Ухвала

від 12.02.2015 по справі 826/11291/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11291/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Коломійцевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.14р. у справі №826/11291/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтепломонтаж» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (правонаступник ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.07.14р. №0007572207, 0007582207 та 0007592207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.14р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинам з ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» за період з 01.01.13р. по 01.03.14р., за результатами якої складено акт від 23.07.14р. №313/1/26-50-22-07-32154970.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 24.07.14р.:

№0007592207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 97 990 грн., в т.ч. основний платіж - 78 392 грн., штрафні (фінансові) санкції - 19 598 грн.;

№0007582207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 122 253 грн., в т.ч. основний платіж - 97 803 грн., штрафні (фінансові) санкції - 24 450 грн.;

№0007572207, яким зменшено розмір залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту (рядок 24 декларації з ПДВ) за листопад 2013 року на суму 24 559 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень слугували встановлені перевіркою порушення позивачем вимог:

п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 97 803 грн. за 2013 рік ;

п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ всього у сумі 78 392 грн., в т.ч. по періодах: у жовтні 2013 року у сумі 78 392 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього у сумі 24 559 грн., в т.ч. за листопад 2013 року - 24 559 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на ому, що в ході досудового розслідування в рамках кримінального провадження №32014130110000034 від 21.03.14р., встановлено, що директор та засновник ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» - ОСОБА_2 не має відношення до фінансово-господарської діяльності товариства; ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» зареєстрував за грошову винагороду; фінансово-господарські документи товариства не підписував; про місцезнаходження реєстраційних документів та печаток підприємства не обізнаний.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з придбання товару (робіт, послуг) в межах господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості товару (робіт, послуг), правомірність формування даних податкового обліку позивача на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам законодавства, розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку .

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» на підставі усних домовленостей укладено правочини щодо придбання вогнетривкового порошку карбід кремнієвого та заповнювача корундового.

Також між позивачем та ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» були укладені договори № 9-041 від 04.09.13р., № 9-053 та № 9-054 від 09.09.13р. на виконання робіт по налагоджуванню та програмуванню АСУ ТП дифузії та АСУ ТП сушки У13-СШ-25.

Оплата вартості товару та робіт здійснювалась у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «СК-«Вардат Сервіс».

На підтвердження факту придбання товару та робіт матеріали справи містять податкові та видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт, рахунки - фактури, які відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV та розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Необхідність придбання позивачем у ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» робіт та товару була зумовлена укладенням між позивачем та ПП НВФ «Алінека», СФГ «Татіана», СТОВ «Агрофірма «Ясенівська» договорів. Матеріали справи містять докази виконання вказаних договорів.

Крім того, матеріали справи містять ліцензію ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» від 24.02.12р. серії АВ № 614193, яка видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), зокрема, на будівельні та монтажні роботи, які підтверджують наявність у ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» передбачених чинних законодавством вимог, в тому числі наявність необхідного персоналу та техніки, для виконання господарської діяльності, в тому числі укладення та виконання відповідних договорів з позивачем.

Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Покликання податкового органу на пояснення засновника ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» про непричетність до господарської діяльності Товариства не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять таких пояснень, що унеможливлює надати їм оцінку в контексті належності і допустимості як доказу у справі в розумінні ст.ст.69,70 КАС України.

Податковим всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України не доведено неможливість вчинення господарських операцій цим Товариством.

Матеріали справи не містять обвинувального вироку чи іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи. Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, тощо.

Податковим органом не доведено обізнаність позивача про порушення вимог податкового чи іншого законодавства , як і не доведено зв'язок таких порушень (навіть якщо такі і мали місце) з формуванням позивачем податкового кредиту та витрат за наслідками господарських операцій з ТОВ «СК-«Вардат Сервіс».

Окрім того, за вимогами податкового законодавства, покупець - платник податку не може нести відповідальність за зловживання службовою чи іншою особою підприємства - продавця.

Така позиція колегії суддів узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка викладена, зокрема, у справах: Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.14р. у справі №826/11291/14 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.14р. у справі №826/11291/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Повний текст ухвали складений: 12.02.15р.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М