Постанова

від 20.11.2014 по справі 826/12184/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2014 року 09 год. 07 хв. № 826/12184/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Грін Стайл» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 січня 2014 року № 0000602206, податкову вимогу від 18 липня 2014 року № 7076-25 і рішення про опис майна у податкову заставу від 28 липня 2014 року № 15874/10/26-54-25-24, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Стійл» (далі - позивач, ТОВ «Грін Стійл») з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 січня 2014 року № 0000602206, податкової вимоги від 18 липня 2014 року № 7076-25 і рішення про опис майна у податкову заставу від 28 липня 2014 року № 15874/10/26-54-25-24.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що до 03.04.2014р. позивач не отримав від відповідача вмотивованого рішення на свою скаргу, то в силу вимог п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) скарга позивача вважається повністю задоволеною, а відтак спірні податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2014 року № 0000602206, податкова вимога від 18 липня 2014 року № 7076-25 і рішення про опис майна у податкову заставу від 28 липня 2014 року № 15874/10/26-54-25-24 є протиправними та підлягають скасуванню. А також позивач посилається на те, що висновки відповідача, які викладені в Акті перевірки від 27.12.2013р. № 876/26-54-22-06-38118964, про порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» внаслідок несвоєчасного надходження товару на територію України за контрактом від 15.01.2013р. № 15/01/2013 з компанією «Yang Guang Furniture International Co., LTD», документально та нормативно, не підтверджуються, оскільки моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення б/д і б/н та додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «Грін Стайл» (ідентифікаційний код 38118964) з питань дотримання вимог валютного законодавства України по розрахунках по контракту від 15.01.2013р. № 15/01/2013 на підставі листа ПАТ «ОТП Банк» від 07.10.2013 № 52-52-3-2/12057, за результатами якої складений Акт від 27.12.2013р. № 876/26-54-22-06-38118964. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Грін Стайл» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» внаслідок несвоєчасного надходження товару на територію України за контрактом від 15.01.2013р. № 15/01/2013 з компанією «Yang Guang Furniture International Co., LTD» (Китай) на суму 11810,70 доларів США. За наслідками проведення вказаної документальної перевірки позивача ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а в подальшому складено податкову вимогу від 18 липня 2014 року № 7076-25 і рішення про опис майна у податкову заставу від 28 липня 2014 року № 15874/10/26-54-25-24, що повністю відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

В судових засіданнях, призначених у даній справі, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в призначених судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

20 жовтня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що з 25.12.2013р. по 27.12.2013р. згідно з нормами ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 25.12.2013р. № 1340, працівником ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «Грін Стайл» (ідентифікаційний код 38118964) з питань дотримання вимог валютного законодавства України по розрахунках по контракту від 15.01.2013р. № 15/01/2013 на підставі листа ПАТ «ОТП Банк» від 07.10.2013 № 52-52-3-2/12057, за результатами якої складений Акт від 27.12.2013р. № 876/26-54-22-06-38118964 (далі - Акт перевірки).

Як встановлено судом, між позивачем та фірмою нерезидентом «Yang Guang Furniture International Co., LTD» (Китай) укладено контракт від 15.01.2013р. № 15/01/2013 на поставку меблів.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті від 19.06.2013р. № 5 та випискою банку ПАТ «ОТП Банк» за 19.06.2013р. позивач на виконання такого контракту перерахував фірмі нерезиденту «Yang Guang Furniture International Co., LTD» (Китай) кошти у сумі 11810,70 доларів США, у зв'язку з чим граничний термін отримання товару - 17.09.2013р., що не заперечувалось позивачем.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 27.12.2013р. № 876/26-54-22-06-38118964 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Грін Стайл» наступних норм законодавства України: ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», внаслідок несвоєчасного надходження товару на територію України за контрактом від 15.01.2013р. № 15/01/2013 з компанією «Yang Guang Furniture International Co., LTD» (Китай) на суму 11810,70 доларів США.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки позивач звернувся до ДПІ з відповідними письмовими заперечення, проте за результатами розгляду останніх висновки Акта перевірки залишені без змін, а заперечення ТОВ «Грін Стайл» - без задоволення.

24 січня 2014 року ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 27.12.2013р. № 876/26-54-22-06-38118964 прийняла наступне спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення за № 0000602206 (форми «У»), яким у зв'язку з порушенням ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», позивачу визначено суму грошового зобов'язання - пеня за порушення термінів у сфері ЗЕД у розмірі 16709,32 грн.

В наступному, у зв'язку з наявністю у позивача станом на 17.07.2014р. податкового боргу у розмірі 16709,32 грн. відповідачем складено податкову вимогу від 18.07.2014р. № 7076-25 (форми «Ю»), якою вимагалось від позивача терміново сплатити суму податкового боргу, а також прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 28 липня 2014 року № 15874/10/26-54-25-24.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 56.2 ст. 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач на підставі п. 56.2 ст. 56 ПК України звернувся до ГУ Міндоходів у м. Києві зі скаргою від 31.01.2014р. вих. № 34.

В подальшому, поштовим відправлення позивачем отримано рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.02.2014р. № 1609/10/26-15-10-06-15 про продовження строку розгляду первинної скарги, відповідно до якого на підставі п. 56.9 ст. 56 ПК України вирішено продовжити строк розгляду скарги по 03.04.2014р. (включно).

Відповідно до п. 56.9 ст. 56 ПК України керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2014р. ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято рішення № 3747/726-15-10-06-12 про результати розгляду первинної скарги позивача від 31.01.2014р. вих. № 34, яким залишено без змін спірне податкове повідомлення-рішення.

При цьому, вказане рішення ГУ Міндоходів у м. Києві надіслано рекомендованим повідомленням того ж дня - 21.03.2014р. за адресою вказаною в ЄДРПОУ (в розумінні ст. 45 ПК України є податковою адресою): 04213, м. Київ, вул. Північна, 3, проте останнє повернулось 23.04.2014р. до ГУ Міндоходів у м. Києві за закінченням встановленого строку зберігання, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи рекомендоване повідомлення та довідка про причини повернення з відповідним відтиском поштового штемпеля.

За таких умов, судом не приймається до уваги твердження позивача, як на підставу для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 січня 2014 року № 0000602206 та, як наслідок, податкової вимоги від 18 липня 2014 року № 7076-25 і рішення про опис майна у податкову заставу від 28 липня 2014 року № 15874/10/26-54-25-24, на те, що в силу вимог п. 56.9 ст. 56 ПК України скарга позивача вважається повністю задоволеною через те, що до 03.04.2014р. позивач не отримав від відповідача вмотивованого рішення на свою скаргу від 31.01.2014р. вих. № 34.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

За змістом ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Водночас, пунктом 3 Постанови НБУ від 16.11.2012 № 475, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.11.2012 за № 1921/22233, установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Таким чином, за висновком суду граничним терміном надходження імпортної продукції, який згідно з Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Постановою НБУ від 16.11.2012 № 475, визначений у 90 днів, за імпортним контрактам від 15.01.2013р. № 15/01/2013 з фірмою нерезидентом «Yang Guang Furniture International Co., LTD» (Китай) є 17.09.2013р.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом. Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

За змістом ст. 1 МК України ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до МК України поняття «перетин товаром митного кордону України» та «пропуск через митний кордон України» не є тотожними, але такими, які є взаємопов'язаними і обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту. При цьому пропуск через митний кордон у відповідності із п. 49 ч. 1 ст. 4 Кодексу є дозвіл митного органу відповідній особі на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення.

З аналізу положень зазначених статей вбачається, що час здійснення імпортної операції має визначатися, виходячи з моменту перетинання товаром митного кордону України. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Вищого адміністративного суду України від 17.03.2014р. у справі № К/9991/5519/11.

Статтею 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Оформлена ВМД не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «під митним контролем» з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.11.2013 у справі № К-30819/10 та від 09.12.2013 у справі № К/9991/36858/11.

Як видно з наявних в матеріалах справи, зокрема, коносаменту та комерційного інвойсу відтиск «під митним контролем», та, відповідно, перетин митного кордону України при переміщенні товару за імпортним контрактом від 15.01.2013р. № 15/01/2013 з фірмою нерезидентом «Yang Guang Furniture International Co., LTD» (Китай) здійснено 24.09.2013р.

З огляду на викладене, розмір пені за порушення позивачем передбачених строків поставки товарів повинен розраховуватись по 24.09.2013р. - дату перетину митного кордону України, а не по 15.11.2013р. - дату ВМД, як зазначено податковим органом.

За таких умов, за несвоєчасне надходження товару на територію України за імпортним контрактом від 15.01.2013р. № 15/01/2013 з фірмою нерезидентом «Yang Guang Furniture International Co., LTD» (Китай) на 7 (сім) днів (з 18.09.2013р. по 24.09.2013р.) позивач має сплатити пеню у розмірі 0,3 відсотка від суми недопоставленого товару в іноземній валюті (вартість якого становить 11810,70 доларів США), перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (курс складає 7,993 грн. за 1 долар США), що становить 1982,34 грн. (11810,70 доларів США*0,3%=35,43 доларів США*7,993 грн.=283,19 грн.*7 днів=1982,34 грн.).

Враховуючи наведене, загальна сума пені за висновком суду складає 1982,34 грн., у зв'язку з чим оскаржуване рішення від 14 травня 2014 року № є протиправним та підлягає скасуванню в частині нарахованої пені у сфері ЗЕД у розмірі 14726,98 грн. (16709,32 грн. - 1982,34 грн.). 0006282211 та, відповідно, податкова вимога від 18 липня 2014 року № 7076-25 є також є протиправною та підлягає скасуванню в цій частині.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 у справі № К/9991/26224/12.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправними і скасування спірних у справі податкового повідомлення-рішення від 24 січня 2014 року № 0000602206 в частині нарахованої пені у сфері ЗЕД на суму 14726,98 грн. та податкової вимоги від 18 липня 2014 року № 7076-25 в частині суми податкового боргу у розмірі 14726,98 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 182,70 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Стайл» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24 січня 2014 року № 0000602206 в частині нарахованої пені у сфері ЗЕД на суму 14726,98 грн.

3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві 18 липня 2014 року № 7076-25 в частині суми податкового боргу у розмірі 14726,98 грн.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Стайл» (місцезнаходження: 04213, м. Київ, вул. Північна, 3, ідентифікаційний код 38118964) 182 (сто вісімдесят дві гривні) грн. 70 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова