Постанова

від 14.11.2014 по справі 826/7475/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2014 року 11 год. 00 хв. № 826/7475/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Авалон» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій з проведення документальної перевірки, визнання протиправними та скасування наказу від 21 січня 2014 року № 83 і податкових повідомлень-рішень від 21 лютого 2014 року № 0001882203 та № 0001892203, податкових повідомлень-рішень від 26 травня 2014 року № 0006752203 і № 0006762203, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Авалон» (далі - позивач, ТОВ «Авалон») з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними дій з проведення документальної перевірки, визнання протиправними та скасування наказу від 21 січня 2014 року № 83 і податкових повідомлень-рішень від 21 лютого 2014 року № 0001882203 та № 0001892203, податкових повідомлень-рішень від 26 травня 2014 року № 0006752203 і № 0006762203 (з урахуванням заяви позивача про зміну позовних вимог від 25.06.2014р.).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.01.2014р. № 75/26-54-22-03-31281607, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Авалон» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Альта-Ком» за період з 01.12.2012р. по 31.01.2013р., документально та нормативно не підтверджуються. На переконання позивача безпідставні посилання контролюючого органу на безтоварність господарських операцій між ТОВ «Авалон» і його контрагентом-постачальником ТОВ «Авалон» (усні угоди з придбання запчастин для автомобілів) ґрунтуються на неналежних документальних доказах та повністю спростовуються наявними у Товариства первинними і розрахунковими документами. Також позивач вказує на відсутність у ДПІ правових підстав для призначення (за нормою пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України) та проведення зазначеної позапланової документальної перевірки, оскільки свій обов'язок щодо надання контролюючому органу письмової відповіді з документальним підтвердженням (листи товариства від 18.12.2013р. за № 18/12-2 і № 18/12-1 ) на запит відповідача від 21.11.2013р. № 13360/10/26-54-22-03-19-4-П ТОВ «Авалон» виконало у встановлені законодавством строки.

Відповідач проти позову заперечував, подавши до суду 31 липня 2014 року письмові заперечення проти позову і додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що працівником ДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Авалон» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Альта-Ком» (ідентифікаційний код 38204618) за період з 01.12.2012р. по 31.01.2013р., за результатами якої складений акт від 31.01.2014р. № 75/26-54-22-03-31281607. В ході проведення зазначеної перевірки позивача встановлено неправомірне формування ним валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок контрагента ТОВ «Альта-Ком» - фіктивно створеного підприємства. Дані висновки контролюючого органу ґрунтуються на висновках Акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 01.10.2013р. № 1084/26-59-22-01/38204618 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Альта-Ком» з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 16.08.2012 по 31.05.2013р.» та вироці Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2013р. За наслідками проведеної перевірки були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.02.2014р. № 0001882203 та № 0001892203.

В судових засіданнях, призначених у даній справі, позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в призначених судових засіданнях у справі заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

29 вересня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що відповідачем згідно свого наказу від 21.01.2014р. № 83 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» була призначена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Авалон» на підставі норми пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України тривалістю 5 робочих днів з 21 січня 2014 року.

21 січня 2014 року уповноваженій особі позивача були вручені копія наказу ДПІ від 21.01.2014р. № 83 та повідомлення від 21.01.2014р. № 1052/10/22-03 з відомостями про проведення податковою інспекцією на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України 21 січня 2014 року вказаної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Авалон» (ідентифікаційний номер 31281607) з питань дотримання ним вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Альта Ком» (ідентифікаційний номер 38204618) за період грудень 2012 року - січень 2013 року. Вказані обставини позивачем не заперечуються.

Цього ж дня працівником ДПІ була розпочата документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Авалон» із зазначеного вище питання, та по закінченню якої складений Акт від 31.01.2014р. № 75/26-54-22-03-31281607 (далі - Акт перевірки).

З тексту Акта перевірки позивача вбачається, що в ході проведення документальної перевірки позивача працівником ДПІ встановлені взаємовідносини ТОВ «Авалон» з суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «Альта-Ком» згідно усних угод на закупівлю автозапчастин.

Відповідно до наданих позивачем документів (а саме: рахунків-фактур, видаткових і податкових накладних, що підписані від імені ТОВ «Альта-Ком» ОСОБА_1, оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631, актів звіряння взаємних розрахунків, реєстрів виданих і отриманих податкових накладних за грудень 2012 року та січень 2013 року) обсяг реалізованих ТОВ «Альта-Ком» на адресу перевіряємого підприємства товарів становить 129 409,32 грн. (в т.ч. ПДВ - 21 568, 22 грн.).

За результатами таких господарських операцій з ТОВ «Альта-Ком» сформувало валові витрати (за 2012 рік в сумі 20 949,00 грн. і за 2013 рік - 86 895,00 грн.) та віднесло до складу податкового кредиту за перевіряємий період загальну суму податку на додану вартість 21 568,00 грн.

При цьому інші первинні та розрахункові документи по взаємовідносинам з ТОВ «Альта-Ком» під час перевірки не досліджувалися та від платника податків не запитувалися.

Одночасно перевіряючим були враховані висновки, викладені в тексті Акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.10.2013р. № 1084/26-59-22-01/38204618 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альта-Ком» (код за ЄДРПОУ 38204618) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 16.08.2012р. по 31.05.2013р.». За висновками Акта від 01.10.2013р. № 1084/26-59-22-01/38204618 реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Альта-Ком» із контрагентами за вказаний період не підтверджено, у зв'язку з чим контролюючим органом не визнані задекларовані підприємством податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість.

Крім того в тексті акта перевірки містяться посилання на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2013р. по кримінальній справі № 761/19615/13-к, яким ОСОБА_1 (що значиться директором і засновником ТОВ «Альта-Ком») визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме - у фіктивному створенні підприємства ТОВ «Альта Ком».

На підставі вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Авалон» правових підстав для формування валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок фіктивних (безтоварних) правочинів з ТОВ «Альта-Ком», та про порушення позивачем норм п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 і п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток за 2012 рік на суму 4 399,00 грн. та завищення валових витрат за 2013 рік на суму 86 895,00 грн., і заниження податку на додану вартість на загальну суму 21 568,00 грн. (в т.ч. за грудень 2012 року на суму 4 189,00 грн., за січень 2013 року - 17 379,00 грн.).

21 лютого 2014 року ДПІ підставі вказаного Акта перевірки прийняла наступні спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- за № 0001892203, яким визначило ТОВ «Авалон» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27 500, 00 грн., в т.ч. 21 568,00 грн. - основний платіж, 5 392,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0001882203, яким визначило ТОВ «Авалон» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5 498,75 грн., в т.ч. 4 399,00 грн. - основний платіж, 1 099,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Надалі рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06.05.2014р. № 4086/10/26-15-10-06-15 про результати розгляду первинної скарги ТОВ «Авалон» податкові повідомлення-рішення від 21.02.2014р. № 0001882203 і № 0001892203 були залишені без змін, та одночасно збільшено суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток на 1 099,75 грн. і з податку на додану вартість на 5 392,00 грн.

26 травня 2014 року ДПІ на підставі вказаного Акта перевірки та з урахуванням приписів рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.05.2014р. № 4086/10/26-15-10-06-15 додатково прийняла спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- за № 0006752203, яким визначило ТОВ «Авалон» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 099,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

- за № 0006762203, яким визначило ТОВ «Авалон» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 392,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції , якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що протягом грудня 2012 року та січня 2013 року між ТОВ «Авалон» (Покупець) і ТОВ «Альта-Ком» (Продавець) були укладені усні угоди з купівлі-продажу товарів (автозапчастини).

Відповідно до усних поясненнях представника позивача, наданих в судових засіданнях у даній справі, укладення спірних правочинів відбувалося у спрощеній формі. Замовлення товарів у Продавця здійснювалося в телефонному режимі, а обмін первинними документами для підписання та доставка товарів (невеликі за обсягом партії малогабаритних товарів) відбулося за допомогою кур'єрів та за рахунок Продавця. Приймання товарів від Покупця здійснювалося безпосередньо керівником ТОВ «Авалон» - ОСОБА_2 Зберігання товарів забезпечувалося позивачем в орендованому складському приміщенні (договір оренди від 01.02.2010р. № 01/10 з ПАТ «Південне управління механізації»).

На підтвердження фактів придбання товарів у ТОВ «Альта-Ком» та проведення розрахунків за такі товари позивач надав до суду копії наступних документів: рахунків-фактур, видаткових накладних і податкових накладних (останні за підписом ОСОБА_1 від імені ТОВ «Альта-Ком») на загальну суму 129 409,32 грн. (в т.ч. ПДВ - 21 568,22 грн.); виписок ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в м. Києві (МФО 380805) по особовому рахунку ТОВ «Авалон» № 26000349866 з відомостями про перерахування протягом грудня 2012 року - січня 2013 року коштів на користь ТОВ «Альта-Ком» в якості оплати за автозапчастини згідно певних рахунків-фактур (вартість товару з ПДВ).

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

При цьому судом не враховуються посилання відповідача на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2013р. по справі № 761/19615/13-к (провадження № 1-кп/761/684/2013), - у вигляді роздрукованого тексту без підписів та відміток суду з елементами шифрування П,І,П фізичних осіб, - як належний доказ підписання первинних документів від імені ТОВ «Авалон» не уповноваженою особою. Оскільки в силу норми ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду, що ухвалений щодо такої особи, та в частині питань, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, який набрав законної сили.

В ході судового розгляду даної справи відповідачем не надано належної копії вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2013р. по кримінальній справі № 761/19615/13-к з відмітками про набрання ним законної сили, а тому суд позбавлений наразі можливості надати оцінку наявному в матеріалах справі документу та встановити обставини щодо фіктивності створення та діяльності підприємства ТОВ «Альта-Ком». Жодних інших документальних доказів, які б свідчили про те, що надані позивачем до матеріалів судової справи первинні документи були сфальсифіковані, відповідач суду не пред'явив.

Одночасно, суд звертає увагу на ненадання позивачем первинних документів, які б підтверджували факт оприбуткування, зберігання та списання товарів, придбаних у ТОВ «Альта-Ком», на складі ТОВ «Авалон». Разом з тим з тексту Акта перевірки вбачається, що перевірка з питання порядку ведення ТОВ «Авалон» обліку товарних запасів на складах не проводилася, та наразі факт оприбуткування позивачем товарів по спірних господарських операціях відповідачем документально не спростований.

Відповідно до усних пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні у справі, та письмових пояснень ТОВ «Авалон», що викладені в тексті поданого позову, придбаний у ТОВ «Альта-Ком» товар був використаний позивачем безпосередньо у своїй господарській діяльності (згідно статуту та довідки з органу статистики від 11.04.2012р., копії яких наявні в матеріалах справи, основним видом діяльності ТОВ «Авалон» за КВЕД є оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (45.31)), а саме - реалізований третім особам - суб'єктам господарської діяльності на підставі усних та письмових правочинів.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Авалон» надало суду копії наступних документів: свого статуту та довідки з органу статистики відносно ТОВ «Авалон» станом на 11.04.2012р.; договорів та первинних документів, оформлених/отриманих ТОВ «Авалон» в результаті господарських взаємовідносин із суб'єктами господарської діяльності-покупцями товарів; договору оренди нежитлових приміщень від 01.02.2010р. № 01/10, укладеного між ТОВ «Авалон» (як Орендарем) та ПАТ «Південне управління механізації» (Орендодавцем) щодо тимчасового платного користування нежилими приміщеннями за різним призначенням, додаткової угоди від 24.12.2012р. до вказаного Договору оренди, та листа ТОВ «ІнтерБус» від 20.05.2013р, № 03-13-111/1 з відомостями про використання ТОВ «Авалон» частини складського приміщення протягом певного періоду; виписок з банку по особовому рахунку ТОВ «Авалон» з відомостями про надходження сум коштів від контрагентів-покупців, та ін.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище угод, зокрема, того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину. Відтак, наявна в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітні періоди грудень 2012 року та січень 2013 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у ТОВ «Альта-Ком» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірних правочинів.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Також згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Так, з тексту Акта перевірки позивача не вбачається фактів недекларування та несплати як ТОВ «Авалон», так і його контрагентом-постачальником (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні документальні докази на підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірними угодами, узгодженості дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Проте під час судового розгляду даної справи відповідач не надав будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Авалон» або його контрагента - ТОВ «Альта-Ком» за відповідною статтею Кримінального кодексу України, безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених таким Кодексом.

Таким чином, з урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість, та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Що ж до решти позовних вимог ТОВ «Авалон», то судом вбачається правові підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним наказу від 21.01.2014р. № 83 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» та для відмови в решті позову у зв'язку з наступним.

Правовий статус та порядок призначення і проведення позапланової невиїзної документальної перевірки визначений нормами ПК України.

Так, в розумінні пп. пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

У відповідності до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у під пункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка згідно із п. 79.2 ст. 79 цього Кодексу проводиться посадовими особами органу контролюючого органу на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому відповідно до пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Положеннями п. 73.3 ст. 73 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Як вбачається з наявних матеріалів справи наказ ДПІ від 21.01.2014р. № 83 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Авалон» прийнято з посиланням на пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Дана норма Кодексу викладена наступним чином: «Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу , в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту».

Таким чином, з контексту зазначеної норми ПК України слідує, що обов'язковою умовою призначення позапланової перевірки саме на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України є ненадання платником податків пояснення та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Одночасно, за правилами процитованих вище норм п. 79.1 і п. 79.2 ст. 79 ПК України однією з обов'язкових умов проведення документальної позапланової невиїзної перевірки посадовими особами контролюючого органу є надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, що мають бути оформлені у відповідності до чинного законодавства.

Заперечуючи законність прийняття відповідачем наказу від 21.01.2014р. № 83 позивач надав до суду копії листів-відповідей на письмовий запит ДПІ від 21.11.2013р. № 13360/10/26-54-22-03-19-4-П (копія якого з відміткою про вручення такого запиту представнику підприємства 10.12.2013р. наявна в матеріалах справи) - пояснення від 18.12.2013р. № 18/12-2 та опис наданих документів від 18.12.2013р. № 18/12-1 (без доказів надсилання поштою та/або подання до канцелярії податкової інспекції). При цьому в тексті Акта перевірки містяться посилання на письмову відповідь ТОВ «Авалон» на вказаний письмовий запит ДПІ з іншими реквізитами - лист від 12.121.2013р. № 83 (вх. № 1468/10 від 12.12.2013р.). Копію такого листа підприємства від 12.121.2013р. № 83 відповідач на усні вимогу суду не надав, та відповідно обставини щодо правомірності прийняття спірного наказу про документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Авалон» жодними документальними доказами в суді не підтвердив.

З урахуванням вищенаведеного суд погоджується із доводами позивача про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття рішення про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Авалон», що оформлено наказом від 21.01.2014р. № 83, та як наслідок про протиправність .

Разом з тим суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки такі дії контролюючого органу по проведенню перевірки та дії зі складання акта за результатами проведення такої перевірки є лише способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції, а сам акт перевірки не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а є лише носієм інформації, встановленої під час проведення перевірки, та не порушує права платника.

За відсутності подальших дій контролюючого органу із використання результатів перевірки наслідки відсутні, оскільки, саме собою проведення перевірки не породжує жодних правових наслідків у у платника податків вигляді певних прав та обов'язків (дана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.11.2014р. № К/800/12147/14).

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В адміністративному суді можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень (тобто правові акти), що призводять до виникнення юридичних наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків у певних осіб.

При цьому позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто, в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо відповідні дії не повинні вчинюватися таким суб'єктом стосовно цієї особи, виходячи з наданої йому компетенції.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчиняються суб'єктом владних повноважень на реалізацію наданої йому компетенції.

При цьому оспорювані правові акти (рішення, дії або бездіяльність) повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь - якого обов'язку.

Отже, в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися спори щодо будь - яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови, що такі рішення, дії (бездіяльність) є юридично значимими для позивача, тобто порушують права та інтереси останнього шляхом обмежень у реалізації його прав чи покладення на нього необґрунтованих обов'язків.

Відповідно до вимог ст. 17 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

Таким чином, з огляду на вищевикладене та з урахуванням наявних матеріалів справи судом вбачається, що самі по собі дії контролюючого органу з проведення документальної перевірки в даному випадку не є діями суб'єкта владних повноважень, які породжують для позивача права та обов'язки. Натомість позивачем в межах даної справи використано право на оскарження рішень суб'єкта владних повноважень про сплату сум грошових зобов'язань - спірних податкових повідомлень-рішень, що були прийнятті за наслідками проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, та визнані судом в даній справі такими, що прийнятті протиправно, а тому права та інтереси позивача наразі захищені в належний спосіб.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України задовольнити в частині визнання протиправним наказу ДПІ від 21.01.2014р. № 83 і визнання протиправними та скасування спірних у справі податкових повідомлень-рішень від 21.02.2014р. за № 0001882203 і № 0001892203 та від 26.05.2014р. за № 0006752203 і № 0006762203.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним наказ Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 21 січня 2014 року № 83 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки».

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 21 лютого 2014 року за № 0001882203 і № 0001892203 та від 26 травня 2014 року за № 0006752203 і № 0006762203.

4. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова