Постанова

від 18.11.2014 по справі 826/11291/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 листопада 2014 року 09 год. 00 хв. № 826/11291/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будтепломонтаж»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 липня 2014 року № 0007572207, № 0007582207 і № 0007592207, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтепломонтаж» (далі - позивач, ТОВ «Будтепломонтаж») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 липня 2014 року № 0007572207, № 0007582207 і № 0007592207.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки відповідача, які викладені в Акті перевірки від 23.07.2014р. № 313/1/26-50-22-07-32154970, про завищення ТОВ «Будтепломонтаж» сум валових витрат, податкового кредиту, а також залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за 2013 рік за рахунок господарських операцій з ТОВ «СК-«Вардат Сервіс», що, на думку податкового органу, є «безтоварним», документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що укладені між ТОВ «Будтепломонтаж» і ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» усні правочини та договори на виконання робіт по налагоджуванню та програмуванню АСУ ТП дифузії та сушки У13-СШ-25 від 04.09.2013р. № 9-041 та від 09.09.2013р. № 9-053 та № 9-054, повністю відповідають вимогам, передбаченим ст. 203 Цивільного кодексу України, та не суперечать іншим нормам чинного законодавства України. Також реальність вказаних господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином оформленими первинними і розрахунковими документами.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення та додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Будтепломонтаж» (ідентифікаційний код 32154970) з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинам з ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» (ідентифікаційний код 38088338) за період з 01.01.2013р. по 01.03.2014р., за результатами якої складений Акт від 23.07.2014р. № 313/1/26-50-22-07-32154970. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Будтепломонтаж» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток на суму 97803,00 грн., заниження податку на додану вартість на суму 78392,00 грн., а також завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 24559,00 грн., - внаслідок формування валових витрат і податкового кредиту за рахунок контрагента - ТОВ «СК «Вардат Сервіс». За наслідками проведення вказаної документальної перевірки позивача ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що повністю відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

В судових засіданнях, призначених у даній справі, представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідач явку своїх представників у судові засідання не забезпечив.

29 вересня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 10.07.2014р. по 16.07.2014р. згідно з нормами пп.пп. 78.1.1, 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 17.07.2014р. № 1764 і направлення на перевірку від 10.07.2014р. № 2033/22-07, на виконання вимог постанови слідчого СВ ФР Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області, працівником ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Будтепломонтаж» (ідентифікаційний код 32154970) з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинам з ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» (ідентифікаційний код 38088338) за період з 01.01.2013р. по 01.03.2014р., за результатами якої складений Акт від 23.07.2014р. № 313/1/26-50-22-07-32154970 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Будтепломонтаж» і ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» (ідентифікаційний код 38088338), а саме: на підставі усних домовленостей на придбання вогнетривкового порошку карбідкремнієвого, заповнювача корундового, а також договори від 04.09.2013р. № 9-041 та від 09.09.2013р. № 9-053 та № 9-054 на виконання робіт по налагоджуванню та програмуванню АСУ ТП дифузії та сушки У13-СШ-25. Відповідно до наданих до перевірки первинних документів, оформлених на підставі усних домовленостей та договорів від 04.09.2013р. № 9-041 та від 09.09.2013р. № 9-053 та № 9-054, та виписаних ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» податкових накладних від 26.06.2013р. № 515, від 27.06.2013р. № 567, від 22.07.2013р. № 906, від 24.07.2013р. № 1021, від 20.08.2013р. № 652, від 21.08.2013р. № 705, від 30.08.2013р. № 1062 та № 1063, від 02.09.2013р. № 3, від 02.10.2013р. № 52, 30.10.2013р. № 1054, від 18.11.2013р. № 558, від 26.11.2013р. № 853, ТОВ «Будтепломонтаж» сформувало витрати за 2013 рік на суму 514755,00 грн. та віднесло до складу податкового кредиту за 2013 рік суму податку на додану вартість 102951,00 грн. (заниження податку на додану вартість на суму 78392,00 грн. + завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 24559,00 грн.).

За результатами дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів працівника відповідача прийшов до висновку, що такі документи, а саме: рахунки-фактури, акти виконаних робіт, видаткові та податкові накладні хоч і містять перелік товару та виконаних робіт та їх обсяг, але вони лише фіксують господарські операції та жодним чином не дають можливості встановити її реальність.

Також перевіряючим були враховані висновки та відомості викладені у постанові слідчого СВ ФР Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області від 24.03.2014р., відповідно до якої встановлено, що в провадженні СУ ФР Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській наявне кримінальне провадження № 32014130110000034, що було розпочате за фактом можливого здійснення фіктивного підприємництва шляхом реєстрації ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» з метою прикриття незаконної діяльності з ухилення від сплати податків, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України. Зокрема, в ході досудового слідства встановлено, що влітку 2012 року у м. Луганську до ОСОБА_1 звернувся його знайомий ОСОБА_2, який за грошову винагороду запропонував перереєструвати на своє ім'я ТОВ «СК «Вардат Сервіс» без мети здійснення фінансово-господарської діяльності. У вересні ОСОБА_1 підписав кілька документів у тому числі довіреності, в суть яких не вникав та одразу передав усі реєстраційні документи ОСОБА_2 Згідно реєстраційних даних ОСОБА_1 є директором та головним бухгалтером ТОВ «СК-«Вардат Сервіс». З показань ОСОБА_1 встановлено, що він не має відношення до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «СК-«Вардат Сервіс». Фінансово-господарські документи (договори) та податкову звітність від імені ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» не підписував. Де знаходяться всі реєстраційні, бухгалтерські, податкові документи, печаті та штампи ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» йому не відомо.

При цьому перевіряючим були враховані висновки акта Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області від 26.03.2014р. № 137/22-06/38088338 про результати перевірки податкового та валютного законодавства ТОВ «СК-«Вардат Сервіс», відповідно до змісту якого не підтверджено взаємовідносини з ТОВ «Будтепломонтаж».

З урахуванням вищевикладеного, працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Будтепломонтаж» правових підстав для формування сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за вказані звітні періоди на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» за наслідками нереальних господарських операцій.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 23.07.2014р. № 313/1/26-50-22-07-32154970 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Будтепломонтаж» наступних норм законодавства України: п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток за 2013 рік на суму 97803,00 грн., заниження податку на додану вартість на суму 78392,00 грн., а також завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 24559,00 грн.

24 липня 2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі Акта перевірки від 23.07.2014р. № 313/1/26-50-22-07-32154970 прийняла наступні спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення:

- за № 0007572207 (форми «В4»), яким зменшило ТОВ «Будтепломонтаж» розмір залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту на суму 24559,00 грн.;

- за № 0007582207 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «Будтепломонтаж» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 122253,00 грн., в т.ч. 97803,00 грн. - основний платіж, 24450,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0007592207 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «Будтепломонтаж» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 97990,00 грн., в т.ч. 78392,00 грн. - основний платіж, 19598,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» (Постачальник) на підставі усних домовленостей укладено правочини щодо придбання вогнетривкового порошку карбід кремнієвого та заповнювача корундового, а також 04.09.2013р. та 09.09.2013р. між ТОВ «Будтепломонтаж» (Замовник), в особі директора Чванова М.М., та суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» (Виконавець), в особі директора ОСОБА_1, укладено договори № 9-041, № 9-053 та № 9-054 відповідно на виконання робіт по налагоджуванню та програмуванню АСУ ТП дифузії та АСУ ТП сушки У13-СШ-25. Ціна робіт за такими договорами загалом складає 111930,00 грн. (п. 2.1 Договорів).

На підтвердження факту виконання ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» вказаних робіт та поставку відповідних товарів на зазначену суму коштів, та проведення розрахунку, позивач надав суду наступні оригінали та копії первинних документів:

- договорів від 04.09.2013р. № 9-041 та від 09.09.2013р. № 9-053 та № 9-054; рахунки-фактури;

- актів здачі-прийняття робіт на загальну суму 111930,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 18655,00 грн.);

- видаткових накладних на загальну суму 505776,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 84296,00 грн.);

- податкових накладних від 26.06.2013р. № 515, від 27.06.2013р. № 567, від 22.07.2013р. № 906, від 24.07.2013р. № 1021, від 20.08.2013р. № 652, від 21.08.2013р. № 705, від 30.08.2013р. № 1062 та № 1063, від 02.09.2013р. № 3, від 02.10.2013р. № 52, 30.10.2013р. № 1054, від 18.11.2013р. № 558, від 26.11.2013р. № 853, виписаних ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» на користь ТОВ «Будтепломонтаж», та яка підписана керівником останнього ОСОБА_1 і скріплені печаткою підприємства.

В той же час, в Акті перевірки встановлено, та не заперечувалось відповідачем, що розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі на підставі відповідних платіжних доручень і дебіторська/кредиторська заборгованість відсутня.

Відповідно до письмових пояснень представника позивача судом встановлено, що замовлення вказаних робіт та матеріалів у ТОВ «СК-«Вардат Сервіс», як субпідрядника та постачальника, здійснювалось для виконання договорів, що укладені позивачем з ПП НВФ «Алінека», СФГ «Татіана», СТОВ «Агрофірма «Ясенівська». При цьому, вказаними замовниками виконані роботи та поставлені матеріали ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» прийнято у повному обсязі та оплачено, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи видаткові та податкові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, платіжні документи.

Також на підтвердження реальності спірних господарських операцій позивачем надано суду ліцензію ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» від 24.02.2012р. серії АВ № 614193, яка видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), зокрема, на будівельні та монтажні роботи, які підтверджують наявність у ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» передбачених чинних законодавством вимог, в тому числі наявність необхідного персоналу та техніки, для виконання господарської діяльності, в тому числі укладення та виконання відповідних договорів з позивачем.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів, зокрема того, що вказане підприємства не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітний період 2013 року, відповідає вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірного правочину.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 23.07.2014р. № 313/1/26-50-22-07-32154970 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Так, з тексту Акта перевірки позивача не вбачається фактів недекларування та несплати як ТОВ «Будтепломонтаж», так і його контрагентом (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

Також, в ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Будтепломонтаж» і ТОВ «СК-«Вардат Сервіс», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірного правочину не уповноваженими на те особами.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

В Акті перевірки відповідача від 23.07.2014р. № 313/1/26-50-22-07-32154970 відсутні посилання безпосередньо на випадки ухиляння підприємством ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам цього підприємства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій (а саме: відносно ОСОБА_1), або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами спірних правочинів з метою неправомірного отримання податкових вигод, а не створення реальних правових наслідків за таким правочином.

Під час розгляду судового розгляду даної справи відповідачем також не було надано суду жодних достовірних відомостей з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Будтепломонтаж» або його контрагента - ТОВ «СК-«Вардат Сервіс», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, а тому матеріали досудового слідства не можуть мати преюдиційний характер під час розгляду даної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 у справі № К/9991/53981/12.

З огляду на вищевикладене судом не береться до уваги посилання відповідача на постанову слідчого СВ ФР Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області від 24.03.2014р., як на належний доказ нікчемності спірних правочинів позивача з його контрагентом - ТОВ «СК-«Вардат Сервіс».

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість, та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним і скасування спірних у справі податкових повідомлень-рішень від 24 липня 2014 року № 0007572207, № 0007582207 і № 0007592207.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 1827, 00 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтепломонтаж» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24 липня 2014 року № 0007572207, № 0007582207 і № 0007592207.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтепломонтаж» (місцезнаходження: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5, ідентифікаційний код 32154970) 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова