінку таким доводам, з якою погоджується апеляційний господарський суд.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, судова колегія зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 4800 грн.

В заяві від 06.08.2014р. представник товариства з обмеженою відповідальністю "Мантінга Україна" адвокат Бірюк М.М. просив суд стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 6 300 грн. та 384,02 грн. транспортних витрат (а.с.79).

28.08.2014р. представник товариства з обмеженою відповідальністю "Мантінга Україна" адвокат Бірюк М.М. уточнив вимоги та просив суд стягнути 7800 грн. витрат на послуги адвоката та 887,55 грн. додаткових витрат на проїзд (а.с.94-95).

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У п.6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Позивачем до матеріалів справи надано докази, які підтверджують факт надання адвокатом товариству з обмеженою відповідальністю «Мантінга Україна» послуг: договір про надання правової допомоги у господарських справах №1-05 від 28.05.2014р., ордер серії КВ №26985 від 28.05.2014р., посвідчення адвоката Бірюка М.М., акт виконаних робіт від 30.05.2014р. та банківська виписка по рахунку Бірюка М.М. від 23.06.2014р.

Судова колегія не погоджується з висновком господарського суду про те, що банківська виписка по рахунку Бірюка М.М. від 23.06.2014р. не містить даних про те, що витрати в сумі 4 800 грн. здійснені саме позивачем за надані адвокатом послуги.

Як вбачається з наданої банківської виписки по рахунку Бірюка М.М. від 23.06.2014р. на рахунок Бірюка М.М. 23.06.2014р. товариством з обмеженою відповідальністю «Мантінга Україна» було сплачено 4800 грн. з призначенням платежу «оплата адвокатських послуг по Акту б/н від 30.05.2014р. зг. Договору №1-05 від 28.05.2014р.» (а.с.23).

Отже, витрати позивача в сумі 4800 грн. за послуги адвоката підтверджені належними доказами. Доказів оплати позивачем витрат за послуги адвоката у сумі 3000грн. (7800 грн.-4800 грн.) матеріали справи не містять, у зв'язку з чим вимога про стягнення витрат за послуги адвоката у сумі 3000грн. задоволенню не підлягає.

Поряд з цим судова колегія враховує, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, розмір відшкодування судових витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни та предмету позову, складності справи може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З огляду на критерії розумності, ціни позову, складності даної справи та співрозмірності понесених судових витрат, суму відшкодування витрат на послуги адвоката слід обмежити на 50%, що складатиме 2 400 грн.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат адвоката на проїзд у сумі 887,55 грн., оскільки:

- з наданих до матеріалів справи проїзних документів автомобільного сполучення від 25.08.2014р., від 26.08.2014р., від 27.08.2014р. (а.с.81,96) не вбачається, що саме представник позивача користувався послугами відповідних автоперевізників;

- явка представника в судове засідання 28.08.2014р. не була визнана обов'язковою господарським судом, тому витрати на проїзний квиток залізничного сполучення від 28.08.2014р. також не підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню щодо вимог про стягнення витрат на послуги адвоката.

Судовий збір по апеляційній скарзі покладається на скаржника відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маффін-Дорр", м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області 28.08.2014р. у справі №904/5123/14 частково скасувати, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Маффін-Дорр", м.Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Мантінга Україна", м.Київ 22 043,26 грн. основного боргу, 1209,49 грн. пені, 1102,15 грн. штрафу, 2400 грн. витрат на послуги адвоката та 1 827 грн. судового збору, про що видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити».

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 26.11.2014 року.

Головуючий суддя А.Є. Прокопенко

Суддя Г.К.Дмитренко

Суддя В.І.Крутовських