Постанова

від 24.11.2014 по справі 921/919/14-г/4

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2014 р. Справа № 921/919/14-г/4

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Марка Р.І.

суддів Желіка М.Б.

Костів Т.С.

при секретарі судового засідання Йовик Р.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Корінчук В.І. - директор;

від відповідача - Матвійчук В.В. - представник;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Енергоконструкція" вих. № 190 від 22.10.2014р. (вх. № 01/05/5176/14 від 06.11.2014р.)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.10.2014р.

у справі № 921/919/14-г/4, суддя Бурда Н.М.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙТЕК, ЛТД ", м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства "Енергоконструкція", м. Тернопіль

про cтягнення заборгованості в сумі 134 448,85 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09.10.2014р. у справі №921/919/14-г/4 (суддя Бурда Н.М.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙТЕК, ЛТД " задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Енергоконструкція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙТЕК, ЛТД" 103 918 грн. 80 коп. боргу, 11 330 грн. 99 коп. пені, 2 745 грн. 96 коп. 3% річних, 15 770 грн. 66 коп. інфляційних втрат та 2 675 грн. 76 коп. в повернення сплаченого судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство "Енергоконструкція" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вих. №190 від 22.10.2014р. (вх. №01/05/5176/14 від 06.11.2014р.), в якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.10.2014р. у даній справі скасувати з підстав порушення місцевим господарським судом норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржник покликається на те, зокрема, що місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення без участі його представника та без належних доказів надіслання відповідачу копії позовної заяви у справі та доданих до неї документів, чим порушено принцип рівності сторін перед законом і судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙТЕК, ЛТД " у відзиві на апеляційну скаргу просило рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.10.2014р. у даній справі залишити без змін з підстав його законності та обґрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно автоматичного розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 06.11.2014р. справу за № 921/919/14-г/4 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І.

Розпорядженням голови суду від 07.11.2014р. у склад колегії для розгляду справи №921/919/14-г/4 введено суддів Костів Т.С. та Мирутенка О.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2014р. (колегією суддів у складі головуючого судді Марка Р.І., суддів Костів Т.С. та Мирутенка О.Л.) апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.11.2014р.

Розпорядженням в.о. голови суду від 24.11.2014р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Мирутенка О.Л введено суддю Желіка М.Б. з підстав, зазначених у розпорядженні.

Представники сторін в судовому засіданні 24.11.2014р. підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, відповідно, висловили свої міркування з питань, що виникли в процесі розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вирішила, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 28.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТРОЙТЕК, ЛТД" (далі - постачальник та позивач у справі) та Приватним підприємством "Енергоконструкція" (далі - покупець та відповідач у справі) було укладено договір поставки №28/11/13 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язався поставити (передати у власність), а покупець купити (прийняти та оплатити) на умовах договору поставки товар, визначений у специфікаціях, які додані до цього договору та є його невід'ємною частиною.

Згідно з п.п. 2.1.-2.3. договору загальна сума договору складає орієнтовно 300 000грн. Покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою в специфікаціях (рахунках), що додаються до договору. Загальна сума договору встановлюється відповідно до специфікацій (рахунків).

Відповідно до п.п.4.1.,4.2.,4.4. договору постачальник здійснює поставку товару згідно специфікацій (рахунків). Перехід права власності на товар здійснюється в момент передачі - прийняття товару та оформлення видаткової накладної (2екз.), податкової накладної (1екз.) та рахунку - фактури (1екз.). Датою поставки є дата, зазначена в накладній.

Постачальник поставляє товар до 05 грудня 2013р., а покупець оплачує замовлену партію товару до 20 грудня 2013 року шляхом перерахунку грошових коштів у розмірі 100% за кожну партію товару, на яку видається відповідний пакет документів, зазначений у п.4.2. (п.5.1. договору).

Пунктами 9.1.,9.2. договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань. Термін дії договору до 31.12.2013р., що може бути пролонгований на визначений термін за взаємною згодою сторін.

На виконання умов договору в період з 02.12.2013р. по 26.12.2013р., Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙТЕК, ЛТД" поставило, а Приватне підприємство "Енергоконструкція" отримало товар на загальну суму 223 596, 39 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № РН-0000312 від 02.12.2013р., № РН- 0000313 від 02.12.2013р., № РН-0000314 від 02.12.2013р., № РН-0000315 від 02.12.2013р., № РН-0000318 від 06.12.2013р., № РН-0000334 від 26.12.2013р., підписаними уповноваженими представниками обох сторін без жодних зауважень і застережень та не заперечується сторонами.

Проте, Приватне підприємство "Енергоконструкція" свої договірні зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару у повному обсязі не виконало.

Поданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток підтверджує, що заборгованість відповідача станом на 31.12.2013р. складала 208 918,80гр.

Наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №42 від 12.02.2014р., №123 від 28.02.2014р., №150 від 14.03.2014р., №249 від 22.04.2014р., №438 від 08.08.2014р., підтверджено здійснення відповідачем часткової оплати за отриманий від позивача товар на суму 105 000грн. 00 коп.

Решту ж вартості отриманого від позивача товару відповідач не сплатив, що і слугувало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙТЕК, ЛТД" до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Енергоконструкція" 103 918,80 грн. боргу, 12 013,43 грн. пені, 2 745,96 грн. 3 % річних та 15 770,66 грн. інфляційних втрат.

Місцевий господарський суд позов задоволив частково: стягнув з Приватного підприємства "Енергоконструкція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙТЕК, ЛТД " 103 918 грн. 80 коп. боргу, 11 330 грн. 99 коп. пені, 2 745 грн. 96 коп. 3% річних та 15 770 грн. 66 коп. інфляційних втрат.

Судова колегія погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором поставки №28/11/13 від 28.11.2013р. виконав, поставивши відповідачу за видатковими накладними № РН-0000312 від 02.12.2013р., № РН- 0000313 від 02.12.2013р., № РН-0000314 від 02.12.2013р., № РН-0000315 від 02.12.2013р., № РН-0000318 від 06.12.2013р., № РН-0000334 від 26.12.2013р. товар на загальну суму 223 596, 39 грн., а відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару, в результаті чого заборгував перед позивачем 103 918, 80 грн.

Відповідач, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у нього заборгованості перед позивачем за договором поставки №28/11/13 від 28.11.2013р., не долучив платіжних доручень про її погашення ні під час розгляду справи місцевим господарським судом, ні під час перегляду рішення в апеляційному порядку.

З огляду на наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про підставність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 103 918, 80 грн. основного боргу.

Разом з тим, відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Окрім того, відповідно до вимог ст.230 ГК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф).

Згідно з ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів, за прострочку платежу, пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.10.4. договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої суми за кожен день прострочення платежу і не звільняється від виконання своїх зобов'язань.

Враховуючи наведені вище положення чинного законодавства, умови договору та обставини справи, здійснивши перерахунок належних до стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про під ставність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 11 330, 99 грн. пені, 2 745, 96 грн. 3 % річних та 15 770, 66 грн. інфляційних втрат та відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 682, 44 грн. пені.

Твердження скаржника про прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення без належних доказів надіслання відповідачу копії позовної заяви у справі та доданих до неї документів спростовується долученими до позовної заяви та наявними в матеріалах справи квитанцією відділення поштового зв'язку та описом вкладення до цінного листа (а.с.9-10).

Окрім того, наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.2) підтверджено факт отримання скаржником ухвали Господарського суду Тернопільської області від 01.09.2014р. про порушення провадження у даній справі. Відтак, відповідач мав можливість скористатись своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України, в тому числі і правом знайомитись з матеріалами справи.

При цьому колегія суддів зазначає, що у випадку неявки в судове засідання господарського суду представників обох сторін або ж однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких сторін не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом при винесенні рішення у справі №921/919/14-г/4 не було порушено прав відповідача на судовий захист.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Скаржник не надав доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні Господарського суду Тернопільської області від 09.10.2014р. у даній справі.

З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.10.2014 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.10.2014 року у даній справі в апеляційному порядку покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.10.2014р. у справі №921/919/14-г/4 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Енергоконструкція" - без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 26.11.2014р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Костів Т.С.