Ухвала

від 05.02.2015 по справі 826/8138/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8138/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

05 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представника відповідача Мильнікової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтажінженірінг» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.01.2014р. № 0000112201 та від 11.04.2014р. № 0001692201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в грудні 2013 року працівниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» (ідентифікаційний код 35912498) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Альта-Ком» (ідентифікаційний код 38204618) за період з 01.10.2012р. по 31.12.2012р.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 23.12.2013р. № 2102/26-53-22-01-21-35912498, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток за 4-тий квартал 2012 року на суму 89 316,29 грн. і податку на додану вартість на загальну суму 85 063,13 грн. (в т.ч. за жовтні 2012 року на суму 33 285,56 грн., за листопад 2012 року - 16 099,66 грн., за грудень 2012 року - 35 677,91 грн.).

15 січня 2014 року на підставі акта перевірки від 23.12.2013р. № 2102/26-53-22-01-21-35912498 податковим органом було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- № 0000122201, яким визначено ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 127 595, 00 грн., в т.ч. 85 063,00 грн. - основний платіж, 42 532,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000112201, яким визначено ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 133 974,00 грн., в т.ч. 89 316,00 грн. - основний платіж, 44 658,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 21.03.2014р. № 2684/10/26-15-10-06-15 про результати розгляду первинної скарги ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» податкове повідомлення-рішення від 15.01.2014р. № 0000122201 було залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 15.01.2014р. № 0000112201 скасоване в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22 329,00 грн., в іншій частині вказане рішення залишене без змін.

У зв'язку з цим відповідачем 11 квітня 2014 року було прийнято податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за № 000169220, яким визначено ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» до сплати іншу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 111 645,00 грн., в т.ч. 89 316,00 грн. - основний платіж, 22 329,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 18.04.2014р. № 7159/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» податкові повідомлення-рішення від 15.01.2014р., з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги від 21.03.2014р. № 2684/10/26-15-10-06-15, були залишені без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 15.01.2014р. № 0000112201 та від 11.04.2014р. № 0001692201 протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Альта-Ком» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги, що придбавалися позивачем у вказаних підприємств, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності платника податків при здійсненні вказаних операцій та безпідставності тверджень відповідача про неправомірне формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток за наслідками таких операцій.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідність рішень суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки господарські операції позивача з ТОВ «Альта-Ком» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цим контрагентами.

До таких висновків контролюючий орган прийшов на підставі акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.10.2013р. № 1084/26-59-22-01/38204618 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альта-Ком» (код за ЄДРПОУ 38204618) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 16.08.2012р. по 31.05.2013р.», за висновками якого реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Альта-Ком» із контрагентами за вказаний період не підтверджено, у зв'язку з чим контролюючим органом не визнані задекларовані підприємством податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість.

Крім того, відповідач посилається на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2013р. по кримінальній справі № 761/19615/13-к, яким ОСОБА_3 (що значиться директором і засновником ТОВ «Альта-Ком») визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ «Альта-Ком» проводило діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з його контрагентами.

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на порушеннях податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ «Альта-Ком» та його постачальниками.

Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Перевіряючи реальність здійснення позивачем господарських операцій у спірний період, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, до основних видів господарської діяльності ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» за КВЕД відносяться, зокрема: монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (43.22), інші будівельно-монтажні роботи (43.29)), що підтверджується довідкою АА № 610252 з ЄДРПОУ від 12.06.2012 (а.с. 249-250, том 2).

З матеріалів справи судом встановлено, що в періоді, за який проведено перевірку, між ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» (Замовник) і ТОВ «Альта-Ком» (Підрядник) був укладений договір підряду від 01.10.2012 № 1/10 (далі по тексту - Договір).

За умовами Договору Підрядник зобов'язується виконати на свій ризик, власними та залученими силами та засобами, монтаж внутрішніх санітарно-технічних систем на об'єктах Замовника. Строк виконання робіт встановлений сторонами до 31 грудня 2012 року.

Загальна вартість робіт по договору формується на підставі підписаних Замовником актів приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форми № КБ-3).

Порядок виконання робіт та обов'язки сторін визначені п. 5 і 6 цього Договору. Зокрема, Підрядник забезпечує своєчасне та якісне ведення виконавчої документації, передбачене умовами Договору, визначає осіб, відповідальних за її ведення, та забезпечує ведення журналу виконання робіт. Для виконання підрядних робіт Замовник надає Підряднику необхідні матеріали та обладнання, та забезпечує їх збереження на будівельному майданчику. При цьому Замовник здійснює контроль та технічний нагляд за відповідністю виконаних робіт умовам Договору або надає це право Підряднику.

Оплата за фактично виконані роботи здійснюється на підставі та після підписання актів приймання виконаних будівельних робіт і довідок про вартість виконаних будівельних робіт.

На підтвердження факту виконання ТОВ «Альта-Ком» підрядних робіт та проведення розрахунків за такі роботи позивачем надано копії наступних документів: довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форми № КБ-3), актів виконаних робіт за жовтень, листопад і грудень 2012 року (щодо виконання окремих підрядних робіт) на певних об'єктах, актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року (форми № КБ-2в), податкових накладних, платіжних доручень ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» про оплату ТОВ «Альта-Ком» сум коштів за виконання будівельних робіт згідно договору зазначеного вище договору, виписок філії АТ «Укрексімбанк» в м. Києві (МФО 380333) по особовому рахунку ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» № 26007014038693 з відомостями про перерахування протягом жовтня-грудня 2012 року коштів на користь ТОВ «Альта-Ком» в якості оплати за виконання будівельних робіт (вартість робіт з ПДВ), оборотно-сальдову відомість по рахунку бухгалтерського обліку 631 по контрагенту ТОВ «Альта-Ком» за період з 01.01.2008р. по 10.11.2013р.

Вказані первинні документи повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій та складені і підписані сторонами у відповідності із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За результатами виконання договорів ТОВ «Альта-Ком» було виписано на адресу позивача податкові накладні (а.с. 117-126, том 1).

Оплата за договорами підтверджується випискою банку та не заперечується відповідачем.

За результатами таких господарських операцій ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» віднесло до складу податкового кредиту загальну суму податку на додану вартість 85 063,13 грн., в т.ч. в жовтні 2012 року в сумі 33 285,56 грн., в листопаді 2012 року - 16 099,66 грн., в грудні 2012 року - 35 677,91 грн.

На підтвердження використання отриманих послуг у власній господарській діяльності позивачем надано копії договорів підряду, укладених з суб'єктами господарювання-замовниками на виконання на користь останніх та на їх об'єктах робіт з монтажу санітарно-технічних систем, що пояснює потребу у залучені субпідрядної організації для оперативного виконання відповідних робіт, а саме - ТОВ «Альта-Ком» (а.с. 121-201, том 2) та докази їх виконання.

Крім цього, позивачем надано суду копії документів, що підтверджують здійснення діяльності на виконання договорів підряду по виконанню монтажних робіт, а саме: наказів ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» з питань призначення відповідальних працівників за забезпеченням безпечних умов праці, електробезпеки та пожежної безпеки на об'єктах будівельних робіт, забезпечення навчань та інструктажу робітників, та організацією виконання будівельних робіт згідно проектно-технологічної документації; первинних документів на підтвердження факту закупівлі ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» будівельних матеріалів у третіх осіб, необхідних для виконання будівельних робіт (в т.ч. для виконання спірних робіт) - видаткових накладних; договорів оренди приміщення для розміщення офісу, транспортних засобів, будівельного та іншого обладнання, виписки з банку по особовому рахунку ТОВ «Сантехмонтажінженірінг» з відомостями про надходження сум коштів від контрагентів-замовників підрядних робіт.

Враховуючи те, що надання позивачу послуг підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача та отримання прибутку, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «Альта Ком» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, первинні документи, оформлені на виконання договорів про надання послуг відповідають встановленим вимогам та видам господарської діяльності позивача.

Виконання договорів підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 ст. 198 ПК.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, не відповідає дійсним обставинам справи.

Перевіряючи висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 138.1 ст. 138, п.п. 139. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з контрагентом повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, що місяться в матеріалах справи.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання податкового органу на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2013р. по кримінальній справі № 761/19615/13-к, яким ОСОБА_3 (що значиться директором і засновником ТОВ «Альта-Ком») визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, оскільки відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведена процесуальна норма встановлює обов'язковість для врахування адміністративним судом фактів, наведених у вироку, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

У зазначеному вироку відсутні посилання на факти та обставини, які б підтверджували безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу та формування валових витрат, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішенні прийняті податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 09.02.2015 року

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.