Постанова

від 19.11.2014 по справі 826/8138/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 листопада 2014 року 08 год. 15 хв. № 826/8138/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтажінженірінг» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 січня 2014 року № 0000112201 і від 11 квітня 2014 року № 0001692201, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтажінженірінг» (далі - позивач, ТОВ «Сантехмонтажінженірінг») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 січня 2014 року № 0000112201 і № 0000122201.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.12.2013р. № 2102/26-53-22-01-21-35912498, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» з питань дотримання вимог податкового при взаємовідносинах з ТОВ «Альта-Ком» (ідентифікаційний код 38204618) за період з 01.10.2012р. по 31.12.2012р., документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що позиція контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» і ТОВ «Альта-Ком» (що здійснювалися згідно договору від 01.10.2012р. № 1/10 щодо виконання робіт з монтажу санітарно-технічних систем на певних об'єктах) ґрунтується на неналежних доказах, та спростовується наявними у позивача первинними і розрахунковими документами. Крім того, позивач зазначає, що наявність вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2013р. по кримінальній справі № 761/19615/13-к, яким ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, не свідчить про безтоварність самих господарських операцій, оскільки в 2012 році будь-які відомості про недоліки у правовому статусі контрагента були відсутні.

23 липня 2014 року в призначеному судовому засіданні представник позивача заявив письмове клопотання про зміну позовних вимог на вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.01.2014р. № 0000112201 і від 11.04.2014р. № 0001692201.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 22.07.2014р. № 4214/9/26-53-10-15 та додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Альта-Ком» (ідентифікаційний код 38204618) за період з 01.10.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт від 23.12.2013р. № 2102/26-53-22-01-21-35912498. Згідно висновків цього Акта перевірки позивач неправомірно сформував валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок фіктивно створеного суб'єкта господарської діяльності - ТОВ «Альта-Ком», чим порушив вимоги норм п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. За наслідками проведення вказаної документальної перевірки позивача ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.01.2014р. № 0000112201 і № 0000122201.

В судових засіданнях, призначених у даній справі, представники позивача підтримали позовні вимоги (з урахуванням їх зміни 23.07.2014р.) та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в призначених судових засіданнях заперечував проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні.

02 вересня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що в грудні 2013 року працівником ДПІ згідно із нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, та на підставі Наказу ДПІ від 12.12.2013р. № 1137, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» (ідентифікаційний код 35912498) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Альта-Ком» (ідентифікаційний код 38204618) за період з 01.10.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт від 23.12.2013р. № 2102/26-53-22-01-21-35912498 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені взаємовідносини ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» з суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «Альта-Ком» згідно договору 01.10.2012р. № 1/10, за умовами якого Підрядник (ТОВ «Альта-Ком») зобов'язується виконати на користь та на об'єкті Замовника (ТОВ «Сантехмонтажінженірінг») роботи з монтажу внутрішніх санітарно-технічних систем.

Відповідно до наданих до перевірки актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість будівельних робіт і податкових накладних, датованих жовтнем, листопадом і груднем 2012 року (перелік останніх міститься на стор. 4 - 5 Акта перевірки), обсяг виконаних ТОВ «Альта-Ком» підрядних робіт становить 510 378,77 грн. (в т.ч. ПДВ - 85 063,13 грн.). Розрахунки між сторонами проводились в безготівковій формі, кредиторська/дебіторська за вказаним договором підряду перевіркою не виявлена.

За результатами таких господарських операцій ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» віднесло до складу податкового кредиту загальну суму податку на додану вартість 85 063,13 грн., в т.ч. в жовтні 2012 року в сумі 33 285,56 грн., в листопаді 2012 року - 16 099,66 грн., в грудні 2012 року - 35 677,91 грн.

При цьому під час проведення перевірки перевіряючим були враховані висновки, викладені в Акті ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.10.2013р. № 1084/26-59-22-01/38204618 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альта-Ком» (код за ЄДРПОУ 38204618) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 16.08.2012р. по 31.05.2013р.». За висновками Акта від 01.10.2013р. № 1084/26-59-22-01/38204618 реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Альта-Ком» із контрагентами за вказаний період не підтверджено, у зв'язку з чим контролюючим органом не визнані задекларовані підприємством податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість.

Крім того, в тексті акта перевірки містяться посилання на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2013р. по кримінальній справі № 761/19615/13-к, яким ОСОБА_1 (що значиться директором і засновником ТОВ «Альта-Ком») визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме - у фіктивному створенні підприємства ТОВ «Альта Ком».

На підставі вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» правових підстав для формування валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок нереальних правочинів з ТОВ «Альта-Ком», та про порушення позивачем норм п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток за 4-ий квартал 2012 року на суму 89 316,29 грн. і податку на додану вартість на загальну суму 85 063,13 грн. (в т.ч. за жовтні 2012 року на суму 33 285,56 грн., за листопад 2012 року - 16 099,66 грн., за грудень 2012 року - 35 677,91 грн.).

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав 30 грудня 2013 року до канцелярії ДПІ письмові заперечення від 27.12.2013р. № 27/12 на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїм листом від 11.01.2014р. № 157/26-53-22-01-11 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» - без задоволення.

15 січня 2014 року ДПІ підставі вказаного Акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- за № 0000122201, яким визначило ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 127 595, 00 грн., в т.ч. 85 063,00 грн. - основний платіж, 42 532,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0000112201, яким визначило ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 133 974,00 грн., в т.ч. 89 316,00 грн. - основний платіж, 44 658,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Надалі рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 21.03.2014р. № 2684/10/26-15-10-06-15 про результати розгляду первинної скарги ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» податкове повідомлення-рішення від 15.01.2014р. № 0000122201 було залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 15.01.2014р. № 0000112201 скасоване в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22 329,00 грн., а в іншій частині таке рішення - залишене без змін.

11 квітня 2014 року ДПІ підставі вказаного Акта перевірки прийняла та з урахуванням приписів рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.03.2014р. № 2684/10/26-15-10-06-15 спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за № 000169220, яким визначило ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» до сплати іншу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 111 645,00 грн., в т.ч. 89 316,00 грн. - основний платіж, 22 329,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 18.04.2014р. № 7159/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» податкові повідомлення-рішення від 15.01.2014р. в частинах з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги від 21.03.2014р. № 2684/10/26-15-10-06-15, та саме таке рішення ГУ Міндоходів у м. Києві були залишені без змін.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції , якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що в 01 жовтня 2012 року між ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» (Замовник), в особі директора Прошинського О.О., і ТОВ «Альта-Ком» (Підрядник), в особі директора ОСОБА_1, був укладений письмовий договір за № 1/10. За умовами цього Договору Підрядник зобов'язується виконати на свій ризик, власними та залученими силами та засобами, монтаж внутрішніх санітарно-технічних систем на об'єктах Замовника. Строк виконання робіт встановлений сторонами до 31 грудня 2012 року. Загальна вартість робіт по договору формується на підставі підписаних Замовником актів приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форми № КБ-3).

Порядок виконання робіт та обов'язки сторін визначені п. 5 і 6 цього Договору. Зокрема, Підрядник забезпечує своєчасне та якісне ведення виконавчої документації, передбачене умовами Договору, визначає осіб, відповідальних за її ведення та забезпечує ведення журналу виконання робіт. Для виконання підрядних робіт Замовник надає Підряднику необхідні матеріали та обладнання, та забезпечує їх збереження на будівельному майданчику. При цьому Замовник здійснює контроль та технічний нагляд з відповідністю виконаних робіт умовам Договору або надає це право Підряднику.

Оплата за фактично виконані роботи здійснюється на підставі та після підписання актів приймання виконаних будівельних робіт і довідок про вартість виконаних будівельних робіт.

Відповідно до письмових пояснень позивача наданих ним до матеріалів справи в ході виконання робіт Підрядником (ТОВ «Альта-Ком») використовувалися матеріали надані ТОВ «Сантехмонтажінженірінг».

На підтвердження фактів виконання ТОВ «Альта-Ком» підрядних робіт та проведення розрахунків за такі роботи позивач надав до суду копії наступних документів: довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форми № КБ-3), актів виконаних робіт за жовтень, листопад і грудень 2012 року (щодо виконання окремих підрядних робіт) на певних об'єктах, актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року (форми № КБ-2в), податкових накладних, платіжних доручень ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» про оплату ТОВ «Альта-Ком» сум коштів за виконання будівельних робіт згідно договору зазначеного вище договору, виписок Філії АТ «Укрексімбанк» в м. Києві (МФО 380333) по особовому рахунку ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» № 26007014038693 з відомостями про перерахування протягом жовтня-грудня 2012 року коштів на користь ТОВ «Альта-Ком» в якості оплати за виконання будівельних робіт (вартість робіт з ПДВ), оборотно-сальдову відомість по рахунку бухгалтерського обліку 631 по контрагенту ТОВ «Альта-Ком» за період з 01.01.2008р. по 10.11.2013р. а також копії ліцензії на право здійснення господарської діяльності у сфері будівництва та реєстраційних документів контрагента.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Відповідно до усних пояснень представників позивача та письмових пояснень довідок ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» від 22.07.2014р., що наявні в матеріалах даної справи, результати спірних підрядних робіт були використанні позивачем безпосередньо у своїй господарській діяльності (у відповідності до реєстраційних документів до основних видів господарської діяльності за КВЕД відносяться, зокрема: монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (43.22), інші будівельно-монтажні роботи (43.29)). Так, внаслідок укладення позивачем в якості підрядної організації договорів із суб'єктами господарювання-замовниками на виконання на користь останніх та на їх об'єктах робіт з монтажу санітарно-технічних систем, виникла нагальна потреба у залучені субпідрядної організації для оперативного виконання відповідних робіт, а саме - ТОВ «Альта-Ком».

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» надало суду копії наступних документів: свого статуту, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідки з органу статистики відносно ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» станом на 19.03.2012р.; дозвільної документації на право здійснення ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» господарської діяльності у будівництві за певними видами робіт (в т.ч. робіт підвищеної небезпеки); штатного розпису ТОВ «Сантехмонтажінженірінг», затвердженого 01.08.2012р.; договорів та первинних документів, оформлених/отриманих ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» в результаті господарських взаємовідносин із суб'єктами господарської діяльності-замовниками будівельних робіт; наказів ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» з питань призначення відповідальних працівників за забезпеченням безпечних умов праці, електробезпеки та пожежної безпеки на об'єктах будівельних робіт, забезпечення навчань та інструктажу робітників, та організацією виконання будівельних робіт згідно проектно-технологічної документації; первинних документів на підтвердження факту закупівлі ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» будівельних матеріалів у третіх осіб, необхідних для виконання будівельних робіт (в т.ч. для виконання спірних робіт) - видаткових накладних; договорів оренди приміщення для розміщення офісу, транспортних засобів, будівельного та іншого обладнання, укладених між ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» (як Орендарем) та третіми особами (Орендодавцями); виписки з банку по особовому рахунку ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» з відомостями про надходження сум коштів від контрагентів-замовників підрядних робіт, та ін.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаного вище договору підряду, зокрема, того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину. Відтак, наявна в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітні періоди жовтень, листопад і грудень 2012 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у ТОВ «Альта-Ком» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірного правочину. З тексту Акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.10.2013р. № 1084/26-59-22-01/38204618 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альта-Ком» (код за ЄДРПОУ 38204618) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 16.08.2012р. по 31.05.2013р.» таких відомостей не вбачається.

Більш того позивачем до матеріалів справи була надана копія ліцензії серії АД № 071747, виданої ТОВ «Альта-Ком» Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на право здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, за переліком певних робіт (строк дії з 20.07.2012р. по 20.07.2015р.), законність надання якої відповідачем під час судового розгляду не спростована.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Також згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Так, з тексту Акта перевірки позивача не вбачається фактів недекларування та несплати як ТОВ «Сантехмонтажінженірінг», так і його контрагентом-постачальником (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні документальні докази на підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженості дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Проте під час судового розгляду даної справи відповідач не надав, по-перше, будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» або його контрагента - ТОВ «Альфа-Ком» за відповідною статтею Кримінального кодексу України, безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірного правочину, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених таким Кодексом.

При цьому в контексті з вищенаведеним, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2013р. по кримінальній справі № 761/19615/13-к (копія якої з відміткою про набрання законної сили наявна в матеріалах даної справи), як належний і беззаперечний доказ безтоварності спірного правочину позивача з його постачальником товарів - ТОВ «Альта-Ком». Оскільки зі змісту даного судового рішення вбачається, що в ході розгляду кримінальної справи районними судом досліджувались та встановлювались лише обставини щодо фіктивності створення та реєстрації підприємства ТОВ «Альфа-Ком» на ім'я ОСОБА_1, а не подальшої господарської діяльності зазначеного суб'єкта господарської діяльності.

Таким чином, з урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість, та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним і скасування спірного у справі податкових повідомлень-рішень від 15.01.2014р. № 0000112201 і від 11.04.2014р. № 0001692201.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 487, 20 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтажінженірінг» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 15 січня 2014 року № 0000112201 і від 11 квітня 2014 року № 0001692201.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтажінженірінг» (місцезнаходження: 02100, м. Київ, вул. Будівельників, буд. 30, офіс. 4, ідентифікаційний код 35912498) 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова