Ухвала

від 15.01.2015 по справі 826/7475/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7475/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

15 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А. суддів Парінова А.Б., Грибан І.О. при секретарі судового засіданняНечай Ю.О. за участю: представника позивачаБлажієвської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій з проведення документальної перевірки, визнання протиправними та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №83 від 21.01.2014р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Авалон»;

визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Авалон» за період з 01.12.2012р. по 31.01.2013р. на підставі наказу №83 від 21.01.2014 року;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21 лютого 2014 року №0001882203 та від 21 лютого 2014 року №0001892203, які були винесенні відносно TOB «Авалон» (код ЄДРПОУЗ1281607);

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 26 Травня 2014 року №0006762203 та від 26 травня 2014 року №0006752203, які були винесені відносно ТОВ «Авалон» (код ЄДРПОУЗ1281607).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2014 року позов задоволено частково - визнано протиправним наказ Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 21 січня 2014 року № 83 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки", а також визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 21 лютого 2014 року за № 0001882203 і № 0001892203 та від 26 травня 2014 року за № 0006752203 і № 0006762203.

В іншій частині вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржено.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В судове засідання з'явилася представник позивача, проти апеляційної скарги заперечувала та просила відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем згідно з наказом від 21.01.2014р. № 83 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" була призначена та проведена (тривалістю 5 робочих днів) документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Авалон" на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, при цьому копія наказу ДПІ від 21.01.2014р. № 83 та повідомлення від 21.01.2014р. № 1052/10/22-03 були вручені уповноваженій особі позивача 21 січня 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 31.01.2014 № 75/26-54-22-03-31281607 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Авалон" (ідентифікаційний номер 31281607) з питань дотримання ним вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Альта Ком" (ідентифікаційний номер 38204618) за період з 01.12.2012 по 31.01.2013.

Згідно з висновками вказаного акту відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 і п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток за 2012 рік на суму 4 399,00 грн. та завищення валових витрат за 2013 рік на суму 86 895,00 грн., і заниження податку на додану вартість на загальну суму 21 568,00 грн. (в т.ч. за грудень 2012 року на суму 4 189,00 грн., за січень 2013 року - 17 379,00 грн.).

21 лютого 2014 року ДПІ на підставі вказаного вище акта було прийнято податкові повідомлення-рішення (форми "Р"):

№ 0001892203, яким визначено ТОВ "Авалон" до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27 500, 00 грн., в т.ч. 21 568,00 грн. - основний платіж, 5 392,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№ 0001882203, яким визначено ТОВ "Авалон" до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5 498,75 грн., в т.ч. 4 399,00 грн. - основний платіж, 1 099,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями не погодився та оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06.05.2014р. № 4086/10/26-15-10-06-15 про результати розгляду первинної скарги ТОВ "Авалон" податкові повідомлення-рішення від 21.02.2014р. № 0001882203 і № 0001892203 були залишені без змін, та одночасно збільшено суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток на 1 099,75 грн. і з податку на додану вартість на 5 392,00 грн.

26 травня 2014 року ДПІ на підставі вказаного Акта перевірки та з урахуванням приписів рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.05.2014р. № 4086/10/26-15-10-06-15 додатково прийняла податкові повідомлення-рішення (форми "Р"):

№ 0006752203, яким визначило ТОВ "Авалон" до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 099,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

№ 0006762203, яким визначило ТОВ "Авалон" до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 392,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи, що всі вказані вище податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем незаконно, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування. Також просив визнати протиправними наказ на проведення документальної позапланової перевірки та дії відповідача з її проведення із скасуванням відповідного наказу.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень та наказу на проведення перевірки, при цьому виходив з того, що наявними у справі матеріалами, зокрема належним чином оформленими первинними документами, підтверджується реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, що свідчить про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість, та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Також суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття рішення про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Авалон", що оформлено наказом від 21.01.2014р. № 83, та як наслідок про його протиправність.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України закріплено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже в даному випадку правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

В той же час, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Судом першої інстанції встановлено, що протягом грудня 2012 року та січня 2013 року між ТОВ "Авалон" (Покупець) і ТОВ "Альта-Ком" (Продавець) були укладені усні угоди з купівлі-продажу товарів, а саме автозапчастини. Укладення правочинів відбувалося у спрощеній формі. Замовлення товарів у продавця здійснювалося в телефонному режимі, а обмін первинними документами для підписання та доставка товарів (невеликі за обсягом партії малогабаритних товарів) відбулося за допомогою кур'єрів та за рахунок продавця. Приймання товарів від покупця здійснювалося безпосередньо керівником ТОВ "Авалон" - Щадюком С.В. Зберігання товарів забезпечувалося позивачем в орендованому складському приміщенні (договір оренди від 01.02.2010р. № 01/10 з ПАТ "Південне управління механізації").

На підтвердження реального придбання товарів у ТОВ "Альта-Ком" та проведення розрахунків позивачем надано копії: рахунків-фактур, видаткових накладних і податкових накладних на загальну суму 129 409,32 грн. (в т.ч. ПДВ - 21 568,22 грн.); виписок ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в м. Києві (МФО 380805) по особовому рахунку ТОВ "Авалон" № 26000349866 з відомостями про перерахування протягом грудня 2012 року - січня 2013 року коштів на користь ТОВ "Альта-Ком" в якості оплати за автозапчастини згідно певних рахунків-фактур (вартість товару з ПДВ).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що надані позивачем документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

При цьому, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, хоча в силу вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Підхід належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини «Булвес» АД проти Болгарії», де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

В основі обґрунтувань позиції відповідача щодо безтоварності операцій з ТОВ "Альта-Ком" та необґрунтованості формування у зв'язку з цим податкової вигоди у період щодо якого проведено перевірку, посилання на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2013р. по справі № 761/19615/13-к (провадження № 1-кп/761/684/2013), яким засновника ТОВ «Альта Ком» ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

В силу положень ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду, що ухвалений щодо такої особи, та в частині питань, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, який набрав законної сили.

Посилання відповідача на вказаний вирок, як на обставину, яка не потребує доказування, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказаним вироком не встановлено фактів незаконних чи безтоварних господарських операцій між ТОВ "Авалон" та ТОВ "Альта-Ком", а наявні в матеріалах справи копії рахунків-фактур, видаткових накладних і податкових накладних, виписок ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" по особовому рахунку ТОВ "Авалон" з відомостями про перерахування протягом грудня 2012 року - січня 2013 року коштів на користь ТОВ "Альта-Ком" в якості оплати за автозапчастини, спростовують доводи відповідача про безтоварність господарських операцій та, як наслідок заниження цим підприємством податку на прибуток за 2012 рік, завищення валових витрат за 2013 рік та заниження податку на додану вартість за грудень 2012 року та січень 2013 року.

Неможливість підтвердити відображення контрагентами сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань згідно даних актів перевірок інших суб'єктів господарювання, порушення кримінальної справи щодо посадової особи контрагента не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 22.10.2010 у справі № 21-3а10, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі 21-47а10.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки наявними у справі матеріалами, зокрема належним чином оформленими первинними документами, підтверджується реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, що свідчить про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість, та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Стосовно вимог позивача про скасування наказу Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №83 від 21.01.2014р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Авалон», колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У відповідності до вимог пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Тобто, документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно із абз. 3 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПКУ документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Зокрема, п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з 11 обставин, передбачених пп. 78.1.1 - 78.1.13 ст. 78 ПКУ.

Отже, для проведення позапланової перевірки державному податковому органу не потрібно план-графік, а єдиною умовою незаконності винесення ним відповідного наказу буде саме його невідповідність будь-якому із зазначених вище підпунктів ст. 78 Податкового кодексу України.

Пунктом 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

За змістом пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту".

Таким чином, обов'язковою умовою призначення позапланової перевірки саме на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України є ненадання платником податків пояснення та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позапланову невиїзну перевірку позивача проведено на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, при цьому копія наказу ДПІ від 21.01.2014р. № 83 та повідомлення від 21.01.2014р. № 1052/10/22-03 з відомостями про проведення податковою інспекцією на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України були вручені уповноваженій особі позивача 21 січня 2014 року.

При цьому позивач не заперечує обставин щодо отримання запиту ДПІ від 21.11.2013р. № 13360/10/26-54-22-03-19-4-П (копія якого з відміткою про вручення такого запиту представнику підприємства 10.12.2013р. наявна в матеріалах справи).

В той же час, позивачем було надано пояснення від 18.12.2013р. № 18/12-2 та опис наданих документів від 18.12.2013р. № 18/12-1 і в тексті Акта перевірки містяться посилання на письмову відповідь ТОВ "Авалон" на вказаний письмовий запит ДПІ з іншими реквізитами - лист від 12.121.2013р. № 83 (вх. № 1468/10 від 12.12.2013р.). Копію такого листа підприємства від 12.121.2013р. № 83 відповідач не надав.

Таким чином, відповідачем не доведено обставини щодо правомірності прийняття спірного наказу про документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Авалон", у зв'язку із чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позивача і в частині скасування наказу Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №83 від 21.01.2014р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Авалон».

Підсумовуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій з проведення документальної перевірки, визнання протиправними та скасування наказу - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддіА.Б Парінов І.О. Грибан

Повний текст ухвали виготовлено 19 січня 2015 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Грибан І.О.